Ірина ГЛОТОВА, спеціально для "АС"
Реальність 2015-2016 років засвідчує, що на фермерів, вочевидь, очікує ще більш важкий період, аніж це було у кризових 2008-2009 роках — економічні та девальваційні проблеми однозначно тиснутимуть на усі без винятку господарства. Тому варіант перечекати та «якось воно буде» тут не діятиме.
Більшість фермерів сезон за сезоном роблять стратегічну помилку, орієнтуючись на звичний трикутник — «кукурудза-пшениця-соняшник», не урізноманітнюючи сівозміни іншими культурами, і в результаті отримують звичну проблему — збіднілий грунт, проблеми з якістю збіжжя і, як наслідок, з його продажем. Звичайно, у виграші залишаються холдинги завдяки великим інвестиціям, оснащенню та вертикальній інтеграції, які можуть вдало пройти кризовий період та отримати максимальну віддачу з гектара. Натомість фермери мають шукати вигідні альтернативи, які б прогодували господарство увесь рік. Тож спробуємо розібратись, які «польові стратегії» можна обрати та на чому зосередитись, готуючись до наступного сезону.
Як правильно «мінімізуватися»?
Трикратну девальвацію можна сприймати мінімум двома способами — або як тотальну біду з криком «все пропало», або ж дійсно виважено зважити свої конкурентні переваги та укріпити власні позиції.
Звичайно, головна проблема господарства — мінімізувати витрати та як зрештою це зробити правильно? Зауважте, що бездумна та невиважена економія буквально на всьому необхідному може стати фатальною помилкою — у найгіршому випадку ви просто загубите і врожай, і прибутки.
При цьому, приміром, дефіцит коштів позитивно може вплинути на ґрунт і різноманіття у сівозміні. Господарі зменшують кратність обробок ЗЗР та добривами, більше застосовують сидератів, отже, тим самим оздоровлюють землю.
Адже ні для кого не секрет, що перенасичення сівозмін злаковими культурами, особливо у південних умовах, призводить до суттєвого зростання хвороб, шкідників та бур’янів на полях. При цьому, якщо раніше усталеною практикою було застосування пару — мовляв, він усе виправить, то на сьогодні річне його утримання в умовах дорожнечі енергоресурсів мінімізує переваги. Тому саме економіка змушує шукати та знаходити кращі варіанти сівозміни.
Запроваджуючи нову технологію та купуючи обладнання, фахівці радять перш за все дивитись на ту користь, яку воно реально може принести вам — якщо дійсно це купується на роки, має високу продуктивність максимально відповідає вашій технології, то, можливо, варто ризикнути.
Звичайно, усе коригує неприємна ситуація з кредитами — незважаючи на те, що сектор кредитування знаходиться фактично на дні, а компанії дедалі менше дають розстрочок та товарних кредитів (як це було, приміром, декілька років тому) все ж варто придивитися до варіантів.
Через великий розрив у часі між посівом і продажем продукції аграрію не завжди вистачає власних грошей на покриття виробничих потреб, і він звертається у банк за кредитом на термін від 12 до 18 місяців. Попри те, що в українських аграріїв традиційно в дефіциті ліквідна застава, банки навчилися працювати з ними, приймаючи в заставу зерно та аграрні розписки. Якщо господарство рентабельно і справно виплачує по кредиту, банкіри будуть готові дати гроші йому навіть у ці важкі часи.
Цікаво, що за даними Мінагропроду аграрії витратили на весняну посівну 2015 року 63 млрд грн, з яких тільки 8,4 млрд грн становили банківські кредити, а решта суми — власні кошти. У цьому немає нічого дивного, адже вартість кредитів зараз така, що зробить нерентабельною роботу навіть дуже ефективного аграрія. Тому нинішньої весни в хід пішов дещо забутий, але ефективний інструмент — банківський вексель. За допомогою векселів аграрії могли отримати товарний кредит від постачальників насіння і ЗЗР.
Особливо ж актуальною останнім часом постала проблема саме збереження зерна — в елеваторах, сховищах тощо. Продавати з поля, як це було колись, вже як мінімум не розсудливо, краще закласти та якісно зберегти як мінімум це 6 місяців — до настання кращих цін. Проте не варто забуватися і про девальвацію, адже витрати можуть і не окупитися.
Найбільш доцільними, на мій погляд, на сьогодні можуть стати три варіанти — якщо в господарстві є старі кам’яні сховища, то можна за відносно невеликі кошти провести їх модернізацію або скористатися біг-бегами у разі недовготривалого збереження зерна. Також бюджетним варіантом може стати домовленість із сусідніми елеваторами, однак це все залежатиме від локації вашого господарства, обсягів та типу зерна, який ви хочете зберегти.
Наступний обов’язковий пункт, яким часто нехтують аграрії, — це моніторинг та постійне тримання руки «на пульсі». Йдеться про сучасні технології та запровадження їх в умовах конкретного господарства. Наприклад, поточного сезону підприємства все більше почали переходити на локальне внесення добрив та все частіше використовувати рідкі добрива. При чому робити це одночасно з обробітком ґрунту — таким чином, зменшується і кількість технологічних операцій, економляться енергоресурси та відпадає необхідність у купівлі додаткової одиниці техніки для внесення рідких добрив. Вигідним залишатиметься застосування органічних добрив — якщо господарство має власне тваринництво, тут питання зрозуміле, якщо ж ні, то варто прорахувати варіанти поставки з навколишніх тваринницьких та птахокомплексів. Чим меншим є «логістичне плече», тим вищою доцільність застосування таких добрив на полях.
Далекоглядні господарі радять із максимальною ретельністю ставитись до посівного матеріалу, не економити, на ньому, надзвичайно вивіряти, наскільки добре той чи інший гібрид, сорт працює в умовах конкретного господарства. Насіннєві компанії з готовністю йдуть на контакт, тож ви можете на невеликих ділянках проекспериментувати навіть із десятком сортів, підібравши для себе найбільш доцільний — не нехтуйте цією можливістю. Тут дуже добре спрацьовує правило: «Десять разів відміряй, один раз — відріж».
Шукати заміну
Аналітики ринку, беручи до уваги світові прогнози, стверджують — найближчими роками чекати сприятливих цін на усталені культури, такі як пшениця, кукурудза та соняшник, не варто. Враховуючи перехідні запаси та сприятливу погоду останніх сезонів, отримати преміум-ціну на збіжжя не вдасться. Таким чином, є сенс ввести у сівозміну та познайомитись з іншими, більш доцільними та прибутковими культурами. Наприклад, така культура, як тритикале вважається однією з найбільш адекватних замін озимим. Вона дає стабільні врожаї, невимоглива до ґрунтів та має більший вміст білка, аніж у пшениці.
Для посушливих регіонів альтернативою дедалі більше стає сорго — одна з небагатьох культур, яка реально може вижити навіть в умовах радикальної посухи. При цьому рентабельність культури подекуди сягає 30%. Проте мова йде лише про ті господарства, які вміло адаптували для себе технологію та змогли втілити її. При цьому згідно зі статистикою у 2014 році загальні площі під сорго в Україні становили 88,9 тис. га.
Варто також придивитись до так званих нішевих культур — вони досить добре зарекомендували себе у сівозмінах і стають дедалі більш прибутковими — площі під такими культурами, як льон, гірчиця, нут будуть у наступні роки однозначно збільшуватися. Вже у поточному році ми побачили розширення площ під гірчицею та горохом. Хоча йдеться про декілька тисяч гектар, перспективи у цих культур чудові.
Наприклад, ціна на гірчицю коливається від 850 до 950 євро/т, а по білій гірчиці — ще вище. При цьому у неї короткий вегетаційний період, і збирати врожай можна вже у липні. Це дає можливість на ранніх термінах отримати обігові кошти. До того ж, це добрий попередник для зернових культур, особливо озимої пшениці. Збирається гірчиця прямим комбайнуванням, не потребує якогось спеціального обладнання, легко сортується — словом, одні плюси.
Амарант — іще одна культура, яку ще донедавна недооцінювали виробники, вважаючи її звичайним бур’яном. Проте на сьогодні насіння амаранту все частіше почали називати ніяк інакше як «зерном ХХІ століття», оскільки за вмістом поживних речовин він значно кращий, аніж пшениця, а зелена маса може використовуватись на корм тваринам.
Такі нішеві культури, як гірчиця, просо, горох, льон та росторопша вважаються лідерами серед запитів трейдерів — через брак пропозицій на ринку особливо у пікові періоди трейдери готові забирати навіть відносно невеликі партії продукції і заплатити за партію досить конкурентну ціну.
Якщо дивитись на нут, то він популярний серед покупців з азійських та африканських країн, і на внутрішньому ринку його також вирощують майже завжди на експорт. Ця малопоширена бобова культура вважається ідеальним попередником під пшеницю та збагачує грунт необхідними речовинами навіть в умовах дуже сильної посухи. Нут не потребує спеціальної техніки (підійде та, що і для зернових) і здатен давати урожай аж до 15 т/га.
У поточному сезоні почали всерйоз говорити і про плани щодо розширення площ під квасолею. При цьому якщо раніше ця культура вирощувалась лише у господарствах населення, то на сьогодні йдеться про більш глобальні, промислові посіви.
За даними Державної статистичної служби України, за підсумками 2014 року виробництво квасолі становило 43,3 тис. т, що майже на 20% перевищує рівень попереднього року та досягло рекордного рівня. Упродовж останніх п’яти років виробництво квасолі змінювалося від 28,8 до 43,3 тис. т.
Розширення промислового виробництва квасолі обумовлене зростаючим попитом на неї внутрішнього та світового ринку. При цьому квасоля, вирощена в одноосібних господарствах, не завжди відповідає потребам комерційних компаній та переробних підприємств. На ринку витребуваними є товарні партії, кратні машинним нормам, тобто від 4 і більше тонн. При цьому продукція має належати одному сорту, щоб бути однорідною за розміром, кольором, структурою тощо.
Виходячи з того, що переважна більшість квасолі в попередні роки вирощувалася господарствами населення, на внутрішньому ринку сформувався дефіцит її товарної пропозиції. Тож можна з легкістю прогнозувати, що вітчизняні виробники матимуть можливість особисто або через посередників реалізувати вирощену продукцію на зовнішніх ринках, оскільки попит світового ринку на квасолю теж знаходиться на високому рівні.
На місце звичних культур мають шанс прийти також кмин, арахіс, фундук — ціна на них тримається висока, тож потенціал незаперечний.
Іще один тренд цього і наступних сезонів — виробництво органічних круп — зеленої гречки, сочевиці, вівса, спельти. Попри значну втрату з урожайності виробники стверджують, що господарства, які перейшли на органічне виробництво та отримали спеціальний сертифікат, однозначно будуть одержувати пріоритет і у ціні, і у поставках — до них буквально вишиковуються черги з бажаючих купити. Адже поставки органічної сировини не підпадають під квотування та не потребують великої кількості документів на поставки на експорт.
Тож незалежно від того, який варіант економії і диверсифікації ви обрали, хотілося б, аби він завжди виправдовував себе і приносив вашому господарству лише позитивні результати.
