Виноград — культура, що росте на одному місці, як правило, 50–60 і більше років, тому забезпечення для кущів необхідного живлення — надзвичайно важливе завдання для виноградарів. Це тим важливіше, що виноградники часто закладають на малородючих змитих схилах.
Близько 65–70% площ озимої пшениці слід розміщувати по кращих попередниках: чисті та зайняті пари, багаторічні й однорічні трави на один укіс, зернобобові (горох, вика, соя ранніх строків збирання) та гречка. Саме ці попередники за водним і повітряним режимами ґрунту в більшості випадків у північному Степу є найсприятливішими для цієї культури.
В останні роки селекціонери наукових установ Національної академії аграрних наук України створили низку сортів типово озимих і дворучок, які виділяються не лише підвищеною морозо- і зимостійкістю, або жаро- і посухостійкістю, а й більшою стійкістю до вилягання та поширених хвороб, потенціал продуктивності яких становить 5–7 т/га.
Збільшення зерновиробництва та покращення якості зерна в зоні Степу України шляхом вирощування ячменю ярого й оптимізації його живлення.
Основними чинниками успіху високої продуктивності картоплі в будь-якій зоні вирощування є правильна агротехніка, висока якість садивного матеріалу і вдалий підбір сортів.
Розвиток надземної частини рослин і формування врожайності польових культур прямо залежать від розвитку і життєдіяльності їх кореневих систем.
Соняшник менш чутливий до застосування добрив, як порівняти з іншими ярими зерновими культурами. Проте їх відсутність суттєво знижує врожайність насіння.
Соняшник вибагливий до ґрунтової родючості й добре реагує на внесення добрив. Особливо це стосується гібридів соняшнику, у яких приріст урожайності, порівнюючи із сортами, досягає 0,4–0,6 т/га.
Цієї весни з огляду на тривалу прохолодну вологу погоду є змога ефективно здійснити внесення азотно-сірчаних добрив на посівах озимого ріпаку.
Ефективність підживлення посівів ячменю ярого макро- та мікродобривами за вирощування після різних попередників і за несприятливих умов.