Незнання біологічних особливостей борщівника Сосновського та наслідків від контакту з ним призводить до травм — від легких тілесних опіків до дуже сильних, які, на жаль, закінчуються трагічно! В рослинному організмі наявні фотоактивні речовини, які під впливом ультрафіолетового, зокрема сонячного, випромінювання надають йому токсичності.
У зв’язку з пандемією коронавірусу (COVID-19) люди, перебуваючи на карантині, частіше контактують із природними фітоценозами сім’ями, родинами, друзями, та частіше зазнають ушкодження. Проте основними жертвами від контакту з борщівником є молодь, особливо діти та особи, які намагаються знищувати його без елементарних заходів безпеки.
Шкодочинність борщівника Сосновського
Не зайвим є нагадування любителям та шанувальникам природного біорізноманіття про незаперечну шкодочинність цієї культури. На початку 90-х років за повного занедбання в аграрному секторі борщівник перейшов до активного наступу, і його поширення змінило масштаби з проблеми на катастрофу. Якщо за часів існування радянського союзу борщівник вважали корисною кормовою культурою, то тепер офіційно вважають шкідником і бур’яном.
Особливої гостроти ця проблема набула за останні десятиріччя, оскільки культура випала з поля зору як кормова культура і почала масово «мігрувати» теренами нашої країни практично в усіх її регіонах. Надто «комфортно» він себе почуває у західній частині України — утворює загрозливі зарості на берегах річок і потічків, узбіччях доріг, поширений на деградованих пасовищах і покинутих полях, пустирях, сміттєзвалищах, нерідко росте у населених пунктах у парках, навіть, на клумбах, присадибних ділянках, на подвір’ях. Потужна рослина має агресивні особливості й згубно вливає на біорізноманіття, витісняючи місцеві види трав’яних і деревних порід. Поширення борщівника призводить до порушення біологічної рівноваги — часткової або повної деформації природних фітоценозів, оскільки він поглинає близько 80% світла.
Борщівник має високий коефіцієнт розмноження — на рослині визрівають тисячі насінин, які розносяться вітром, переносяться тваринами, птахами, водою, а іноді й несвідомо людиною.
Листки і стебла борщівника мають рясне опушення жорсткими волосками, у складі яких є фуранокумарини (фурокумарини) — клас кисневмісних гетероциклічних сполук переважно природного походження, яким властиво унаслідок контакту з рослиною сильно подразнювати шкіру людини, тварини. Особливу активність листки і стебла проявляють у спекотну сонячну погоду. Ефірні олії, які виділяє рослина за концентрації тільки 0,001%, спричиняють опіки слизової оболонки рота. Остерігатися варто не тільки безпосереднього контакту з цією рослиною, додаткову загрозу мають також його запах і пилок.
Потенційна економічна шкодочинність
На основі багаторічного спостереження та аналізу можна оцінити потенційну економічну шкодочинність від занесення борщівника Сосновського на терени країни:
- погіршення технологічних показників якості засміченого врожаю (особливо посіви кормових багаторічних трав);
- зменшення продуктивності пасовищ і лук, садів (витісняє аборигенні лучні види рослин);
- негативний вплив на здоров’я тварин (проблеми з вигодовуванням молодняку корів, яких годують силосом із борщівника);
- негативний вплив на здоров’я людей (травми або опіки у людей внаслідок контакту з рослинами);
- можливість бути рослиною-господарем для шкідників культурних рослин;
- зміна складу природного біоценозу (сприяє зміні видового складу природних рослинних угруповань із заміщенням аборигенних видів), знецінення земель.
Статус борщівника Сосновського в Україні
За кордоном у країнах, які зазнають експансії борщівника Сосновського (Польща, Німеччина, Естонія, Латвія), згідно з Міжнародною конвенцією з карантину та захисту рослин цей вид належить до карантинних об’єктів, отже, є бур’яном, що підлягає знищенню. У нашій країні, незважаючи на те, що вже тривалий час борщівник Сосновського є надзвичайно проблемним видом, а в публікаціях його часто називають карантинним, він не має статусу карантинного об’єкта.
У всіх країнах Євросоюзу борщівник Сосновського офіційно належить до так званої карантинної групи рослин. В Україні ж із цим проблема. Конвенцію було ратифіковано 1995 року, а офіційними контактними установами в нашій країні є Міністерство екології та природних ресурсів України, Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного та Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена Національної академії наук України.
Водночас Держпродспоживслужба наголошує на тому, що поширення борщівника Сосновського в Україні останнім часом набуває хаотичного характеру і може вплинути на розвиток місцевих громад, особливо в західноукраїнських регіонах, які часто спеціалізуються на туристичному бізнесі.
Тому фахівці головних управлінь Держпродспоживслужби можуть долучатися до розроблення програм заходів боротьби та запобігання розповсюдження цієї шкідливої рослини в нашій країні, а також своєчасно та якісно надавати роз’яснення щодо фітосанітарного статусу борщівника Сосновського в Україні.
Після неодноразових звернень Львівської обласної державної адміністрації і департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило, що Держпродспоживслужба України підтримала пропозиції вилучення борщівника Сосновського зі списку кормових культур. Борщівник Сосновського (Heracleum Sosnowskyi Mandenova) вилучать зі списку кормових культур та нададуть статус «інвазійний вид». Однак це лише перший крок до боротьби з цим бур’яном, адже департамент і надалі наполягатиме на внесенні цієї рослини до переліку карантинних видів, бо статус карантинного шкідливого організму для борщівника Сосновського слугуватиме об’єктом офіційної боротьби з ним.
У висновку стислого звіту Департаменту фітосанітарної безпеки Держветфітослужби України (Київ, 2015) про аналіз фітосанітарного ризику, проведений щодо шкідливого організму — борщівника Сосновського (Heracleum Sosnowskyi), зазначено, що: «Вид — Heracleum Sosnowskyi (борщівник Сосновського) не відповідає характеристикам карантинного шкідливого організму або регульованого некарантинного шкідливого організму для зони АФР (України) і не може бути внесений до Переліку регульованих шкідливих організмів».
Шляхи розвʼязання проблеми
Виходом із ситуації, що склалася в умовах країни, є невідкладне визнання борщівника Сосновського об’єктом внутрішнього карантину, незважаючи на наявність формальних перешкод на цьому шляху: поширення цього виду практично на усій території. Учені України та інших країн схильні до того, що інтенсивне поширення культури пов’язано з недостатнім вивченням конкурентних переваг цього адаптивного виду у придушенні рослин природних фітоценозів та потенційних ризиків, а також із запровадженням в культуру борщівника Сосновського без попередньої наукової експертизи, умовами його виведення. Про що й засвідчує нинішня складна ситуація.
Запровадження внутрішнього карантину, як і організація комплексу фітосанітарних і організаційних заходів, безумовно, потребуватимуть значних фінансових витрат. Однак економічні збитки, яких завдає борщівник Сосновського, зокрема зменшення продуктивності лук і пасовищ, знецінення земель і зміна видового складу природних біоценозів, є незрівнянно вищі, ніж експансії у недалекій перспективі цього інвазійного виду на більшу частину території країни.
Слід пам’ятати, що розмножується борщівник тільки насінням, не утворюючи кореневих пагонів. Одна рослина здатна утворювати до 20 тис. насіння, які легко розносяться на велику відстань. Потрапивши в ґрунт, насіння зберігає схожість до 5−10 років. Рослина дуже швидко росте — за добу до 10 см у висоту. Запилюється як за допомогою комах, так і самостійно. Не боїться морозів і легко їх витримує. Якщо скосити рослини борщівнику зі сформованим насінням, то воно дозріває на зрізаних парасольках. А якщо їх не знищити і залишити на ділянці, то така боротьба з ним буде марною. Він успішно відновлює вегетацію після скошування. Виростає з маленького відростка або сплячих в ґрунті бруньок.
Відомо, що, на жаль, наявність фурокумаринів у зеленій масі рослин, які використовували на силос, негативно впливала на здоров’я тварин, погіршувала якість сільськогосподарської продукції.
Список карантинних об’єктів зазнає періодичного перегляду. Окремі види можуть бути виведені зі списку карантинних видів, інші — визнані карантинними і занесені до цього списку. Очевидним основним каменем спотикання на шляху визнання борщівника Сосновського карантинним об’єктом є те, що цей вид не має «обмеженого поширення на території країни», а навпаки, має досить великий вторинний ареал, який швидко розширюється.
За період культивування цей вид отримав широке поширення у Східній Європі — Німеччині, Білорусі, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Росії та Україні. Борщівник Сосновського припинили вирощувати від 1980 року минулого сторіччя, спочатку у Європі, а потім і в країнах СНД.
Відсутність контролю стану наявних на той час необроблених масивів земель призвело до того, що приблизно із середини 1980 року практично одночасно в різних частинах Європи розпочалося активне поширення борщівника Сосновського як інвазійного виду.
Учені вважають, що борщівник Сосновського щорічно збільшує зайняту ним площу у середньому на 10%, але є інформація про інтенсивніші його поширення. Зокрема, у Литві перший здичавілий зразок борщівника Сосновського було виявлено 1987 року, за 2001−2002 рр. було відомо про 65 місць його локалізації, а 2003 року — 206 локалізацій (Laivins, Gavrilova, 2003). Дослідження показують, що швидкість поширення борщівника Сосновського значно залежить від екологічних умов регіону і зростає мірою збільшення засмічення борщівником території (Богданов та ін., 2010).
Останніми роками він оточує села, проникає у великі міста, парки і навіть заповідники. Як «дезертир з культури» цей вид у вторинному ареалі тривалий час не зазначали в агроценозах.
Одним із найважливіших наслідків інвазії в природні фітоценози борщівника Сосновського є збіднення видового складу. У фітоценозах за його участю здатні виживати тільки 15−20 видів, в основному бур’яни рудеральних видів, трав’янисті рослини.
Найбільш уразливі лучні рослини, які швидко зникають із фітоценозу. Зі структури заплавних фітоценозів цей вид витісняє види кормових і лікарських рослин. Як наслідок, — випадають зі складу травостою рослини, що мають кореневищну, мичкувату, коренепаросткову кореневу систему із заміною на борщівник, який має стрижневу кореневу систему. Його коріння не здатне утворювати щільну дернину і утримувати ґрунтовий шар, тому відбуваються розмиви берегової частини заплави. Крім того, масове поширення цього виду на берегах водойм з урахуванням небезпеки фотохімічних опіків, що завдають ці рослини, може незабаром призвести до непридатності водойм для рекреаційного використання.
Іван ШУВАР, д-р с.-г. наук, професор, заслужений
діяч науки і техніки України, Львівський НАУ
