Кооперація у виноградарстві: українські реалії

Кооперація у виноградарстві: українські реалії

/ Ідеї & тренди / Понеділок, 25 листопада 2019 12:02

Для успішної кооперації важливо, щоб був сильний лідер, щоб особисті інтереси співпадали з інтересами інших, щоб вартість послуг розраховувалась не нижче собівартості, а їхня кількість була достатньою для фінансової стабільності організації.

Виставка-конференція «Золоте гроно України 2019», що відбулась в Запоріжжі, познайомила нас зі Станіславом Глущенком, спеціалістом із розвитку плодоовочевого ринку, фермером з Токмацького району Запорізької області, який погодився дати ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню.

 

  • Пане Станіславе, мені відомо, що Ви активно співпрацюєте з іншими виробниками, щоб ведення сільськогосподарського бізнесу реалізовувати через кооперацію. Чому саме через неї?

— Кооперативна форма організації підприємництва в аграрному секторі давно й успішно працює за кордоном. Уже маємо й вітчизняний досвід, який певною мірою проявив себе в таких царинах, як бджільництво, садівництво, а особливо добре — у молочарстві. Водночас, він іще мало використовується у виноградарському напрямку. Ми вважаємо цей шлях правильним і пропонуємо нашим виробникам вести свій бізнес через кооператив.

 

  • Які перепони стоять на шляху кооперації?

— Українцям загалом, як і членам кооперативу, бракує досвіду роботи в таких організаціях. За відсутності свідомості економічної співпраці, існує велика недовіра один до одного, мовляв, хтось там щось більше заробить, аніж я, або на мені наживеться. Насправді ж, усе виглядає інакше: член кооперативу платить частину свого прибутку тій людині, яка виконала для нього якусь послугу. Наприклад, якщо ваш виноград реалізував член організації, то хіба буде неприйнятним віддати йому п’ять відсотків від виручки? Жаба задавить, аби не заплатити людині, яка надала тобі певну послугу?

 

  • На мій погляд, якщо кожен із виробників, скажімо, винограду, виходить на ринок, то він особисто завжди ризикує, бо неспроможний самостійно проаналізувати ринок, здійснити певний вибір і оптимізувати витрати. Це під силу саме кооперативу, який і діє в інте­ресах своїх учасників.

— Ви маєте рацію. У цілому, якщо взяти за якийсь певний період фотографію ринку, де окремі фермери є його операторами, то кожному із них дуже важко самостійно ухвалювати оптимальні рішення, що вирощувати, як правильно планувати реалізацію продукції, її об’єми, строки постачання. Якщо виробники об’єднаються, а коло суб’єктів, які формуватимуть відпускні ціни, звузиться, то таких операторів ринку буде менше, що спростить і покращить систему організації бізнесу кожного з них.

 

  • Чи могли би Ви проілюструвати цю тезу на конкретному прикладі?

— Звісно! У нашому Токмацькому районі є п’ять сімей, які вирощують малину. Якщо би до кожної із них окремо приїздив закупівельник ягід, то дуже ймовірно, що в когось із виробників не витримали би нерви і він почав би продавати свій урожай за ціною усе нижчою та нижчою, скотившись у результаті до її непристойно низького рівня. Позаяк наші фермери вирощують малину разом, реалізують продукцію спільно, вони визначають єдину ціну. Інакше кажучи, споживач може купувати за нею ягоду, або ні. Іншого варіанту не пропонується.

 

  • Знівельовано можливість для небажаного демпінгу?

— Так. Це не означає, що виробники продають свій товар занадто дорого. Якщо, скажімо, на ринку їхня продукція вартує 45 гривень за кг, це не означає, що кооператори торгуватимуть по 60 грн, але точно означає, що не продаватимуть нижче, ніж за 45 грн. Крім того, якщо, скажімо, взяти тільки наш район, то деякі інші фермери розташовані на значній відстані від ринку. Їм не дуже зручно возити свої партії товару в одне місце. У тих же хлопців і дівчат, які об’єдналися, є більше можливостей відвантажувати власну продукцію, скажімо, і 200, і 300, і 500 кг. Якщо мова, наприклад, іде про малину, а якомусь закупівельнику потрібна тонна цієї ягоди, то таку партію в одного продавця ще доведеться пошукати. У нашому ж випадку це можливо.

21 412 41

 

  • Мені цікаво, як сільська влада, тобто орган місцевого врядування, сприймає такі ініціативи виробників, чи сприяє розвитку економічної самоорганізації на своїй території?

— Взагалі, у кожній місцині громада визначає, які ресурси, які можливості має, та використовує те, що є. Конкретно в нашому випадку скажу: ми не маємо великих фермерів, які могли би стати інвесторами, а також немає дуже великої концентрації переробних заводів. Утім є сільський голова, який доволі активно бере участь у становленні кооперативного руху громади. Зокрема, мова йде про доволі успішний молочарський кооператив.

 

  • Який статус має виноградний кооператив у Токмацькому районі?

— Фактично існує неформальне об’єднання людей, які вирощують виноград. Натомість виробники малини офіційно зареєстрували кооператив як неприбуткову організацію. Водночас реалізація продукції за безготівковою формою розрахунків передбачає сплату податку на додану вартість. Оскільки згаданий кооператив юридично нарахувати ПДВ не може, то через нього поки товарні партії ягоди не йдуть.

 

  • Наскільки мені відомо, природа кооперативної організації така, що вона не має на меті отримання прибутку.

— Якщо кооператив надає послуги, наприклад із обробітку землі трактором за собівартістю цих послуг, то він прибуток не отримує. Якщо ж мова йде про реалізацію продукції, наприклад, у магазині, то останній виставить вимогу: вкажіть ПДВ. Отже, якщо кооперативна організація займається продажем свого товару, скажімо, в торговельній мережі, то вона має передбачати податок на додану вартість.

 

  • Наскільки з того часу, як Ви почали займатися темою кооперативу в ягідництві, ці процеси набули розвитку?

— Взагалі, вони, як на мене, відбуваються дуже повільно. Певно, ми, українці, — такі люди, котрі, коли відчують особливу вигоду, то швидко зорієнтуються та ухвалять правильні рішення. Мабуть, її допоки ще не видно або можливий зиск іще не дуже великий для кожного окремого фермера. Водночас організаційні моменти кооперативної форми ведення бізнесу є достатньо непростими.

 

  • В чому полягає складність?

— Ну, дивіться! От я, наприклад, як виноградар особисто вивіз урожай і реалізував його. Мені не потрібно прив’язуватися до певного сорту чи до конкретного часу, коли це мушу зробити. Якщо ж я стану членом кооперативу, то повинен буду дотримуватися певної дисципліни, відповідності сортам і обсягам продукції.

21 412 40

 

  • Напередодні Медового Спасу я спілкувався з пасічниками. Вони вже не вперше поскаржилися на те, що виробники рослин із ними не узгоджують свої дії, проводять обробіток полів або садів хімічними засобами, а бджоли від цього страждають. Аналізуючи описану ситуацію в контексті нашої з вами, Станіславе, розмови, я думаю, що з кооперативом бджоляру легше домовитись, аніж із кожним окремим подвір’ям або господарством, з кожним землеробом або садоводом.

— Описана вами ситуація є аналогічною тій, що і з реалізацією продукції. Фермери, зрозуміло, прагнуть продати врожай за якнайбільшою ціною. Але якщо кожен із них окремо вирішуватиме, то хтось в цьому середовищі в якийсь момент почне демпінгувати, бо, мовляв, немає коли, або через інші обставини. Якщо ж виробники, скажімо, винограду, є членами кооперативу, то на пониження ціни ніхто самостійно не працюватиме. Так само й у стосунках із пасічниками. Звісно, з єдиною юридичною особою бджолярам легше координувати взаємодію, ніж із одним або кількома десятками фермерів окремо.

 

  • Цікаво було би дізнатись, у яких культурах ягідництва та садівництва кооперація є найбільш розвинутою серед виробників?

— Якщо брати ширше, тобто плодоовочевий сектор, то першість у цій справі тримає яблуко. Водночас зауважу, що в нашій, Запорізькій, області вирощують яблука, але не в такий кількості, щоб об’єднувати великі товарні партії.

 

  • Запорізький край узагалі здавна славиться своїми яблуками. Були часи, коли я приїздив збирати тут урожай!

— Яблука у нас вирощуються в обсягах, які задовольняють попит на них у споживачів області, проте не так багато, як, скажімо, на Вінничинні. У будь-якому разі в нашому краю немає заводів для переробки винограду та яблук.

 

  • Дуже дивно, що такі підприємства відсутні.

— Обсяги, які вирощуються, відносно замалі. От я, скажімо, був нещодавно на ринку та запитав про овочі борщової групи: «Ви співпрацюєте із запорізькими фермерами?» «Ні, — кажуть, — ми в Херсоні купуємо все, що треба». Запорізький край можна секторально представити так: Кам’янка-Дніпровка — це тепличні господарства (помідор, огірок); тут дуже широкий асортимент винограду, чимало селекціонерів, але великих підприємств з вирощування цих культур небагато; Мелітопольський район — це черешня. Ось такі «стовпи» по Запорізькій області. Крім того, вся Україна та значна частина Європи користується нашим часником «Любаша». Власником цього сорту є Захаренко Іван Іванович.

 

  • У царині виробництва часнику є кооперативи?

— Були спроби створити, але далі справа не пішла.

 

  • Якщо взагалі розглядати напрямок плодоовочівництва, то в чому нині Ви бачите призначення кооперації?

— Наразі кооператив є здебільшого інструментом залучення інвестицій, а не способом ведення бізнесу. Такою картина виглядає, принаймні, сьогодні.

 

  • Чи не тому, що тут працюють міжнародні проекти?

— Так. Суттєве значення мають державна підтримка і співпраця з міжнародними організаціями.

 

  • Чи могли би Ви скласти перелік питань, які може вирішувати кооператив, аби з’ясувати, чи можна з ними впоратись, якщо не буде кооперативної організації стосунків між фермерами?

— Звісно! Погляньмо, наприклад, на закупівлю засобів захисту рослин або мінеральних добрив. Як правило, три-чотири аграрія збираються та за готівку купують їх. Звісно, якби закон працював, то компанія, що відвантажує таку продукцію покупцю, котрий не має підприємства, а отже, і складів для схову, для зберігання, відповідної техніки, не змогла би ці товари йому реалізувати. У силу того, що фактично за готівку можна купувати ці речі, то навіщо їм кооператив? Завдання сформувати товарну партію для продажу за готівкові гроші так само не потребує ко­оперативної організації. Якщо проаналізувати перелік таких і подібних можливостей самоорганізації фермерів, то у ко­оперативу залишиться головне призначення — залучення інвестицій. Ось у цьому напрямку фермери здебільшого й користуються кооперативною формою ведення бізнесу. У решті потреб, які можна задовольнити без кооперативу, люди реалізують свою ініціативу без кооперативу.

 

  • На фінал розмови прошу Вас дати побажання, рекомендації тим, хто, можливо, прочитавши це інтерв’ю, задумається про кооперативний розвиток своєї сільськогосподарської діяльності!

— Першим починати завжди важко, але саме вони матимуть шанс отримати й більше бонусів, якщо вхоплять хвилю та на ній зможуть вище піднятися. Бути піонерами в цій справі не просто, але саме такий шлях є правильним, цивільним, і ним треба рухатись. Навіть якщо ви сьогодні ще не оформлені в кооперативи, але вже маєте відносини зі своїми ж колегами-фермерами, тобто працюєте в групі, то завтра ви зможете стати на офіційну дорогу ко­операції!

 

Олександр КРИВЕНКОспеціально для газети «Агробізнес Сьогодні»

17bbffa263551ac879b30ab411df2d7c

 10 липня 2020
Наразі в Україні завершується інвентаризація земель. Про її результати в уряд готуються відзвітувати у серпні та обіцяють назвати імена тих, хто розкрадав землю.
Наразі в Україні завершується інвентаризація земель. Про її результати в уряд готуються відзвітувати у серпні та обіцяють назвати імена тих, хто розкрадав землю.
10 липня 2020
 10 липня 2020
Вперше в Україні шість органічних компаній об’єдналися для спільного пошуку нових ринків.
Вперше в Україні шість органічних компаній об’єдналися для спільного пошуку нових ринків.
10 липня 2020
 10 липня 2020
Більшість садівників України на поточному тижні заявили про завершення сезону реалізації черешні.
Більшість садівників України на поточному тижні заявили про завершення сезону реалізації черешні.
10 липня 2020
 10 липня 2020
У п'яти областях України: Полтавській, Вінницькій, Чернігівській, Черкаській та Кіровоградській, де зосереджено близько 35% виробництва зерна, спостерігається висока потреба в потужностях зберігання.
У п'яти областях України: Полтавській, Вінницькій, Чернігівській, Черкаській та Кіровоградській, де зосереджено близько 35% виробництва зерна, спостерігається висока потреба в потужностях зберігання.
10 липня 2020
 10 липня 2020
Українські аграрії повертаються до вирощування гібридних сортів жита, яке є менш примхливим, ніж пшениця та інші зернові.
Українські аграрії повертаються до вирощування гібридних сортів жита, яке є менш примхливим, ніж пшениця та інші зернові.
10 липня 2020
 10 липня 2020
Китай прийняв перелік українських виробників ріпакового шроту, які будуть експортувати ріпаковий шрот до країни.
Китай прийняв перелік українських виробників ріпакового шроту, які будуть експортувати ріпаковий шрот до країни.
10 липня 2020

Please publish modules in offcanvas position.