Останнім часом у сфері закупівель нашої країни відбуваються значні зміни: стрімко зростають у ціні матеріально-технічні ресурси, переформатовуються ринки, до сфери постачань приходять цифрові технології. Ці зміни стали предметом дискусії на V щорічній конференції спеціалістів із закупівель, яку провела нещодавно в Києві компанія «ПроАгро Груп».
Пальне для «залізних коней»
У своїх виступах доповідачі аналізували стан ринків ресурсів, основних для агровиробництва. Розпочали з найважливішого для аграрія — з пального для сільгоспмашин. Як повідомив у своєму виступі Геннадій Кобаль, директор компанії Expro Consalting, обсяг споживання дизельного пального в агросекторі України щороку зростає на 8%. Його споживають найбільше з усіх видів пального. Збільшуються щороку й витрати дизпалива на обробку одного гектара площі. Натомість обсяги споживання бензину в агросфері зменшуються.
За інформацією засновника групи компаній Martin Володимира Порайка, основна частина імпорту дизпального йде до України з Росії, власне виробництво становить лише 9%. І хоча джерела постачання його до України зараз диверсифіковані, але аграріям слід мати власний 4–6 тижневий запас.
Закупівлю дизельного палива можна вести в двох формах: за довгостроковими та спот-договорами. Довгостроковий договір забезпечує стабільність поставок і нижчу ціну. Спот-договір дає можливість взимку купувати дизельне пальне за ціною, меншою, ніж за довгостроковим. Разом із тим, у період дефіциту пального на ринку за спот-договором його можна взагалі не купити.
Аграріям слід бути готовими до проявів шахрайства на ринку палива. Серед них найтиповішим є недостача пального в залізничній або автомобільній цистерні. Інший шахрайський прояв — низька якість палива внаслідок змішування різних його сортів. Для запобігання цьому відбирають арбітражні проби палива, регулярно проводять його лабораторні дослідження.
Продавці також застосовують різні шахрайські схеми продажу пального. Наприклад, пропонують пальне за зниженими цінами, просять зробити передоплату за нього й, отримавши гроші, зникають.
Можливо також створення фірми-прокладки між постачальником пального та клієнтом. В результаті покупець сплачує їй кошти, але пального натомість не отримує.
Експерт порадив низку заходів, які дозволять уникнути таких неприємностей:
- проведення ретельної перевірки постачальників палива;
- співпраця лише з гуртовими продавцями;
- навчання персоналу агропідприємства правил прийому палива;
- створення резервного запасу дизпалива на 4–6 тижнів роботи.
Наприкінці весни аграріїв неабияк стривожила звістка про запровадження урядом обов’язкового ліцензування зберігання пального в агрокомпаніях.
— Я підтримую запровадження вимоги про обов’язкове ліцензування зберігання палива в агрокомпаніях, адже ринок нафтопродуктів занадто «брудний», — заявив у своєму виступі Володимир Порайко. — Ініціаторами запровадження виступили кілька компаній. Втім, Верховна Рада перенесла дату запровадження ліцензування на 1 січня 2020 року.
До думки експерта можна було б залюбки приєднатися, якби така новація не означала збільшення фінансового та корупційного тиску на агровиробників, адже ліцензія коштує зовсім не дешево, а видавати її та потім перевіряти наявність будуть ті самі чиновники з маленькими українськими зарплатами…
Якщо перекриють російську трубу…
Рівень споживання природного газу в Україні останнім часом поступово знижується і зараз становить приблизно 32 млрд куб. м на рік, повідомив Геннадій Кобаль. Близько 65% спожитого газу — пальне власного видобутку.
1 січня 2020 року завершується дія контракту між ДАК «Нафтогаз України» та «Газпромом». Якщо з початку року Росія перекриє Україні постачання газу, пального власного видобутку не вистачить для забезпечення роботи газотранспортної системи. Щоб система працювала, в трубі має бути принаймні 1 млрд кубометрів газу.
Імпорт природного газу до України різко зростає. Нещодавно було встановлено своєрідний рекорд — за добу було імпортовано 58 млн кубів. Очікується, що обсяг імпорту цього року становитиме 14 млрд куб.
Торік обсяг споживання природного газу промисловістю та агросектором сягав 9,3 млрд кубометрів. Станом на 20 червня до підземних сховищ газу в Україні було закачано 13 млрд кубів.
Кілька порад для агровиробників щодо закупівлі природного газу дав у своєму виступі Роман Кравець, начальник управління закупівель компанії LNZ Group:
— Природний газ агрокомпанія може закупити в трейдера, який має ліцензію. Найвигідніше купувати за форвардним контрактом за фіксованою ціною. Найкраще частину газу купувати на місяць наперед, частину — на сезон, а решту — за форвардним контрактом. Домовленість щодо ціни на ринку газу найчастіше усна, проте непорушна — інакше ніхто не матиме з тобою справи. Зараз ціна на природний газ низька, тому й мала вартість аміачних міндобрив. Отже, варто купувати й те, і інше.
У промисловості країни в останні роки споживання газу знижується за рахунок зупинки хімічних підприємств. В агросекторі ж обсяги споживання, навпаки, зростають. Наприклад, торік споживання газу на елеваторах збільшилося із 300 до 400 млн кубометрів.
З новим ринком! З новими тарифами…
Частка агрокомплексу в структурі споживання електроенергії в Україні становить 3%. Торік обсяг споживання електрики агросектором сягнув 3,9 млрд кВт/год. За прогнозом, протягом поточного року цей показник зросте до 4 млрд кВт/год.
Як відомо, з 1 липня в Україні запрацювала нова модель енергоринку — таким чином, Україна виконує свої зобов’язання перед європейськими партнерами. Особливості роботи агропідприємств в умовах дії нової моделі роз’яснив у своєму виступі Олег Максименко, національний менеджер із постачання електроенергії компанії D. Trading. Нова модель енергоринку передбачає розподіл електроенергії за біржовим принципом і створення двох видів ринку електроенергії: на добу наперед і балансувального. Ось як це працюватиме.
КРОК 1: вибрати вид електроенергії
У новій моделі ринку облік електроенергії буде не помісячним, а погодинним. Споживач має надати постачальнику погодинне замовлення на постачання електрики. Якщо він перевищує обсяг замовленого споживання, то брак електрики йому доведеться купувати на балансувальному ринку за підвищеною ціною. Якщо ж обсяг споживання виявиться меншим, ніж було заявлено, то «зайву» електрику споживач зможе продати на балансувальний ринок за низькою ціною. Отже, споживачеві доведеться точно прогнозувати погодинні обсяги споживання електрики.
КРОК 2: обрати схему ціноутворення
Нова модель ринку буде більш волатильною, ніж попередня. Споживачеві слід вибрати модель із фіксованою ціною постачання. Йому доведеться додатково платити за будь-який дисбаланс споживання електроенергії. Варіанти оплати зводяться до таких:
- споживання сплачує споживач;
- за споживача платить посередник;
- гібридний варіант.
КРОК 3: вибрати постачальника електроенергії
Протягом першої половини року кількість постачальників на ринку зросла з 10 до 404, проте після 1 липня вона зменшиться. Основною проблемою для споживача буде можливе банкрутство постачальника.
КРОК 4: хеджувати ризики постачання
У країнах Євросоюзу 80% обсягу електроенергії постачається за двосторонніми договорами. Ціна електрики фіксується на ринку на добу наперед згідно з попитом і пропозицією.
Більш песимістичну позицію виклав Дмитро Находкін, директор компанії «Веракс Енерджі», який наголосив, що зростання імпорту електроенергії до України не варто чекати ще принаймні п’ять років, оскільки наша країна не має технічної можливості прямого приєднання до європейської енергомережі. Та й надалі обсяг цього імпорту не перевищуватиме 14%. Експерт назвав фактори, які здатні завадити роботі енергоринку за новою моделлю:
- у фермерів немає кому займатися прогнозуванням ціни на електроенергію;
- споживач не зможе отримати від постачальника всі необхідні комерційні дані щодо продажу електроенергії;
- тарифне меню незрозуміле для неспеціаліста;
- перевірити надійність постачальника електроенергії неможливо;
- фіксувати споживання агропідприємством електроенергії щогодини дуже складно; єдиний вихід — встановлення автоматичної системи обліку електроенергії, проте для невеликого агропідприємства її вартість завелика;
- за цих умов неможливо спрогнозувати реальну величину тарифів.
Цікаво, що під час обговорення цієї теми в кулуарах конференції більшість співрозмовників також висловлювали побоювання щодо заплутаності правил біржової моделі енергоринку для агровиробників, особливо фермерів. Втім, деякі оптимісти сподіваються, що реформа спонукає аграріїв подбати про створення власних джерел електроенергії, насамперед «зеленої».
Електронні закупівлі: майбутнє уже поруч
Окрему частину дискусії на заході було присвячено темі діджиталізації закупівель. Доповідачі розповіли про успішну реалізацію проектів електронних закупівель на підприємствах і можливості різних автоматизованих тендерних систем. Про успішний досвід організації електронних тендерів розказали представники агрохолдингу «Астарта-Київ» Тетяна Галаніна та Володимир Степаненков. Система електронних тендерних торгів запроваджувалася в їхньому холдингу протягом півроку. Пілотний проект реалізовано спочатку на двох структурних підприємствах. Сьогодні 100% закупівель в «Астарті» здійснюється через електронні торговельні майданчики. З початку цього року в електронній системі агрохолдингу проведено вже 16 тис. закупівель. Всі інвестиції, вкладені в створення системи, повернули протягом одного тендера. Завдяки автоматизованій системі закупівель у 2019 році додаткова економія «Астарти» становить 10%.
Марко БУГАЙ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
