Часникові переспективи України, або Як одеське підприємство експортує часник у Європу

/ Гість номера / Четвер, 30 липня 2015 12:23
«Про те, що Україна — країна аграрна, ще вчора говорити було не модно. Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася. Світова продовольча й енергетична криза, вступ України до СОТ, зняття обмежень на експорт сільгосппродукції — все це відкриває перед нами найвигідніші перспективи. За останні 2 роки ринок нерухомості впав на 50%, металургії та хімії — на 40%, і тільки аграрний ринок зростає. Завдяки поєднанню сприятливого клімату, родючих ґрунтів, зрошення та кількості опадів, умови для вирощування фруктів і овочів в Україні є одними з найбільш сприятливих в Європі. Не дивно, що українські та зарубіжні інвестори проявляють дедалі більше зацікавлення до сфери АПК», — так розпочала розмову з нами Наталія Сударкіна, засновниця агропідприємства «Патріот», яке займається вирощуванням часнику в Одеській області. Вона вважає виробництво часнику дуже перспективною галуззю і на власному прикладі це доводить. 

 

Ще кілька років тому вирощування цієї культури було для Наталії експериментом, і вона свідомо пішла на ризик. Нині український «Патріот» уже експортує свій часник у Європу, а у керівниці господарства знову нові глобальні плани — збільшення часниковиробництва в Україні через залучення нових виробників. Про все це: про господарство «Патріот», перспективи часникового бізнесу в Україні загалом і про важливість азарту й ризиковості у бізнесі — наша розмова з пані Сударкіною.

  • Наталю, наскільки довгим і складним був шлях підприємства «Патріот» до його нинішньої позиції?
— Все почалося 7 років тому, коли ми з подругою вирішили зайнятися агробізнесом. У нас було 50 га землі, молодий сад, рілля і юнацький запал, в якому хотілося підкорити світ. Ми взяли кредити під заставу квартир і кинулися у бій. Спочатку вирощували фрукти та овочі за технологією крапельного зрошення. Слід сказати, що перші два роки цей бій закінчувався не в нашу користь — отримували великі збитки: то поле бур’яном заросло, то довгоносик поїв урожай, то його морози побили, а то ціна така, що вигідніше передискувати. Але ми духом не падали, сприймали все це не як помилки, а як досвід, інвестиції у знання, в майбутнє. Відак, з кожною невдачею по-іншому розуміли напрямок руху, змінювали акценти, по-новому розставляли пріоритети. Спочатку на території господарства не було ні світла, ні води, про впровадження нових технологій, зокрема, крапельного зрошення в окрузі взагалі ніхто не говорив. Довелося стати першопрохідцими у регіоні. Важливу роль зіграло те, що нам дуже щастило на хороших людей, особливо керівників державних установ. Вони справді нам багато допомагали, підтримували і досі ми з усіма в хороших дружніх відносинах.
 
Починаючи роботу, ми відразу відмовилися від ідеї заробити тут і негайно — працювали на перспективу, крок за кроком, послідовно і наполегливо. Проводили модернізацію підприємства, змінювали інфраструктуру, збільшували технічний парк і розширювали посівні площі, заглиблювалися у найменші нюанси агротехніки, займалися навчанням персоналу, простудіювали величезну кількість літератури, відвідували всілякі виставки і семінари. І так пройшли свій шлях до нинішніх позицій — з величезного вибору сільгоспкультур, ми закцентували увагу на часнику. 5 років тому почали з 1 мішка посадкового матеріалу, а цьогоріч вже маємо 20 га на системі крапельного зрошення, французьку техніку Erme, саджальні машини і лінію з доопрацювання часнику. У нас на апробації є цікаві сорти з Франції, Чехії, Іспанії і навіть всесвітньо відомий Слонячий часник (вага однієї головки може доходити до 1 кг.).
 
  • Що звернуло вашу увагу саме на часник, адже можна було обрати більш поширену серед українських аграріїв культуру, йти, так би мовити, протоптаним шляхом?

— Саме тому, що при сприятливому українському кліматі і ґрунтах часник не є у нас протоптаною стежиною, і обрали цю культуру. На прилавках українських магазинів в основному китайський часник, ми мусимо його імпортувати, бо внутрішнє виробництво не покриває споживання. Така ситуація склалася тому, що навіть той часник, який вирощений в Україні, — неякісний, вирощений з поганого посадкового матеріалу без дотримання технологій, він довго не лежить, тому його потрібно дуже швидко продати, відповідно це здійснює тиск на ціну. Окрім цього, ще не сформована культура зберігання, продажу — дрібні виробники намагаються якомога швидше реалізувати товар у сезон, звичайно, за мінімальною ціною.
 
Вже у жовтні-листопаді український часник закінчується, відтак, на ринку з’являється китайський. Смакові якості у нього вже зовсім не ті, що у нашого, а ціна в рази вища. Окрім цього, зважаючи на нинішню економічну ситуацію в Україні та високу девальвацію гривні, часник стає ще привабливішою культурою для виробників, оскільки ціна наближатиметься до ціни імпортованої продукції. Вже сьогодні це 35-40 грн/кг. Середня врожайність по Україні становить 10 т/га, а гуртова ціна зі складу в цьому році, до прикладу, коливалася від 12 до 30 грн/кг. Варто також зазначити, що при дотриманні усіх технологій та використанні крапельного зрошення можна досягти і більших показників урожайності — 12-14 т/га. Наша рекордна — 16 т.
 
  • Де збуваєте вирощену подукцію?
— Основні ринки збуту на сьогодні — це оптові, супермаркети та експорт. В Україні продаємо як ваговий, так і фасований часник. В останньому на пакуванні робимо особливий акцент саме на українське виробництво (реалізуємо фасовиним в еко тару з українською символікою). Найпривабливіший ринок збуту — це, звичайно, експорт, адже ціна при цьому вища, аніж на внутрішньому ринку і є попит. Однак вимоги до продукції на експорт теж дуже високі. Наприклад, ідеальний товарний вигляд, калібр від 5,5 до 7 см, цілісність головок, відсутність хвороб і шкідників... Торік ми їздили до Іспанії на міжнародну конференцію виробників часнику. Там знайшли колег і партнерів, відтак, вже влітку більша частина врожаю пішла на експорт. Зараз активно розвиваємо саме цей напрям і вже маємо замовлення на урожай у майбітньому сезоні. Крім того, я щойно повернулась із бізнес- поїздки з Норвегії, привезла багато ідей та пропозицій щодо спільного співробітництва.
 
  • На вашу думку, чи має український часник перспективи на європейському ринку у великих обсягах? Чи є він конкурентом, наприклад, китайського часника?
— Попит на український часник у Європі є, і нам треба розвивати цю галузь. Ми розпочали активну роботу над проектами спільного вирощування часника з іншими фермерами. Це дасть змогу об’єднувати врожаї у великі партії для експорту. При такій організації роботи виробники не конкурують між собою, а створюють партнерське середовище, де всі зацікавлені у якісному врожаї, тому відкрито діляться досвідом, технікою тощо. У розробці маємо глобальний проект, аналогів якого в Україні немає, наразі рано говорити про деталі, оскільки ведемо перемовини з інвесторами, проте при вдалій реалізації галузь виробництва часнику в Україні зросте. А щодо конкурентоспроможності, то наш часник має значно кращі смакові властивості, в порівнянні з китайським, і з власного досвіду можу сказати, що європейський ринок хоче купувати український часник, але наші виробники поки не мають пропозиції...
 
  • Які основні проблеми виникають при вирощуванні часнику? До чого слід готуватися українському аграрію, який вирішив вирощувати цю культуру?

— Перш за все слід розуміти, що ринок часнику в Україні ще не сформований. Зараз він пербуває на стадії становленя. Наприклад, досі складно знайти якісний посадковий матеріал для промислового вирощування. Також бракує інформаційної підтримки — в Інтернеті інформації багато, але справжніх фахівців — одиниці. На низькому рівні розвинена селекція, хоча це дуже важливо саме для часнику. Негативно впливає на ринок загалом і відсутність техніки, технологій вирощування, зберігання тощо.
 
Зараз основним виробником часнику у нас є дрібні фермери та особисті селянські господарства. Якість у них, як правило, низька через неякісний посадковий матеріал, неправильну технологію вирощування, зараженість грибками, нематодами та іншими шкідниками. Такий часник не зберігається довго, його потрібно швидко продати. Відтак, дрібні виробники свій урожай «скидають» за будь-які гроші, а на собівартість мало хто зважає. Таким чином, ринок суттєво демпінгує, і якісний часник складно продати за адекватною ціною. Проблем на ринку чимало, але найбільша в тому, що у нас занадто багато неякісного часнику. Саме тому аграрії нині повинні працювати так, щоб впливати на ринок, а не залежали від нього. Це реально зробити, адже немає нічого неможливого, коли є вдала ідея та бажання її втілити.
 
  • Ви одна з небагатьох практиків в Україні з вирощування часнику на такому високому рівні, тому скажіть, що слід робити українському виробнику, щоб мати змогу впливати на ринок?
— Потрібно шукати високоврожайні сорти, враховувати регіональні особливості клімату та відповідно до них обирати сорти, відпрацьовувати свою технологію вирощування та зберігання, модернізувати техніку, підвищувати продуктивність, працювати над якістю товару, продажем і маркетингом. Українські аграрії зараз повинні закривати потребу часнику в Україні і виходити на світові ринки з високоякісною продукцією. Як кажуть, немає нічого неможливого для людини з бажанням.

Розмову вела Наталія КУЗЬО

1

 18 липня 2019
Публічну дискусію “Ринок землі в Україні: хто має отримати право купувати землю, та якими мають бути обмеження по концентрації земель?” провела нещодавно в Києві Громадська коаліція за скасування земельного мораторію, яка об’єднує в своїх лавах понад 50 організацій.
Публічну дискусію “Ринок землі в Україні: хто має отримати право купувати землю, та якими мають бути обмеження по концентрації земель?” провела нещодавно в Києві Громадська коаліція за скасування земельного мораторію, яка об’єднує в своїх лавах понад 50 організацій.
18 липня 2019
 18 липня 2019
За результатами останніх досліджень данських вчених, свині можуть заразитися вірусом африканської чуми свиней (АЧС), поїдаючи заражених мух.
За результатами останніх досліджень данських вчених, свині можуть заразитися вірусом африканської чуми свиней (АЧС), поїдаючи заражених мух.
18 липня 2019
 18 липня 2019
Станом на 1 липня поточного року поголів'я великої рогатої худоби в Україні, за даними Державної служби статистики, становило 3,7 млн голів, що на 4,1% менше, ніж на аналогічну дату минулого року.
Станом на 1 липня поточного року поголів'я великої рогатої худоби в Україні, за даними Державної служби статистики, становило 3,7 млн голів, що на 4,1% менше, ніж на аналогічну дату минулого року.
18 липня 2019
 18 липня 2019
«Укрзалізниця», будуючи власний напрямок бізнесу, допоможе розвитку малих і середніх фермерських господарств, тим самим сприятиме збільшенню валютної виручки для підприємства та держави.
«Укрзалізниця», будуючи власний напрямок бізнесу, допоможе розвитку малих і середніх фермерських господарств, тим самим сприятиме збільшенню валютної виручки для підприємства та держави.
18 липня 2019
 18 липня 2019
Минилуго тижня, під час зустрічі у Сумах із керівником апарату облдержадміністрації Дмитром Живицьким, італійські інвестори заявили про свій намір збудувати на Сумщині завод на якому із готових комплектуючих деталей збиратиметься сільгосптехніка.
Минилуго тижня, під час зустрічі у Сумах із керівником апарату облдержадміністрації Дмитром Живицьким, італійські інвестори заявили про свій намір збудувати на Сумщині завод на якому із готових комплектуючих деталей збиратиметься сільгосптехніка.
18 липня 2019
 18 липня 2019
Українські вчені працюють над селекцією нових безнасінних сортів винограду. Офіційну реєстрацію в Україні мають лише два безнасінні сорти винограду — Кишмиш таїровський та Мєчта.
Українські вчені працюють над селекцією нових безнасінних сортів винограду. Офіційну реєстрацію в Україні мають лише два безнасінні сорти винограду — Кишмиш таїровський та Мєчта.
18 липня 2019

Please publish modules in offcanvas position.