Амарант — відносно нова, перспективна культура для України. Вона має широкий спектр використання: у тваринництві, дієтичному харчуванні, фармакології та косметології.
Котрий рік поспіль у пошуках нових можливостей фермери України експериментують із досить нетиповими культурами. До таких дій спонукають як кліматичні зміни, так і нові смакові вподобання споживачів.
Фермер і магістр агрономії Богдан Костів працює у родинному господарстві ФГ «Костів», розташованому у селі Поляни Золочівського району Львівщини. Сім’я Костівих вирощує органічні продукти: сочевицю, гречку, овес, ячмінь, пшеницю, льон, а також менш розповсюджені чорнушку, амарант, гуньбу, конюшину, голомшу (спельту), гірчицю тощо. У Костівих в обробітку — лише 33 га.
Амарант не вимагає особливих умов вирощування і, тим не менше, дає високий рівень урожайності.
Амарант — дієтичний продукт, оскільки в ньому немає цукру. Від продуктів всіх злакових культур він відрізняється відсутністю глютену, що робить його основою для продуктів харчування хворих на целіакію.
Відомо більше 100 видів амаранту. Він зустрічається як бур’ян, часто називають його щириця. У той же час амарант є найдавнішою зерновою культурою, що вирощується у багатьох країнах.
Амарант — рослина, яка характеризується високим вмістом корисних речовин. Та головною принадою її є унікальна за своїм складом олія. Найближчим часом вона може скласти гідну конкуренцію сої.
Давні мешканці Америки називали амарант «зерном богів» — ця рослина була основою їх харчування. Нині амарант і продукція з нього широко розповсюджені в усьому світі. В Україні він досі вважається нішевою культурою. Проте Олександр Дуда, голова Асоціації виробників амаранту та амарантової продукції, вважає, що настав час впустити його до раціону кожного українця.