Виробництво
Минулорічного сезону цукроваріння в Україні працювало 36 заводів із добовою потужністю переробки в 135 тис. т цукрових буряків. За підсумками діяльності було вироблено 1,43 млн т цукру, що становило 4,8% загальносвітового виробництва солодкого піску з цукрових буряків. Це дозволило Україні зайняти п’яте місце в світовій бурякоцукровій галузі та третє серед країн Східної Європи.
Нинішній сезон цукроваріння розпочався 20 серпня. До роботи приступило 42 заводи. Їх загальна добова потужність становить 162,5 тис. т. За даними асоціації «Укрцукор» у поточному сезоні (2016–2017 МР) прогнозується виробництво 1,8–1,9 млн т цукру. Станом на 10 листопада було перероблено 8,63 млн т цукрових буряків, з яких вироблено 1,27 млн т цукру. Цукрові заводи в середньому за добу переробляють 151,6 тис. т цукрових буряків, з яких виробляють 22,8 тис. т цукру.
Вирощування цукрових буряків в Україні
Джерело: Держстат України, 2016 рік
На збільшення обсягів та темпів виробництва цукру впливали позитивні зміни з вирощування цукрових буряків. Так, цьогорічна площа під цукровими буряками розширилася порівняно з минулорічною на 23% та досягла 292,4 тис. га. Якщо посівні площі в Україні за останні 25 років зменшились майже уп’ятеро, то урожайність зросла вдвічі. Цьогоріч вона становитиме близько 44,1 ц/га, валове виробництва очікується близько 12,9 млн т.
Експорт
Наразі Україна є незначним експортером цукру в порівнянні з часами Радянського Союзу. У 2015–2016 МР Україна у світовому рейтингу зайняла 51 позицію за обсягами експорту цукру, відвантаживши 113 тис. т загальною вартістю $52,6 млн. Окрім цього, на зовнішні ринки надходив цукор білий, вироблений в Україні з імпортного цукру-сирцю з тростини на давальницьких умовах.
Топ-10 експортерів цукру з України за вересень 2016 року
За даними ТОВ «Центр аналітичних досліджень «Шугар»
Проте потужності українських заводів дають можливість щорічно експортувати 1,5 млн т цукру. Підтвердженням цього є той факт, що лише у вересні поточного року було експортовано майже 40 тис. т цукру на загальну суму $19,8 млн. Найбільші обсяги українського цукру за цей період надійшли до Шрі-Ланки та Грузії.
Цінова ситуація
Оптово-відпускні ціни на цукор у жовтні поточного року коливалися від 13 до 14 тис. грн/т. Для порівняння: у перші місяці минулорічного сезону цукроваріння солодкий пісок був дешевше приблизно на 1 тис. грн/т. Разом з тим, собівартість цьогорічного виробництва цукру значно зросла. Найбільший вплив на таке зростання мало підвищення тарифів на електроенергію та інші комунальні послуги. Тож переробні підприємства були вимушені підвищити ціни на свою продукцію.
Про зростання внутрішніх цін свідчать й дані Держстату України. Так, за офіційною статистикою впродовж жовтня 2016 року «солодкий пісок» подорожчав на 3,4%. При цьому споживчі ціни за жовтень збільшилися лише на 1,5%. Це незначне відставання роздрібної мережі пояснюється наявними запасами цукру, сформованими в попередні періоди. Тож після їх продажу пересічні споживачі відчують підвищення оптово-відпускних цін цукрових заводів. Порівняно з відповідним періодом минулого року ціни виробників цукру зросли на 4,7%, а споживчі — на 7,6%. Проте передумови до подальшого зростання цін зберігатимуться й надалі.
Подорожчання цукру впливає на зменшення обсягів його споживання. Тож виробники цукру активно розглядають можливості реалізації продукції на зовнішніх ринках. Середня ціна імпорту українського цукру перевищує $500/т. До того ж, держава повертає експортерам податок на додану вартість. Загалом за тонну «піску», проданого закордон, цукрові заводи отримують в середньому 15 тис. грн, що перевищує ціну внутрішнього ринку на 7%.
Державне регулювання
Цукор належить до стратегічних видів продовольства, які підлягають державному регулювання. Останнє передбачає обмеження в надходженні продукції на внутрішній та зовнішні ринки, встановлення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, визначенні обсягів закупівель продукції до державного фонду та формуванні цін для проведення таких закупівель.
Тож наказом Мінагрополітики України від 14 вересня 2016 року № 305 було встановило мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об’єкти державного цінового регулювання у 2016–2017 МР. На буряковий цукор-пісок встановлена мінімальна ціна 11,55 тис. грн/т, максимальна — 13,2 тис. грн.
Окрім цього, Урядом підготовлений проект постанови про державне регулювання у новому сезоні виробництва цукру та цукрових буряків. Таким чином, на період з 1 вересня 2017 року до 1 вересня 2018 року переробним підприємствам установлений граничний обсяг поставки цукру на внутрішній ринок на рівні 1640 тис. т. Додатково визначаються мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор. Так, цукрові заводи мають закуповувати солодкі корені базисної цукристості за ціною не нижче 633,10 грн/т без урахування податку на додану вартість та реалізовувати цукор білий (кристалічний) за цінами від 9172,57 грн/т (без ПДВ).
За даними Держстату України у вересні 2016 року середні ціни реалізації цукрових буряків становили 888,5 грн/т без урахування ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат. Такий рівень цін більше, ніж на 40% перевищує визначений урядовою постановою та не має підстав для зниження до завершення цьогорічного сезону цукроваріння. Для порівняння: у відповідному періоді минулого року середня ціна реалізації цукрових буряків дорівнювала 642,8 грн/т. Тож необхідність вищезазначеного нормативно-правового акта здебільшого стосується обмежень у надходженні на внутрішній ринок можливих додаткових обсягів цукру.
Перспективи
Наявні потужності українських цукрових заводів дозволяють щорічно виробляти із цукрових буряків до 3 млн т цукру. При цьому для забезпечення внутрішніх потреб достатньо й половини такого виробництва. Тобто до 1,5 млн т продукції може реалізовуватися на зовнішніх ринках. Враховуючи експортну ціну українського цукру на рівні $500/т, зовнішні надходження у розвиток вітчизняної цукрової галузі можуть перевищити $700 млн.
З кожним роком експортна ціна для України стає більш привабливою. Тож виробники розробляють перспективні плани розвитку, орієнтуються на зовнішні ринки. Для досягнення потенційно можливих показників виробництва та експорту продукції перш за все необхідно залучити інвестиції для модернізації та відновлення діяльності всіх наявних цукрових заводів.
Упродовж останніх трьох років в Україні підвищувалася якість цукру, що проявлялося у збільшенні обсягів виробництва цукру І категорії. Так, торік масова частка такого цукру становила 25% від його загальної кількості. Для порівняння: у період 2012–2014 років виробництво цукру І категорії коливалося у межах від 2 до 10%. Підвищення якості цукру стало основним фактором впливу на зростання його експортних поставок. Якщо у 2013–2014 МР було реалізовано на зовнішніх ринках лише 9,2 тис т, то через рік цей показник збільшився в 12,3 разу. Відтак, модернізація заводів дозволить підвищити якість цукру та, як наслідок, сприятиме реалізації його експортного потенціалу.
Прогнозний баланс попиту і пропозиції цукру в Україні в 2016–2017 МР
(станом на 1 жовтня 2016 року)
За даними ГС «Економічний дискусійний клуб»
Подальше збільшення обсягів виробництва цукру залежатиме від розвитку сировинної бази. Процес вирощування цукрових буряків є трудомістким та витратним. Навіть при наявності необхідного технічного забезпечення виробничі витрати на 1 га в поточному році становили близько 25 тис. грн. Для порівняння: при вирощуванні ранніх зернових культур на площі 1 га — до 15 тис. грн. Тож переробні підприємства мають розширювати сировинну базу шляхом збільшення власного виробництва або налагодження партнерських відносин із потенційними виробниками цукрових буряків та часткового авансування такого виробництва.
Важливою складовою подальшого розвитку виробництва цукру є модернізація систем енергоспоживання переробних підприємств. Виробництво цукру потребує значних витрат енергії, оскільки процеси кип’ятіння та нагрівання домінують в усьому технологічному циклі. Враховуючи, що всі працюючі заводи дістались у спадок з радянських часів, то багато цукровиків мають значні втрати енергії через наявні теплові системи. При подальшому нарощуванні обсягів виробництва цукру необхідним є модернізації застарілої інженерної інфраструктури та запровадження альтернативних джерел енергії.
Подальший розвиток бурякоцукрової галузі матиме загальне економічне значення. Перш за все це збільшення валютних надходжень від зростання обсягів експорту продукції, що позитивно впливатиме на курс національної валюти. Окрім цього, передбачатиметься створення до 10 тис. додаткових робочих місць у сільському господарстві та в суміжних галузях. Відтак, збільшення обсягів виробництва впливатиме на зростання надходження до бюджетів усіх рівнів. Отже, вітчизняна цукрова галузь має великий потенціал, який буде реалізовуватися упродовж наступних сезонів.
