Земельна реформа: довга дорога до землі

/ Експертна думка / Вівторок, 19 травня 2015 14:52
Наталія АНТОНЕНКОспеціально для "АС"
Селян нині не відірвати від поля — сезон. Чиновників тим часом не відірвати від обговорень — реформи. І мабуть найгарячіша з них — земельна. У січні 2016-го минає термін мораторію на продаж землі. Щось змінювати точно треба. А часу обмаль. Натяки від влади звучать однозначні: хочемо запустити продаж. Супротивники традиційно заговорили про заготовлені вила. Експерти пропонують обговорити все спокійно і зважено.

 

Пропонуємо ДОРОЖНЮ КАРТУ
altАнатолій МІРОШНИЧЕНКО, доктор юрид. наук, професор, завідувач кафедрою земельного та аграрного права КНУ ім. Шевченка
Інтерес до земельної реформи не вщухає протягом 25 років. Тоді вона розпочалася, але позитивних результатів не досягнуто й досі. Причина цього — у відсутності чіткого бачення цілей реформи. Вони не були сформульовані та озвучені раніше і не мають чіткості зараз. Складається враження, що врешті все було націлене лише на перерозподіл землі. Спочатку великі надії покладалися на приватизацію земель, передачу їх з державної у приватну власність. Потім — на паювання.
 
Величезні площі передані у приватну власність, розпайовані. Між тим народ не відчуває позитивних зрушень, і життя людей не стає кращим. Перерозподіл землі ніколи не може бути самоціллю. Метою має бути досягнення ефективного, раціонального, соціально орієнтованого використання земель. А перерозподіл земель має бути лише інструментом у досягненні цієї мети. Спільно розроблена спеціалістами галузі «ДОРОЖНЯ КАРТА ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ» орієнтована на досягнення такого завдання.
 
Мабуть, найважливішим і найгострішим питанням є: чи не врятує Україну вільний ринок земель? Моя особиста відповідь: безумовно, запроваджувати ринок земель потрібно, це треба було зробити давно. Але зі складових реформи — це лише один із багатьох компонентів. Інші складові: забезпечення економічно-ефективного та екологічно обґрунтованого використання земель, гарантування прав селян-власників земельних паїв, створення ефективного та прозорого механізму управління державними та комунальними землями. Усе це необхідно для того, щоб земля використовувалася ефективно.
 
Як же виконати ці завдання. Зокрема, щоб забезпечити економічно-ефективне та екологічно обґрунтоване використання земель, треба перейти від процедурного до результативного контролю. На жаль, у нас ще з радянських часів величезна роль відводиться всіляким погодженням, експертизам, встановлюється величезна відповідальність за недотримання процедур, що найчастіше призводить до корупції. Треба відійти від бюрократичних бар’єрів, і основну увагу зосередити на результат. Насправді не так важливо, чи є у господарства затверджений проект організації сівозміни. Головне — чи правильно використовуються землі і які наслідки цього використання.
 
По-друге, гальмом і зашморгом для сільського господарства та економіки в цілому є існуюча система поділу земель на категорії за цільовим призначенням. Слід відмовитися від нього на користь територіального планування. Наступним завданням має бути реалізація принципу єдності юридичної частки земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Хоча законодавство цей принцип проголошує, але реальність інша. Досить поширені ситуації, коли за паперами земля належить одному суб’єкту, а споруди — іншому. Це протиприродна ситуація, що призводить до конфліктів і неможливості нормально здійснювати економічну діяльність.
 
Ну і, звичайно, не може реформа тривати вічно. Не може земля постійно перебувати у підвішеному стані. Треба встановити граничний строк для витребування земельних паїв. Це непопулярний захід, який буде жваво обговорюватися, але мусимо встановити граничний термін, протягом якого право на земельну частку-пай треба буде реалізувати.
 
Гарантування прав селян — власників земельних паїв включає у себе, на моє переконання, скасування мораторію на відчуження земель сільгосппризначення. Упевнений, дискусія буде гострою, але не бачу ні правових, ні моральних, ні економічних виправдань для збереження мораторію на продаж земель. Прихильники мораторію обґрунтовують свою позицію турботою про селян. Хай тоді скажуть в очі конкретному селянинові (часто це пенсіонер), що він недостойний правильно розпорядитися своєю власністю. Вважаю турботу про людину шляхом обмеження її прав, як мінімум, нечесною. Крім того, обмеження на доступ до ринку земель мають бути зняті як щодо власників паїв, так і щодо потенційних покупців. Моя відповідь опонентам: шляхом обмежень ви обмежуєте попит, а отже, зменшуєте ту суму, яку може отримати селянин. Все одно земля відчужується і зараз, але непрозоро. Через існування непрозорого ринку селяни щодня втрачають гроші. І необхідно створити простий дешевий механізм продажу земельних ділянок, щоб отримали доступ на ринок селяни, інші власники, мали можливість продати ділянки на конкурентних засадах.
 
Створення ринку земель включає у себе також: спрощення механізму проведення земельних торгів, спрощення та здешевлення державної реєстрації земельних ділянок та держреєстрації речових прав на нерухоме майно. Ці процедури корупційно небезпечні, складні — є що змінювати. Також треба передбачити істотне підвищення земельного податку за землі сільгосппризначення. Не варто сприймати ці дії у відриві від загального контексту. Звичайно, загальне податкове навантаження повинно зменшуватися. Але сьогодні земельний податок у нас становить символічну суму і не стимулює раціональне використання землі. До того ж, адекватний розмір земельного податку не дозволить спекулювати на землі і зробить невигідним залишати її без обробітку. І останній пункт: радикальне спрощення правил оренди землі. На мою думку, спеціальне регулювання здебільшого є невиправданим і має бути істотно спрощене.
 
Такими є основні пункти ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ, яку пропонує громадська організація Agro.ReformsUA. Ми його сформулювали як проект, виносимо на обговорення і відкриті до конструктивної критики, зауважень та пропозицій.
 
Кому вигідно?
altАндрій МАРТИН, доктор економ. наук, завідуючий кафедрою землевпорядного проектування НУБіП
Україна давно стала чемпіоном із реформування земельних відносин, бо чверть століття намагається знайти власний шлях і спосіб господарювання на землі. Яким ми бачимо сільське господарство у нашій країні? Хто отримуватиме основний прибуток від сільгоспвиробництва? Чи стане Україна вагомим гравцем на світовому продовольчому ринку? Незавершеність реформ шкодить нормальному розвитку земельних стосунків. Сьогодні, коли Україна намагається по-новому подивитися на минуле і майбутнє, коли відбувся Майдан, ми повинні перестати апелювати фобіями і стереотипами, які упродовж десятиліть нав’язували політики.
 
Давайте дивитися на реалії, які на сьогодні вже склалися. Багато хто панікує стосовно розпродажу землі. Треба визнати: Україна вже сказала «А»: 29 млн га колишніх колгоспних земель передано у приватну власність 7 млн громадян, кожен 7-й в нашій країні є власником земельного паю. Коли реформа починалася, думали, що ось нарешті земля отримала щасливих господарів. Насправді політики, передавши селянам землі, злякалися, мовляв, завтра ж прийдуть злі капіталісти, олігархи, іноземці та усе поскуповують на корню. Натомість селяни не подужають таку проблему.
 
Отож давайте вирішимо просто: заборонимо селянам, котрих хочемо зробити щасливими, розпоряджатися землею, яку їм передала держава. Отримали цікаві наслідки. Селянин, по суті, має два способи розпорядитися своєю землею. Перший: передати за досить помірну плату землю, яку сам не використовує, в оренду підприємству чи фермеру. Більшість із власників паїв — пенсіонери. Реформа пройшла повз сільську молодь, яка не може отримати землю у власність і масово мігрує у міста в пошуках гідної роботи. Другий спосіб: піти в інший світ, передавши пай у спадок переважно дітям та внукам, котрі втікають у міста і на землі працювати не бажають. Статистика показує, що понад мільйон громадян вже померли (багато з них — у бідності), так і не передавши землю нащадкам. Земля повернулася назад державі.
 
Хто ж за сьогоднішньої ситуації має найбільшу вигоду? По суті — крупні сільськогосподарські корпорації. Бо Україна — це чарівна країна, де можна отримати найдешевший доступ до земельних ресурсів. Не треба витрачати гроші на купівлю. Просто приходите і берете майже задарма головний ресурс для дуже вигідного бізнесу. В результаті що маємо на виході? Більшість підприємств, які використовують орендовану землю, — тимчасові. Вони ніколи не будуть вкладати серйозні інвестиції у розвиток землі, їх головне завдання — вижимати максимум, а потім іти «на інші села». Цікава ситуація: власники землею взагалі не займаються, орендарі сидять на тимчасовому активі, яким можна покористуватися і завтра кинути. У той же час держчиновники фактично кажуть, що самі будуть вирішувати, як треба людям розпоряджатися їхньою землею.
 
Отож, сьогодні мораторій є достатньо цинічною формою стримувати розвиток бізнесу на селі і просто консервувати ситуацію, що склалася. Насправді після зняття мораторію небо на землю не впаде. За опитуваннями, більшість власників землі взагалі не збирається продавати свою землю. Хіба що відсотків 10-20 загальної кількості. Іноземці теж не кинуться скупати ділянки. Проста ситуація: як придбати 10 ділянок, виставлених на продаж, якщо вони розкидані у шаховому порядку по всьому господарству? Яким чином обробляти їх?
 
Сьогодні немає простих рецептів. Але мусимо визнати: вічна земельна реформа Україні не потрібна. Треба подумати над тим, як вибудувати нову модель відносин, щоб земля була активом, ресурсом для розвитку, а не гальмом, як вона є сьогодні.
 
Захистити продавця
altАркадій КОРНАЦЬКИЙ, народний депутат, голова підкомітету з питань земельних відносин Комітету ВР України з питань аграрної політики та земельних відносин
З 1 січня 2016 року, я впевнений, наступить легітимний ринок землі. У зв’язку з цим, зокрема, готуємо законопроект про обіг земель сільгосппризначення. Там буде багато нових новел для захисту селян від несправедливого позбавлення землі. Вводиться поняття мінімальної ціни, ренти. Тобто якщо хтось придбає землю сільгосп­призначення для товарного виробництва за мінімальною ціною, то буде зобов’язаний довічно сплачувати продавцю ренту, аби селянин не залишився без шматка хліба.
 
Є й інші законопроекти, які вносилися, але не обговорювалися упродовж останніх 10 років. У нас дуже недосконале Земельне право, і його далі намагаються псувати. Маємо потоки юридичного мотлоху. Тому намагаємось зупинити шкідливі законопроекти і ліквідувати білі плями у земельному законодавстві.
 
Готові чи ні?
altАндрій ВАДАТУРСЬКИЙ, народний депутат, член комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин
Заради чого ми намагаємось відкрити ринок землі? Невже хочемо продати землю за мінімальною ціною? Згоден з тими, хто твердить, що ринок земель має бути повністю ліберальним, без обмежень, зокрема, для іноземних інвесторів, які сприятимуть збільшенню ціни на землю. Проте зараз суспільство не готове до такого ринку, воно має обговорювати, дискутувати, дозріти до такого кроку. Не можна продавати землю за найнижчою ціною у світі.
 
Головне, не працює судова система, права людини не захищені. Є небезпека, що будуть зловживання, суддів використають, щоб найдешевше купити землю.
 
Треба працювати над інвестиційною привабливістю землі, підготуватися до її продажу, збільшити вартість. Не можна допустити помилок приватизації 1990-х років. Зараз у нас немає навіть елементарної статистики. Зокрема, я цікавився площами під особистими селянськими господарствами. Три різні джерела дали мені три абсолютно різні цифри: 3 млн 300 тис. га, 3 млн 700 тис. і 2 млн 600 тис. га. Немає гарантій від перекосів, продажів однієї і тієї ж ділянки. Як можна торгувати товаром, коли навіть невідома його кількість?
 
У принципі я за ринок, але зараз ніхто не готовий — ні потенційні інвестори, ні потенційні продавці. Перший, скажімо, має збирати кошти, щоб поборотися за землю, а другий — не укладати договорів довгострокової оренди на свою землю. Але для цього головне має бути забезпечене верховенство права. Всі мають бути рівні перед законом. Інакше, боюся, може пролитися кров.

alt

Я за чіткі сигнали, за те, щоб прив’язати ринок землі до частки ВВП на душу населення. Коли почнемо нормально заробляти, досягнемо середнього рівня життя, судова система налагодиться, суспільство не буде жебрацьким, не кидатиметься спродувати землю — тоді ми зможемо сказати, що створили певний інвестклімат і готові торгувати землею.
 
Олександр БОРОВИК, економіст
Ми не можемо чекати. Тому що ситуація у країні не покращується, а погіршується. Чеський реформатор Вацлав Клаус, перед яким стояли такі ж проблеми реформ у бідній країні, казав: «Ми робимо приватизацію не для того, щоб дістати гроші, а для того, щоб змінити відносини. Щоб зробити ринок, який буде працювати».
 
Реформувати статус паїв
altЖан-Жак ЕРВЕ, радник правління з сільськогосподарських питань банку «Креді Агріколь»
Для будь-якого інвестора у земельних відносинах найголовніше — стабільність. Він може інвестувати у будь-якому статусі, але якщо має повну гарантію того, що і через 10 років так само залишиться на цій землі. Для мене питання не в тому, продавати землю чи ні. Головне — як гарантувати права фермерів. Над цим треба працювати вже.
 
Дехто думає, що завдяки продажу землі можна збільшити виробництво. Упродовж 10 років в Україні я спостерігаю, як суттєво зростають обсяги врожаю. Невирішеність земельного питання не перешкоджала зростанню виробництва. Для інвесторів це також не перепона — наприклад, світові компанії з виробництва насіння вклали в Україну вже сотні мільйонів.
 
Для мене не існує такої одиниці, як пай. Нікому не відомо, що це: просто квадрат, який для зручності малюють орендарі. Насправді найочевиднішою одиницею є поле. А статус паїв треба реформувати, це міг би бути перший крок у галузі права при формуванні ринку землі.
 
Те, що заважає, — ліквідувати
altДанило ПАСЬКО, член Національної ради реформ, засновник громадської організації EasyBusiness
Головне: обговорювати проблему землі треба саме з її власниками, з пайовиками. Не можна вирішувати це без участі тих людей, чиї права ми намагаємось захистити.
 
У процесі написання стратегії дерегуляції української економіки наша команда проаналізувала тисячі створених державою бар’єрів, які заважають її розвитку. Ми ранжували їх за економічним ефектом — від найважливіших для економіки до найменш суттєвих. Так-от, мораторій на продаж земель сільгосппризначення — на першому місці, це найбільша за масштабом проблема, гальмо української економіки. Об’єм цієї проблеми — 125 млрд дол. Адже в Україні приватизовано майже 25 млн га земель (без урахування ділянок комунальної та державної форм власності).
 
В Румунії 1 га сільгосп­угідь коштує $3500, у Бразилії — $7000. Візьмімо середнє значення на рівні $5000, помножимо на площі у 25 млн га, виходить 125 млрд дол. Саме такий актив виключений з української економіки. Це масштаб питання.
 
Замість того, щоб робити конкретні кроки, виходять бюрократи і на словах погоджуються із необхідністю реформи, однак при цьому називають 15 речей, які необхідно зробити перед цим, обговорити, написати програми. Насправді нічого з цього не потрібно, це просто брехня чиновників.
 
У нас уже є досвід скасування карантинних сертифікатів разом із Міністерством аграрної політики і продовольства. Перед цим безліч чиновників теж залякували всіх тим, що через це хворітимуть діти, і ми всі потруїмося. Нічого страшного не відбувається, якщо дерегулювати речі, які просто заважають.

1

 20 вересня 2019
У французькому місті Сен–Жеранде (Бретань) побудували біогазовий завод, який працює на відходах картоплі, з якої виготовляються чіпси, та осаді стічних вод.
У французькому місті Сен–Жеранде (Бретань) побудували біогазовий завод, який працює на відходах картоплі, з якої виготовляються чіпси, та осаді стічних вод.
20 вересня 2019
 19 вересня 2019
Компанія з турецькими інвестиціями ТОВ «Агро-Байхао» до кінця поточного року планує запустити завод з переробки висівок в гранули в Херсоні.
Компанія з турецькими інвестиціями ТОВ «Агро-Байхао» до кінця поточного року планує запустити завод з переробки висівок в гранули в Херсоні.
19 вересня 2019
 19 вересня 2019
Після відкриття ринку землі в Україні купувати та продавати її зможуть лише громадяни України та українські компанії.
Після відкриття ринку землі в Україні купувати та продавати її зможуть лише громадяни України та українські компанії.
19 вересня 2019
 19 вересня 2019
Станом на 18 вересня українські аграрії у 10-ти областях приступили до збирання цукрових буряків, яких викопано на площі 12 тис. га або 6% до прогнозу та зібрано 558 тис. тонн при урожайності 457,7 ц/га.
Станом на 18 вересня українські аграрії у 10-ти областях приступили до збирання цукрових буряків, яких викопано на площі 12 тис. га або 6% до прогнозу та зібрано 558 тис. тонн при урожайності 457,7 ц/га.
19 вересня 2019
 19 вересня 2019
Компанія пропонує клієнтам п’ять основних сортів: «Роял Гала», «Голден Делішез», «Гренні Сміт», «Ред Делішез» і «Пінова».
Компанія пропонує клієнтам п’ять основних сортів: «Роял Гала», «Голден Делішез», «Гренні Сміт», «Ред Делішез» і «Пінова».
19 вересня 2019
 19 вересня 2019
Завтра, 20 вересня, з 10:00 до 12:00 майже по всій території України українські аграрії проведуть мирні акції, мета яких привернути увагу громадськості, Президента України та Уряду до проблем впровадження ринку землі і висловити своє бачення земельної реформи.  Про це повідомляється на сайті Всеукраїнської Аграрної Ради Згідно з останніми заявами влади, при відкритті ринку землі планується надати дозвіл купувати землю юридичним ...
Завтра, 20 вересня, з 10:00 до 12:00 майже по всій території України українські аграрії проведуть мирні акції, мета яких привернути увагу громадськості, Президента України та Уряду до проблем впровадження ринку землі і висловити своє бачення земельної реформи.  Про це повідомляється на сайті Всеукраїнської Аграрної Ради Згідно з ...
19 вересня 2019

Please publish modules in offcanvas position.