Іван Сидоренко: «Я служив, і так було прийнято — всюди мати порядок»

/ Гість номера / Понеділок, 12 вересня 2016 14:07
Як колишній військовий зміг перетворити збиткове господарство на прибутковий та престижний бізнес, читайте в інтерв’ю з директором «Приват-Агро-Альянс» Іваном Сидоренко.

 

На батьківщині Івана Івановича знають усі — директор одного із найпотужніших господарств у Полтавській області хазяйнує тут понад 10 років.

Після служби в Молдові, Югославії та Україні 33-річний військовий вирішив повернутися додому і, з’ясувалося, — недарма.

До уваги телекамер та журналістів підприємець не звик, як і не звикла Машівка — невеличке селище в Полтавській області, де розташований офіс нашого головного героя. Тому всі — від великого до малого — зі здивуванням та цікавістю спостерігали за пересуванням знімальної групи від одного кукурудзяного поля до іншого, а запуск дрону для зйомки — то цілий голлівудський екшен.

Усі етапи зйомки Іван Іванович витримав, як справжній професіонал: був стійким та непорушним упродовж двох надзвичайно спекотних днів у полях, в офісі, на виробництві, під час фотозйомки і, нарешті, на записі інтерв’ю.

Привал для душевної бесіди вирішили зробити у нашого героя вдома. І саме там, у тіні вишневого садочку, вдихаючи аромат троянд, ми і почали нашу бесіду.

  • У Вас незвичайний кар’єрний шлях. Як давно Ви займаєтеся фермерським господарством? Де працювали до цього?
— Я колишній військовий, служив у повітряно-десантних військах. На пенсію вийшов у званні підполковника. Потім працював в адміністрації в Машівці, де майже 9 років займав посаду заступника. Після того, як пішов звідти, мені запропонували роботу виконавчим директором із випробувальним терміном — щоб міг себе показати.

Саме для цього одночасно закінчив два виші — Полтавський сільськогосподарський інститут (зараз — Полтавська державна аграрна академія) і Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

  • Як Ваш досвід у військовій справі допоміг роботі в сільськогосподарській сфері?
 Принаймні мені було легше, бо я служив, і так було прийнято — всюди мати порядок. Так у мене це залишилось і в роботі.

У 2005 році я прийняв господарство з боргом близько 4,5 млн грн: з виплати зарплати та за паї. Практично за перший рік розрахувалися з банком, пайовиками, повернули борги і заплатили за оренду.

Майже погасили заборгованість із виплати зарплати. І як зараз пам’ятаю: коли люди її отримували, то не вірили, що такі гроші можна одержувати в сільському господарстві.

Також у перший рік ми отримали найкращі показники з пшениці й кукурудзи.

  • Чи бракувало Вам професійного досвіду? З якими труднощами стикалися?
 У роботі мені було неважко, тільки інколи не вистачало знань. Але в армії казали: «Все, що нове, ти вивчиш і підеш далі».

  • «Приват-Агро-Альянс» сьогодні і майже 10 років тому — це різні світи. Розкажіть, що саме змінилося?
 Господарство у нас дуже велике — 12,5 тис. га землі. Паралельно під час посівної кампанії працює мінімум 5-6 посівних комплексів. Це приблизно 70 одиниць техніки одночасно.

Все потрібно розписати, а також слідкувати за всіма процесами. В такий період приходжу на роботу не о 7:30, а о 5-6 годині ранку. А коли йдуть жнива, буває що й цілодобову на робочому місці. Саме завдяки такій методиці я завжди знаю, що і де робиться.

  • Які з’являються ризики, якщо займаєшся фермерством? Як Ви справляєтеся із труднощами?
 Коли була перша посівна кампанія, працювали дуже тяжко. Ми проводили виїзні наради, де все планували і показували робочим, як і що робити.

Вміння все планувати, якому я навчився в армії, дуже багато мені дало. Дивлюсь інколи на людей, у яких є господарство, і які гадають, що з ним легко впоратися, — і диву даюсь. Бо ж треба думати, як мінімум, на 5-7 днів уперед, а не жити лише сьогоденням. В іншому випадкові — зметуть, затопчуть і все.

Я за натурою — не індивідуаліст, але приємно бачити успішні результати своєї роботи.

  • Як Ви мотивуєте своїх працівників?
 Мотивація повинна бути, щоб спонукати до нормального результату. Треба платити нормальну, достойну зарплату, а в кінці року підбивати підсумки. Саме тоді працівники матимуть бажання щось робити.

  • Яка зараз ситуація із кадрами в сільському господарстві? Чи повертаються студенти після закінчення вишів у село на роботу?
 Сьогодні зарплати в цій галузі на рівні з зарплатами в місті, тому в людей виникає бажання повернутися до села. Ми цього року прийняли на роботу дев’ять 19-річних хлопців, які прийшли працювати на тракторах.

Людей слід підтримувати і заохочувати, бо у нас треба працювати, треба дійсно тяжко працювати.

Компанії, які не економлять на зарплаті й мотивації, мають хороший результат — люди починають дорожити своєю роботою. Але не у всіх фірмах це розуміють.

  • Є такий вислів: «В Україні люди щось роблять не завдяки, а всупереч». Чи актуальне це твердження у відношенні до Вас?
 У нас в Україні все й справді так. Сьогодні проблеми на рівні господарства й держави — ідентичні. Ми це відчуваємо, але все одно рухаємося вперед і намагаємося долати всі перешкоди.

Як почнуть чиновники думати про народ і захочуть, щоб наші люди споживали продукти вітчизняного виробництва, а не закордонного, то, можливо, щось зміниться.

  • Як Ви оцінюєте перспективу розвитку сільського господарства в Україні?
 Сьогодні сільське господарство далеко попереду в порівнянні з радянськими часами. Зараз ми ні в чому не поступаємося відомим західним фірмам. У нас для цього є все: технології, технічна забезпеченість. Вітчизняна наука теж зробила суттєвий крок уперед. Але на рівні соціального забезпечення ми, звичайно, відстаємо.

За 10 років ми зробили такий стрибок, що просто важко повірити — оновлюємо техніку вже втретє.

  • Що для Вас означає таке поняття, як «патріотизм»?
 Це боротьба за свою землю, бо тут наша родина і все, що в нас є. Ми повинні стояти за Батьківщину горою, бо розуміємо, що ніде більше не потрібні, крім України.

Мій патріотизм — щоб моя сім’я була жива-здорова. 80% усього, що в мене є, — це заслуга моїх рідних: їх терпіння, розуміння та підтримка.

Іван Іванович Сидоренко
Початок співпраці 
із Syngenta — 2011 рік
 20 червня 2018
Сегмент екзотичних грибів в Україні зростає швидкими темпами, хоча це все ще дуже маленький ринок.
Сегмент екзотичних грибів в Україні зростає швидкими темпами, хоча це все ще дуже маленький ринок.
20 червня 2018
 20 червня 2018
У формуванні українського експорту зернових та олійних культур агрохолдинги відіграють ключову роль.
У формуванні українського експорту зернових та олійних культур агрохолдинги відіграють ключову роль.
20 червня 2018
 20 червня 2018
Сьогодні Японія знаходиться серед пріоритетних зовнішніх ринків для розширення збуту української аграрної та харчової продукції. 
Сьогодні Японія знаходиться серед пріоритетних зовнішніх ринків для розширення збуту української аграрної та харчової продукції. 
20 червня 2018
 20 червня 2018
Згідно даних Державної фіскальної служби, станом на сьогодні, експорт українського зерна склав 38,6 млн тонн, проти 43,9 млн тонн за весь сезон 2016/17.​
Згідно даних Державної фіскальної служби, станом на сьогодні, експорт українського зерна склав 38,6 млн тонн, проти 43,9 млн тонн за весь сезон 2016/17.​
20 червня 2018
 20 червня 2018
За даними червневого звіту USDA, у 2018/19 МР найбільшими світовими імпортерами пшениці стануть Єгипет (12,5 млн тонн) та Індонезія (12,5 млн тонн).
За даними червневого звіту USDA, у 2018/19 МР найбільшими світовими імпортерами пшениці стануть Єгипет (12,5 млн тонн) та Індонезія (12,5 млн тонн).
20 червня 2018
 20 червня 2018
Фермери кажуть, що таких високих цін на продукцію вони не пам’ятають взагалі. Рік тому, коли морква також вважалась досить дорогою, її ціна була майже в 3 рази нижчою.
Фермери кажуть, що таких високих цін на продукцію вони не пам’ятають взагалі. Рік тому, коли морква також вважалась досить дорогою, її ціна була майже в 3 рази нижчою.
20 червня 2018

Наші видання

Please publish modules in offcanvas position.