Наразі Україна зазнає шаленого тиску з боку закордонних фінансових структур, мета якого — якомога швидше запровадити у нас ринок сільськогосподарських земель із щонайменшими обмеженнями (найкраще — взагалі без ніяких).
Зволікаючи із запровадженням ринку землі, держава відкладає притік інвестицій та стримує розвиток українського агровиробництва.
Земля — один із найбільш цінних природніх ресурсів людства, що потребує збереження і дбайливого ставлення. Від того, яка модель ринку землі утвердиться у найближчі роки на вітчизняних теренах, залежить не лише добробут і майбутнє багатьох із нас, але й збереження її для наступних поколінь.
Аналізуючи шляхи розвитку аграрних відносин інших країн, то ми побачимо, що на сьогодні фактично існує два: латиноамериканський, у якому переважають латифундисти, та європейський, що базується на родинних фермах. Інші моделі розвитку — то варіації першого або другого.
Алла БАРАБАШ, спеціально для «АС»
В останні кілька місяців все більше розмов як у владних коридорах, так і серед аграріїв точиться щодо запровадження ринку сільгоспземлі з 2012 року. Держкомзем щоразу наголошує на темпах підготовки потрібних для цього законодавчих актів. Йдеться про закони про ринок землі, про державний земельний кадастр, про консолідацію земель, про збереження родючості ґрунтів. Президент Віктор ЯНУКОВИЧ прогнозує функціонування ринку землі з 2012 року і переконаний, що Верховна Рада вже у вересні розгляне всі ці законопроекти, необхідні для проведення земельної реформи.