Непотрібне - знищити

/ Експертна думка / П'ятниця, 28 грудня 2012 14:19
alt
«Війна є продовженням політики іншими засобами» - якщо з цим твердженням Карла фон Клаузевіца неможливо не погодитися, то інша його сентенція - «Бій – це єдиний ефективний спосіб ведення війни» виглядає дещо архаїчно. Для досягнення своїх цілей не обов’язково використовувати армії, є інший, але часто навіть більш ефективний шлях – інформаційна війна.
 
Українське село програє цю війну. Невидимий ворог впритул підійшов до останнього плацдарму – землі. Постановою КМУ №609 від 2 липня 2012 року створено ще один інструмент земельної реформи – Державний земельний банк, 24 липня Постановою № 934 Кабінет міністрів затвердив статут банку. Чого очікувати від цього новоутворення - достеменно не знає ніхто. Задекларована в статуті мета діяльності: «залучення фінансових ресурсів в агропромисловий комплекс для розвитку сільськогосподарського виробництва» - не більш ніж димова завіса. Статутний капітал у 120 млн грн занадто мізерний, щоб розглядати цей банк як інструмент кредитування агросектору. Для порівняння: лише Державна продовольчо-зернова корпорація України планує залучити кредит від китайського Експортно-імпортного банку у розмірі 3 млрд дол. США.

altТоді для чого цей банк? Можливо, відповідь криється у другій частині мети діяльності банку: «створення ефективного механізму державного ринкового регулювання у сфері обороту земельних ділянок». Теорія інформаційної війни розглядає як один із ефективних засобів підвищення вразливості супротивника розширення його інформаційної мішені. На практиці це означає, що супротивника підштовхують до включення у систему управління як можна більшої кількості рівноправних елементів, при чому найбільш небезпечними є елементи, що легко піддаються перепрограмуванню. З цього погляду, банк – ідеальний інструмент війни. Внутрішніми положеннями чи інструкціями можна обмежити доступ певних категорій аграріїв до кредитних ресурсів, нав’язати «потрібні» процедури чи просто виступати як спекулянт землею. До речі, згідно зі Статутом «Державному земельному банку України належить виняткове право заставоутримувача земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства».

Інформаційна війна - це війна базових знань. Основна задача – їх (знань) підміна чи спотворення. Візьмемо, наприклад, статтю Олександра Охріменка, президента Українського аналітичного центру, «Земельний банк: дива не буде», що була опублікована на Інтернет-порталі “Економічна правда”. Ось ключове її положення: «У країні, де нема ринку землі, ніхто не дасть в борг гроші під її заставу. Поки рілля не буде предметом торгівлі, вона не має жодної цінності».
 
Перше твердження є правдиве, друге – відверта брехня. Земля цінний виробничий ресурс безвідносно до того, є вона товаром чи ні. А от гроші, навпаки, самі по собі не є економічним ресурсом! Монети, купюри, безготівкові кошти – гроші в будь-якій формі самі по собі не можуть створювати ні товари, ні послуги. Грошовий капітал набуває цінність у разі, коли отримує можливість придбавати реальні фактори виробництва. В умовах відсутності земельного ринку земля своєї цінності аж ніяк не втрачає, цінність втрачають саме гроші.

Але який висновок статті пана Охріменка? Процитую: «Необхідно зробити сільськогосподарську землю об’єктом купівлі-продажу, щоб банк міг без проблем забирати земельні наділи в позичальників, що не повернули кредити і спокійно продавати великим компаніям. В результаті, Україна позбавиться баласту дрібних власників. Земля буде сконцентрована в руках солідних компаній, котрі без особливих проблем зможе кредитувати земельний банк».

altОкрім традиційного, земля - об’єкт купівлі-продажу, додалося нове твердження: «баласт дрібних власників». Дрібні власники, якщо мова йде про економічно активну їх частину – фермерів, дійсно, баласт. Але звернемося до словників, що таке баласт? Найуживаніше значення - пустовантаж: чавунні зливки, каміння, пісок тощо, що навантажуються у трюм судна для збільшення осадки і поліпшення остійності. Приберіть баласт і корабель перевернеться!

Фермери, дрібні товаровиробники не випадково є основою провідних аграрних економік. Великим компаніям там також знаходиться місце, але чому так «носяться» з фермерами? Справа в тому, що «солідні компанії» передусім орієнтовані на швидкий результат – прибуток, курс акцій, частку ринку тощо. Передові технології, висока інтенсивність агровиробництва призводять до того, що фіксовані витрати таких компаній є досить незначними в порівнянні зі змінними витратами. За ситуації, коли змінні витрати будуть перевищувати сукупний дохід, логічним рішенням є припинення виробничої діяльності чи інший варіант виходу з бізнесу. Інша річ - фермер. Фіксовані витрати фермерського господарства є досить високими в порівнянні зі змінними витратами. Орендна плата, податки, відсотки за кредитами – все це фіксовані платежі. Більше того, пропозиція робочої сили з боку фермера та його сім’ї теж є фіксованою - фермер не може звільнити сам себе! Саме через високі фіксовані витрати фермери майже завжди отримують виграш, обробляючи землю, а не сидячи без діла. Та й вихід фермера з агробізнесу не простий не лише через фінансові, а й психологічні чинники – до землі приростаєш душею.

Чому я приділив статті пана Охріменка стільки уваги? Справа в тому, що стратегія протидії інформаційній агресії - викриття самого факту агресії, а по тому і розвінчування неправдивих тверджень. Звісно, не біда, що один президент-аналітик продемонстрував на загал своє економічне невігластво, але біда - якщо слідом десять чоловік повторить: «Поки рілля не буде предметом торгівлі, вона не має жодної цінності».

Погляньте, як змістився акцент дискусії за останній рік – обговорюються питання: кому продавати, скільки продавати, за скільки продавати? Якось вже й забулося, що нам так і не надали аргументованої відповіді на питання – навіщо продавати? Що виграє суспільство від створення прошарку земельних рантьє чи оборудок спекулянтів? Чи готові ми до надання мільярдних бюджетних дотацій аграріям після того, як земля стане приватною власністю?

altАле повернемося до ідеї земельного банку. Перший в історії України Державний земельний банк розпочав свої операції 1 вересня 1918 р. Створений за ініціативи уряду гетьмана України Павла Скоропадського, банк був інструментом надання державного іпотечного кредиту в «інтересах підтримки і розвитку нового земельного укладу, встановленого земельним законом». Метою аграрної реформи гетьмана Скоропадського та його уряду було створення великого шару середніх хліборобів-власників, які б отримали землю від поділу великих маєтків. Термін надання кредитів на викуп земельної ділянки становив від 14 до 66,5 років. Розмір позики, однак, не міг перевищувати 60% спеціальної оцінки землі чи продажну ціну, що була домовлена між покупцем і продавцем. Аби запобігти спекуляціям землею, було видано закон, згідно з яким будь-яка крупна ділянка може бути продана лише Державному земельному банку або селянам, проте наділами не більш ніж 25 десятин. Загалом можемо констатувати, що створенню Державного земельного банку передувала ґрунтовна підготовча робота, рекомендую усім зацікавленим ознайомитися з працею доктора історичних наук Павла Гай-Нижника «Український Державний земельний банк у світлі офіційних документів Гетьманату 1918 р.».

На жаль, з близького минулого найближча аналогія - агропромисловий банк «Україна», який прославився тим, що зміг своїми оборудками довести міжнародні фінансові організації до того, що ті призупинили надавати Україні зовнішні запозичення, а МВФ однією з умов відновлення співпраці прямо назвав ліквідацію самого банку “Україна”.

Один із постулатів теорії інформаційної війни говорить, що для системи-мішені неможливо створити алгоритм виявлення початку інформаційної війни. Навіть про її закінчення можна судити лише по ряду ознак, які, втім, також притаманні і звичайним війнам. Зупинимося лише на двох з них:
  1. Система-переможець включає до себе найцінніші частини переможеної системи;
  2. Структури, які не можуть бути використані переможцем у своїх цілях, знищуються.
Перечитайте попередній абзац ще раз. Спитайте себе, де поділися сільські клуби, школи, дитячі садки, тваринницькі ферми? Де поділися мільйони Українців врешті-решт? Непотрібне - знищується.

1

 20 липня 2019
Цього року державні фітосанітарні інспектори Херсонщини вперше отримали феромонні пастки на ясеневу смарагдову вузькотілу златку (Agrilus planipennis Fairmaire),
Цього року державні фітосанітарні інспектори Херсонщини вперше отримали феромонні пастки на ясеневу смарагдову вузькотілу златку (Agrilus planipennis Fairmaire),
20 липня 2019
 20 липня 2019
Жовтий, червоний, видовжений, грушоподібний та інші сорти кизилу вирощує фермер з м. Гола Пристань Олександр Галич.
Жовтий, червоний, видовжений, грушоподібний та інші сорти кизилу вирощує фермер з м. Гола Пристань Олександр Галич.
20 липня 2019
 19 липня 2019
Перші місця у рейтингу найдефіцитніших професій в агросекторі займають трактористи та водії вантажівок.
Перші місця у рейтингу найдефіцитніших професій в агросекторі займають трактористи та водії вантажівок.
19 липня 2019
 19 липня 2019
В Україні вирощуванням і продажем зелені, салатів і пряних трав займається невелика кількість постачальників. Причин багато, проте основна – це дуже ніжний товар, який швидко псується.
В Україні вирощуванням і продажем зелені, салатів і пряних трав займається невелика кількість постачальників. Причин багато, проте основна – це дуже ніжний товар, який швидко псується.
19 липня 2019
 19 липня 2019
АТ «Укрзалізниця» запропонувала бізнесу послуги з будівництва та ремонту вантажних вагонів.
АТ «Укрзалізниця» запропонувала бізнесу послуги з будівництва та ремонту вантажних вагонів.
19 липня 2019
 19 липня 2019
На півдні Вінницької області з’явилася промислова плантація волоських горіхів загальною площею майже тисяча гектарів.
На півдні Вінницької області з’явилася промислова плантація волоських горіхів загальною площею майже тисяча гектарів.
19 липня 2019

Please publish modules in offcanvas position.