• Пане Андрію, пропоную розпочати нашу розмову з глобального питання. Доки в деяких розвинених країнах проводять референдуми, чи обрізати коровам роги чи ні, в Україні постійно ми чуємо тільки одне: тваринництво вмирає, бо це невигідно. Яка ваша думка про ситуацію в молочному скотарстві в Україні?
— Ситуація, як завжди, в молочному бізнесі та й у країні загалом — непроста. Часи, справді, складні, і ми дуже чутливі до багатьох чинників як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак скажу одне: минулий рік, 2019-й, був успішним для нас як виробників молока. Адже товар, що ми виробляємо, зорієнтований на внутрішній ринок. І тут є дуже проста закономірність, яку я простежив: чим міцнішою є національна валюта, і чим слабшим щодо гривні є долар, тим більше ми у виграші. Адже базові статті витрат — корми, ветеринарія — все підв’язано до долара. А сировина, яку ми виробляємо для переробних підприємств, навпаки, внутрішньо орієнтована, тому нам вигідно мати міцну гривню й дешевий долар.
• Які зараз бачите основні виклики перед виробниками молока?
— Перед нами є постійні виклики, вони загартовують нас і роблять сильнішими. Були часи, коли жилося простіше — коли ринок російський їв усе, що ми виробляємо. Сьогодні наша молочна продукція в принципі не зовсім потрібна Європі, і це змушує шукати інші ринки. З іншого боку, у ті часи, коли ми орієнтувалися на російський ринок, головним критерієм успішності молочного бізнесу була велика кількість сировини. Та й ціни були максимальними на сировину, бо активно працювали на експорт. Це був золотий час. Питання якості молока тоді було другорядним.
Однак втрата цього ринку збуту призвела до того, що ми повинні були оптимізуватися, перебудуватися, рухатися вперед на поліпшення якісних показників молока, замислитись, як виробляти молоко класу екстра, які інвестиції у це потрібно, які ресурси — людські, матеріальні. Почали рахувати кошти, працювати над собівартістю. Тому нас це загартувало. І сьогодні той, хто був попереду авангарду, прийняв ці виклики, той тепер на коні.
Я вважаю, що ця ситуація пішла нам на користь, і ми як технологи молочного бізнесу в Україні практично всі змогли перебудуватися на високі стандарти. Радий, що часи змінюються, що сьогодні в нашій країні особливу увагу звертають на якість сировини, продукції, яку виробляють молокозаводи, на кількість бактерій, на кількість соматичних клітин молока, на наявність антибіотиків у молоці — це все під контролем. І це правильно, тому що здоров’я нації все-таки залежить насамперед від того, що ми виробляємо й споживаємо.
• Отож, на вашу думку, зміни, що змушують працювати краще, — це добре. Ми знаємо, що ви також не так давно пережили особисті зміни: нова робота, переїзд в іншу область. Розкажіть, чому прийняли таке кардинальне рішення?
— У мене були прекрасні п’ять років роботи в попередній компанії, які приємно згадати з гордістю. Проте ті цілі та завдання, які в попередній компанії переді мною ставили з оптимізації молочного бізнесу, було виконано. Саме там я побачив, що навіть у структурі агрохолдингів молочна ферма може бути прибутковою.
Водночас на попередній роботі дещо змінилися пріоритети. А для мене, мабуть, все-таки бажання бути в професії, бути потрібним і не втраченим на ринку як фахівець взяло наді мною гору. Тому, коли надійшла пропозиція спробувати себе на позиції керівника департаменту молочного бізнесу в новій компанії, я його радо прийняв. Сьогодні пишаюся тим, що перебуваю тут, у групі компаній VITAGRO на позиції керівника департаменту молочного тваринництва. Це чудова компанія. Сьогодні ми маємо 5 тис. голів, із них 2600 фуражних корів. Територіально ферми розташовано у Хмельницькій області й одна у Рівненській. Загалом маємо вісім локацій, шість із яких у Волочиському та Городоцькому районах. Така географічна розпорошеність не заважає нам ефективно працювати.
Крім того, тішить те, що в цій компанії до тваринництва ставляться не як до соціального проєкту, а як до бізнесу. Безумовно, для будь-якого агрохолдингу тваринництво закриває частину соціальних питань, тому що ферма — це село, село — це люди, яким потрібні робочі місця. Власники компанії дуже соціально відповідальні люди. Для них важливо зберегти село, зберегти людей у селах, дати людям роботу, можливість заробляти й зоставатися в нашій країні. Тому розвиток молочнотоварних ферм у компанії як одного з напрямів бізнесу для них є важливим. Саме це розуміння, що в цій компанії молочний бізнес потрібен, надихнуло мене стати частиною VITAGRO. Бо на сьогодні дуже мало тих, хто може в структурі великого агропідприємства приділяти належну увагу молочному напряму. VITAGRO — одні з небагатьох.
• Наскільки молочний напрям у VITAGRO є автономним?
— Тут молочний напрям як окремий бізнес: ми розробляємо свій бюджет, захищаємо його на зустрічі з керівництвом і з фінансово-економічною службою. Проводимо до початку кожного року дуже серйозну роботу. Все плануємо і далі працюємо на результат. У будь-якому разі власникам важливий фінансовий результат: якщо молочний бізнес буде збитковим і неефективним — він не має права на життя. Насправді не просто балансувати між соціальною відповідальністю й максимальною економічною ефективністю виробництва, але наразі нам це вдається.
• Чи інвестуєте нині у ферми?
— Так, наприклад, на фермі у селі Остапківці торік ми завершили реконструкцію. Тепер на цьому молочнотоварному комплексі в нас працюють 36 працівників. Маємо тут 1150 голів загального стада, з них 480 голів — це фуражні корови. Після реконструкції поставили собі за мету максимально заповнити цю ферму, щоб амортизувати дорогі інвестиції. Тому ухвалили рішення завести сюди ремонтний молодняк — телиць і нетелей. Тому що тут найкращі умови для розкриття потенціалу тварин, які в нас є. На інших фермах ми також постійно підтримуємо належний рівень, проводимо капітальні й поточні ремонти, але без великих інвестицій. Адже нині в нас мета — досягти максимального фінансового результату у цій моделі. І якщо протягом двох-трьох років ми підтвердимо прибутковість цього бізнесу, то потім, звісно, будемо виходити з пропозицією щодо інвестицій також в інші наші об’єкти.
• Якими були Ваші перші кроки у VITAGRO як керівника?
— Найперше ми оцінили якість і кількість персоналу, який у нас є на фермах. Адже саме в людях і менеджменті закладено основи успіху для досягнення будь-якого результату, якого ти як технолог прагнеш досягти на підприємстві. Першим кроком стала розробка регламенту про оплату праці в молочному тваринництві. Це дуже серйозний документ, у якому ми прописали всі процедури оплати праці за певні дії. Крім того, розробили однакове навантаження під типові ферми на всьому підприємстві. Тепер чітко зрозуміло, скільки доярка повинна доїти корів, скільки молодняку повинен обслуговувати тваринник, тобто ми розробили чіткі розцінки, щоб кожен розумів обсяг робіт. Мотиваційну складову підв’язали до якості й кількості молока, адже отримання якісної сировини залежить насамперед від людей. За молоко ґатунку екстра доярки отримують доплату, за вищий ґатунок — дещо менше й так далі. І це спрацювало. На сьогодні ми реалізовуємо майже 85% молока класу екстра. Це додаткова мотиваційна складова в заробітній платі і для тієї самої доярки, і для керівника ферми.
Також розробили у своїй системі роботи для кожної ферми технологічну карту, яка складається із шести основних блоків. У кожному конкретному блоці розписали технологічні операції, під кожну з яких розроблено протокол роботи й у тижневому ритмі закріплено учасника виконання кожної операції. Виконання дії за протоколом супроводжується заповненням звіту. Аналізуючи ці звіти, ми ухвалюємо управлінські рішення щодо ситуацій на фермі.
Силосний тип годівдівлі
• З покращенням якості молока чи збільшилася його кількість?
— Правило одне: якщо покращується якість молока — поліпшується здоров’я стада, якщо стадо здорове, то й надої будуть зростати. Крім того, ми змінили структуру раціонів корів у бік силосного типу годівлі. Тому, порівнюючи з попередніми роками, валове виробництво молока в розрізі індивідуальної продуктивності тварин показує позитивну динаміку. І в цьому заслуга всієї команди нашого молочного департаменту: і мого заступника, і головного економіста, і зоотехніка, і кожного завідувача ферми та кожної доярки. Спочатку люди зміни сприймають з острахом, але коли розуміють, якого фінального результату ми всі прагнемо досягти, працюють злагоджено. Тому у нашому департаменті командний дух, ми не ділимо свої успіхи на тих, хто біля керма, чи хто біля корови в молочній зоні. Ми — одне ціле й працюємо на результат.
• Чи проваджуєте програми управлінського обліку на фермах?
— Так. Крім усіх цих нововведень, які ми запровадили, нам дуже допомагає програма для керування стадом, що є на кожній фермі, — це «Юніформ-Агрі». Також ми впровадили програму з контролю завантаження і роздавання кормів — «Профід». Тобто в онлайн-режимі ми бачимо, коли розпочалася робота, чи дотримувалися правильного завантаження раціонів, які відхилення — в допустимих межах, чи ні. Це все допомогло нам і дисциплінувати працівників ферми, й ухвалити чіткі рішення щодо керування собівартістю продукції та використанням кормів.
Також ми ввели дві дуже цікаві посади — це два провідних ветлікаря, які працюють за принципом універсальності на кожній фермі. Це «універсальні бійці»! Тобто вони мають чіткі завдання на тиждень по різних фермах. План завдань їм складає наперед мій заступник Богдан Баб’яр. З упровадженням такого нововведення наші співробітники на фермах — ветлікарі, техніки штучного осіменіння — стабільно мають вихідні й можуть планувати свій час. У нас технологічні операції й робота в розрізі кожної ферми розписані як мінімум на три місяці наперед — це дуже важливо в молочному бізнесі. Всі помилково думають, що ферма, молочний бізнес — це якийсь некерований хаотичний процес. Наше завдання — зробити цей бізнес системним, керованим і більш зрозумілим для власника.
• Тобто успіх молочного скотарства у його технологічності?
— Глобально, я вважаю, що успіх молочного тваринництва — у його супертехнологічності. На сьогодні це можливо тільки на великих комплексах. Я не бачу перспектив у дрібних фермах, чи приватних секторах у тій формі, у якій вони перебувають. Сировина без історії, яка надходить на молокозавод, — це неправильно. Тому для мене напевно оптимальний розмір ферми — це від тисячі до чотирьох тисяч голів дійного стада. Такі ферми можуть бути високотехнологічними, а в перспективі можуть бути ще більшими. Це рухатиме молочний бізнес у бік автоматизації, диджиталізації, керування процесами й навіть у майбутньому із застосуванням штучного інтелекту, який допоможе у великих масштабах ферм ухвалювати швидкі управлінські та технологічні рішення.
• А як же дрібний фермер…
— Дрібний фермер і малі ферми — це для мене власна переробка, крафтові продукти, екотуризм. Але це інша історія, інша ніша. Про це в іншій розмові.
Якщо подивитися на ті тенденції, що нині відбуваються у Європі, ми бачимо, що дрібний фермер не має майбутнього. І на це, на мою думку, є кілька причин. По-перше, це діти фермера, на яких він розраховує, не завжди хочуть робити те, що робив їхній батько, а рвуться до великих міст.
По-друге, постійний екологічний тиск на тваринництво, що створює фермерам труднощі. І саме дрібним, а не високотехнологічним фермам, складно протистояти цим викликам.
Крім того, на мою думку, після відкриття ринку землі Україна має шанс локалізувати молочне виробництво. Тобто молочний бізнес буде переміщуватись із Західної Європи на Схід. Чому? Тому що майбутнє за високотехнологічними фермами. І якщо людську працю можна замінити автоматизацією певних процесів, то як бути з кормами? І навіть з умовного розрахунку дві голови на гектар — не складно прорахувати, скільки потрібно землі. Тому у Європі за середньої вартості землі, наприклад, у Бельгії чи Голландії, до 70 тисяч євро за один гектар, використовувати її для молочного бізнесу буде не зовсім раціонально.
• Але ж в Україні триває постійна тенденція до зменшення поголів’я, чи зможемо ми забезпечити внутрішнє споживання і ще й ринок Європи?
— Так, за моїми внутрішніми відчуттями зменшення поголів’я триватиме ще років п’ять мінімум. Однак у цьому бізнесі зостануться ті, хто любить свою справу, хто вкладає сюди гроші. Позбудуться ферм найперше ті агропідприємства, що тримають ферми як соціальний проєкт. Вірю в те, що з відкриттям ринку землі, через років 10, Україна буде великою сучасною фермою!
• А чи не вважаєте Ви, що через років 20–30 у нас на полицях не буде натурального молока, і всі ми перейдемо на споживання рослинного?
— Так, на сьогодні це дуже популярний тренд і в Україні, його активно просувають. Як на мене, нові тренди зазвичай з’являються, щоб хтось просто в ці нові напрями міг вкладати великі гроші й потім на них заробляти. Всі ідеї мають право на життя. Але не варто забувати, що у світі шаленими темпами зростає кількість населення, і однозначно постає питання: як ми забезпечуватимемо людство протеїном? Звісно, і тут можуть бути пропозиції альтернативних шляхів: комахи, штучне м’ясо. Але ж і рівень життя людей зростає. Та ж сама Європа стає багатшою. І тут я переконаний — не всі будуть споживати замінники м’яса чи вегетаріанську їжу.
Проте найприкріше, що людина — така істота, яка до всього звикає: нам нав’яжуть штучне м’ясо і замінники натуральних продуктів, звикнемо і будемо їсти. Хоча для мене, напевно, смачнішого за натуральне м’ясо і молоко нічого немає.
• Повернімося до ферми. Як ви сказали, людей можна привчити до чого завгодно. Але ж корову не обманеш. Тваринам же не так легко щось нав’язати, змінити їхні раціони та їхні природні потреби?
— Абсолютно правильно. Єдина істота на фермі, яка тебе не обманює, — це корова. Коли ти приїжджаєш на будь-яку ферму, тебе можуть чекати, до тебе можуть готуватися, можуть зробити багато речей, звітів, навести порядок. Але тварина ніколи не обдурить. Вона завжди покаже правду. І є дуже багато моментів, так званих точок контролю на фермі. Для розрахунку раціонів годівлі, для технології доїння, для керування коровами потрібно дуже багато ресурсів. І тільки комплекс правильних підходів може розкрити потенціал продуктивності тварини й отримати максимальну ефективність від ведення цього бізнесу. І, звісно, тут не обійдеться без правильно складеного раціону.
Інші площі — під силосною кукурудзою
• Тоді розкажіть, будь ласка, про власну кормову базу та підхід до балансування раціону?
— У нас на кормову базу відведено близько 2000 гектарів землі, з яких приблизно 800 гектарів під люцерною, інші площі — під силосною кукурудзою.
У годівлі корів для нас важливо знайти правильний баланс між енергією та протеїном, забезпечити тварин усіма мікро- та макроелементами, і тільки тоді можемо розраховувати на успішне виробництво молока та відтворення стада. Нині в нас близько 80% у розрахунку сухої речовини основного корму становить силос. Це узагальнено, бо в нас є різні за продуктивністю ферми, в середньому ми використовуємо на добу від 23 до 28 кілограмів силосу кукурудзи на голову. Також раціони корів доповнюємо концентратами, які також індивідуально компонуємо і виробляємо на власних змішувачах: під кожну ферму — свій комбікорм. І звісно, сінаж люцерни є обов’язковим компонентом раціонів наших корів.
Силосні гібриди кукурудзи
• Які силосні гібриди кукурудзи вирощуєте?
— Як я вже казав, у нашій компанії переважає силосний тип годівлі, а тому в структурі раціону більшу частину в сухій речовині в основних кормах належить саме силосу. Оскільки в нас широка географія розташування ферм і посівних площ, ми не можемо робити ставку на один гібрид. Тому завжди робимо ставку на кілька — з різним ФАО. Цього сезону вирощуємо чотири гібриди силосної кукурудзи з ФАО від 230 до 380.
До речі, з найвищим ФАО цього сезону маємо гібрид компанії «Лімагрейн» — Джоді. Це спеціалізований силосний гібрид, який ми використовуємо для годівлі тварин. Він потужний, досягає висоти до чотирьох метрів і дає нам на окремих полях урожайність до 57 т/га зеленої маси. Вибрали саме цей гібрид компанії «Лімагрейн», бо за підсумками минулого року гібрид Джоді показав себе як дуже стійкий до високих температур, він повільніше віддавав вологу на тлі інших. Крім того, силос із Джоді торік показував крохмаль на рівні 340 г/кг сухої речовини силосу. Також цей гібрид відмінний тим, що ту планову врожайність по кормах, що ми для себе закладаємо, стабільно отримуємо. І спокійно забезпечуємо свої кормові потреби.
Силосні гібриди дають добру врожайність по зерну
• Якщо силосні гібриди дають добру врожайність по зерну, чи можна працювати навпаки: для заготівлі силосу використовувати зернові гібриди?
— Моя суб’єктивна думка така: силосні гібриди на сьогодні стали універсальними, тому якщо господарство провадить тваринництво, то краще все-таки сіяти силосні гібриди. І як показує практика, якщо вони дадуть високу врожайність, залишки спокійно можна зібрати на зерно. Бо силосні гібриди за врожайністю зерна у нас показують не гірші показники, ніж спеціалізовані зернові.
Правила заготівлі силосу
• Заготівля силосу — це, мабуть, один із найвідповідальніших періодів для вас. Розкажіть про це більше.
— Перед початком кормозаготівлі ми ухвалюємо для себе певні правила та стандарти, за якими працюємо в сезон. Головне, на що звертаємо увагу, — це висота зрізування, подрібнення, стиглість, внесення біологічного консерванту і, звісно, правильне закладання силосу, трамбування й герметичне накриття. Ці всі моменти ми прописуємо у вигляді протоколів, відправляємо на ферми. За всіма процесами стежить і контролює головний зоотехнік — Роман Суховецький.
Сам процес заготівлі силосу — це дуже відповідальний етап в циклі року в будь-якого технолога з тваринництва. Це такий важливий процес, механізми якого мають бути максимально збалансованими. Починаючи від вибору правильного гібрида, підготовки техніки, визначення строків початку заготовляння й самого закладання. Для цього мобілізують усі ресурси. Перше, з чого починаємо, — це стиглість гібрида. Для мене дуже важливо мати воскову стиглість зерна за зеленого стояння стебла. От як тепер (розмова відбулась 3 вересня — ред.) маємо на гібриді Джоді: у нас повна воскова стиглість качана і зелена рослина, шість жовтих листків знизу, а перші листки оболонки качана починають підсихати. Це вже час початку заготовляння силосу. Друге, що ми визначаємо, — це висота зрізування. Вона має бути у цій ситуації на рівні 35–40 см. Рослина скошується за вологості 66%.
А далі важливо працювати злагоджено в комплексі: кількість одиниць техніки, відстань до ферми, трамбування. Всі питання повинні бути ідеально відрегульовані. Адже від того, як ми ефективно відпрацюємо та якісно закладемо основний корм, таким продуктивним буде наше молочне виробництво і, власне, собівартість молока.
• Тобто процес заготовляння силосу має бути безперебійним?
— Саме так. Він має бути за технологією правильним і, відповідно, безперебійним. Ми повинні максимально ефективно використовувати комбайн для збирання, щоб він не простоював. Та й навіть на самій ямі повинен бути правильний менеджмент трамбування. Зокрема, висота шару розгортання маси має становити 15–20 см. А для цього треба правильно підібрати вагу техніки, яка трамбуватиме цю масу. А далі — здійснити чітке герметичне накриття ями, забезпечивши анаеробне середовище, для якісного та швидкого процесу ферментації силосної маси.
• Чи допускаєте змішування різних гібридів в одній силосній ямі? Чи відрізняються різні гібриди під час силосування?
— Ні, ми не змішуємо гібриди. Ми відразу плануємо все наперед: під конкретну ферму — один гібрид. Таким чином ми бачимо в принципі дію кожного конкретного гібрида з року в рік. Якщо розглядати їхні якісні характеристики, то силосні гібриди мають широку листкову поверхню, порівняно менше лігніну для кращого засвоєння корму. Але порівняти гібрид з гібридом із року в рік складно. Адже є ще чинник погоди, який суттєво може вплинути на якісні показники того чи іншого гібрида. Наразі ми обрали для себе оптимальні гібриди, серед яких Джоді.
Дякувати Богу, Хмельниччина, де ми маємо основну частину молочного тваринництва, не бідна на опади, тут є прекрасна земля, що дозволяє нам отримувати відмінний урожай зеленої маси та якісний силос у ямі. У нас є всі ресурси для розвитку ефективного молочного напряму у VITAGRO, і основне — це цілеспрямована команда професіоналів.
КОМЕНТАРІ
Євген КРИШТАЛЬ, менеджер із розвитку проєкту силосної кукурудзи LGAN® компанії «Лімагрейн»
— З компанією VITAGRO ми почали працювати по напряму силосної кукурудзи з гібрида Джоді. Адже для цього регіону Джоді має оптимальне ФАО, враховуючи ґрунтово-кліматичну зону й співвідношення виходу зеленої маси та крохмалю.
На сьогодні компанія «Лімагрейн» на ринку України представляє чотири силосних гібриди кукурудзи, починаючи з ФАО 270 — гібрид ЛГ 3285, ФАО 310 — це ЛГ 30308, власне Джоді з ФАО 380 і не так давно в нас вийшла новинка — гібрид 31479 із ФАО 440. Усі ці гібриди розробляють за спеціальною програмою Limagrain Animal Nutrition®, яка максимально адаптована до потреб молочного скотарства та виробництва м’яса.
Перше запитання, яке я ставлю господарству при виборі силосного гібрида: що вони хочуть отримати на виході? І правильною відповіддю на це запитання є вихід енергії з кілограма сухої речовини. Тому що для силосу, який і є джерелом цієї енергії, це — ключове. Виробникам потрібно розуміти, що енергія іде з двох джерел — це крохмаль, що в качані, і зелена органічна маса, перетравність якої також дає енергію. Співвідношення такої енергії десь ±50 на 50, можливо навіть 45 на 55 у бік зеленої маси.
Розуміючи це, селекціонери компанії «Лімагрейн» зосередили свою увагу на тому, щоб збільшити саме цю перетравність. Оскільки чим краще вона відбуватиметься, тим більше сухої речовини може споживати тварина. Відповідно, чим більше корова споживає сухої речовини, тим більше вироблятиме молока.
Тому, спираючись на показники щодо виходу енергії, вмісту крохмалю тощо, ми підібрали саме гібрид Джоді для VITAGRO, де використовують силосний тип годівлі. Оскільки відсоток кукурудзяного силосу в раціоні високий, то нашим завданням було забезпечити здорову енергію великої кількості споживання.
Євген Кришталь демонструє можливості мобільної лабораторії LGLab, яка дозволяє оперативно визначити якісні показники силосу. Такі послуги компанія «Лімагрейн» надає усім охочим
Тут важливий момент. Чим більше буде дешевої енергії у вигляді кукурудзяного силосу в раціоні, чим більше білка у вигляді якісного люцернового, наприклад, сінажу, тим дешевше коштуватиме основна маса молока, продукованого коровою. Таким чином, маючи добрі якісні корми, господарство забезпечує себе хорошою маржею заробітку на молоці. Звісно, годівля
не є єдиним аспектом високої маржі й низької собівартості, але на сьогодні, якщо ми говоримо про годівлю, то це 40–45% собівартості в структурі виробництва молока.
В Україні всі бідкаються, що в нас вирізаються ферми, паніка — в нас немає виробництва молока. Зверніть увагу на розумних людей, які на сьогодні збільшують, нарощують поголів’я. Чому? Тому що молоко — це білок, це дешево, ситно й калорійно. Це те, що в майбутньому витягуватиме людство. Єдине питання в тому, що або підходити до цього як до бізнесу, або займатися, аби займатись. І от ті, хто ведуть бізнес, як VITAGRO, мають результат.
Ігор СТОЯНОВСЬКИЙ, менеджер з регіонального розвитку ТОВ Лімагрейн Україна у Хмельницькій та Чернівецькій обл.
— Компанія «Лімагрейн» є одним із лідерів у світі з виробництва насіння польових культур. І ми горді, що в нас є такі провідні партнери, як Група компаній VITAGRO. Нині в структурі посівних площ компанії є такі гібриди «Лімагрейн», як силосний гібрид Джоді, із зернової групи — ЛГ 50, ЛГ 3177, Адевей, ЛГ 3350. Результатами в попередні роки були дуже задоволені, тому співпрацюємо й цьогоріч.
Взагалі в компанії працюють відмінні спеціалісти, які ретельно підходять до вибору гібридів. Адже компанія має широку географію — від півдня Хмельниччини, Тернопільщини аж до Рівненської області, а це дуже різні умови, ґрунти й навіть різний зовсім клімат. Тому фактично під кожне поле підбираємо певний гібрид. І саме в нестабільних зонах тут сіють саме гібриди компанії «Лімагрейн». Крім кукурудзи вибором агрономів був також соняшник «Лімагрейн» — це, так би мовити, наш початок, він дуже добре показав себе на тендерному посіві. І вже у виробничих посівах є гібриди ЛГ 5377, ЛГ 5478 і ЛГ 50510, які для Західної України є найкращими на ринку насіння соняшнику загалом.
Богдан БАБ’ЯР, заступник керівника департаменту молочного скотарства ГК Vitagro
— Прийшовши у VIТAGRO, ми підійшли до роботи системно. Одразу побачили, що є певна потреба у вузькоспеціалізованих фахівцях на місцях для проведення тваринам УЗД, ведення програми керування стадом, осіменіння, зокрема — відтворення. Тому з’явилася така ідея, щоб той фахівець, який відмінно проводить УЗД, робив його по всіх відділках.
Ми склали графік на пів року наперед, перенесли все в Google-календар, до якого надали доступ співробітникам на місцях, щоб кожен міг планувати і свою роботу під візит спеціалістів. Коригування планів проводили кожні чотири місяці.
По всіх інших відділках ввели роботу в тижневому ритмі, всі процедури на фермі було поділено на блоки. На сьогодні маємо таких шість блоків: «Відтворення», «Здоров’я», «Молодняк», «Годівля», «Доїння» і «Комфорт». Відповідно до кожного з них є низка процедур і маніпуляцій. Виконання кожної процедури закріплено за певним спеціалістом, який вказується у цій технологічній карті. А виконання самої процедури має відбуватися згідно з інструкціями, які ми називаємо протоколами. Останні мають присвоєні номери, що дає змогу спеціалістам швидко зорієнтуватись, яку інструкцію застосовувати. Після її виконання працівник повинен скласти звіт.
Я вважаю, що всі процеси можна систематизувати навіть на фермі, попри, здавалося б, їхню одноманітність. Такий системний підхід дозволяє чітко керувати стадом і роботою персоналу. Також ми не забуваємо про те, що працівникам потрібні вихідні. Тому на суботу-неділю зазвичай жодних планових операцій не ставимо, тільки повсякденна робота — годівля, доїння. Наявність планових вихідних у спеціалістів — це було для нас дуже важливим завданням. Адже коли ми розпочали свою роботу в компанії, то побачили проблему з відтоком кадрів. І не через погане ставлення компанії до працівників, а найчастіше — через відсутність відпочинку. Тому розробили графік вихідних і відпусток на цілий рік. Скажу, що деякі працівники навіть не вірили спочатку, що вони можуть мати цілий день вільний, і їх ніхто навіть у телефонному режимі не турбуватиме. Це, до речі, було найскладніше — навчити людей правильно відпочивати. Як наслідок — люди почали краще ставитися до роботи, якісніше й ефективніше її виконувати. Більше з тим, у нас припинився відтік кадрів, і навіть уже сформувався кадровий резерв.
Іван ДОБЖАНСЬКИЙ, головний агроном центрального кластера ГК Vitagro
— У Центральному кластері нашої компанії ми маємо в обробітку понад 18 тис. гектарів, із яких 3700 відведено під кукурудзу, 340 з яких — силосні гібриди. Серед посівів кукурудзи 1500 гектарів під гібридами компанії «Лімагрейн», серед яких Джоді, Адевей і ЛГ 31377.
Технологія вирощування, що силосної кукурудзи, що зернової — у нас ідентична. Адже, якщо будуть залишки силосної кукурудзи, ми її збираємо на зерно. Торік, наприклад, на зерно збирали Джоді. Що можу сказати? Як для незернового гібрида він показав себе чудово, зокрема, завдяки добрій вологовіддачі. Крім того, дав добру врожайність — приблизно 10 т/га. Тобто на рівні зі спеціалізованими зерновими гібридами.
На сьогодні вважаю компанію «Лімагрейн» однією з найперспективніших на ринку насіння, адже вони мають потужну селекцію. Одним із перших гібридів компанії «Лімагрейн», який був у нас висіяний на площі 60 гектарів, це був ЛГ3350. Тоді він дав урожайність на рівні 140 ц/га бункерної ваги. У той рік це була найвища врожайність по компанії. Загалом усі гібриди «Лімагрейн» у нас показують урожайність на рівні від 95 до 120–130 ц/га. Усе залежить від року. На сьогодні, вважаю, саме погодні чинники найбільше впливають на врожайність.
Роман СУХОВЕЦЬКИЙ, головний зоотехнік ГК Vitagro
— З приходом нової команди ми все-таки зробили ставку на силосний тип годівлі. І як показав минулий рік, він є стабільнішим. Крім того, годувати силосом легше. Оскільки надмірна кількість, зокрема, сінажу в транзитний період змінює обмінний баланс. Тому для нас процес заготівлі силосу є дуже важливим. Тут на першому місці технологія. Зокрема, починаючи від збирання зеленої маси за оптимальної вологості, коли є баланс між енергією в крохмалі й перетравністю. Чим більше сухої речовини, тим буде більшою висота зрізування. І якщо провести аналогію з минулими роками, коли доводилося заготовляти силос за сухої речовини близько 45% на завершення силосування, то висота зрізування досягала й 50 см. Незручно, менше зеленої маси отримали з поля, але цього вимагає технологія заготовляння, яка на майбутнє сприятливо впливатиме на ефективність цього корму для отримання максимально високих надоїв. Це перше.
Друге — якою б не була вологість, якщо ми неправильно проведемо закладання зеленої маси в силосні ями або рукав, то всі попередні старання можуть зійти нанівець.
Третє — це укриття. Якщо всі попередні процеси ми зробили правильно, то силосні ями потрібно правильно укрити плівками й загерметизувати, головне, щоб не було доступу повітря,
і в силосі максимально швидко пройшли ферментативні процеси. Тоді ми отримаємо якісний корм для тварин.
Олександра КОНОНЕНКО, економіст департаменту молочного скотарства ГК Vitagro
— У команду до Vitagro я потрапила рік тому. Перші наші спільні кроки — це була оптимізація кадрів і нарахування зарплат. Ввели мотиваційну складову в заробітну плату, аби мотивувати працівників на продуктивність стада. Тобто рівень зарплати працівників залежить від виробничих показників, зокрема, виробництва молока. Це був перший крок. Уся наша робота надалі спрямована на ефективний розвиток молочного напряму як бізнесу. Маємо також і затверджений інвестиційний план, за яким будемо розвиватися надалі.
Розмовляла Тетяна Тимошенко
