agro business 160 160

Зона ЧАЕС: рекультивація сумнівна

/ Ідеї & тренди / Понеділок, 29 серпня 2016 16:00
Ігор КРУЧИК, спеціально для "АС"
До 30 роковин Чорнобильської катастрофи журналісти відвідали міста Чорнобиль і Прип’ять, побували біля ЧАЕС і об’єкту «Укриття», на будівельних майданчиках Конфайнменту (Арки) і сухого сховища ядерних відходів. Найбільше ж нас цікавили проблеми довкілля і перспективи аграрного використання зони відчуження.

 

Як змінилося довкілля у зоні Чорнобилю за 30 років? Чи можна вже обробляти бодай якусь частину земель, що були відчужені, а люди вивезені звідти внаслідок безпрецедентної ядерної аварії? Що там взагалі зараз можна вирощувати із культурних рослин? Аби отримати відповіді на ці питання, журналіст «Агробізнесу Сьогодні» побував у прес-турі до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи, організованому Державним агентством України з управління зоною відчуження.

Колумбарій на 100 років
На території зони ЧАЕС будується об’єкт для переробки та захоронення радіоактивних відходів — СВЯП-2, куди ми заїжджаємо подивитися на хід робіт. Він є необхідним, тому що раніше ми возили всі такі відходи в Росію (у тому числі відпрацьоване паливо із ЧАЕС) і платили за утилізацію чималі гроші — до $200 млн на рік. Звісно ж, Україна повинна зберігати відпрацьоване паливо без участі Російської Федерації — це питання не лише економічної доцільності, а й тепер уже національної безпеки.

Цей ядерний могильник з вигляду справді нагадує колумбарій: тягнуться двома рядами у товстелезній бетонній брилі 232 круглі порожні отвори діаметром зо два метри. Там будуть захоронені капсули-циліндри з ядерними відходами.

«Нагромадилося близько 21 тисячі паливних збірок з усіх енергоблоків ЧАЕС, — розповідає заступник начальника проекту ХОЯТ-2 Володимир Дуда. А взагалі радіаційний могильник розраховано на 100 років». Ми запитуємо: що далі? «Потім уже будуть інші технології, — каже Володимир Дуда. — Прийматимуться подальші рішення про можливу переробку або перепоховання палива».

Але ж період напіврозпаду, наприклад, «плутонію-239» становить 24 000 років! Проблема відсувається у майбутнє — нашим онукам. Ну, а хто ще не зрозумів, що Чорнобильська катастрофа — це тривога надовго?!

Ходили чутки, що тут зберігатимуть і відходи із зарубіжних станцій. Однак головний інженер ЧАЕС Андрій Білик запевнив нас, що Чорнобильська зона не стане ядерним могильником Європи. Тільки можливе захоронення відпрацьованих паливних елементів із трьох українських атомних станцій — Рівненської, Хмельницької і Південноукраїнської.

Вище статуї Свободи
Побували ми й на монтажі так званого Нового Безпечного Конфайнменту, або Арки. Ця споруда нагадує звичайний металевий ангар для зерна. Але грандіозний: за висотою цей Конфайн­мент сягає американської статуї Свободи. Гігантський купол, під яким розмістилися б два суперлітаки «Мрія», має висоту 108 м, довжину 165 м і 260 м ширини.

Вона теж спроектована на 100 років. Про цю споруду нам детально розказує Петро Британ, спеціаліст із координації будівництва Конфайнменту. Кількість металу, що пішов на Арку, майже втричі перевищує обсяг сталі, витраченої на паризьку Ейфелеву вежу. У найактивнішу пору тут працювало одночасно до 3000 будівельників. Вартість будівельних робіт вже підійшла до $2 млрд, а наприкінці, можливо, й перевершить кошторис марсіанської програми «Куріосіті», який сягає $2,5 млрд.

Цю Арку до кінця 2017 року за допомогою домкратів планують насунути на старий Саркофаг, створивши забетонованому реактору новий сталевий дах. Бо усередині Саркофага й досі перебуває близько 180 т радіоактивних матеріалів та хмари ядучої пилюки. А потім роботизовані автомати потроху розберуть Саркофаг, і захоронять рештки радіо­активних матеріалів 4-го блоку.

Отже, ліквідація наслідків атомної катастрофи не завершена й сьогодні. Виведення Чорнобильської станції з експлуатації — це дуже витратний і важкий процес. Відповідно до графіка, він має добігти фінішу лише у 2064 році.

Біосферний заповідник
Дрони постійно моніторять екологію у Чорнобильському регіоні. Внаслідок трагедії зона стала за 30 років найменш населеною людьми та найбільш залісненою у Європі. Дикі тварини розплодилися тут і майже не бояться людини: лисиці, вовки, навіть зубрів тут бачили. Щодо збереження й використання природних комплексів, відтворення біологічного розмаїття, забезпечення догляду, то цим займається у зоні відчуження спеціалізоване підприємство «Північна Пуща». Вони проводять санітарні рубки, підсаджують нові деревця. Зокрема, тільки у квітні цього року посадка лісу була зроблена на території 81,3 га, а доповнення лісових культур — на 140 га.

Міністерство екології та природних ресурсів звернулось до Петра Порошенка з пропозицією створити в зоні відчуження заповідник. Це дасть можливість збільшити загальну площу заповідних територій в Україні до середньоєвропейського рівня, бо ми, як відомо, в цілому лісодефіцитна держава. Президент цю ідею сприйняв, вочевидь: бо якраз на роковини аварії, тобто 26 квітня, своїм указом таки створив Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник загальною площею 227 тис. га. В документі вказується, що біорезерват стане «важливим кроком на шляху відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення». Так що, вірогідно, надалі зону відчуження буде зменшено до 10-кілометрової, на решті ж території цілеспрямовано поліпшуватимуть екологію Полісся.

А у 10-кілометровій зоні, крім сховища палива, планують також активізувати наукові дослідження. Інвестори є. Величезний інтерес до співпраці виявляють фізики, біологи, екологи з Японії, США, Німеччини, Франції, бо ситуація тут унікальна, небачена для людства.

Віталій Петрук озвучив нам державну програму «Чорнобиль — територія змін». Згідно з нею, у зоні розвиватимуть сонячну і вітрову енергетику, туризм. Міністерство екології України, Держагентство з управління зоною відчуження та італійська компанія Vipiemme Solar SRL вже підписали меморандум про будівництво у Чорнобильській зоні потужної сонячної електростанції. Використання цієї території для альтернативної енергетики перспективне через те, що тут вже існує розгалужена система електропередач, яка з’єднує Чорнобильську АЕС із іншими територіями. Також у сусідньому місті Славутич живе чимала кількість енергетиків, які можуть бути швидко перепрофільовані з «мирного атома» на сонячну чи біоенергетику.

Відчужена земля
На стіні адмінкорпусу ЧАЕС бачимо гігантський барельєф «Голуб тримає у дзьобі мирний атом». Розмовляємо з працівниками станції про аграрну рекультивацію зони ЧАЕС. Вчені й практики пропонують свої пропозиції щодо хоча б обмеженого використання земель багатостраждальної зони: вирощування технічних культур чи біомаси для виробництва теплової енергії, ріпаку на біодизель, технічних конопель тощо. Аматори-ентузіасти часто звертаються у Держ­агентство з управління зоною відчуження зі своїми проектами. А головний інженер ЧАЕС Андрій Білик розповідає нам про експерименти з вирощуванням на мулі ставка-охолоджувача атомної станції енергетичної верби, яку хочуть пустити на тверде паливо.

Однак, наприклад, академік НААНУ Ігор Гудков критикує проекти з вирощування тут будь-якої біомаси. На його думку, у результаті спалювання її радіонукліди можуть потрапити у попіл і дим.

Справді, дослідження професора Тіма Муссо, опубліковані в американському журналі Trees («Дерева»), показали, що радіація справила негативний вплив на дерева у зоні відчуження. Вони стали вразливішими до посухи, мають аномальні форми росту — згадаймо знамениту чорнобильську сосну у формі тризуба.

Ігор Гудков та інші вчені пропонують фітодезактивацію: скажімо, вирощувати тут люпин, який найінтенсивніше забирає з довкілля усілякі нукліди. Або є також проекти фахівців Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного щодо розведення тут грибів-біодеструкторів, що знешкоджують навіть трансуранові елементи.

Щодо питання повноцінної рекультивації, то Держагентство з управління зоною відчуження нині займає відверто капітулянтську позицію: північ України і так малолюдна, мовляв, навіщо нам заселяти й обробляти ще й Чорнобильщину? Та й взагалі залучення чорнобильських земель у сільськогосподарський обіг є небезпечним: можна виорати з глибини 10–15 см ізотопи стронцію або плутонію.

До того ж, усі такі ідеї впираються у невирішеність земельного питання в Україні та в обмежений допуск людей у зону ЧАЕС, а тепер — у заповідник.

Туризм? Дивно, але так
За 30 років після аварії на ЧАЕС загальний вплив радіації знизився у 10 000 разів. Про це теж повідомляє нам Віталій Петрук. «Ситуація стабілізувалася», — впевнений чиновник. А в оприлюдненій ще 2005 року доповіді МАГАТЕ, зокрема, стверджується: «ЧАЕС стала досить популярним туристичним об’єктом». Влітку в Чорнобильській зоні щодня перебуває одразу по кілька туристичних груп, переважно іноземних. Минулого 2015 року там побували 17 тис. відвідувачів, а цього — потік бажаючих ще збільшився.

Заїхавши у місто Прип’ять, ми побачили там білий мікроавтобус туристичної фірми Chernobyl Zone. І вона не єдина, хто возить сюди шукачів пригод. Разом із китайцями і французами ми оглядаємо мертве місто. Герби СССР на дахах висотних напіврозвалених будинків. Іржаву телефонну будку, руїни готелю «Полісся», ресторану, палацу культури «Енергетик», дитячих каруселей… Тут — пам’ятник цивілізації, що конає у муках, радянській Атлантиді.

Зона відчуження потрапила в десятку екологічно найнеблагополучніших місць планети Земля, складену швейцарською екологічною організацією «Зелений хрест». А що пише газета Time — рупор громадської думки цивілізованого Заходу? «Чорнобиль залишається найгіршою ядерною катастрофою в історії людства». Як не дивно, саме це й викликає цікавість туристів. Чорнобиль — уже давно не лише географічне поняття, а й знак планетарної біди, навколо якого виник потужний шар сучасної культури. Фільми, більше 150 книжок авторів багатьох країн про Чорнобиль, популярна комп’ютерна гра «Сталкер»… Люди влаштовані так, що їх притягує не лише красиве, а й жахливе. «Чорнобиль — найекзотичніше місце для туризму на Землі», — пише впливовий діловий журнал Forbes.

Багато років співробітники Держагентства з контролю за Чорнобильською зоною сором’язливо казали лише про «ознайомлювальні візити». Але тепер чиновники хочуть, щоб чорнобильський туризм функціонував відкрито й приносив дохід державі. Так що зростання сюди потоку любителів цікавого — дуже вірогідне.

Коментарі

Андрій БІЛИКголовний інженер ЧАЕС
 До нас якось звернулася організація, що займається альтернативною енергетикою — виготовляють теплові станції на трісці. Вони запропонували нам на осушених ділянках басейну-охолоджувача насадити енергетичну вербу. Чому б ні? Ми й так здійснюємо заходи додаткового пилозакріплення. Можемо спробувати й це — чи запобігатиме ерозії ґрунту верболіз? Потім зріжемо вербу, спалимо її, перевіримо з точки зору радіоактивних характеристик попелу…
Розглядалася колись як агрокультура для зони ЧАЕС і технічна конопля. Але по ній, знаєте, є дуже серйозні обмеження. А взагалі що саме треба вирощувати в Чорнобильській зоні — повинні вирішувати не ми, а вчені аграрії, біологи. Наша сфера діяльності — атомна станція.

Віталій ПЕТРУКголова Державного агентства з управління зоною відчуження ЧАЕС
 Мене часто питають: от пройшло 30 років — і що далі? Яка стратегія держави щодо Чорнобильської зони? У 10-кілометровій зоні, забрудненій трансурановими елементами, період розпаду яких 24 000 років, залишиться сховище ядерного палива і Новий Безпечний Конфайнмент (Арка) над зруйнованим реактором. А от статус решти цієї території, де радіація впала у 10 000 разів, ми збираємося змінювати, щоб більш ефективно її використовувати, і маємо програму «Чорнобиль — територія змін». Насамперед плануємо розвивати наукову діяльність. Також альтернативну енергетику: сонячну, вітрову, твердопаливну. Звісно, там може бути біосферний заповідник.
За межами 10-кілометрової зони нормально розвиваються усі природні комплекси. Повернулися червонокнижні рослини і тварини — і почуваються вільно без антропогенного впливу. Туризм — от ще один із напрямів, які ми хочемо розвивати. Здавалося б, цікавість до Чорнобилю за 30 років мала б стихнути. Але ми проаналізували — ні. Кількість відвідувачів з роками лише зростає. Будемо залучати приватний капітал, створюватимемо сприятливі умови для турфірм. Відвідування зони буде здійснюватися за чіткими безпечними маршрутами.
Але ця територія не найкраща з точки зору сільського господарства. Проводити рекультивацію і повертати людей недоцільно. Засівати там ріпак, люпин, вербу — у держави коштів на це немає. Якщо туди захочуть прийти науковці, приватні інвестори — ми у цьому зацікавлені. Щоправда, поки що позбавлені можливості здавати там в оренду земельні ділянки, бо питання щодо землі нині законодавчо неврегульоване, але інтерес до цього відчувається. Міжнародна спільнота і надалі готова нам допомагати, однак чекає від нас чітких прозорих дій.

Вікторія ОЛІФЕРЧУКканд. біолог. наук, мікробіолог центру біотехнологій «Жива земля» (м. Ладижин, Вінницька обл.)
 Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного у Києві довгий час займався грибами, які дезактивують радіоактивні частки, розкладають їх. Зокрема, науковий керівник моєї ди­сертації Неллі Жданова досліджувала екологію мікроміцетів, тобто ґрунтових грибів у зоні відчуження та навіть у приміщеннях самої ЧАЕС. Знаю, що Неллі Ждановій не дозволяли вивозити із зони зразки радіо­активно зараженого ґрунту. Так вона, вибачте, провозила їх за пазухою, щоб в інституті детальніше проаналізувати. Взагалі гриби у ґрунті є — це природно. Ніщо живе в зоні сильної радіації не виживає, а ці гриби вижили. Причому тільки меланінвмісні, тобто тільки чорні гриби. Вони специфічні, не лише не бояться радіації, а й тягнуться до неї, бо споживають радіоактивні частинки.
Ці гриби, по-перше, є індикаторами: по них можна вимірювати ступінь радіоактивного зараження ґрунту. По-друге, їх можна використовувати для дезактивації. Наскільки мені відомо, у перші роки після аварії на ЧАЕС дезактиватори використовували спори цих грибів — додавали їх у свої розчини. Якби чорнобильські ґрунти збагачувати такими грибами, можливо, ми б могли їх швидше реабілітувати? Потрібні політична воля і кошти, то можна було б у такий спосіб рекультивувати навіть дуже значні території.

 

 18 березня 2024
Цьогоріч аграрії Харківщини планують посіяти ярі культури на площі більш як 960 тис. га. Очікується збільшення посівних площ під яру пшеницю, горох, гречку, просо та соняшник.
Цьогоріч аграрії Харківщини планують посіяти ярі культури на площі більш як 960 тис. га. Очікується збільшення посівних площ під яру пшеницю, горох, гречку, просо та соняшник.
18 березня 2024
 18 березня 2024
Від початку 2024 року 4 516 підприємців отримали кредити за програмою «Доступні кредити» на загальну суму 18 млрд грн. Минулого тижня такі кредити отримали 643 підприємця на 2,4 млрд гривень. Від початку дії програми (лютий 2020 року) було видано 83,5 тисячі кредитів на 285,1 млрд гривень.
Від початку 2024 року 4 516 підприємців отримали кредити за програмою «Доступні кредити» на загальну суму 18 млрд грн. Минулого тижня такі кредити отримали 643 підприємця на 2,4 млрд гривень. Від початку дії програми (лютий 2020 року) було видано 83,5 тисячі кредитів на 285,1 млрд гривень.
18 березня 2024
 18 березня 2024
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникової олії домінувало зростання цін на тлі аналогічних тенденцій на світовому ринку рослинних олій.
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникової олії домінувало зростання цін на тлі аналогічних тенденцій на світовому ринку рослинних олій.
18 березня 2024
 18 березня 2024
Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) допоможе розширити зрошення полів для органічного агровиробництва на Полтавщині, підтримавши модернізацію меліоративної мережі організації водокористувачів «Квітучі лани».
Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) допоможе розширити зрошення полів для органічного агровиробництва на Полтавщині, підтримавши модернізацію меліоративної мережі організації водокористувачів «Квітучі лани».
18 березня 2024
 18 березня 2024
Наразі всі українські аграрії намагаються оптимізувати свою діяльність (і технічний парк зокрема) для того, аби пережити складні воєнні часи для нашої держави. Адже сільське господарство не поставиш на паузу: продовольча безпека, зобов'язання перед пайовиками, банками, державою ніхто не відміняв, та й пряма підтримка ЗСУ для більшості сьогодні стоїть в пріоритеті. Тому працювати, працювати – і ще раз працювати. І ні кроку назад!
Наразі всі українські аграрії намагаються оптимізувати свою діяльність (і технічний парк зокрема) для того, аби пережити складні воєнні часи для нашої держави. Адже сільське господарство не поставиш на паузу: продовольча безпека, зобов'язання перед пайовиками, банками, державою ніхто не відміняв, та й пряма підтримка ЗСУ для більшості сьогодні ...
18 березня 2024
 18 березня 2024
ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» створило послугу комплексного перевезення за єдиним тарифом для європейських річкових портів.
ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» створило послугу комплексного перевезення за єдиним тарифом для європейських річкових портів.
18 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.