У 1920 році нафта стала домінувати як джерело енергії транспортного палива і промислових продуктів. Більше 80 років США та інші високорозвинені промислові країни покладалися на нафту як на економічне і надійне джерело енергії.
Світові політичні зіткнення через нафту
Починаючи з енергетичної кризи 70-х років минулого століття, політики почали придивлятися до сільського господарства як до можливого джерела енергії, а законодавство поступово підганяли до стану, який мав сприяти виробництву відновлюваної енергії. Великі гроші вкладалися у дослідження і розробку етанолу, біодизелю, дослідження потенціалу сонячної та вітряної енергії, а також різних біопродуктів. Трохи пізніше ризики, пов'язані з безпекою імпортних нафтопродуктів, і питання захисту навколишнього середовища підвищили інтерес до розробки поновлюваних джерел енергії і заміни нафти на більш еко-дружні біопродути.
Конгрес США у відповідь на ситуацію з джерелами енергії затвердив два законопроекти, що забезпечують пільги виробникам відновлювальної енергії; фермерський закон 2002 року став першим серед подібних законів, у заголовку якого йшлося про енергетику, а Акт про енергетичну політику (the Energy Policy Act) 2005-го був першим федеральним законом дотичної енергетики, прийнятим з 1992 року. За прогнозами, зробленими ще в середині минулого десятиліття, світове споживання енергії повинно вирости більш ніж на половину в найближчі пару десятків років. При цьому акцент на викопні види палива нікуди не зник. На Заході дослідження і розробки в галузі рослинних джерел енергії не тільки підтримувалися фондами та проектами — велася робота над створенням громадської думки, наприклад, піднімалися чутливі питання екології та нестабільної політичної ситуації у нафтовидобувних країнах.
Звичайно, і тоді, на початку, і сьогодні майбутнє поновлюваних джерел енергії сільськогосподарського походження не зовсім ясне. Одне не викликає сумнівів: світові потреби в нафтопродуктах ростуть, а конкуренція тільки посилюватиметься. Наприклад, за нафту в Арктиці, за яку ще посперечаються Канада, припускаю, у союзі з США і Росією, можливо, в союзі з деякими європейськими країнами. Елементи енергетичних зіткнень ми з вами, на жаль, спостерігаємо і в зв'язку з нашою країною: санкції ЄС проти нафтових компаній РФ відкривають давно бажаний європейських ринок американським компаніям. Нафтовики Техасу п'ють за здоров'я Путіна стоячи. Спасибі. Удружив.
Відновлювана енергія для сільського господарства
Відновлювані джерела енергії та сільське господарство — це як два чоботи пара. Безпрограшний варіант. Вітер, сонячна енергія та енергія біомаси ніколи не закінчуються, даючи фермерам довгострокове джерело доходу.
У США підрахували, що тільки одна енергія вітру може принести 1,2 млрд доларів прибутку фермерам і землевласникам до 2020 року, а, крім того, і 80 тис. нових робочих місць. Користь від вітряної енергії фермери можуть отримувати всілякими способами: виробництвом власної енергії, віддаючи землю в оренду енергетичним компаніям під генеруючі установки або самі відкриваючи подібні компанії. Там, де дмуть сильні вітри, компанії, що встановлюють турбіни, можуть платити власникам земельних ділянок від 2 до 5 тис. дол. на рік за кожну турбіну. Одна турбіна займає всього лише чверть акра, тобто приблизно 6 соток землі, а значить фермери можуть спокійно вирощувати культури, випасати худобу, проводити свою звичайну діяльність поблизу вітряних установок.
Сьогодні в США найбільші турбіни встановлені на Середньому Заході, Великих рівнинах і в Західних штатах, де нетрадиційна енергетика має підтримку на рівні штату. Фермери інших штатів, що володіють достатнім вітряним ресурсом, могли б мати від нього користь. В Україні ж не перший рік звучить тема вітряної енергетики, але, на жаль, з різних причин поки не отримує належного розвитку. То недостатньо цікаво, то не вистачає інвестицій, то — зовсім погано — війна. Наприклад, незадовго до терористичного захоплення у Краматорську Донецької області виробляли частини для турбін, а поки що і після звільнення міста від терористів це виробництво не відновлюється.
Місця ж, де їх у нас встановлювали, — окупований Крим, а також південь Донецької області теж на сьогодні не зовсім прийнятні для розвитку цього бізнесу.
Сумарна енергія усіх сьогоднішніх запасів вугілля, нафти і природного газу дорівнює кількості енергії всього лише 20 сонячних днів. Сонячна енергія для сільського господарства — ресурс чистий і необмежений. Використовувати його для отримання освітлення, обігріву, одержання гарячої води й електрики може бути вельми зручним способом економії грошей, підвищує самостійність і незалежність господарства від зовнішніх факторів і постачальників, та й поза всяким сумнівом зменшує забруднення навколишнього середовища. Адже це не вугіллям палити, хоча первинні витрати на обладнання і прорахунок буквально можливостей, залежно від кількості сонячної енергії, теж повинен бути. Якщо де-небудь у сонячних штатах Арізони або Невади використання сонячних батарей у господарстві само собою напрошується, то у похмурій Шотландії, приполярній Ісландії або дощовому Поліссі повинно досліджуватися, а вже після впроваджуватися. Більш чутливі батареї, адаптовані під конкретні зональні умови, допомагають у вирішенні і цієї проблеми.
Просушити зібраний урожай, обігріти складські приміщення або запустити водяний насос, — скрізь енергія нашого світила виступає як союзник в амбітному завданні зробити фермерське господарство економніше й ефективніше.
Виростимо енергію прямо на фермі — енергію біомаси отримують з рослин і органічних залишків — все, що походить від сільськогосподарських культур, дерев, пожнивних залишків, гною тощо. Вирощувати з метою отримання енергії культури можна не в менших, ніж харчові обсягах. І хоча кукурудзу в США вважають, мабуть, найпоширенішою наразі енергетичної культурою, звичайні для прерій трави, наприклад, просто або швидкорослі дерева (про що «Агробізнес Сьогодні» вже писав більш детально), такі як тополя і верба, стають все популярнішими. Ці багаторічні рослини не вимагають великого відходу і добрив, на відміну від однорічних, начебто кукурудзи, а значить вони дешевші і зручніші у виробництві.
Енергія біомаси в сільському господарстві має достатній потенціал, щоб забезпечити значну частину потреб навіть оновлюваного сільського господарства США, даючи енергетичну незалежність, скорочуючи забруднення, нехай з цим і не згодні вуглеводневі компанії. Втім, вони знаходять свої шляхи і до популярних, трендових альтернатив через часткові участі і дочірні компанії. В США підрахували, що якщо втричі збільшити в країні використання енергії біомаси, це може дати 20 млрд дол. прибутку фермерам і сільським громадам, скоротивши загрози глобального потепління на обсяг викидів, порівняний з тим, який залишають після себе 70 млн автомобілів!
