Там, де асфальт зустрічається із землею

/ Ідеї & тренди / П'ятниця, 21 березня 2014 12:10
Федір ВЕРХОВЦЕВ, спеціально для "АС"
 
У нас. Було-стало
У мене ніколи не було дачі. Хоча до 9 років я жив у приміському селищі, згодом моя сім'я переїхала в квартиру - пам'ятаєте, ще будувалися і здавалися нові будинки десь, крім великих міст. Поки були живі дідусь і бабуся, бував у них, але городом особливо не займався. Поливав, зелень садив, полуницю прополював. А картоплі у нас за моєї пам'яті в городі не було. Не було потреби, та й місця мало.

Тяга до землі іноді спливає у свідомості і бажанні щось виростити. Так і для багатьох міських жителів тяга до землі знаходила цілком конкретне вираження. Це солодке слово «дача», за яким жителі мегаполісів і раніше були готові, і зараз їдуть часом за сотні кілометрів (принаймні, у москвичів справа йде так, у моїх знайомих дача за Твер'ю). Спочатку «дача», а після, завдяки найпершим бразильським серіалам, довгий час популярне слово «фазенда», - рожева мрія радянських людей.

 
Звичайно, для деяких дача була просто місцем літнього і не тільки відпочинку, будови робилися капітальні та все відповідало якомусь вищому зразку заміської резиденції. Однак для більшості достатньою причиною було свіже повітря, звичка чи бажання покопатися у землі, та й просто той самий псевдо-бренд, про який я писав у статті про молоко (№ 21(268) листопад 2013), - «своє-домашнє». Вже якою хімією посипала господиня ті грядки, де росло те «домашнє», краще і не знати. Чи змінилося що зараз? Питання риторичне. За певних умов, наприклад, коли приходив допомогти «сусід Вася» і якщо не за пляшку, а за дари городу, в дачній праці цілком можна побачити ознаки общинного сільського господарства. Жарт, звичайно, але щось у цьому є (№ 22(269) листопад 2013). Від кожного за здібностями кожному по праці - досить непоганий принцип, який міг реалізовуватися у дачній справі.

alt

Раніше, ще років 20 тому, біля багатоповерхових будинків середніх і великих українських міст люди розбивали городики під вікнами, садили малину, смородину, якісь овочі. Зараз навіть у неймовірно старих районах довоєнних двоповерхівок рідко де побачиш такий от шматочок міської дачі, як його називали, «полісадник». Хіба що в селищах міського типу або зовсім маленьких містечках та районних центрах у сільській місцевості.
 
Люди в садових спільнотах є, але молодь туди не рветься, та й ніколи з нашим нинішнім життям - швидкоплинним і насиченим віртуальними міськими розвагами. А людям похилого віку, найпростіше пояснення - важко добиратися.
 
Довелось побувати в одному з дачних товариств у районі Запоріжжя. Повним занепадом у той яскравий вересневий день воно не вражало, і все ж було порожньо і сумно. Автобус довозить дачників до кінця більш-менш пристойною, як після невеликого бомбардування, дорогою, а далі пару кілометрів вони змушені йти пішки. Туди ще ладно, а назад із сумками та кравчучками як? Ось тому і людям похилого віку, і тим паче тим, хто ще не на пенсії, простіше виявляється купити овочі на ринку.
 
Ігри на вибування, хто кого: старість, транспортні проблеми, що дуже важливо - падіння престижності, адже і за дачі, як за килими та кришталь, билися. Тепер їх віддають на розбирання, на цеглу подешевше, і то якщо ще візьмуть, заплативши пару тисяч. З іншого боку - в цьому, до речі, теж є плюси, і спасибі нашим аграріям - якусь частину потреб у дачних продуктах вони забезпечують. А не вони - так сільські жителі. Відносно стабільні пенсії і зарплати дозволяють хоч щось купити, правда, не за, а швидше всупереч. Доводиться говорити «хоч щось», тому як ціни на овочі і фрукти у нас просто скажені, інакше не скажеш. А тих, хто їх вирощує на промисловій основі, шкода. Торік на з'їзді Асоціації фермерів і землевласників України довелося поговорити з одним фермером із Рівненської області, який вирощує картоплю. Точних слів не повторю: пам'ятаю тільки його білий костюм і гіркі сльози з приводу великого врожаю і низької ціни. Урожай був і є, але чи є ціна для фермера? Для тих, хто купує, вона вже точно не у радість. Дача … ах, дача колись могла б допомогти.
 
Занедбані «фазенди», зруйновані будиночки, порослі бур'яном ділянки, повалені бурями, вандалами, часом дерева, занедбані вулички дачних товариств - ознака лихоліття. Звичайно, не скрізь так, але ажіотаж минув. З ним пройшла молодість, у телевізорі стало занадто багато каналів, а в країні - супермаркетів і аптек.
 
Спасибі селу і селищам за їх прагнення до міста, до міського ринку. Спасибі місту, що приймає. Їм один без одного не можна. Тим більше, коли працювати на землі стає не модно. І вже тим більше вирощувати щось у місті в нашій країні зовсім не в тренді.
 
У них знову інакше
Один із трендів міської цивілізації у США і Європі разом зі зростанням представництв онлайн-магазинів, що пожвавили торгівлю вуличних магазинчиків, поверненням інтересу до ремесел та іншими тенденціями, вважається так зване міське землеробство, термін, який і винесений у назву цієї статті. Це так звана the hip new thing - новомодна штука.
 
Може, вся справа в економії. А, може, в тому, що американці, у яких це особливо популярно, проходить свою «зелену» фазу. Міське землеробство - це дуже модно, і навіть New York Times пише статтю про молодих містян, які перетворили свої галявини в фруктові сади. Як кажуть: Composting is sexy now, тобто компостування - це круто!
 
Концепція urban farming - дуже проста: вирощуй добру їжу ближче до будинку. Про основні засади - у наступному розділі цієї статті. Прихильники міського землеробства доводять, що подібна практика економить паливо, скорочує викиди вихлопних газів і привчає людей харчуватися правильно. Для цих людей землеробська активність - не просто мода, що прийшла з Нью-Йорка, а реальна потреба. До 19 ст. лише дуже багаті люди могли дозволити собі декоративні сади і навіть парки. Велика частина містян у США і Європі змушені були копатися у городиках, щоб прогодуватися. У тих же заміських будиночках для відпочинку і життя за містом, як англійські котеджі або італійські вілли, ростили сади і садили городи саме з метою поживи. Кому бісер дрібний, а кому і борщ або якийсь там американський суп зі стручковою квасолею і бобами у радість.
 
У депресивному Детройті міські городи дають сім'ям із низьким доходом доступ до свіжих продуктів харчування, які, почасти вимушено, вирощені з використанням органічних або стійких методів. У цих кварталах магазини рідкісні, і у багатьох жителів просто не залишається вибору. Правда, як і у нас, люди з низьким доходом, а у випадку з Україною - це має ознаки епідемії, віддають перевагу «заморожуванню», субпродуктам та іншим доступним «харчовим елементам» із присмаком фаст-фуду. Люди заможні вже не проходять повз свіжих продуктів, вибираючи їх із полиць, де вони відмічені знаком органічної сертифікації. І у нас, і в США правильне харчування залишається проблемою. Харчування людини або знижує, або підвищує ризики розвитку діабету, ожиріння, серцевих та інших захворювань, які давно і міцно асоціюються із бідністю. З цієї позиції міське землеробство, по-нашому покинута дача, могло б давати не тільки свіжі продукти, а й буквально необхідну фізичну активність.
 
Однак повернемося до того, що це модне явище, наприклад, у міських офісних працівників. Вони, можливо, не страждають від нестачі коштів, вранці бігають, а ввечері відвідують спортивні зали, але посадити біля будинку замість квітів капусту, або пустити по рамках кілька виноградних лоз - це ж просто sexy! Бути «зеленим» - модно! Бути екодружелюбним - модно! Правильно підібравши субстрати і добрива, можна навіть стати органічним міським фермером, якщо когось гріє і така думка.
 
Ефективність міського землеробства в міській громаді
У міському середовищі США найбільш розумним і ефективним вважають міське землеробство в контейнерах (будь-яких ємностях з обмеженням обсягу і площі), і ось чому:
 
  • вони дають можливість економити простір, використовуючи його по максимуму;
  • у контейнерах можна висаджувати кілька різних культур, забезпечуючи їх різноманітність і здоров'я рослин;
  • простіше контролювати стан грунту і зволоження;
  • ефект для громади (community) в тому, що в якості контейнерів можуть використовувати будь-які відповідні предмети. У нас, до речі, квіти люблять висаджувати в старі покришки. Овочів поки не бачив;
  • такі контейнерні городи могли б служити для соціальної реабілітації інвалідів, повернення у суспільство і до праці осіб, які потребують того ж відновлення людських зв'язків і відносин. При цьому навички мінімальні, обсяг роботи досить малий;
  • це недорого і цілком реально. Потрібні тільки добровольці, які б почали щось подібне. До речі, подібною реабілітацією, тільки на лоні сільської місцевості, займаються різні релігійні організації. Вони купують за копійки будинки, занедбані або нікому непотрібні, привозять у них людей, які там живуть і працюють переважно тому, що жити їм більше ніде. Першопрохідці починають, а далі такі комуни можуть успішно існувати майже на повному самозабезпеченні, вирощуючи майже все потрібне для власного харчування.
 
Кілька порад з міського землеробства
Здавалося б, ну навіщо читачам аграрного видання поради з міського землеробства? Розповів автор про Західні тренди, знову торкнувся своєї улюбленої теми зі стійким сільським господарством, і вистачить. Але варто подумати про теоретичну можливість для звільнених на зиму селян разом із Центрами зайнятості проводити аграрні курси. Як це могло б бути?
 
Центри зайнятості навчають тимчасово безробітних якимось спеціальностями. Це далеко не завжди затребувані на ринку професії, але краще, ніж нічого. Серед безробітних чимало молоді, яка освоїла престижні спеціальності, проте не почала ще працювати.
 
Наприклад, основи вирощування культур, строки посіву, фази обробок, збирання. На перший погляд - навіщо? А потім подумалося: по закінченню таких курсів безробітні могли б навіть продовжити навчання в аграрних коледжах, ліцеях або ВНЗ.
 
Зміст курсів центри зайнятості могли б розробляти спільно з управліннями АПК, яким і робота б знайшлася серед усього приватного великого і малого фермерства. Наступні принципи взяті з порад тим, хто займається саме urban farming і могли б знадобитися в якості літньої і не тільки практики. Могли б навіть стати однією з їх теоретичних основ.

alt

1. Для початку зовсім не потрібно мати великих амбіцій - ти або стежиш за модою, або життя змусило. Починати потрібно з малого. Спробувати побачити, що у тебе найкраще росте. Овоч, наприклад, не у кожного однаково виросте. У когось краще виходить виростити капусту, в іншого - огірки. Людський фактор. Якщо людина не обтяжена безпосередньо питанням прожитку, то почати краще з простого - зелені. Можна спробувати продати.

 

2. Користуйся доступними грунтом, освітленням, добривами. Більшість культур віддають перевагу хорошому освітленню. При цьому варто враховувати, що листова зелень любить легке затінення. Дуже важливо - між іншим, це варто робити і нашим аграріям - провести аналіз грунту на важкі метали. В принципі, не так і просто для міського жителя, але при бажанні можливо.
 
Фермеру, агроному і кому б то не було, хто проводив би такий курс, варто ділитися досвідом, розповідаючи людям про створення фону в грунті і харчуванні. Може, хто з них забув, закинувши свою дачу, що бажано внести в грунт гній. Звичайно, якщо вдасться його знайти. Якщо ділянка зовсім маленька, то органічні грунтосуміші, бажано не складені з одного торфу та грунту невідомого походження і сумнівної якості, можуть допомогти. Вибирайте перевірені марки.
 
Подальше удобрювання теж дуже важливе. На щастя, магазинів для городників вистачає, а з міським землеробством нерозривно пов'язане інше захоплення - компостування. На Заході для побутового компостування продають устаткування.
 
3. Вирощуйте те, що ви любите їсти. Аграрії змушені йти за тенденціями ринку, переходячи часом від ріпаку до кукурудзи, від гречки до сої, забуваючи сівозміни. Міським «фермерам» у цьому сенсі простіше. І якщо виходить вирощувати біля будинку кілька кущиків улюбленого помідора, то мучити себе іншим, не таким улюбленим овочем, не варто. Любіть те, що вирощуєте. Земля віддячить за турботу, урожай - за любов.
 
4. На курсах із землеробства аграрій повинен навчити, а якщо забув, то і сам згадати про районування. Простіше кажучи, вирощування тих сортів (гібридів) рослин, які пристосовані до певної території.
 
Щось виросте скрізь або майже скрізь. Однак краще порадити людям, які овочі і фрукти їм найкраще вирощувати - саме за сортами і гібридами. Знову-таки, виробники дорогого насіння порадять, але є у нас і місцеві виробники. Звертайтеся за порадами до знаючих сусідів, як варіант.
 
5. Якщо людина не планує зайнятися у місті або передмісті общинним сільським господарством, то вирощувати краще не більше, ніж він або його родина можуть спожити. Так радять в Америці. Але у нас народ добрий. Мені самому передає колишня сусідка, яка переїхала в приватний сектор, буряк зі свого городу і сухофрукти взимку.
 
З іншого боку, на Заході практикують у разі надлишку виробництва і небажання консервувати, що там не дуже прийнято, здійснювати натуральний обмін. Наприклад, у когось під вікном ростуть овочі, я хочу їсти їх свіжими, але не справляюся з урожаєм сам. А у сусіда кілька кущів ягід. Міняємося. Продукти птахівництва на продукти землеробства. Справедливо. Нормальні люди завжди зможуть домовитися.
 
6. Не здавайтеся. Це універсальний життєвий принцип. Землеробство має історію кількох тисячоліть розвитку та успіхів. І все ж ніякий успіх не може бути сприйнятий без історії провалів і поразок. Саджанці не зійшли, зіпсувалася погода, потоптався чийсь чотириногий друг (треба було подумати про огорожі для насаджень), жуки, хвороби та інше - не здавайтеся! Якби десятки поколінь землеробів до вас здавалися, хто знає, що було б із людством зараз.
 
Втім, міським фермерам це не загрожує. Приємне хобі може навіть змінити світогляд і сприйняття навколишнього світу.
 
Варто задуматися про подібні курси. Аграрії, пропонуйте!
 
Відчуття життя
А ви ніколи не задумувалися, особливо коли в полі все виходить, що землеробство дає якесь відчуття, ніби ти повністю контролюєш своє життя, вміючи дати життя мільйонам насінин, контролюєш свою землю, свій простір? Напевно, в пошуках подібного відчуття міські жителі на Заході заводять собі прибудинкові садки у висохлих басейнах, старих шинах, мішках із поживними субстратами. Хочеться контролювати хоча б щось маленьке і зелене. Хочеться бути відповідальним за щось живе і зростаюче. Це тим більше правильно в час, коли людські та сімейні цінності слабшають.
 
altУ нас мрія про самодостатність виражається в екопоселеннях, а ще здійснюється фанатами «родових помість», які залишають місто, часто гідну і престижну роботу та буквально віддаються роботі на землі, влаштуванню побуту. Правда, це крайня форма, при якій міський житель працює на землі, та й якийсь релігійно-сектантський аспект у тому сенсі, що за цим відходом із міста стоїть ціле вчення, тут є.
 
Ось і американці, мріючи своєю американською мрією, намагаються втілити її хоча б у малому. Мрія про землю у них теж у крові. Адже предками тих, кого ми ще недавно називали американцями, були бідні, безземельні переселенці з Ірландії та Італії, Німеччини та Швеції. Є серед нинішніх міських фермерів і нащадки переселенців із Галичини, Буковини, Волині та Закарпаття, а також з територій України, що входили в Російську імперію, - зі Слобожанщини, Чернігово-Сіверщини, Таврії. Американська мрія у цьому місці, немов притока річки, зливається воєдино із вічним прагненням людини до своєї землі. Із землі вийшов, до землі прагнеш, і в землю ти повернешся. Але це нехай ще через багато-багато рекордних урожаїв.
 
Всі ми трохи фермери
Я живу в місті, більше того - в квартирі. Почитую аграрну пресу, пишу статті про світові тренди для «АС» в публіцистичному стилі західної преси. Із сільськогосподарських виставок, на яких буваю по роботі, приводжу рідним і знайомим насіння. Не тільки дороге західне, іноді й українського виробництва. У позаминулому і минулому роках і я долучився до великого світу маленьких міських фермерів. У моєму випадку, швидше садівників. Посадив біля під'їзду, крім красунь беріз, горіх, сливу й абрикос. Якщо колись вони почнуть плодоносити, кличте мене просто - urban farmer.

svidome

 23 січня 2021
Земельний податок в 2021 році сплачується приватними власниками землі після отримання податкового повідомлення, або ж щомісяця – якщо власником є юридична особа. 
Земельний податок в 2021 році сплачується приватними власниками землі після отримання податкового повідомлення, або ж щомісяця – якщо власником є юридична особа. 
23 січня 2021
 22 січня 2021
Українська сільськогосподарська продукція відповідає найвищим стандартам та вже представлена у понад 190 країнах світу.
Українська сільськогосподарська продукція відповідає найвищим стандартам та вже представлена у понад 190 країнах світу.
22 січня 2021
 22 січня 2021
Нещодавні опади в основних країнах-виробниках зерна, знижують ціни на пшеницю, сою та кукурудзу, які сягнули багаторічних максимумів.
Нещодавні опади в основних країнах-виробниках зерна, знижують ціни на пшеницю, сою та кукурудзу, які сягнули багаторічних максимумів.
22 січня 2021
 22 січня 2021
Наприкінці січня Мінінфраструктури оприлюднить методику портових зборів для експертної оцінки учасниками ринку.
Наприкінці січня Мінінфраструктури оприлюднить методику портових зборів для експертної оцінки учасниками ринку.
22 січня 2021
 22 січня 2021
Поставки м'яса свійської птиці з України до країн ЄС (без Британії) скоротилися в січні-листопаді 2020 року на 18,1% в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року – до 100,88 тис. тонн.
Поставки м'яса свійської птиці з України до країн ЄС (без Британії) скоротилися в січні-листопаді 2020 року на 18,1% в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року – до 100,88 тис. тонн.
22 січня 2021
 22 січня 2021
В умовах пандемії Європейський банк реконструкції та розвитку підтримав Україну інвестиціями в обсязі 812 млн євро.
В умовах пандемії Європейський банк реконструкції та розвитку підтримав Україну інвестиціями в обсязі 812 млн євро.
22 січня 2021
До відкриття ринку землі лишилося 158 ЧИТАТИ

Please publish modules in offcanvas position.