Оранка: міфи та реалії

Оранка: міфи та реалії

/ Ідеї & тренди / Вівторок, 25 квітня 2017 16:06
Володимир НАДИКТОчлен-кореспондент НААН України,
Таврійський державний агротехнологічний університет
Аналізуючи сучасні науково-практичні публікації стосовно оранки, напрошується висновок, що цей, практично найстаріший технологічний прийом обробітку грунту, нині є найменш вивченим. Доказом цьому є те упереджене ставлення науковців і виробничників до нього, які, за відсутності чітких пояснень, давно переросли у міфи.

 

Міф 1: призначення оранки
Існує усталене твердження, що основним призначенням цього технологічного прийому є розпушування грунту і загортання у нього на глибину рослинних решток та насіння бур’янів.

Проте, по-перше, розпушування грунту не обов’язково здійснювати з обертанням скиби. Сучасні безполицеві робочі органи здатні вирішувати це завдання не тільки на такому ж, але навіть і на вищому рівні. По-друге, загортання у грунт насіння не всіх бур’янів обумовлює зменшення їх шкодочинності. Вовчок, наприклад, як облігатний підземний паразит потрапляє при цьому у кращі умови виживання, ніж на поверхні агротехнічного фону.

А от стосовно загортання рослинних решток на глибину, то цей процес є вкрай необхідним. Перш за все для утворення гумусу. Саме тому визначний ґрунтознавець В. Р. Вільямс вказував, що оранку слід здійснювати зразу ж після збирання урожаю тієї ти іншої сільгоспкультури. Ця категорична вимога вченого обумовлена тим, що процес анаеробного утворення гумусу потребує значної кількості органічної сировини у вигляді коренів, стебел рослин тощо. При затримці їх загортання у грунт вони (особливо корені) значною мірою розкладаються під дією ­аеробних бактерій. І чим довшою є затримка проведення оранки, тим менше залишається потенційної сировини для основних виробників гумусу, якими є анаеробні бактерії.

Звідси випливає висновок, що оранка є таким технологічним прийомом, який дозволяє відтворити структуру грунту шляхом відповідної його гуміфікації. Як не дивно, але такий погляд на оранку, більш повно описаний у роботах, є нині не популярним, а для багатьох — і не зрозумілим. Ба більше, чимало аграріїв вбачають у цьому прийомі обробітку грунту лише шкоду. Щоправда, правомірність цього їх погляду базується на іншому міфі.

Міф 2: періодичність
проведення оранки
До недавнього часу загальноприйнятим правилом було щорічне застосування цього технологічного прийому. Водночас, згідно з ученням В. Р. Вільямса, завданням оранки є переміна місцями верхнього (8…10 см) деструктурованого і нижнього структурованого шарів грунту. При цьому слід зазначити, що за один рік відновлення структури нижнього ґрунтового горизонту не відбувається. Для цього потрібно значно більше часу.

Напрошується однозначний висновок, що для відновлення структури верхнього шару грунту оранку слід здійснювати обов’язково, але не щорічно, а один раз на кілька років.

Для визначення настання цього моменту пропонується використовувати коефіцієнт структурності грунту Кс:

де Ma — маса ґрунтових частинок діаметром 0,25…10,0 мм;
Mo — маса ґрунтових частинок, діаметр яких менший за 0,25 мм і більший за 10,0 мм.

Методика визначення показника Kc дуже проста, а сам процес отримання його значення не трудомісткий. Рішення щодо необхідності проведення оранки приймається тоді, коли значення коефіцієнта структурності ґрунту Кс < 0,67. У протилежному випадку, тобто коли Кс ≥ 0,67, оранку здійснювати не слід, а завдання розпушування (за потреби!) грунту, боротьби з бур’янами тощо треба вирішувати іншим шляхом.

Міф 3: роль передплужників
Вищезгадане завдання переміни місцями верхнього деструктурованого і нижнього структурованого шарів грунту може вирішити лише плуг із передплужниками. За відсутності останніх і проведенні щорічної оранки відбувається поступове перемішування цих шарів із неминучим зниженням родючості усього орного горизонту грунту. Саме такий негативний результат маємо наразі.

Важко сказати, з яких часів минулого століття використанням передплужників аграрії почали нехтувати. Однією із причин цього негативного явища була наступна. Усупереч науково обґрунтованим вимогам оранку почали проводити пізно восени. У багатьох «господарів» до цього часу поле заростало бур’янами. За значної їх наявності плуги з передплужниками забивалися рослинними рештками, тяговий опір плуга зростав, і він погано забезпечував стабільність глибини оранки.

Вихід із цього положення аграрії вбачали лише у видаленні передплужників. Стабільність глибини оранки при цьому зростала, а от якість загортання рослинних решток у грунт була низькою. І оскільки верхній і нижній шари грунту при цьому просто перемішувалися, то у підсумку застосування такого прийому лише обумовлювало поступове погіршення структури грунту, а отже, і його родючості.

Досліджень щодо впливу передплужників на тяговий опір плуга при обробленні культурного агротехнічного фону мало. А ті, які є — знаходяться у протиріччі. Автором статті у 2016 р. були проведені спеціальні дослідження з цієї проблеми. Трактор ХТЗ-17022 агрегатували з плугом ­ПЛН-5–35, обладнаним передплужниками і тензометричною ланкою, електричний сигнал від якої через аналогово-цифровий перетворювач записувався у пам’ять ЕОМ. Орний агрегат на одній і тій же установленій глибині оранки (25 см) і швидкості руху (2,2 м/с) здійснював робочі ходи як із передплужниками, так і без них.

У підсумку було встановлено, що застосування передплужників сприяє зменшенню тягового опору вказаного плуга у середньому на 1,9 кН. На підставі цього можна стверджувати, що передплужники принаймні не збільшують тяговий опір плуга, що спростовує міф про «енергетичну» недоцільність їх використання.

Згідно з класичними вимогами ширина захвату передплужника має становити 2/3 ширини захвату основного корпусу плуга. Історична причина вибору такого їх співвідношення досить детально описана у роботі. З її (причини) аналізу випливає, що за умови агрегатування плуга не з живим тяглом, а з трактором, потреби у застосуванні передплужника зі зменшеною шириною захвату його лемеша немає.

З огляду на це замість плугів із передплужниками більш ефективним є застосування двоярусних плугів. У цих знарядь верхні і нижні корпуси мають однакову ширину захвату, а тому краще міняють місцями верхній і нижній шари орного горизонту, а також якісніше загортають рослинні рештки у грунт. Ба більше, верхні корпуси двоярусного плуга, на відміну від передплужників, не можна видалити. А це само собою гарантує правильне проведення такого важливого технологічного прийому, як оранка.

Міф 4: енергетичні витрати
при здійсненні оранки
Поза сумнівом, оранка є найбільш енергоємною технологічною операцією. Це є своєрідною платою за ті позитивні результати, які вона забезпечує. Водночас, за умови правильного агрегатування плуга енергетичні витрати на оранці можна суттєво зменшити.

Науковою практикою прийнято, що усі сили опору, які діють на орне знаряддя у горизонтальній площині, зосереджені у точці, яку називають «центр опору». По відношенню до поздовжньої осі симетрії трактора (OY, рис. 1) ця точка може займати три положення. А саме:

1) бути правіше вказаної осі на відстані d (т. D1);
2) знаходитися у площині, яка проходить через цю вісь (т. Dо);
3) розташовуватися лівіше осі ОY на відстані d (т. D2).

При розташуванні «центру опору» плугау т. D1 (рис. 1) силу тяги трактора Т1, прикладену до орного знаряддя у вказаній точці, можна розкласти на дві складові: поздовжню Т1v і поперечну Т1r. Перша із них здійснює корисну роботу — переміщує орне знаряддя у напрямку руху енергетичного засобу. Друга ж складова (тобто Т1r) є непродуктивною, оскільки додатково притискує плуг польовими дошками до стінки борозни. Це відповідним чином збільшує силу їх тертя об грунт (Ftr) і у підсумку підвищує тяговий опір орного знаряддя, а значить і питомі витрати пального.
 
Рис. 1. Схема дії тягових зусиль (Т1, То, Т2) трактора на плуг за
різних варіантів розташування його «центру опору» (т. D1, Do, D2)
Природа сили Ftr є наступною:
 

∑Py, ∑Px — поперечна і поздовжня суми сил, які діють на корпуси плуга збоку ґрунтового середовища;
ftr — коефіцієнт тертя сталі по грунту;
С і d — конструктивні параметри, зрозумілі із рис. 1.

Згідно з виразом (1) зростання непродуктивної сили тертя польових дощок плуга об стінку борозни Ftr тим більше, чим більшим є правостороннє зміщення «центру опору» плуга d. А останнє, своєю чергою, є тим більшим, чим більша ширина ходової системи трактора (сума колії і ширини рушія) по відношенню до ширини захвату орного знаряддя.

Тепер розглянемо варіант розташування «центру опору» плуга у т. Dо, яка знаходиться у площині, що проходить через поздовжню вісь симетрії трактора. Навіть нині більшість науковців, а з ними і практиків необґрунтовано вважають таку схему агрегатування плуга найкращою.

Водночас, в реальних умовах експлуатації положення сили тяги трактора То у точці Dо (рис. 1) є миттєвим. Справа в тому, що плуг, як відомо, приєднується до енергетичного засобу не жорстко, а шарнірно: за дво- чи триточковою схемами. Згідно з канонами теоретичної механіки орне знаряддя при цьому фактично є фізичним маятником, який у ґрунтовому середовищі має можливість здійснювати незалежні кутові коливання у горизонтальній площині відносно поздовжньої осі симетрії трактора. Останній, своєю чергою, під час робочого руху теж реалізує власну незалежну ступінь вільності — кутовий (курсовий) поворот. У підсумку між поздовжніми осями симетрії трактора і плуга завжди існує кут, нульова значина якого є миттєвою (перехідною) і, звісна річ, випадковою.

А оскільки це так, то в реальних умовах експлуатації орного МТА точка Do знаходиться у перемінному положенні: правіше осі ОY, у площині, яка проходить через цю вісь і лівіше її.

Останній варіант розглянемо більш ретельно. За умови агрегатування плуга з розташуванням його «центру опору» у т. D2 (рис. 1) силу тяги трактора Т2 теж можна розкласти на дві складові: поздовжню Т2v і поперечну Т2r. Як і у варіанті з т. D1, перша із цих сил здійснює корисну роботу — переміщення орного знаряддя у напрямку руху енергетичного засобу. Друга складова теж є ефективною, оскільки вона намагається «відштовхнути» плуг від стінки борозни. У підсумку це сприяє розвантаженню його польових дощок, через що зменшується сумарна сила їх тертя об грунт, буксування рушіїв трактора і питомі витрати пального орним машинно-тракторним агрегатом [4, 5].

Природа сумарної сили Ftr при цьому змінюється і стає такою:
 


Аналіз виразу (2) показує, що для зменшення непродуктивної сила тертя польових дощок плуга об грунт слід збільшувати лівостороннє зміщення «центру опору» плуга d. Водночас, за певної величини цього зміщення сила Т2r може зрости настільки, що обумовить втрату рівноваги орним знаряддям у горизонтальній площині. Уникнути цього явища можна за наступної умови [4]:



де φ — кут тертя грунту об стінку польової дошки;
γ — кут, утворений лезом лемеша плуга зі стінкою борозни.

Приведений вище аналіз показує, що варіант із розташуванням «центру опору» плуга у площині, яка проходить через поздовжню вісь симетрії трактора OY, не є найкращим. При його застосуванні т. Do знаходиться то правіше, то лівіше осі OY. Внаслідок цього тяговий опір плуга за своєю значиною постійно коливається відносно тієї, яка місце при розташуванні його «центру опору» у т. Dо.

У варіанті постійного лі­востороннього зміщення «центру опору» плуга у горизонтальній площині відносно поздовжньої осі трактора із дотриманням умови (3) маємо найменший тяговий опір орного знаряддя з усіма, обумовленими цим моментом, позитивними наслідками. Тобто зі зменшенням буксування рушіїв трактора і питомих витрат пального орним машинно-тракторним агрегатом.

Проте слід пам’ятати, що таке агрегатування плуга можливе лише за умови, коли ширина захвату плуга буде більшою за ширину ходової системи трактора. Цей параметр, як уже підкреслювалось вище, є сумою значин колії енергетичного засобу і ширини його рушія.

Розглянемо наступний приклад. Трактор серії ХТЗ-170 на практиці використовується з плугами, ширина захвату яких не перевищує 2,0 м (ПЛН-5–35, ПЛН-5–40 тощо). За колії 1,86 м і ширини шини 23,1R26 0,58 м ширина ходової системи вказаного енергетичного засобу становить 2,44 м, що, як бачимо, на 0,44 м перевищує ширину захвату плугів. Звідси виходить, що вказані орні знаряддя можуть приєднуватися до трактора серії ХТЗ-170 виключно з правостороннім поперечним зміщенням.

Тобто «центр опору» цих знарядь знаходитиметься не у т. D2 або Dо, а в т. D1 (рис. 1). А це незмінно буде супроводжуватися більш високим буксуванням трактора і підвищеними витратами пального орним МТА, що у дійсності має місце на практиці.

Натомість, цей же трактор, але у поєднанні з технологічним модулем може агрегатуватися із плугами, ширина захвату яких знаходиться на рівні 3,20 м (плуг ПЛН-8–40, наприклад). У цьому випадку Вр = 3,20 м > Вk + b = 2,44 м, а тому орне знаряддя до такого (тепер уже модульного) енергетичного засобу можна приєднувати з «енергетично вигідним» лівостороннім поперечним зміщенням.

Міф 5: дво- чи триточкова схеми
приєднання плуга до трактора
Досить предметно ця проблема розглянута й описана у монографії. У ній підкреслюється, що поява двоточкової схеми налаштування заднього навісного механізму (ЗНМ) трактора (і то лише гусеничного!) обумовлена проблемою його агрегатуванням з плугом. Як відомо, гусеничний енергетичний засіб змінює свій курсовий кут шляхом повороту всієї рами у горизонтальній площині. За малого кута сходження нижніх тяг його ЗНМ і більш-менш значного повороту трактора це може призводити до «викидання» плуга із борозни.

Задля забезпечення більшої повороткості плуга відносно трактора була запропонована двоточкова схема налаштування його ЗНМ. Оскільки кут сходження її нижніх тяг при цьому є більшим, то орне знаряддя зберігає стабільність свого положення у горизонтальній площині при тих максимальних кутах повороту трактора (до ± 8о), які мають місце за реальних умов роботи орного МТА.

У цілому ж триточкова система налагодження ЗНМ трактора у зв’язку з високою універсальністю є більш ефективною. Для її безпроблемного застосування при агрегатуванні енергетичного засобу (в т. ч. і гусеничного) із плугом слід вибрати правильну значину кута сходження нижніх тяг ЗНМ трактора. У роботі викладено аналітичні залежності, які дозволять вирішити це питання з урахуванням конкретних значин відповідних конструктивних параметрів того чи іншого орного машинно-тракторного агрегату.

З міфом 5 тісно пов’язаний міф 6:
положення рушіїв трактора відносно борозни
Практикою прийнято, що при роботі з плугом у зв’язку з низкою причин (у цій статті вони не розглядаються) права гусениця гусеничного трактора знаходиться поза борозною.

Колісний же енергетичний засіб на оранці, як відомо, може рухатися рушіями одного з бортів або в борозні, або поза нею. На загал переміщення трактора полем у борозні через поперечний перекіс його рами має низку негативних моментів. По-перше, нерівномірно завантажується, а отже, і нерівномірно буксують рушії його лівого та правого бортів. По-друге, розпушений грунт у борозні, по якій переміщуються рушії, небажано ущільнюється. По-третє, для комфортного положення механізатора в кабіні конструкція сидіння має бути додатково обладнана пристроєм його вирівнювання у поперечній площині.

Водночас, інколи доцільніше застосовувати саме таку схему руху енергетичного засобу у складі орного МТА. Пояснюється це наступним. Незалежно від схеми налагодження (дво- чи триточкова) «центр миттєвого повороту» ЗНМ трактора знаходиться у точці сходження його (механізму) нижніх тяг. Різниця полягає у тому, що за триточкової схеми налагодження ЗНМ енергетичного засобу ця точка є віртуальною (т. D, рис. 2), а за двоточкової — практично реальною.
 
Рис. 2. Схема руху орного агрегату колесами правого борту
енергетичного засобу в борозні
Теоретично вона (при погляді зверху) може займати три положення. А саме: знаходитися у площині, яка проходить через поздовжню вісь симетрії трактора (т. О, рис. 1); 2) розміщуватися правіше цієї осі на відстані D (рис. 2); 3) бути розміщеною лівіше поздовжньої осі симетрії енергетичного засобу.

Слід зазначити, що останній варіант на практиці, як правило, не застосовується. Що стосується другого — то він має місце тоді, коли



де Вр — робоча ширина захвату плуга;
Bk, b — колія і ширина рушія трактора.

Під час руху трактора колесами правого борту у борозні (рис. 2) величина поперечного зміщення (h) точки приєднання плуга від площини, яка проходить через поздовжню вісь симетрії енергетичного засобу, знаходиться із виразу:



де Во, Х — конструктивні параметри, природа яких зрозуміла із рис. 2.

У варіанті переміщення трактора рушіями правого борту поза борозною вираз для знаходження параметра h є іншим:



де А — відстань від стінки борозни до крайки коліс трактора.

У викладених вище виразах параметр h репрезентує величину d (рис. 1), характер впливу якої на енергетичні витрати орним агрегатом ми розібрали вище. Аналіз формул (4) і (5) засвідчує, що за дотримання одних і тих же умов поперечне зміщення точки приєднання плуга до трактора h менше на величину (b + 2·A) для варіанту з рухом трактора правими колесами у борозні. У зв’язку з цим за умови (4) задля зменшення енергетичних витрат на оранці доцільніше застосовувати схему руху МТА, за якої колеса одного з бортів трактора переміщуються у борозні.

До речі, вираз «…одного із бортів» замість «правого борту» почали використовувати після появи обертових плугів. Їх застосування породило ще один міф.

Міф 7: переваги застосування
обертових плугів
Єдиною задекларованою перевагою таких орних знарядь перед звичайними є можливість виконання оранки без згінних і розгінних борін. Водночас, за умови відповідної підготовленості механізатора вказана перевага орного знаряддя може бути практично повністю нівельована.

Ба, більше. За практично однакової продуктивності праці орних агрегатів на основі оборотного і звичайного плугів, несуттєвої різниці між невиробничими витратами ними часу зміни, здійсненню оранки раз у кілька років і значно вищою (у рази!) вартістю оборотного плуга техніко-економічна доцільність його придбання є недоцільною. Аналітично обґрунтовані докази цього постулату читач може самостійно знайти у роботі.

Міф 8: «плужна підошва»
Практика показує, що за одноразового використання плуга на обробітку структурованого грунту «плужна підошва» не утворюється. Вона може мати (і має!) місце за умови багаторазового здійснення оранки на одній і тій же ділянці на одну і ту ж глибину.

Звідси випливає, що появі «плужної підошви» можна запобігти за умови проведення цього технологічного прийому на тому чи іншому полі на різну глибину обробітку грунту. На оранці цей параметр варіює від 20 до 30…32 см.

Міф 9: оранка трактором,
обладнаним подвоєними шинами
За умови (4) таке конструктивне рішення є абсолютно недоцільним, оскільки шини одного з бортів трактора будуть переміщатися по розпушеному фону. Коефіцієнт їх зчеплення із грунтом буде меншим за той, який матимуть шини протилежного борту трактора. У підсумку можна отримати збурювальний розворотний момент, який буде негативно впливати на стійкість руху орного МТА у горизонтальній площині.

Використання трактора з подвоєними шинами на оранці ефективне лише тоді, коли, усупереч умові (4), робоча ширина захвату орного знаряддя (Вр) суттєво перевищує ширину ходової системи трактора:

Bp>>Bk+b.

У такому випадку подвоєння шин трактора дозволяє отримати синергетичний ефект, обумовлений як зменшенням енергетичних витрат на кочення і буксування рушіїв енергетичного засобу, так і зменшенням тягового опору плуга через його лівостороннє поперечне зміщення у горизонтальній площині.

Міф 10: плуг зі смуговими полицями
Головною перевагою такого знаряддя вважають здатність забезпечувати якісну оранку вологого грунту. Але тут виникає питання: чому слід обробляти вологе, а не спіле (і саме таке!) грунтове середовище?

Далі врахуємо ще один важливий факт. Смугові полиці основного корпусу орного знаряддя обумовлюють просіювання через них на дно борозни агрономічно цінних (0,25…10 мм) ґрунтових частинок. А це суперечить основному призначенню плуга: заміні місцями знеструктуреного верхнього і структурованого нижнього шарів грунту.

Висновки
Для запобігання міфічного сприйняття моментів, пов’язаних із використанням оранки, слід першочергово розуміти її технологічне призначення. А полягає воно у періодичному відновленні структури грунту верхнього орного горизонту шляхом його переміщення за допомогою передплужників в анаеробні умови нижнього шару.

Оскільки для відновлення структури грунту потрібен певний час, то оранку слід проводити не щорічно, а лише тоді, коли коефіцієнт структурності верхнього орного шару стане меншим за позначку 0,67.

За умови правильного агрегатування трактора з плугом можна суттєво зменшити енергетичні витрати, обумовлені проведенням такого важливого технологічного прийому обробітку грунту, яким є оранка.
Агробізнес сьогодні

Схожі матеріали (за тегом)

  • Ферма на воді — аграрне майбуття? Ідеї & тренди Від

    Ферма на воді — аграрне майбуття?

    Василь ЗАГАРНИЙ, спеціально для "АС"
    Збільшення населення Землі, скорочення обсягу земель, придатних до аграрної діяльності, а також зміни й коливання клімату — це нові виклики для людства. У деяких країнах Південної Азії розповсюджені села й ферми на воді, які вміло використовують ресурси довкілля: сонце, воду і вітер. Сучасні інженери розвинули цю ідею і пропонують концепцію плаваючих багатофункціональних ферм.

     

    Щорічне помітне збільшення населення нашої планети, швидке розростання міст і навпаки, інтенсивне скорочення обсягу земель, придатних для обробітку, ще й, до того ж, також загрозливі кліматичні зміни — усе це істотні виклики для людства в цілому. Тож задля вирішення проблеми забезпечення продовольством численного народонаселення Землі іспанський архітектор Хав’єр Понсе висунув ідею щодо створення агрокультурних комплексів або автономних плаваючих ферм, а інженери компанії Forward Thinking Agriculture («Передова Інтелектуальна Агрокультура») її оформили у вигляді проекту.
     
    Відповідно до міжнародних угод, у нейтральних водах не діють закони конкретних країн. Тому ідея оселитися у морі, подалі від поліцейських і прискіпливої громадськості, зацікавила також і багатьох любителів виходити «за межі дозволеного»: анархістів, нудистів та інших співтовариств із нетрадиційними поглядами. Куди можна віднести, до речі, і пропагандистів абсолютно органічної їжі.
     
    Кожна така ферма займатиметься вирощуванням риби і виробництвом сільськогосподарських культур, а також використовуватиме і акумулюватиме чисту сонячну енергію. На найнижчому рівні її працівники займатимуться рибою — видобутком її просто з навколишнього океану, а також вирощуванням у басейнах. Там будуть обладнані антихвильові бар’єри, причали, склади для зберігання й цехи для переробки риби.
     
    Наступний рівень ферми буде виділено під гідропоніку, тобто для вирощування аграрних культур без ґрунту — на живильних розчинах. Основою таких рідин стануть добрива, отримані з риб — побічні продукти нижнього ярусу. А недоїдки, що їх лишатимуть люди, у свою чергу, підуть на корми для тих-таки риб.
     
    Такий от замкнутий цикл буде дуже виграшним для навколишнього середовища. А електрику для усього обладнання даватимуть сонячні панелі — на третьому рівні, розташованому вище поверхні моря. Тут розміститься фотоелектрична станція, метою якої буде нагромадження сонячної енергії. Розподілом енергії для людей і рослин будуть займатися комп’ютеризовані системи.
     
    Іспанці кажуть, на створення такого проекту їх надихнув заливний спосіб вирощування рису на азіатських неродючих землях. Суть його полягає у тім, що рисові поля заливаються водою, змішаною із рештками дохлих риб — найкращим природним добривом. Реалізувати ідею плавучих ферм можуть насамперед мегаполіси, розташовані на узбережжях океану — Шанхай, Токіо, Сінгапур. Однак цілком можливе розміщення таких ферм на ріках й озерах.
     
    Наприклад, у центрі міста Уппсала (четверте за населенням у Швеції) на річці Фіріс вже зараз розростається плаваюча ферма. Вона виступає як своєрідна «наочна агітація» за такий спосіб бізнесу: там влаштовують дискусії стосовно сільського господарства, проводяться семінари, присвячені змінам клімату, органічним продуктам, вирощуванню овочів на гідропоніці.
     
    Тепер щодо забезпечення енергією. Французька компанія Cіel et Terre озвучила цікаве рішення щодо економії площ, запропонувавши розміщувати сонячні батареї на водоймах, кар’єрних озерах, зрошувальних каналах або відстійниках. Їхня ідея стала мотивацією для створення першої плавучої сонячної ферми в Беркширі, Великобританія, на місцевій річці. На плавучій фермі там було встановлено 800 фотоелектричних панелей «Гідрогеліо» (Hydrelio), розміщених на пластикових поплавцях. Відповідно до заяви розробників, термін служби фотопанелей Hydrelіo становить 30 років. Вони витримують пориви вітру швидкістю до 140 км/год. і коливання рівня води (тобто хвилі) до 1,5 м заввишки. Нині цією компанією створені й обслуговуються 55 сонячних електростанцій по усьому світі.
     
    Здається, це аж надто інноваційні ідеї! Ба — ні. Людству в принципі вже давно відомі подібні рішення. Приміром, у деяких країнах Південної Азії (в Індонезії, Камбоджі) розповсюджені плавучі села. Хатки там збиті з дощок, що плавають на металевих бочках, скріплених у вигляді понтонів. Дах — із пальмового листя. Чому люди живуть отак? Причина та сама, що лягла в основу проекту іспанських інженерів: брак вільного місця. Бо не можуть собі дозволити купити землю на суші, а у плавнях ніякі податки не стягуються, і будуватися можна безкоштовно. У цих селах зустрічається й церква на воді, і магазини, і школи, навіть спортивні майданчики для дітей, накриті сіткою — щоб м’яч не залітав у воду.
     
    Сільське господарство теж є традиційним для мешканців «акваселищ» — там плавають у клітках карликові свині, кури, кролі. Також вирощуються помідори, м’ята, а всередині сіткового огородження — риба: сом і пангасіус. Ну й, як екзотика, де-не-де живуть там приручені крокодили в імпровізованих вольєрах — це і м’ясо, і дорога шкіра. Все це прикріплено якорями або тросами до заростей. Багато з цих «плавзасобів» оснащені електрикою, що подається або від автомобільних акумуляторів, або від генераторів. Можна використовувати там і накопичувачі тепла, так звані геліоколектори.
     
    А найдавнішими жителями штучних островів є індіанці з озеру Тітікака на кордоні Перу та Болівії (Південна Америка). Щоб захиститися від войовничих сусідів з племені інків, ці індіанці переселилися на такі собі штучні острови, сплетені з лози й трави. Зараз на Тітікака дрейфують 42 таких острівці, на найбільшому з них живе 10 родин, є школа.
     
    Дещо подібне «ферм на воді» є й у нас — наприклад, поблизу села Вилкове на Одещині. Це відома «українська Венеція», розташована в усті Дунаю. Там у плавнях чимало нічийної землі. Люди вільно беруть її під городи, потім після повеней, які тут бувають постійно, кидають. Лишаються занедбані дерева, грядки. Трапляються на островах навіть здичавілі кози й корови. Іноді приїжджі мисливці полюють на цих корів як на якусь дичину.
     
    Також відомо, що у наш побут активно входить поняття «розумний (або інтелектуальний) будинок», або по-англійському Hі-Tech House. Мається на увазі споруда, оснащена комплексом автоматики для керування інженерними системами будинку. Є також проекти, втілені в Одесі, типу плавучий «Розумний Дебаркадер». А від нього до плавучої ферми — півкроку.
     
    До речі, щодо геліоколекторів. Зростання популярності використання сонячної енергії в 2016 році і одночасно зниження популярності нафти прогнозують багато аналітиків, наприклад, головний економіст «Шотландського Королівського банку» (Royal Bank of Scotland) Ендрю Робертс. Європейці займаються використанням енергії Сонця дуже активно, спонукають і нас. Так, наприкінці минулого року у селі Часлівці на Закарпатті ввели у дію сільську майстерню із виготовлення сонячних колекторів. На її обладнання було виділено структурами Європейського союзу €150 тис. Запроваджений за допомогою європейців проект покликаний навчити українців виготовити енергоефективний пристрій з матеріалів, які можна або відшукати у себе вдома, або ж придбати у найближчому будівельному магазині.
     
    Ну, а вже готові колектори продає компанія «Альтернатив Солюшн» (Alternativ Solution) з Дніпропетровська. Вона впроваджує на ринку України також інші альтернативні джерела енергії — сонячні батареї, вітрові установки, теплові насоси тощо. Усе це буде доречно використовувати на плавучих фермах майбутнього.
  • Передпосівні роботи Агрономія Сьогодні Від

    Передпосівні роботи

    В.М. ТИМЧУК, М.Г. ЦЕХМЕЙСТРУК,
    В.П. ПЕТРЕНКОВА, Є.С. БОНДАРЕНКО,
    Ю.І. БУРЯК, Р.А. ГУТЯНСЬКИЙ
    Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН
    Кліматичні умови в останні роки характеризуються підвищеною температурою повітря та нестачею вологи в період проведення осінньої посівної кампанії. Аналіз суми ефективних температур за останні 10 років свідчить, що порівняно з нормою відбулося суттєве їх підвищення. Особливо значним є підвищення температури у порівнянні з середньо багаторічною нормою саме в період підготовки до сівби озимих та після неї — у серпні-жовтні.

     

    Основна стратегія восени — збереження вологи
    Важливе значення для росту і розвитку озимих культур має і середньодобова температура повітря, яка також істотно підвищилася в останні 10 років.. Таке підвищення спостерігається протягом практично всього року, що свідчить про значне потепління клімату, зокрема і в осінньо-зимовий період, та про необхідність зміщення усталених строків проведення агротехнічних заходів та підвищення вимог до якості проведення осіннього комплексу робіт. Слід враховувати, що помилки, допущені при проведенні основного чи передпосівного обробітку ґрунту, призведуть до втрати вологи в орному та посівному шарах грунту і як наслідок — до зниження врожаю озимих культур або до їх пересіву.
     
    Головним завданням системи обробітку грунту при вирощуванні озимих культур є створення та збереження оптимальних для рослин ґрунтових умов протягом тривалого періоду (літо, осінь поточного року — літо наступного року). Здебільшого найвідповідальнішим є завдання максимального нагромадження і збереження вологи у ґрунті для отримання своєчасних дружніх сходів, доброго розвитку та укорінення рослин з осені.
     
    Основна стратегія цього періоду полягає у максимальному збереженні вологи, що залишилась у ґрунті після збирання попередника, та недопущення її втрат протягом парування поля до сівби озимих. Стосовно збереження вологи, слід брати до уваги практичну відсутність у цей період капілярного руху вологи. Вона втрачається переважно конвективно-дифузним шляхом, тому за розпушеного стану ґрунту її втрати максимальні. Обробіток ґрунту, пов’язаний із розпушуванням, має одночасно супроводжуватись його ущільненням, бажано у єдиному технологічному циклі, в одному агрегаті.
     
    Вимоги підготовки ґрунту під озимі полягають у завчасному її здійсненні — не пізніше, ніж настання оптимальних строків сівби. Чим пізніше звільняється поле попередника і посушливіші умови, тим необхіднішим є зменшення інтенсивності обробітку.
     
    Нюанси передпосівного обробітку грунту 
    під озимі, залежно від попередника
    Загальний підхід до основного обробітку ґрунту під озимі залежить від попередників. Слід підкреслити, що в оцінці попередників важливе значення має час звільнення ними поля та накопичення вологи в грунті. І вирішальне значення їх високої ефективності належить своєчасному збиранню урожаю. Запізнення із проведенням цього заходу набагато зменшує їх агротехнічну роль. Ґрунт швидко втрачає вологу, значно ущільнюється, заростає бур’янами, погіршується його фізичні властивості, знижується біологічні процеси, пов’язані з нагромадженням поживних речовин. Цей негативний вплив тим значніший, чим більший період між збиранням попередника і початком підготовки ґрунту під озимину. І науковці, і виробничники знають, що кожен втрачений день зі збиранням попередника, а значить і запізнення початку підготовки ґрунту під озимі негативно впливає на якість обробітку і врожайність озимих культур.
     
    Для збереження вологи в ґрунті на парових полях у другій половині літа після випадання опадів культивації слід чергувати з боронуванням. Догляд за паром в усіх випадках повинен здійснюватися гусеничними тракторами з використанням широкозахватних агрегатів. На еродованих землях доцільним є переважно безполицеве розпушування парових площ, доповнене щілюванням. Навесні поле боронують, а потім до сівби підтримують у чистому від бур’янів стані боронуваннями, культиваціями з поступовим зменшенням глибини обробітку.
     
    Після зайнятих парів (багаторічні трави на один укіс, однорічні трави, озимі, кукурудза на зелений корм) проводять лущіння на 6-8 см та оранку з одночасним боронуванням і прикочуванням та відразу доводять поверхневий шар до придатного для сівби дрібногрудкуватого стану. За посушливих умов і брилистої ріллі встановлюється інтервал між лущінням та оранкою у 8-10 — 12-14днів. Якщо після парозаймаючих культур, а тим більше після гороху, кукурудзи на силос, сої стоїть суха погода, то доцільнішим є поверхневий або мілкий обробіток дисковими знаряддями або важкими культиваторами. На полях після гороху, де зволоження ґрунту краще, обробіток проводять на глибину 8-10 см дисковими боронами, а якщо вологи мало, то важкими боронами у два сліди. Для зменшення грудкуватості та ущільнення розпушеного шару необхідно негайно застосувати кільчасто-зубові котки або голчасті борони в агрегаті з котками.
     

    Сівба в оптимальні строки сприяє підвищенню посухостійкості рослин,
    коли на створення одиниці урожаю витрачається
    значно менше вологи, ніж за ранньої сівби
     

     
    Після стерньових попередників, що нині є поширеною практикою, якої важко уникнути, урожай збирають на низькому зрізі з видаленням соломи, оперативно проводять лущання і оранку на 18-22 см в агрегаті з прикочуванням. За недостатнього зволоження глибину оранки можливо зменшувати до 14-16 см із підвищенням швидкості агрегату та забезпечення кращого кришення ґрунту. Для підготовки ґрунту після стерньових попередників краще використовувати комбіновані агрегати типу АРП-3 або борони типу БД-10 з культиваторами КТС-10, КПЕ-3,8.
     
    Організаційно напруженим є обробіток пізніх непарових попередників, зокрема кукурудзи на силос. Вагомий приріст урожайності пшениці озимої за мілкого безполицевого обробітку отримано у посушливій східній і нестійкій за зволоженням центральній частинах Лісостепу. Поверхневий і мілкий обробітки високопродуктивними дисковими боронами або важкими культиваторами, крім організаційно-технологічних переваг, дає змогу заощадити 20-35% пально-мастильних матеріалів. Для підготовки ґрунту під посів озимих культур після кукурудзи на силос застосовувати плоскорізи не слід, бо це призводить до створення грудкуватої поверхні та швидкого висушування ґрунту.
     
    За умов посухи після непарових попередників основний обробіток слід проводити на глибину не більше 12 см. З метою більш якісної підготовки ґрунту до сівби озимих культур необхідно, щоб до складу кожного з агрегатів обов’язково входили голчасті борони типу БІГ-3А, мотики БТШ-15 та котки КЗК-10 або ЗККШ-6. Після дощів та проростання бур’янів і падалиці доцільно провести додаткову культивацію на глибину 8-10 чи 6-8 см, залежно від часу, що лишився до сівби. Передпосівний обробіток спрямований на збереження вологи, знищення сходів бур’янів, створення оптимальних ґрунтових умов для проведення сівби, швидкого і дружного проростання насіння та подальшого розвитку культурних рослин.

    Передпосівна культивація під озимі виконується під кутом 15-17° до напрямку основного обробітку безпосередньо перед сівбою. Глибина передпосівної культивації має бути рівномірною (± 1 см), близькою до заданої глибини загортання насіння (3-5 см). Насіннєве ложе при цьому повинне бути ущільненим, а посівний шар — пухким, дрібногрудкуватим. Кількість грудок діаметром 20-25 мм має не перевищувати 4-10%. Показниками якості передпосівного обробітку є також вирівняність поверхні ґрунту, відсутність наволок, слідів коліс та огріхів.

    Мінімалізація передпосівного обробітку ґрунту досягається синхронним виконанням технологічних процесів (розпушування, вирівнювання, ущільнення) за один прохід комбінованого знаряддя, використання широкозахватних агрегатів та поєднання передпосівного обробітку з сівбою.
     
    Для запобігання машинному переущільненню ґрунту слід дотримуватись раціонального агрегатування, чіткої маршрутизації заходів та контролювати експлуатаційні параметри ходових систем тракторів і знарядь. Максимальний тиск рушіїв трактора на ґрунт у літньо-осінній період не повинен перевищувати 210 кПа.
     
    Головною агровимогою до передпосівного обробітку під озимі культури, з огляду на високу вірогідність дефіциту ґрунтової вологи у вересні, є застосування комбінованих знарядь із котками.
     
    Обробіток ґрунту після сівби або при догляді за посівами спрямований на одержання дружніх сходів, знищення бур’янів та забезпечення сприятливих умов для вегетації культурних рослин (післяпосівне прикочування, до- і післясходове боронування, міжрядні розпушування, підгортання).
     
    Як правило, сівба більшості зернових культур технологічно поєднується з боронуванням або прикочуванням. За необхідності, особливо за посушливих умов, коткування проводять відразу ж після сівби, краще кільчасто-шпоровими та кільчасто-зубчастими котками, які створюють ущільнений вологий прошарок у насіннєвій зоні та пухкий поверхневий шар.
     
    Із переліку завдань, які ставляться перед обробітком ґрунту в період догляду за посівами, основним є боротьба з бур’янами. В інтенсивному землеробстві ця функція остаточно закріпилася за гербіцидами. Основним користувачем агротехнічного методу стає біологічне землеробство або системи з включенням окремих його елементів.
     

    На оранку ґрунту припадає до 15-20% усіх енергетичних витрат
    і 35-40% витрати пального.
    Заміна оранки безвідвальним обробітком ґрунту важкими
    культиваторами, комбінованими агрегатами і важкими
    дисковими боронами дозволяє зменшити витрату пального
    на 6-13 кг/га та вдвічі скоротити час на виконання цих робіт
     

     
    У системі обробітку ґрунту в сівозміні поєднуються усі складники обробітку: основний, передпосівний та по догляду за посівами послідовно в ротації полів сівозмін. Полікультурність у землеробстві зони Лісостепу, різноманітність ґрунтових, кліматичних і нестійкість погодних умов зумовлюють доцільність поєднання різних за способом (полицеві та безполицеві) різноглибинних від 6-8 до 40-45 см обробітків. При цьому загальною тенденцією є обмеження обсягів застосування оранки полями пару, багаторічних трав, фонів із високим рівнем забур’яненості та великою масою післязбиральних решток. У такій системі один раз на 3-5 років має місце застосування глибокого чизельного розпушування. Слід уникати тривалого застосування мілкого обробітку, за якого з часом скорочується кореневмісний шар, відбувається формування у орному шарі ущільненого прошарку, але уже ближче до поверхні. Зонально оптимізоване співвідношення полицевого і безполицевого способів основного обробітку становить у межах 1-3 до 7-9. Такі системи стабілізують агрофізичні властивості ґрунту, оптимізують процеси розкладання та гуміфікації органічної речовини, сприяють підтриманню сприятливого фітосанітарного стану посівів.
     
    При проведенні осіннього комплексу польових робіт слід враховувати, що оранка залишається необхідним заходом у системі. На оранку ґрунту припадає до 15-20% усіх енергетичних витрат і 35-40% витрати пального. Заміна оранки безвідвальним обробітком ґрунту важкими культиваторами, комбінованими агрегатами і важкими дисковими боронами дозволяє зменшити витрату пального на 6-13 кг/га та вдвічі скоротити час на виконання цих робіт. До 60-80% орних земель окремого господарства можуть оброблятись дисковими знаряддями.
     
    За диференційованих систем зі значною часткою мінімального обробітку економія пального у технологічному циклі вирощування польових культур становить у зерно-просапних сівозмінах 35-40 л/га. Загалом значним резервом економії пального та енергії у рослинництві є впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій вирощування та збирання сільськогосподарських культур. Тільки завдяки вибору агрегатів по паливній економічності є можливість зменшити витрату пального від 11 до 23%, залежно від культури. При виконанні основного та передпосівного обробітку ґрунту, сівби озимих рекомендується перш за все використовувати агрегати, які забезпечують мінімальні витрати на гектар виконаної роботи. Раціональне комплектування посівних агрегатів для сівби різних культур дозволяє зменшити витрату палива до 0,17-0,64 кг/га. З економічної точки зору, для сівби зернових колосових бажано використовувати багатосівалкові агрегати.
     
    Правильно вибрані строки сівби — передумова високих урожаїв
    Формування рослин озимих культур в осінній період, їх укорінення та загартування значною мірою залежить від строків сівби. Дотримання оптимальних строків сівби — одна з найголовніших передумов вирощування високого урожаю озимих зернових культур, особливо пшениці.
     
    Оптимальні умови для проведення сівби настають, коли середньодобова температура повітря становить 14-15 оС, а період від сівби до припинення осінньої вегетації триває 55-60 днів.
     
    Сівба в оптимальні строки сприяє підвищенню посухостійкості рослин, коли на створення одиниці урожаю витрачається значно менше вологи, ніж за ранньої сівби. При цьому формується і вища морозостійкість рослин. Встановлено, що найбільш морозостійкими є молодші за віком рослини оптимальних строків сівби, які на час припинення осінньої вегетації утворили не більше 3-4 пагонів, нормально розвинули надземну частину і кореневу систему.
     
    За оптимальних строків забезпечується покращення фітосанітарного стану рослин, вони значно менше уражуються хворобами та шкідниками. За несприятливих умов зволоження нерідко виникає необхідність сіяти пізніше оптимальних строків, інколи і в сухий ґрунт. Найбільше це виправдовує себе в окремі роки в степовій зоні, де внаслідок подовженої осені, частих зимових відлиг і раннього відновлення весняної вегетації із пізніх сходів нерідко формуються рослини задовільного рівня продуктивності.
     

    При сівбі пізніше оптимальних строків і в сухий ґрунт та збільшенні
    норми висіву до 6-7 млн шт. насіння урожайність формується
    не за рахунок продуктивного кущіння,
    а за рахунок кількості рослин на одиницю площі
     

     
    В останні роки у світі і зокрема в Україні відмічається поступове потепління клімату, але в зимові місяці спостерігаються окремі піки різкого зниження температури, що може викликати пошкодження посівів озимих культур. Тому строки сівби озимих культур повинні забезпечити оптимальний розвиток рослин, проте не сприяти їх переростанню та виснаженню. Дослідженнями Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва встановлено, що строки сівби змістилися на 5-10 днів у сторону більш пізніх порівняно зі строками, які було рекомендовано в минулі десятиріччя. Допустимими є строки для Степу Харківської області — до 30 вересня, Лісостепу — до 25 вересня. Для інших областей слід враховувати зональну специфіку та зробити відповідні корегування.
     
    Зміщення строків сівби сприяє формуванню більш адаптованих до несприятливих умов зимівлі рослин. Це обумовлено тим, що у рослин пізніх строків сівби вузол кущіння закладається глибше, ніж у рослин ранніх строків сівби, що є важливим для доброї перезимівлі. Рослини пізніших строків сівби (друга та третя декади вересня), за рахунок наявності більшої кількості цукрів на час відновлення весняної вегетації інтенсивніше ростуть і розвиваються. Інтенсивніше відбувається як приріст вегетативної маси так і розвиток конуса росту.
     
    За ранніх строків сівби рослини озимої пшениці до замерзання ґрунту проходять стадію яровизації, а в окремих випадках можуть навіть виходити в трубку, що знижує їх здатність до загартування. У рослин ранніх строків сівби глибина залягання вузла кущіння не перевищує 2-2,5 см, тоді як у рослин пізніх строків посіву ця величина досягає 3,5-4,0 см. Висока кущистість рослин ранніх строків сівби не завжди свідчить про їх високу продуктивність. А в окремі роки, коли спостерігається весняна посуха, саме висока кущистість призводить до зрідження посівів та загибелі рослин.
     
    Особливо сильно проявляється негативний вплив ранніх строків сівби на удобрених парах, де рослини мають кращий водний і поживний режим, переростають, уражуються злаковими мухами та іншими шкідниками, гірше зимують, що призводить до більш різкого зниження врожайності.
     
    У зв’язку з тим, що на посівах пшениці озимої ранніх строків сівби більшою мірою проявляється шкодочинна дія шкідників, на час припинення осінньої вегетації у таких рослин нерідко кількість пагонів буває меншою, ніж за сівби в оптимальні строки. За сприятливих для росту умов рослини ранніх строків сівби переростають, інтенсивно використовують вологу і поживні речовини з ґрунту на живлення надмірно розвинутої надземної маси, яка іноді ще восени підсихає, а взимку відмирає.
     
    При посіві в оптимальні строки рослини краще переносять несприятливі умови перезимівлі, менше зріджуються протягом весняно-літньої вегетації і утворюють пагони з добре розвиненим і озерненим колоссям, формують найбільш високу продуктивність. Понижена зимостійкість слаборозвинутих рослин пізніх строків сівби пов’язана в основному з недостатнім накопиченням ними пластичних речовин перед входом у зиму і слабкою регенераційною здатністю весною.
     
    У рослин ранніх строків сівби формується більше продуктивних пагонів, а у рослин пізніх строків збільшується довжина колоса, кількість колосків у колосі, кількість зерен у колосі та маса зерен з колоса.
     
    Слід однак зазначити, що строки сівби можуть бути скориговані гідротермічними умовами осені. Зокрема, за наявності вологи у грунті на початку вересня та несприятливому прогнозі щодо вірогідності опадів, доцільно не відкладати сівбу, а сіяти насінням, протруєним комбінованими протруйниками з інсектицидним компонентом, а в разі затяжної осені обробити посіви ретардантами.
     
    Як правильно розрахувати норму висіву
    Загальновідомо, що за сприятливих умов зволоження і оптимальних строків сівби норми висіву пшениці озимої становлять: по чистих і зайнятих парах 3,5-4 млн схожих зерен, після непарових попередників — 4-5 млн схожих зерен на гектар.
     
    При сівбі пізніше оптимальних строків і в сухий ґрунт та збільшенні норми висіву до 6-7 млн шт. насіння, урожайність формується не за рахунок продуктивного кущіння, а за рахунок кількості рослин на одиницю площі.
     
    При мілкому висіві насіння верхній шар ґрунту швидко пересихає, що призводить до пізніх сходів та загибелі паростків. При висіві насіння на значну глибину затримується поява сходів, особливо при понижених температурах, рослини погано перезимовують і різко знижують продуктивність.
     
    Розрахунки норми висіву базуються на необхідності одержання густоти сходів у межах 400 шт./м² для сортів із низьким коефіцієнтом кущіння, а для сортів, які інтенсивно кущаться, — 350-380 шт./м².
     
    Визначення норми висіву насіння, залежно від маси 1000 насінин 
    і розрахункової кількості насіння на 1 м²
     
     
    Норма висіву визначається з урахуванням сортових особливостей і попередників. Так, наприклад, сорти озимої пшениці інтенсивного типу по чистих та зайнятих парах сіють з нормою висіву 4-4,5 млн схожих насінин на 1 га, а сорти напівінтенсивного типу по непарових попередниках — з нормою висіву 5-5,5 млн шт./га. Для пшениці озимої, тритикале і ячменю озимого норма висіву повинна становити 4,5-5,0 млн, жита — 3,5-4,0 млн схожих насінин на гектар. Для короткостеблових сортів норму доцільно збільшити на 15-20%. Настільки ж норма висіву збільшується при сівбі за несприятливих умов, при запізненні з сівбою тощо.
     
    Через недостатню густоту продуктивного стеблостою врожайність озимих може знижуватися удвічі і більше. І в той же час, надмірно загущені посіви формують велику кількість непродуктивного стеблостою, який використовуючи поживу і вологу з ґрунту не дає проявити свої потенційні можливості продуктивному.
     
    Високозимостійкі сорти тритикале (АД 42, АД 52, АД 256, Гарне), які здатні до інтенсивного кущення і саморегулювання густоти стеблестою, слід сіяти по кращих попередниках у ранні строки (до 5 вересня) зниженими нормами — 3-3,5 млн схожих насінин на гектар у добре оброблений, удобрений і вологий грунт.
     
    У більш пізні строки по поганих попередниках норми висіву збільшуються до 4,5-6 млн схожих насінин. Це стосується усіх сортів, особливо АД 44, Ладне, Ратне та інших з меншим коефіцієнтом кущення і здатних до переростання при посіві у ранні строки.
     
    Норма висіву більшості сортів жита становить 5-5,5 млн шт./га, для стерильних ліній, їх споріднених ліній-закріплювачів стерильності та стерильних гібридів F1 (материнська форма) становить 650-700 тис. шт./га, а для отримання гібридного насіння для товарних посівів — 2,5-3,0 млн шт./га схожих насінин.
     
    З метою високоякісного проведення всіх технологічних операцій з догляду за посівами пшениці озимої на її посівах утворюють технологічну колію.
     
    Після кожного попередника — свій обробіток
    Добрими попередниками для озимих культур (пшениці, жита, тритикале) є культури, які рано звільняють поле та дозволяють вчасно провести обробіток ґрунту і сівбу. Найкращими попередниками для сучасних високопродуктивних сортів і гібридів озимих зернових культур у Лісостепу, в районах нестійкого зволоження (лівобережна частина), є чисті та зайняті пари, озимі та кукурудза на зелений корм, багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна та інші), однорічні трави на один укіс (горохо-вико-вівсяні суміші), злакові суміші на зелений корм, зернобобові (горох, вика, кормові боби) культури. Цілком задовільними попередниками за достатньої зволоженості ґрунту для озимої пшениці є гречка і овес. Збільшення за останні роки посівних площ під сою, ячмінь ярий, ріпак озимий та зменшення їх під кормовими культурами зумовило необхідність вирощування озимих культур по таких нетрадиційних попередниках.
     
    Після непарових попередників вирішальне значення має строк основного обробітку ґрунту. При своєчасному його проведенні, окрім збереження запасів води, ґрунт легше обробляється, краще розпушується, що сприяє створенню більш сприятливих умов для мікробіологічних процесів і накопичення поживних речовин і води в ґрунті.
     
    Після сої, ріпаку озимого та стерньових культур під посів озимих рекомендується проводити поверхневий обробіток. Слідом за збиранням сої, ріпаку озимого та стерньових культур проводять лущення стерні на 6-8 см, вносять мінеральні добрива, потім здійснюють обробіток важкими боронами на глибину 6-8 до 10 см. Обробіток дисковими боронами бажано проводити у двох напрямках до повної розробки посівного шару ґрунту. Після цього до сівби зернових культур проводять одну-дві культивації звичайними паровими культиваторами на глибину загортання насіння 8-10 та 6-8 см. При наявності сівалок прямого посіву рекомендується проводити посів зразу після збирання сої.
     
    Оптимальною дозою внесення мінеральних добрив під основний обробіток ґрунту перед посівом озимих культур є N30-60P30-60K30-60 кг д. р. на гектар. Сучасні сорти озимих культур досить вимогливі до наявності в ґрунті необхідної кількості легкозасвоюваних поживних речовин. Так, наприклад, на формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел, пшениця озима (сорт Досконала) використовує азоту 18-23 кг, фосфору 8-10 кг, калію 13-22 кг, тритикале озиме (сорт Ратне) — витрачає азоту 15-27 кг, фосфору 9-13 кг, калію 6-32 кг, а жито озиме (сорт Хамарка) — азоту 18-27 кг, фосфору 10-12 кг, калію 22-39 кг.
  • Не покладайте надій на дощі і добрива Агрономія Сьогодні Від

    Не покладайте надій на дощі і добрива

    Олександр Чернецький, Євген Цвіркун
    компанія ЯРОС
    (Початок у №3, №5, №6 «Агробізнесу Сьогодні» 2012 р.)
    Цієї весни дуже великий дисбаланс системи грунт-рослина-навколишнє середовище, основними чинниками якого є холодна затяжна весна і нестачаа вологи на глибині 15-20 см. Хто проігнорує ці факти і працюватиме «як завжди», може зіткнутися із неврожайним роком і торішні 30% пшениці здадуться подарунком долі. Пам’ятайте, що ми граємо на чужій території. В умовах змін не враховувати особливості грунту, рослин і клімату дуже небезпечно, навіть на наших грунтах. Питання полягає у розумінні суті грунтових процесів.
    У цих умовах, завдання №1 - отримати дружні потужні сходи, а №2 – забезпечити гармонійний розвиток та інтенсивний ріст рослини до змикання рядків. Це добре знають буряководи, які вкладають значні кошти в гектар і тому мусять бути уважними до рослини, але в цьому році всі інші культури потребують такої ж уваги.

    Про вологу
    Торік у багатьох регіонах площі, заряджені «по повній» мінеральними добривами, дали ті ж самі 20-30 ц пшениці, що і площі, які взагалі не удобрювалися. А причина була у відсутності вологи. Цьогоріч ситуація складніша, оскільки волога відсутня у кореневій зоні, плюс низькі температури в період формування кореневої системи й інтенсивного наростання первинної вегетативної маси, та затяжний період низьких температур. У народі говорять: «Весною діжка води – ложка болота, восени ложка води – діжка болота». У цій народній мудрості – досвід поколінь. Весняні дощі не можуть забезпечити грунт вологою, причиною тому є різниця температур між грунтом і повітрям, волога верхніх шарів грунту інтенсивно випаровується і грунтово-повітряний баланс становить 5 мм опадів, тобто 50 т води на гектар, що означає: опади менше 5 мм не накопичуються у грунті.

    Про хвороби і бур’яни
    Актуальною проблема, яка незабаром зявиться,будуть хвороби і бур’яни. Волога сконцентрована тільки у верхньому шарі, через те, що утримуються низькі температури, прогрівання грунту відбувається дуже повільно - а це ідеальні умови для грибкових хвороб, які спровокують спалах. Протруйники, навіть добрі, не зможуть «тримати вічно», і тут без фунгіцидного захисту однозначно на врожай не надійтеся. Ті ж самі умови сприятливі і для бур’яну, він прекрасно почувається при низьких температурах, а от культурній рослині в таких умовах найменш комфортно.

    Про шкідників
    Сам метелик не шкодить, шкоди завдає личинка 2-3 віку, яка зараз знаходиться у грунті. Личинки холоднокровні, інтенсивність їх росту залежить від температури. Чим холодніше, тим довше личинки залишатимуться у грунті і тим довше вони їстимуть. У цьому випадку інтенсивність наростання кореня відіграє визначальну роль: чим інтенсивніше наростатиме коренева система, тим шкодочинність личинок буде менша. В умовах холодної затяжної весни швидкість наростання кореневої системи набуває визначального значення при звичайній заселеності грунтових шкідників. Добовий приріст кореневих волосків повинен значно перевищувати кількість знищених волосків, у цьому випадку вплив грунтових шкідників на врожай буде незначним.

    Про стрес
    altДуже актуальний наразі є захист озимини від бур’яну. Розвиток хвороб, затяжна весна, малий запас вологи в грунті вимагають застосування гербіцидів і фунгіцидів у ранні терміни. Але маємо і протипоказання: у зв’язку із погодою відсутній інтенсивний ріст культури, а ми ще до всього цього зробимо пестицидне навантаження. І в цих умовах зняття стресу відіграє величезну роль. Обов’язково пам’ятайте про те, що озимина має бути розкущена на момент внесення пестицидів, інакше потрібно чекати відповідної фази розвитку, при цьому втрачаючи врожай, оскільки хвороби і бур’яни пригнічуватимуть її і забиратимуть вологу. Зняття стресу в ранніх фазах розвитку через холодну весну цього року дуже актуальне, оскільки працювати гербіцидами і фунгіцидами доведеться на ранніх стадіях розвитку рослини, коли вона дуже вразлива до хімічних обробок. У цей період для неї надзвичайно важлива допомога з нашого боку.
    Така сама проблема буде і на ярих культурах, особливо на буряках. Сіяти буряки будуть намагатися якомога раніше (добре, що вони стійкі до цвітухи), у добрих господарів вони будуть посіяні до 20 квітня, щоб забезпечити 180 днів вегетації. Відразу після сходів проводитиметься гербіцидний захист. Спеціалісти знають, що кожна обробка гербіцидами затримує ріст буряків на 7-10 днів, а чим холодніша погода, затримка буде більшою. У період сходів стимуляція розвитку кореневої системи, підсилення і забезпечення елементами живлення і необхідними мікроорганізмами в цьому році матиме визначне значення для отримання урожаю. Поки є краплина вологи, рослина яка сформує основну кореневу систему, виграє на врожайності.

    Про технологію «Отримання Врожаю в Умовах Стресу»
    Бажання рослини вижити сильніше, ніж наше бажання отримати врожай, і тут головне завдання - не нашкодити. Тому цьогоріч дбайливий аграрій - не той, хто внесе по 500 кг добрив на гектар і проведе всі хімічні захисти, а той, хто вміло використає потенціал природи і заплатить тільки за те, що добавить врожаю.
    Цього року основне завдання виробника полягає у тому, аби не дати поживу, а зробити її доступною рослині. Під поживою ми розуміємо не хімічні добрива в формі солей (сухі чи рідкі), які при недостатній вологості і низькій активності мікроорганізмів будуть недоступні рослині, а поживу грунту і навколишнього середовища. Яким чином господар розв’яже цю задачу, вирішувати йому. Ми пропонуємо свій варіант - технологію «Отримання Врожаю в Умовах Стресу» на основі продукту ЯРОС, який спеціально розроблений для ведення рослинництва в екстремальних умовах.
    ЯРОС - це системний продукт, який, не втручаючись у саму рослину, забезпечить її здатність до саморегуляції у складних погодних умовах, що дасть змогу рослині стати стійкішою до хвороб, шкідників, недостатньої вологості і низьких температур. Ми не можемо змінити погоду, але з допомогою ЯРОСу ми забезпечити рослині здатність адекватно реагувати на конкретні погодні умови, цим самим створюючи фундамент для повноцінного росту рослини, що є основою врожаю. Таку здатність ЯРОСу не може замінити ні один з існуючих продуктів. Саме це і називається гармонізацією зв’язків: рослина-грунт-навколишнє середовище. Рослина міцніше закріпиться кореневими волосками за землю, сформує кореневу систему і наростить наземну частину.
    ЯРОС повністю зніме фітотоксичність, стимулює наростання кореневої системи і забезпечить сходи макро- і мікроелементами, які він містить в органічних формах, що значно пришвидшить наростання вегетативної маси, але в гармонії із розвитком кореневої системи, тобто спочатку буде формуватися коренева система, здатна забезпечити швидкий ріст наземної частини. Застосування ЯРОСу в період сходів підвищить урожайність за рахунок сформованої кореневої системи; більше кореневих волосків – більше вологи візьме рослина і менше піде в повітря.
    ЯРОС це робить завдяки комплексу мікро-, макроелементів, природних стимуляторів, гумінових кислот і мікрофлори, кожна бактерія якої важлива так само, як і решта компонентів для забезпечення потужного травостою на розгалуженій кореневій системі.

    Про екологічність
    ЯРОС природного походження, безпечний для людини та навколишнього середовища. Використовується для вирощування органічної продукції.

    Про економіку
    При розрахунках вартості технології використовуйте співвідношення:
    7 л/га ЯРОС (231 грн) = 100 кг NPK

    Про сою
    Цього року будьте уважні до сої. Обробіть насіння протруйником із ЯРОСом, нинішньої весни невідомо скільки насінині доведеться чекати необхідної суми температур. Щоб прорости, вона має бути захищена від грибків і містити у собі компоненти ЯРОСу, які підсилюють енергію проростання, аби у насінини вистачило сили винести сім’ядолю у несприятливих умовах. Отримавши сходи, обробіть ЯРОСом, і цього буде достатньо для формування повноцінного травостою. Далі контролюйте бур’яни, хвороби і шкідників, додаючи в бакову суміш 1 літр ЯРОСу з метою зняття пригнічення сої. В результаті вона поверне вам ці витрати збільшенням урожайності і підвищеним вмістом білку.


    Наголошуємо, більше ніяких добрив. Якщо ж така технологія поки вас лякає, тоді в кожну бакову суміш додаєте 1 л/га ЯРОСу (для зняття фітотоксичності і стимулюючої дії), а далі за традиційною схемою.

    Про ризики
    Якщо раніше до ризиків відносилося використання нових технологій і продуктів, оскільки ризикували грошима, не знаючи, чи буде результат, то цього року і наступні ризикованими будуть інвестиції у добрива, які при відсутності вологи будуть втрачені. Сьогодні настав час пошуку й випробування нових рішень, котрі дозволять отримувати врожай у несприятливих погодних умовах, зокрема, при недостатній кількості вологи. Ризикує той, хто продовжуватиме працювати по-старому.

    Наші контакти:
    altКомпанія ЯРОС
    м.Біла Церква Київської області
    Олександр Чернецький
    Євген Цвіркун
    0456 34 63 54;
    0456 34 63 64;
    050 331 01 52;
    099 528 66 69;
    067 507 61 56
 14 грудня 2017
  13  
З початку 2017/18 маркетингового року (МР, липень 2017 – червень 2018), станом на 14 грудня, українські аграрії експортували 18,6 мільйона тонн зернових.
 13 
З початку 2017/18 маркетингового року (МР, липень 2017 – червень 2018), станом на 14 грудня, українські аграрії експортували 18,6 мільйона тонн ...
14 грудня 2017
 14 грудня 2017
  41  
Передача повноважень із розпорядження землями за межами населених пунктів об’єднаним територіальним громадам посилить їх інституційну спроможність та сформує економічну-справедливу модель ...
 41 
Передача повноважень із розпорядження землями за межами населених пунктів об’єднаним територіальним громадам посилить їх інституційну спроможність та ...
14 грудня 2017
 14 грудня 2017
  46  
Виробництво соняшникової олії у жовтні 2017/18 маркетингового року великими і середніми підприємствами склало 508,7 тис. тонн, що на 47% більше в порівнянні з минулим місяцем.
 46 
Виробництво соняшникової олії у жовтні 2017/18 маркетингового року великими і середніми підприємствами склало 508,7 тис. тонн, що на 47% більше в ...
14 грудня 2017
 14 грудня 2017
  20  
У с. Криничне Болградського району Одеської області з 13 грудня поточного року скасовано карантин з африканської чуми свиней (АЧС).
 20 
У с. Криничне Болградського району Одеської області з 13 грудня поточного року скасовано карантин з африканської чуми свиней (АЧС).
14 грудня 2017
 14 грудня 2017
  32  
Міністерство сільського господарства США у грудні підвищило прогноз експорту пшениці з України в 2017/18 маркетинговому році на 0,5 млн тонн порівняно з листопадовим прогнозом - до 17 млн тонн.
 32 
Міністерство сільського господарства США у грудні підвищило прогноз експорту пшениці з України в 2017/18 маркетинговому році на 0,5 млн тонн ...
14 грудня 2017

Наші видання

Please publish modules in offcanvas position.