agro business 160 160

Пастки на шляху до ринку землі

Пастки на шляху до ринку землі

/ Експертна думка / Четвер, 04 липня 2019 12:58

Наразі Україна зазнає шаленого тиску з боку закордонних фінансових структур, мета якого — якомога швидше запровадити у нас ринок сільськогосподарських земель із щонайменшими обмеженнями (найкраще — взагалі без ніяких).

Аргумент про те, що вітчизняні сільгоспвиробники не мають достатньо грошей, аби купити хоча б ту землю, яку наразі обробляють орендарі, на ентузіастів вільного ринку ніяк не діє. З яких міркувань — гадаємо, зрозуміло. Одному відомому політику у приватній розмові відповіли прямим текстом — є люди, у яких грошей вистачить. Вочевидь, це аж ніяк не українські хлібороби.

На жаль, серед вітчизняного політикуму та експертів знаходиться чимало підспівувачів голосам з-за кордону, вони закликають «гнати коней» — мовляв, давай, відкривай ринок швидше, там розберемося… Але більшість аграріїв і просто громадян при здоровому глузді розуміють — майбутній ринок землі має діяти за чітко визначеними і законодавчо закріпленими правилами. Які мають бути ці правила? Отут і заковика!

 

Несумісні пропозиції

Недавно в. о. міністра аграрної політики і продовольства Ольга Трофімцева заявила на одній із зустрічей з представниками агробізнесу, що наявний законопроект про ринок земель в Україні — «сирий» і потребує такого ґрунтовного доопрацювання, що його може бути внесено до парламенту не раніше початку 2020 року. Втім, який саме законопроект вона мала на увазі, сказати важко. Принаймні, на сайті самого міністерства нема взагалі ніякого документу від самого відомства чи уряду, і в інших джерелах не вдалося знайти якихось відомостей про його існування.

Нагадаємо: ще у грудні минулого року Верховна Рада зобов’язала Кабмін подати проект закону про ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення до 1 березня. Натомість, не маємо його і досі…

На Всеукраїнському земельному форумі, що відбувся у квітні, народні депутати представили аж чотири законопроекти щодо запровадження ринку земель, які перебувають на розгляді комітету Верховної ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Про якийсь підсумковий документ, який би узагальнював положення цих чотирьох, взагалі не йдеться і йтися не може, бо положення їх багато у чому докорінно відмінні.

Перший варіант під умовною назвою «Регульований ринок» передбачає три етапи, причому на першому набувати право власності на землю можуть лише фізичні особи — громадяни України з обмеженнями за площею та кількістю фермерських господарств, створюваних однією особою — не більше одного. На другому етапі право на придбання землі отримують юридичні особи, власниками яких є виключно громадяни України з обмеженням площі (пропонується до 500 га), на третьому — цей ліміт збільшується.

11 402 49 1

Другим варіантом пропонує­ться одночасне відкриття ринку для фізичних та юридичних осіб спеціальної організаційно-правової форми, заснованих виключно громадянами України, без права відчуження землі на користь іноземців. Але що таке «спеціальна організаційно-правова форма» — ніхто не пояснює. Одне зрозуміло: для її запровадження, що б не малося на увазі, найперше потрібні зміни у Цивільному та Господарському кодексах, а про це наразі не йдеться.

Третій варіант фактично є доволі невдалою спробою симбіозу першого та другого, а четвертий — найцікавіший. Вочевидь, саме таку модель воліють бачити в Україні закордонні натхненники вільного ринку: одразу дозволити всім, крім іноземців, купувати землі, хто скільки зможе, і засновувати на ній необмежену кількість фермерських господарств.

Зауважимо — застереження щодо іноземців наявні в усіх проектах, втім, зазначають експерти, їх доволі легко обійти, скажімо, за допомогою підставних осіб. Крім того, в одному з проектів є вимога під час купівлі крупних наділів вимагати підтвердження законності набуття коштів покупцем. Вона видається слушною, але чи буде її враховано?

Є й інші зауваги. На згаданому форумі колишній міністр сільського господарства, а нині заступник голови Комітету сільських справ сейму Литовської республіки Казіс Старкявічюс закликав наших парламентарів не повторювати їхніх помилок. Так, не було введено обмеження на кількість землі в одних руках, до ринку були зразу допущені юридичні особи, хто є їхніми власниками — не відстежували. В результаті деякі спритники створювали на себе десятки і сотні фермерських господарств і від лиця кожного з них купували землю. Один такий накопичив близько 30 тис. га, при тому що всієї орної землі у Литві — 3 млн га!

 

Думки аграріїв

Свій погляд на майбутню модель ринку землі аграрії мали змогу на згаданому форумі за допомогою електронних пристроїв для голосування. Результати виявилися вельми цікаві. Так, більшість, 81,5%, має бажання купити землю, але тільки 7% мають на це достатньо грошей, решта сподівається отримати банківські кредити (див. рис.). Між тим, зрозуміло, що наразі вигідніше орендувати землю і сплачувати орендну плату, ніж відсотки за кредитами.

11 402 49 2

Виходить, слід створити державну програму пільгового кредитування купівлі землі, але поки що її нема. Щоправда, в. о. міністра аграрної політики Ольга Трофімцева на тому ж заході повідомила, що її відомство спільно зі Світовим банком створює якийсь проект, але який — знову-таки, наразі не відомо.

11 402 49 3

Деякі кандидати у президенти перед виборами також пропонували свої варіанти вирішення земельного питання, наприклад, створення Державного земельного банку, який би викуповував у власників паї, котрі вони не обробляють, а також надавав кредити на купівлю землі під низькі відсотки. Загалом думка непогана, якщо вдасться реалізувати дві обов’язкові умови — по-перше, подолати корупцію у країні, що наразі проблематично, і по-друге, ні в якому разі не давати цій структурі статус прибуткової, інакше корупція там не лише не зникне, а навпаки, розквітне пишним цвітом, як у безславно спочилому Держзембанку.

 

Прихована загроза

До речі, щодо кандидатів — хоча президентські вибори й пройшли, але їхні політичні сили з великою вірогідністю увійдуть до нового складу парламенту, тож їхні думки і надалі мають значення. Так-от, багато хто з них висловлює побоювання, що ринок землі може перетворитися на небувалу за масштабами злодійську схему. Вона спричинить повне обезземелення селянства, переділ власності в АПК і небувалу концентрацію орних земель у руках олігархів.

Свої погляди на цю проблему мають і професійні асоціації. Скажімо, Асоціація тваринників України звертає увагу на теперішній стан захисту права власності у державі. На їхню думку, захисту нема практично ніякого, боротьба з рейдерством — це скоріше її імітація. Що вже казати, коли захистити своє майно від грабіжників не можуть навіть крупні аграрні підприємства, які мають власні юридичні служби й охорону?

Тут ми цілком солідарні з тваринниками. Якщо зараз агропідприємства силою або шахрайством «віджимають» у власників, то де гарантія, що так не станеться із продажем земельних ділянок? Адже поки не закінчено їх інвентаризацію, і не всі майнові права на них зареєстровано належним чином. Отже, справжній власник не зможе захистити свої права від шахрая.

Не кажучи вже про те, що можуть показати результати інвентаризації. Скажімо, як зауважив народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, є в Україні такі райони, де площа зареєстрованих земельних ділянок перевищує загальну площу районів.

Про що це свідчить? Певна річ про те, що межі земельних ділянок визначено неправильно, вони налазять одна на одну, а у деяких зареєстровано по кілька власників. І що робитимуть ті, якщо зненацька відкрити ринок землі без належного правового підґрунтя? Та вони ж повбивають один одного!

Голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар зауважує: якщо запровадити ринок землі зараз, із теперішнім станом земельного кадастру та захисту прав власності, наша земельна реформа стане найбільш кривавою за всю історію української незалежності. Мається на увазі, що одні почнуть нахабно «віджимати» ділянки, нехтуючи всілякими нормами права, або силоміць, або через шахрайські схеми, а інші захищатимуть їх зі зброєю у руках. І зауважимо: в країні, на території якої йде війна, зброя у населення є обов’язково, незважаючи на всі зусилля правоохоронних органів.

Також Ірина Паламар наголошує, що зубожілі власники паїв можуть продати їх за копійки ділкам, аби мати хліб на завтра. Тут додамо: за цим сценарієм багатократно посилюється загроза створення так званої «шахівниці».

11 402 50

До такої тактики вдаються рейдери, аби заблокувати роботу аграрного підприємства: орендують посеред поля пару ділянок, які не можна обійти, і починають диктувати власникам решти поля свої вимоги. Але якщо раніше йшлося про укладання договорів оренди, які, зрештою, можна розірвати, то тепер стоїть питання про продаж — таку угоду скасувати буде набагато важче, надто коли продавець вже проїв чи пропив отримані гроші. Тож загроза перед малими та середніми сільгоспвиробниками стоїть дуже серйозна.

Чи існує вільний ринок за кордоном? Часто лунає думка — мовляв, чого ми боїмося, ось за кордоном століттями діє вільний ринок землі, і нічого, всі живі! Але це відверта маніпуляція. Насправді цілковито вільного ринку землі у жодній розвиненій країні не існує.

Навпаки, у багатьох країнах участь у ньому бере держава в особі уповноваженого на це органу. Промовистим тут є приклад Франції, де цей орган є і покупцем землі, і продавцем, і орендодавцем. Цікаво, що цей-таки орган може скасувати договір купівлі-продажу землі, якщо ціна наділу суттєво перевищує чи, навпаки, суттєво нижча за звичайну у цьому регіоні — такі дії вважаються ознакою спекуляції.

У США ринок землі нібито вважається цілковито вільним, але насправді має низку обмежень, дотримання яких ретельно контролюється державою, і не лише щодо придбання, а й оренди земель. Зокрема, у багатьох штатах діють вимоги до майбутнього орендаря: від нього вимагається не лише наявність сільськогосподарської освіти та професійного досвіду, а й план — яким чином він збирається використовувати орендовану землю.

Державними землями розпоряджається Федеральне бюро із землеустрою, продавати їх іноземцям заборонено. Приватні землі іноземцям купувати дозволено, але вони мусять повідомити про це Міністерство сільського господарства США. Зміна цільового призначення сільськогосподарської землі можлива лише за згоди місцевої влади та громади. Така сама норма діє у Франції та Данії.

У Німеччині, Австрії та Норвегії необхідно отримати дозвіл на придбання ділянки площею більш як 1 га. Крім того, в Австрії, Угорщині та Норвегії висуваються професійні вимоги до майбутнього власника сільськогосподарської землі. У Швейцарії власник землі повинен її обробляти виключно сам.

Діють обмеження на придбання землі іноземцями у країнах, що недавно приєдналися до ЄС. Більшість їх встановила тимчасовий перехідний період, протягом якого купівля сільськогосподарської землі громадянами інших країн не дозволяється — зазвичай 7 років. Польща навіть домоглася від ЄС подовження цього періоду до 12 років. Тепер у країні це обмеження начебто скасовано, але і дотепер іноземцеві купувати там землю вкрай важко через дію інших запобіжників. Зокрема, він мусить певний час мешкати у Польщі, причому не у Варшаві чи Кракові, а саме у тій ґміні, де має намір придбати землю. Крім того, він повинен мати сільськогосподарську освіту чи досвід роботи у сільському господарстві, але навіть тоді може купити наділ лише у тому разі, якщо його відмовляться придбати члени родини продавця, сусіди, громада та державний орган. Отож неважко здогадатися, чи багато іноземців наразі порядкують на польських ґрунтах…

 

Уроки на майбутнє

Як бачимо, умова, що майбутній покупець сільськогосподарського наділу обов’язково повинен мати або профільну професійну освіту або досвід роботи у галузі, доволі поширена за кордоном. У нас її підтримують не всі, хоча, на наш погляд, вона видається слушною — є непоганим запобіжником від скупівлі землі спекулянтами: чи своїми, чи закордонними.

Вкрай важливі для нас вимоги щодо збереження цільового призначення сільськогосподарської землі, наявні у законодавстві багатьох країн. Причому обов’язковість згоди громади на зміну цільового призначення має бути зафіксована законодавчо. Також дуже слушна для нас вимога про те, що придбані сільськогосподарські землі можуть бути перепродані лише після закінчення певного терміну, визначеного законом. До цього такий продаж або заборонений, або в інших країнах обкладений додатковим підвищеним податком. Це убезпечує від можливих спекуляцій.

Але навіть наявність усіх цих запобіжників не знімає можливих загроз. Найбільший острах у широких верствах суспільства все ж викликає всеохоплююча корупція, що, мов ракові метастази, проникнула в усі сфери суспільства. Поки її не подолано на загальнодержавному рівні, будь-які закони не допоможуть. Скажімо, якщо продажний державний реєстратор чи корумпований суддя приймає рішення про зміну власника аграрного підприємства на сторонню особу — він що, чинить за законом? А чи багато їх за це покарано? Тому причини побоювання широкого загалу перед запровадженням ринку землі зрозуміти неважко.

 

Володимир КОЛЮБЯКІН, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"

 

 29 березня 2024
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
29 березня 2024
 29 березня 2024
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit ...
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit радять включати ...
29 березня 2024
 29 березня 2024
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
29 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.