Цілком очевидним є потреба інтенсифікувати технологію вирощування нуту, як наприклад це зроблено для іншої бобової культури — сої. Адже невирішеним питанням є контроль бур’янів.

В умовах Лісостепу Західного нут є малопоширеною культурою, і для неї відсутні дослідні дані щодо оптимальності норм висіву. Особливо це питання стає актуальним у разі впровадження нових сортів.

До сьогодні прийнято вважати, що нут, на відміну від інших бобових, майже не уражується хворобами. Проте у світі на цій культурі зареєстровано більше 50 захворювань різної етіології. Найбільш вони шкідливі на ранніх етапах росту і розвитку рослин. У пізніші терміни на посіви нуту негативно впливають періодичні похолодання із довготривалим надлишковим зволоженням і стреси різної природи. Із подальшим зростанням і концентрацією посівних площ культури в Україні будуть швидко поширюватися і розвиватися хвороби як інфекційного, так і неінфекційного походження, які у вологі роки можуть звести нанівець всі надії аграрників на отримання високого і якісного врожаю нішевої культури — нуту.

Нут, або турецький горох — одна із найдавніших і найпоширеніших зернобобових культур світу, яку використовують на різних континентах у продовольчих та кормових цілях, а також він придатний для вирощування як сировина для консервної та харчової промисловості.

Нут може стати не менш вигідною маржинальною культурою для фермерів, а ніж традиційні соняшник і ріпак, особливо за досить нестійких кліматичних умов ведення господарської діяльності та високої цінової волативності аграрного ринку.