Для України як аграрної держави насінництво є одним із важливих напрямів інтенсивного розвитку. Конкурентність на світових ринках, можливість отримувати високоякісний продукт вітчизняним фермерам є дуже актуальною. Тому про проблеми і перспективи розвитку галузі ми поспілкувалися нещодавно з виконавчим директором Насіннєвої асоціації України Сюзаною Григоренко.
Пані Сюзанно, розкажіть, будь ласка, про те, що сьогодні найбільше гальмує розвиток вітчизняного насінництва та не дозволяє агропідприємствам використовувати сучасний високопродуктивний посівний матеріал.
— Загалом можемо говорити про зростання якості насіння всіх видів сільськогосподарських культур, що використовуються українськими фермерами та холдингами в останні роки. Це є однією із вагомих причин зростання обсягів виробництва зерна та його подальшого експорту з України. Однак маємо і проблеми. Вони стосуються погіршення сортів у процесі їх виробничого використання через генетичну виснаженість потенціалу (коли насіння не оновлюють; і сіють по кілька років одне і те ж); недотримання технології вирощування сорту; ігнорування технологічних характеристик сорту. Впливає на це також і комплекс агротехнічних заходів з метою створення сприятливих умов для росту й розвитку рослин — неякісний обробіток ґрунту; відсутність протруєння в окремих господарствах через «економію» коштів; несвоєчасний захист посівів від бур’янів, шкідників, хвороб. Не менш важливим є і те, як зберігають посівний матеріал: насипом або у пакуванні (біг-беги, мішки), яке місце зберігання обирають, і чи відповідає воно дотриманню стандартів вологості, температурного режиму, контролю заселеності шкідників тощо.
Сьогодні у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні з озимих культур, є сорти, зареєстровані до 2000 року, та ті, що з’явилися лише нещодавно. Наприклад, посівний фонд ріпаку озимого складається із 240 сортів, з них 143 — іноземного походження, сім — вітчизняних; ячмінь звичайний — із 58 сортів, з яких 35 іноземного походження, 23 вітчизняні.
Однією із провідних тенденцій на ринку є те, що пропозиція щодо реєстрації сортів озимих зернових культур збільшується щорічно від іноземних компаній. Якщо дивитися за терміном реєстрації, то із 98 сортів озимої пшениці іноземного походження, у тому числі 70 зареєстровані для поширення в Україні в період 2010–2017 рр. Аналогічно маємо ситуацію з ячменю озимого: із 35 сортів іноземні, а 29 внесено в період із 2010 по 2017 рр. Це свідчить, що вітчизняні виробники посівного матеріалу не так інтенсивно оновлюють власні лінійки сортів сільгоспкультур, що, звичайно, потребує їхньої уваги у майбутньому.
Які сьогодні принципи ціноутворення на нашому ринку?
— Принципи ціноутворення на насіннєву продукцію для аграріїв наступні. Насамперед попит на якісний посівний матеріал формує пропозицію, тому саме споживач, його запит на певні види сільгоспкультур має мотивацію при їх виборі. Специфіка вибору насіннєвої продукції наступна: споживачі звертають увагу передусім на якісні показники (схожість, енергія, маса 1000 г насінин), унікальність, новизна сорту або гібриду.
Загалом пропозиція на вітчизняному ринку насіння достатня, це стосується і ярих, і озимих культур. Селекційні та насіннєві компанії пропонують споживачу — сільськогосподарському товаровиробнику — широку лінійку вибору сортів залежно від тих якісних показників, на які він орієнтований.
Якісь новації нас чекають протягом наступних місяців?
— З 2017 року змінилася система сертифікації насіння. Тому згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення законодавства України у сфері насінництва та розсадництва у відповідність з європейськими та міжнародними нормами і стандартами» від 08.12.2015 року № 864-VIII, сертифікацію насіння закріпили за Мінагрополітики. Сертифікація та видача сертифікатів стали платними, партії насіння має супроводжуватися двома сертифікатами: перший — на посівні якості, другий — на сортові; (до цього видавався один об’єднаний сертифікат). При цьому вимоги до посівних показників насіння не змінюються щороку. Це — схожість, енергія проростання, маса 1000 насінин, відсутність домішок тощо.
Щодо сортових показників, то згідно з вимогами законодавства вводиться в обіг насіння виключно з тих сортів, які внесені в Державному реєстрі сортів рослин України, придатних для поширення; та шляхом проходження сертифікації, підтверджені сортові та посівні показники, вказані у сертифікатах на насіння. У разі невідповідності показників насіння або садивного матеріалу відповідно до вимог законодавства у сфері насінництва та розсадництва на таке насіння або садивний матеріал сертифікати, що засвідчують посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу, не видаються.
Своєю чергою, використовуватися для сівби повинне лише насіння із сертифікатами, саме у них вказуються сортові та посівні показники.
Суб’єктний склад тих організацій, що займаються тепер сертифікацією: Мінагрополітики уповноважило для цього офіційне Державне підприємство «ДП «Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції», а польове інспектування насіннєвих посівів сільгоспкультур і відбір проб виконують аудитори з сертифікації (агрономи-інспектори).
Для суб’єктів насінництва у нашій країні створено модель сертифікації, рівні умови та можливості для всіх компаній-виробників (і вітчизняних, і іноземних) гарантовано встановлення їхнього статусу виробника продукції, та вирощеного насіння як вартісного комерційного продукту для подальшого поширення на ринку України і виведення на зовнішні ринки. Нині ведуться окремі реєстри у сфері насінництва в електронному вигляді: реєстри сертифікатів на насіння та/ або садивний матеріал, реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва. Електронний реєстр сертифікатів насіння (доступний на офіційному сайті уповноваженого держпідприємства), частково допомагає убезпечити аграріїв від покупки насіннєвого контрафакту.
Окреме питання: налагодження та ефективне функціонування системи контролю на ринку.
— Так, добросовісні постачальники та виробники насіння проходять заходи превентивного нагляду через систему сертифікації, внесення до реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, тому споживачу насіння доступна функція арбітражного визначення якості (доступна лише тим, хто придбав насіння із сертифікатами). Це теж дисциплінує постачальника/виробника насіння. У серпні 2017 року затверджено новий Порядок арбітражного визначення посівних якостей насіння та товарних якостей садивного матеріалу. Воно проводиться територіальним органом Держпродспоживслужби України за заявою фізичної особи-підприємця або юридичної особи (далі — заявник) шляхом відбору арбітражної проби та аналізу насіння, за умови, що строк дії сертифіката не закінчився. На жаль, поки маємо ситуацію, коли на ринку присутні як підробки посівного матеріалу, коли порушені права інтелектуальної власності на сорт, так і насіння із дуже низькими якісними показниками. Тому роботи у цьому напрямі ще багато.
Щодо виходу на закордонні ринки вітчизняного посівного матеріалу…
— Для виходу на ринки країн ЄС одним із ключових питань для налагодження експорту насіння, виробленого в Україні, є визнання еквівалентності системи сертифікації і контролю виробництва насіння до вимог Європейського Союзу. Це означає, що документи-сертифікати на насіння, які видаються в Україні і супроводжують його, мають бути офіційні; якісні показники в сертифікатах офіційно підтверджені і достовірні, насіння перевірене. Саме від цього залежить, коли Україна зможе налагодити експортні поставки свого посівного матеріалу в країни ЄС. Визнання еквівалентності для України буде передбачати насамперед зняття нетарифних обмежень при експорті насіння (як перевірка документів, показників, що містяться у сертифікатах тощо), а усунення таких перешкод у подальшому сприятиме розвитку галузі та підняттю якісних показників сільськогосподарського виробництва, орієнтуватися на кращі практики ЄС. Згідно з останньою інформацією від Європейської комісії, остаточне рішення з цього приводу буде прийнято до кінця 2017 або на початку 2018 року. Зараз же європейській стороні потрібні певні уточнення із фітосанітарії в Україні. Процес з отримання еквівалентності відповідної системи сертифікації триває з 2011 року, в його рамках були позитивно пройдені всі етапи схвалення, однак офіційного рішення, яке б дозволило вільно експортувати в країни ЄС насіння, вирощене і вироблене в Україні, поки немає.
Підсумовуючи сказане, зазначу, що, крім того, що всі учасники ринку очікують прийняття ЄС рішення щодо надання статусу еквівалентності в кінці 2017-початку 2018 року, окремим, не менш важливим, буде і питання вступу цього рішення у силу для України. Насіннєва асоціація України активно працює над його вирішенням.
Анна ГОРОБЧУК, аналітик аграрного ринку
спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"