Інна ПИЛИПЕНКО, спеціально для "АС"
Як у Стасі прийшло 60 млн дол.
У 2009 році в селі Стасі Диканського району, серед напівзруйнованих ферм і 700 т гною, на одній асфальтовій доріжці стояв президент світової компанії DuPont Pioneer. А Геннадій Головін переконував: тут може бути сучасний насіннєвий завод. Наші бюрократи їздили хмарами і мутно хитали головами, юристи лякали, що лише оформлення документів затягнеться років на 5. На подив усім Головін за 3 місяці привіз зібраний готовий пакет документів.
Компанія Pioneer у 2011 році інвестувала 10 млн дол. у спорудження нового логістичного комплексу, а вже за рік вирішила додати ще 40 млн у завод з виробництва насіння. У 2013-му в Стасях офіційно відкрився завод, а 2014-го завершилося спорудження другої лінії, тобто реалізувалися ще додаткові 11 млн дол на підтримку розвитку місцевого товарного виробництва насіння кукурудзи та соняшнику Pioneer. Завод потужністю 500 тис. мішків гібридного насіння кукурудзи та соняшнику у полтавських Стасях реально відповів скептикам, які нехтували насінням з України. Його якість має місцеву та міжнародну сертифікацію і проходить всю систему контролю на рівні міжнародних стандартів.
Геннадій Головін знав, що робив, запрошуючи виробників світового бренду до себе. Бо насіння від Pioneer перевірив практикою ще 10 років тому. Працював із різними дистриб’юторами, а паралельно цікавився намірами компанії, тож не прогавив і їхніх планів щодо майбутнього заводу. Тепер його давні партнери оселилися буквально через дорогу. Заводчани ходять обідати до їдальні товариства. У ній хліб печеться із власного борошна, а свіже м’ясо постачається з ферм «Інтерагросервісу».
«Одне в одного вчимося», — розповідає Головін, у якого ділянки гібридизації DuPont Pioneer займають у різні роки від 180 до 270 га.
Модель для виживання села
Гендиректор товариства глибоко впевнений, що саме такі підприємства, як у нього, закладають основу не просто господарювання, але й соціальної структури майбутнього українського села. «Маємо модель на базі 2-3 тис. га землі, де є сільрада, школа, дитсадок, ФАП та інша інфраструктура, де місцеві люди не просто живуть, але й отримують роботу, — пояснює Геннадій Анатолійович. — Збережемо та удосконалимо її, тоді зможемо говорити, що підтримали родзинку держави. Хіба не завдяки цьому навіть у скрутні кризові часи сільське господарство розвивається і є найбільш ефективним?»
Головін — людина практик, тому просто називає цифри. Своїми трохи більш як 2 тисячами гектарів забезпечує протягом цілого року 150 стабільних робочих місць та обслуговує 700 пайовиків землі. Для порівняння: сусідні агрохолдинги в середньому на 20 тис. га мають до 120 робочих місць. 10-кратне скорочення. «І ми могли б індустріалізуватися, не дурніші, — веде своєї Геннадій Головін, у якого, зокрема, є достатньо солідний парк різної вітчизняної та імпортної техніки. — Але треба у цьому міру мати, найперше дбаючи не про гроші, а про те, як відгукнуться наші впровадження на соціальній структурі. До кого врешті прийдуть за допомогою школа, лікарня, пенсіонери?» І з болем додає, що як депутат постійно є свідком того, як на місцевих сесіях фіксується зникнення чергових сіл із карти району, області.
«Колись найбагатші навколишні колгоспи поставали бригадами крупних агрохолдингів з фактично безправними керуючими, котрі не можуть належно захистити місцевих мешканців, розпорядитися елементарним: виписати зерна чи шматок м’яса. Тому з проблемами селяни ідуть не до них, а до нас, де все легко і оперативно вирішити», — каже Головін.
На землях товариства вирощуються найрізноманітніші культури — пізні та ранні зернові, кукурудза, соняшник, багаторічні трави. Досить впевнено налаштовані на цукрові буряки, практикують сою. Одна культура підстраховує іншу в різні роки. Гроші дає те, що найкраще вродило. Часом виручає молоко з власної ферми. З сусіднього насіннєвого заводу беруть кукурудзяні качани і використовують для твердопаливних котлів. «Це наш газ», — посміхається гендиректор товариства. Дитсадок, адмінбудинки опалюють пелетами. Невдовзі у Диканці велика школа теж перейде на тверде паливо.
У Головіна стратегічні міркування: «Наша структурна одиниця не лише заради виробництва створена. Маємо кругообіг для людей, що тут живуть. А холдинги існують виключно для виробництва: виробили — продали за кордон — отримали гроші і купили знов імпортні трактори за мільйони доларів, які за той же кордон і повернулися. Ви бачите у цій схемі українських селян?» Абсолютно неприпустимим вважає зараз і вільний продаж земель.
У Pioneer вчимося «іншості»
Коли у Головіна запитуєш про сусідів із Pioneer, відповідає: «Вони просто інші», — і замовкає надовго, мовляв, і так це занадто об’ємна характеристика. Вони не вміють красти. Не вміють давати і брати хабарі. Наївно не тямлять, чому вже упродовж 5 років неможливо підписати папірці, щоб прокласти отут шматок дороги до траси. І до них не доходить, чому ми не дбаємо про соціальне благополуччя людей навколо, адже це так логічно робити!
«Ми зараз живемо тут, працюємо тут, і тому хочемо бачити поруч задоволених людей. І щоб у них були реальні стимули працювати з нами на кращий спільний результат», — підтверджує менеджер з виробництва DuPont Pioneer у Європі Лайош Банцок. Помітна частина відрахувань підприємства «Стасі Насіння» спрямовується до місцевого бюджету. Тут постійно працює 50 працівників, але ця кількість збільшується до 200 з початком сезону. Специфічні роботи на ділянках гібридизації збирають додаткових робітників не тільки із місцевих, але й приїжджих з інших областей України, особливо західних. Дво-тритижневе обривання метлиць дає людям хоч і важкий, але відчутний заробіток. «Деякі сім’ї досягли такої віртуозної майстерності, що і я за ними не встигаю, — зізнається агроном DuPont Pioneer полтавчанин Микола Книш. — Задовго до початку сезону складаються списки бажаючих. Я вже бачив цьогорічні. Траплялося навіть, що сварка зчинилася, бо усім рядків не вистачило. Ледь втихомирили».
Одразу місцеві навіть насміхалися над прискіпливими стандартами і правилами роботи насіннєвого заводу. Заглядали, як там у формах, касках та окулярах всі мусять ходити. А тепер звикли, і навіть вдома так само дотримуються техніки безпеки. Менеджери зізнаються: в усіх машинах, навіть у таксі почали користуватися ременями безпеки й на задніх сидіннях — корпоративні вимоги переросли у звичку, рефлекс. Люди просто підтягуються до нових стандартів. А чому б і ні, якщо вони того варті.
Сусіди насторожено заглядали, чи не шкодитиме виробництво навколишньому середовищу. Тоді підприємство влаштувало день відкритих дверей, куди зійшлося кілька сотень цікавих. Детально познайомили з технологіями, показали, що самі дихають продуктами переробки, що у цехах по-лікарняному чисто. Багато хто задивляється, як би то і собі прилаштуватися на виробництво. З огляду на те, що завод вже готує майданчики і для наступних черг, нові робочі місця теж стануть реальністю.
«Ми зосереджені на основних цінностях, найважливішою з яких є безпека, — як Отче наш повторює Лайош Бонцок. — Прагнемо створити принципово нове робоче середовище. Щоб нам зараз комфортно працювалося і залишити позитивний слід після себе. Загальний робочий клімат залежить без винятку від кожного — байдуже, чи це президент компанії, чи водій навантажувача. Наша молода компанія хоче нової культури, відкритості. Минулого року нагородили 6 колег за етичні заслуги — за певних обставин вони не порушили етичних норм. Одна справа — витрати і прибутки, але не менш важлива атмосфера, де мешкаємо і працюємо. Тому беремо участь у житті місцевої громади. Наприклад, вклали 400 тис. грн у місцеві дороги. Забезпечили школу новим обладнанням та поставили енергозберігаючі вікна. Консультантами до місцевих агрономів наймаємо студентів. Кращі з них, до речі, отримують можливість практикуватися за кордоном».
Довіряєш тому, хто очі-в-очі
DuPont Pioneer нинішнього року співпрацює з 9 господарствами по кукурудзі і 3 — по соняшнику у Запорізькій, Сумській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях. Кукурудзу Лайош Банцок називає своєю особливою любов’ю і каже, що вона вимагає особливої уваги і турботи. Успішно співпрацюють із крупними компаніями, зокрема, із Лебединським насіннєвим заводом.
З неймовірною теплотою Лайош говорить і про невеликі господарства-партнерів. Приміром, нещодавно підписали у Дніпропетровській області договір на співпрацю із сімейною фермою у 300 га, 50 га з яких перебувають на зрошенні. «Перевага невеликих господарств у тому, що я щодня очі-в-очі можу бачитися з їх керівництвом, — пояснює Лайош Банцок. — Як-от з Геннадієм Головіним, до прикладу. Тут керівник сам приймає рішення, і робить це оперативно. У нього є дуже чітка мотивація, яка точно гарантує якість».
Чітка технологія — відчутні прибутки
«Скільки ж тієї мороки з усіма нюансами гібридної кукурудзи! Піонерівські агрономи постійно у мене на голові сидять, — піджартовує Геннадій Головін. — І тут нікуди не подінешся — відточуємо технологію на кожен гібрид окремо». Гендиректор «Інтерагросервісу» веде показати свої ділянки гібридизації просто у сусідстві із насіннєвим заводом. На 80-гектарному полі якраз розвертається трактор («МТЗ — найзручніший для наших полів і оптимальний щодо механізаторських кадрів», — зауважує Головін). У сівалках «Гаспардо» помічаємо якісь незвичні конфігурації банок. От і приклад особливостей: сіється окремо батьківське і материнське насіння, зараз 6 сіють, а 2 крайніх відключені. І строків висіву буває по 3 різних. До кожного гібриду — своя технологія. Засоби захисту замовник рекомендує у діючій речовині, а сам господарник вже обирає оптимальну для себе марку. Головне — жодних генериків, тільки оригінальні препарати, аби гарантовано сподіватися на кінцеву якість.
Особливо напружений період кастрації, контролю нетипових рослин потребує 2-3-тижневої роботи з 4 ранку і до 9 вечора. «Отут по кожному рядкові люди пройдуть мінімум по 10 разів», — розповідає директор. І визнає, що ефективніше працюють приїжджі заробітчани: «Місцеві мусять додому на господарку бігати, а ці зосереджені лише на роботі».
Для товарних посівів насіння господарство купує теж у партнера — Pioneer. За елементарною технологією отримують по 100 ц/га.
Не можемо не поцікавитися: так, клопітно дається насіння, стільки відповідальності, контролю — чи достойно окупаються витрати господарства? Переважно, це вигідна справа, визнає Геннадій Головін. За гарної погоди мають профіт у півтора рази. Хоча ризиків теж багато: урожайність може бути на ділянках гібридизації і 42 ц/га, і 16 за поганої погоди, як позаторік. «Нічого, компенсуємо на товарному», — спокійний керівник.
І вила теж припас
Ошуканим він відчуває себе не через партнерів. А через недолугість влади, безвідповідальність банкірів. Ось тішився, що без кредитів, власними коштами забезпечить всю посівну. Людям зарплатню розподілив на картки. А 10 березня банк «Київська Русь» «ощасливив»: гроші пропали і навряд чи компенсуються. Зарплатню ще якось намагаються люди через суди повернути, а господарству — майже безнадійно. «Хіба можна так — без попереджень, без гарантій! Не гоже відсутність совісті на війну спирати», — не приховує гіркоти й образи господар. Він ще кілька тижнів тому почувався героєм із гідно заробленими грішми, а тепер стоїть серед шикарного поля боржником, знову у кредитах. Ніколи, каже, радикалом не був, але вже зараз вила б узяв.
Довести, що своє не гірше
Справжній господар погарячкує та про відповідальність не забуде. Затялися ж разом із сусідами-піонерами довести, що власноруч вирощене насіння не гірше, ніж завезене. «Найважче переламати психологію людей, які не вірили у якість насіння, вирощеного у них же вдома», — визнає агроном ТОВ «Стасі Насіння» Микола Книш. — А ми довели, що здатні забезпечити замкнутий цикл виробництва: від отримання батьківських форм до доробки на нашому заводі. Фінальне дослідження у лабораторіях Австрії та Франції підтвердило якість українського насіння. Хто спробував його на своїх полях — просять знову. Кожен може простежити історію польового виробництва, дізнатися якість кожного етапу. Врешті, подивитися усім нам, безпосереднім виробникам, в очі. Виставити претензії, якщо вони раптом з’являться».
«Стасі Насіння» разом із партнерами планує у 2015 році посіяти 2200 га кукурудзи і 320 га соняшнику на полях від 22 і до 300 га.
Врахувати примхи кожного гібриду
Керівник виробничого комплексу DuPont Pioneer у селі Стасі Володимир Сальников допомагає переконатися, що вирощене насіння потрапляє у надійні руки переробників. З поля насіння приймається паралельно двома лініями (можуть одночасно заходити 2 різних гібриди) потужністю 1400 т на день. Конструкції в усій мережі виробництва мінімізують втрати, щоб насіння не травмувалося, не билося, не падало з висоти, пересувалося виключно конвеєрами, оздобленими гумою.
Полтавські Стасі гордяться унікальними сушарками нового покоління, яких поки що немає навіть на заводах DuPont Pioneer у Європі. Температуру в них можна регулювати окремо на різні камери, залежно від примх кожного гібрида. При цьому всю систему пильно моніторять спеціальні гібридні датчики, які миттєво зупиняють весь процес, якщо на лінію потрапляє бодай одна насінина чужого гібриду.
У цеху первинної очистки і калібрування насіння розділяють на 4 фракції: плоских — крупних та середніх і круглих — крупних та середніх насінин. Застосовується і сучасна машина оптичного сортування, яка фотографує зернини, порівнює їх із зразком і стиснутим повітрям відстрілює неформатне. До речі, на так звані відходи виробництва підприємство легко знаходить охочих — відсіяне зерно забирають на переробку спиртові та комбікормові заводи.
Доки гостювали у «Стасі Насіння», бачили й тракторці з причепами, повними залишків кукурудзяного листя та качанів — у добрих господарів нічого дарма не пропадає. Так і виручають одне одного по-сусідськи. Піонери потихеньку співпрацюють і діляться тим, що називають новою сучасною культурою виробництва.
