Володимир Войніков: «Нам потрібні іригаційні канали»

Володимир Войніков: «Нам потрібні іригаційні канали»

/ Гість номера / П'ятниця, 28 грудня 2018 12:04

На нещодавній конференції «Насіння і агрохімія 2018» ми познайомилися із Володимиром Войніковим, керівником компанії «Войніков і К°». Живе він у Бердянську.

 

Володимир Войніков закінчив Бердянський педагогічний інститут. Перед тим, як прийти в сільськогосподарський бізнес, працював круп’є у казино, барменом, менеджером у компанії «Івеко», закуповував овочі і фрукти та розвозив їх по азовських базах відпочинку. З часом за допомогою своєї родини Войніков зумів побудувати добре диверсифіковане господарство з рослинництвом, насінництвом, садівництвом, пасікою, тваринництвом, інфраструктурними послугами. Нині його група компаній обробляє 15 тис. га у селах Бердянського і Приморського районів Запорізької області, а також на землях збанкрутілого державного агрокомбінату «Азовський». Цікава життєва деталь: в юності підприємець грав у футбол за місцеву команду «Енергія». Фермер Володимир Войніков чи ні?.. Виступає із доповідями на конференціях, бере участь у міжнародних виставках, запроваджує нові технології, експериментує з насінням… З нашої розмови випливає: він — агробізнесмен. Як за яскравою діловою біографією, так і за інноваційними підходами до сільського господарства.

  • Володимире Миколайовичу, чому Ви, корінний житель міста, вирішили зайти у сільське господарство?

24 391 30— Історія мого підприємництва почалася у 1999 році. Спочатку я займався закупівлею зернових, працював через морський порт. А частина земель поблизу Бердянська тоді не оброблялася, пустували. Сільське господарство «лежало». Виникла ідея зайнятися саме агробізнесом. Зібрав пайовиків і на початку 2000-го року вже орендував 500 га в Приморському районі, тоді це не було проблемою. По суті, взяв землі в чистому полі, там не було ні електрики, ні води. У нас поруч — чудове Азовське море, і клімат для відпочинку прекрасний, курортний. Але для сільського господарства — не дуже… Справа в тому, що опадів у Бердянському та Приморському районах Запорізької області мало. Випадають вони дуже нерівномірно і восени, і навесні. Зате дують сильні вітри, які видувають ґрунт і вологу.

 

  • І що вдається робити в таких умовах?

— Офіс знаходиться у Бердянську. Однак раз на тиждень я обов’язково об’їжджаю усі поля з дружиною або іншими членами сім’ї. На сьогодні у нас в обробітку 15 тис. га. Зауважу: всі ці угіддя знаходяться у зоні ризикованого землеробства. Ми вирощуємо пшеницю, ячмінь, горох, соняшник, трохи пробуємо ріпак. Це ті культури, які більш-менш рентабельні в нашому кліматі, та й то не щороку.

Горох, наприклад, ми любимо, посіяли 550 га. Хотіли б і більше, але цінова тенденція така, що від нього не отримаєш великого прибутку. У нас також є сад — черешня, алича, яблуні, абрикоси. Та на наступний рік вирішили залишити тільки черешню, інші дерева викорчуємо.

Займаємося і тваринництвом, вирощуємо свиней, баранців. Також здійснюємо вантажні перевезення, надаємо послуги зберігання аграрної продукції. Викупили колишній заводський цех, реконструювали його — тепер там склад підлогового зберігання. Добре, що морський порт поруч, на відстані усього 2 км, і ми маємо зручну можливість експорту.

 

  • Мабуть, Бердянський порт по сусідству — це конкурентна перевага. Однак ми чули про проблеми із судноплавством в Азовському морі, які створює Росія.

— Так, тепер не надто охоче контрагенти хочуть робити бізнес через Маріупольський і Бердянський порти. Фрахт подорожчав приблизно на $10 за кожну тонну вантажу.

 

  • Якими засобами виробництва Ви оснащені?

— Техніка у нас гарна. Є й маленькі трактори «МТЗ», а також великі «Джон Дір» і «Нью Холланд». Збиральні комбайни марки «Нью Холланд». Причіпні агрегати теж відмінні: культиватор «Кейс Тайгер», дискатор «Каріер Ведерштадт», дискові борони «Джон Дір» і «Грейт Плейнс». Кожна операція з обробітку ґрунту у нас націлена на те, щоб якомога більше зберегти вологи.

Вітчизняні агрегати не завжди пристосовані до жорстких умов роботи. Наприклад, коли багато пожнивних залишків, то вони забиваються. Імпортна ж техніка якось раціональніше продумана. Скажімо, у деяких зарубіжних культиваторів лапи у п’ять рядів розставлені, а у вітчизняних — тільки у два. Сівалки маємо фірми «Джон Дір», але особливо полюбляємо «Хорш Пронто». Чим вона краща? Навесні нею можна виходити в поле на 2–3 дні раніше, ніж іншими, так вдало вона сконструйована. Добре йде по вологому ґрунті. Але і «по нулю» може працювати, ми часто після соняшнику сіємо за ноу-тіл-технологією, у суху землю. Вона справляється і з цим.

 

  • У Бердянську працює завод сільгосптехніки. Уряд дає компенсацію розміром 25% від вартості вітчизняних агрегатів. Не думали щось купити у земляків?

— Так, я чув, що цей завод робить непогані соняшникові жатки «Джон Грівс». Але коли ми технічно озброювалися, таких якісних агрегатів там ще не випускали.

 

  • Як ви вибудовуєте свої дії, приміром, на наступний сезон?

— Розумію, що наш досвід ризикованого землеробства потрібен далеко не всім… Однак багатьох цікавить ефективність сільського господарства як такого. Оскільки прибуток ми не завжди отримуємо, то змушені шукати золоту середину між витратами і доходами, тобто на практиці — шукати, як зменшити витрати.

sonyashnik 4(1)Коли ми плануємо наступний рік, то аналізуємо структуру собівартості. Передусім дивимося на основні статті витрат. Де можна зекономити? На оренді землі? Тут зменшувати не можна, тому що навколо — конкуренти. Фонд оплати праці теж недоторканий — Польща кличе працівників, втечуть. Паливо-мастильні матеріали, запчастини — тут теж важко врізати. Добрива? Якщо менше внесеш — менше й врожаю отримаєш. А ось насіння і засоби захисту рослин — тут ми зрозуміли, що можемо мінімізувати витрати. Яким чином? Сівозміна… Крім того, обрали недорогу систему захисту «Альфа СмартАгро» від українського виробника, вже три роки з ним працюємо. Користуємося також на соняшнику гербіцидом «Сантал», він вигідний. Щодо насіння, зернові у нас одеської селекції, вітчизняної. Соняшник пробували різний. Брали брендові сорти — «Сингента», «Лімагрейн». Але вирощуємо і свої гібриди. Співпрацюємо із Всеукраїнським науковим інститутом селекції (ВНІС). Ми спеціально тримаємо пасіку, щоб запилювати наші ділянки гібридизації.

 

  • І як вітчизняні сорти себе показують?

— Якщо взяти конкретно цей рік — не дуже пощастило нам, дощику майже не було. Чотири гібриди компанії «Сингента» розташували поруч із віт­чизняними, нашої селекції. Спеціально їх посіяли поблизу, щоб потім візуально порівняти. Можете не повірити: врожайність вийшла приблизно однакова. Наші показали себе не гірше, ніж іноземні гібриди. Може, це правильно тільки для сухої землі і місцевих умов — не знаю. Але своє насіння тут росте не гірше брендового.

 

  • Зона ризикованого землеробства завжди асоціюється зі зрошенням. У ваших сусідів неподалік Маріуполя є дощувальні системи. А у вас?..

— Ні, ми не зрошуємо, тому що поблизу немає значних джерел води. В сусідній Донецькій області справді кілька водосховищ, а у нас — жодного. І от доглядаємо сад, який нам дістався від часів УРСР. І нові сади хочеться закласти, але це ж довготривалий проект. Пробурили свердловини… Однак у них низький дебіт, води обмаль. Та й справа тут не тільки у воді. Поки земля не у приватній власності, на ній будувати довготермінові плани немає сенсу.

 

  • То виходить, Володимире Миколайовичу, щодо зрошення — без перспектив? На орендованих землях не викопаєш навіть арик…

— У нас в області є державні іригаційні канали — наприклад, біля Мелітополя. Треба продовжити їх сюди, до Бердянська. Це дасть величезний поштовх сільському господарству та взагалі економіці регіону. Багато людей можна буде зайняти на будівництві нового каналу. Навколишні фермери із задоволенням почнуть інвестувати в зрошення, купувати дощувальні машини. Підніметься урожайність зернових та олійних. Ми почнемо активніше вирощувати овочі, фрукти й ягоди. Розвинеться й переробка… Але, звичайно, це проект дорогий — потрібні мільярди гривень інвестицій.

 

  • Ніби ж ЄБРР охоче фінансує такі проекти?

— Я чув, що і Світовий банк готовий підключитися… Але щоб його залучити, слід зрушити цю справу політично. Я писав звернення до народних депутатів, викладав ідеї про зрошення посушливих земель… Потрібно, щоб до наших можновладців це якось дійшло.

 

  • Чи не спадало на думку включити у сівозміну таку культуру, як сорго? Це і гарні корми, і попередник непоганий, із вовчком соняшниковим допомагає боротися. Сорго пригнічує ріст бур’янів…

sorgo 2— Розглядав таку можливість. Тут у чому проблема? Сорго — пізня культура. У неї період вегетації такий, що не встигає піднятися до нашої спеки з вітрами. Ми ж намагаємося максимально використовувати осінньо-зимово-весняну вологу. Тому і вирощуємо ті культури, які найбільш пристосовані до нашого клімату.

 

  • Чи складно Вам ведеться із вашими орендодавцями?

— Своїм працівникам я кажу: не я головний, а пайовик, йому потрібно дякувати. Така у нас філософія. Намагаємося орендодавцям догоджати. Пшеницею, ячменем, борошном, олією, грошима, задоволенням їхніх життєвих запитів. Можемо зорати город, і посіяти допоможемо. Ну, і ще ж платимо податки.

І ще хотів би додати. Наші працівники — це теж ті люди, яким я вдячний за те, що ми разом. Без них розвиток агробізнесу був би неможливим. У нас практично немає плинності кадрів.

 

  • Ваше прізвище у назві підприємства допомагає у відносинах із суспільством чи обтяжує?

— Назва «Войніков і К°» мотивує. Зробив щось гарно — молодець, всі знають хто. Якщо погано — відповідай. У нас — сімейний бізнес. Крім мене, ним керує моя мама. Раніше і батько був з нами, він вже пішов із життя… Допомагають також старші сини Артур і Гліб, їм 16 і 15 років. Є й менші син і дочка. Якби не підтримка близьких людей, то підприємства б не було.

 

  • Які б Ви дали ключові поради фермеру, який господарює у складних умовах?

— Тут погоджуся з Міхаелем Хоршем: головне, щоб власник і агроном бували у полях щодня. Адже ситуація постійно змінюється. Чим більше у тебе інструментів (нових технологій, препаратів, агрегатів), тим гнучкіше можна впливати на майбутній урожай. Бажано при цьому, звичайно ж, мати агрономічні й кліматичні дані щодо своїх полів у якомога тривалішому періоді… До рівня точного землеробства, напевно, ми ще не доросли. Тому доводиться покладатися не так на космічні супутники й роботів-агрономів, а насамперед на власний досвід, інтуїцію. Намагаємося бути гранично обережними, оцінюючи всі ризики. А іноді варто й ризикнути. Якщо торік, наприклад, ми посіяли озимих усього 6 тис. га, то цьогоріч — уже 9 тис. га. Чому? Тому що гарний дощ вчасно пішов. Сама погода підказує: сій! Наука і практика, інтуїція й аналіз — усе важливо.

 

Розмовляв Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"

1

 17 січня 2019
За прогнозами аналітиків, у поточному сезоні експорт української соєвої олії може встановити новий рекорд.
За прогнозами аналітиків, у поточному сезоні експорт української соєвої олії може встановити новий рекорд.
17 січня 2019
 17 січня 2019
ВР відхилила проект постанови про скасування рішення щодо законопроекту "Про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель".
ВР відхилила проект постанови про скасування рішення щодо законопроекту "Про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель".
17 січня 2019
 17 січня 2019
Однак через недостатній обсяг сировини спостерігається зниження обсягів експорту високоолеїнової соняшникової олії з країни.
Однак через недостатній обсяг сировини спостерігається зниження обсягів експорту високоолеїнової соняшникової олії з країни.
17 січня 2019
 17 січня 2019
Успішній реалізації експортного потенціалу зазначених ринків сприяло зміцнення позицій України на ключових ринках. 
Успішній реалізації експортного потенціалу зазначених ринків сприяло зміцнення позицій України на ключових ринках. 
17 січня 2019
 17 січня 2019
У січні-грудні 2018 року обсяги продукції рослинництва збільшилися на 10,7%.
У січні-грудні 2018 року обсяги продукції рослинництва збільшилися на 10,7%.
17 січня 2019
 17 січня 2019
Цього тижня на ринках України та Польщі ціни на яблука почали поступово, але впевнено зростати. 
Цього тижня на ринках України та Польщі ціни на яблука почали поступово, але впевнено зростати. 
17 січня 2019

Please publish modules in offcanvas position.