На ринку овочівництва - і знову на ті ж граблі
На початку 2012 року чимало аналітиків та учасників ринку сміливо прогнозували зменшення площ під вирощування овочів. Адже суттєве перевиробництво плодоовочевої продукції у 2011 році зумовило дуже низькі ціни на ринку.
Однак, згідно зі статистичними даними, овочами відкритого грунту цього року усіма категоріями господарств було засаджено 492, 4 тис. га, а картоплею та овоче-баштанними культурами - 2016,9 тис. га, що тільки на 0,6 % менше, ніж торік. Мінагропрод відзначає, що основними виробниками овочів і картоплі є фермерські господарства та особисті господарства селян: їх частка в загальному валовому зборі становить 91% (овочі) і 98% (картопля).
Як бачимо, негативні прогнози не виправдались, і українські сільгоспвиробники знову “наступили на ті ж граблі”. За останніми підрахунками профільного міністерства, прогнозований урожай овочевих культур в Україні становитиме 8,6 млн т. Для порівняння: у 2011 році Україна зібрала 9,8 млн т овочів, що на 21% більше, ніж цього року.
Та попри таке зменшення виробництва нинішнього року, воно все одно перевищує потреби у споживанні овочів: фонд споживання в Україні сягає 7,3 млн т, у розрахунку на одну особу 161 кг. А куди подіти решту — 1,3 млн т?! І, звісно, за умови, якби кожен українець їв тільки вітчизняні овочі!
Підсумована статистика 2011 року також свідчить: понад 2,5 млн т продукції пішло на звалище, що зумовило загальні збитки фермерів більше 3 млрд грн тільки через відсутність потужностей для зберігання. А якщо додати також втрати, зумовлені відсутністю можливостей для переробки плодоовочевої продукції, то загальні збитки становитимуть 5 млн т.
У контексті проблеми перевиробництва та втрати вирощеного врожаю треба згадати питання імпорту плодоовочевої продукції з різних країн - як з Європи, так і з Азії. Торік в Україну одних лише огірків завезли близько 15 тис. т із Туреччини та Іспанії. Цього року головними постачальниками картоплі стали Нідерланди та Єгипет, капусту ввозили з Македонії та Польщі, буряки і моркву - з Нідерландів та Польщі, і навіть цибулю — з Польщі та Єгипту. А основним нашим експортером є Росія. Бачачи на полицях супермаркетів баклажани з Іспанії чи яблука з Польщі, відразу згадуються слова М. Хрущова: “До нашого сорому ми минулого року закуповували цибулю в Єгипті!... Та треба було взяти цю цибулю, та найгіркішу, та натерти нею певні місця тим, хто її закупляв, маю на увазі органи нюху...” А тим часом, більшість вітчизняних аграріїв залишаються із проблемою продажу та переробки вирощеної продукції на одинці.
Технології дозволять більше заробити
Ситуація у цьому секторі доволі непроста. Якщо пригадати хронологію розвитку галузі протягом останніх трьох років, то бачимо, що у сезоні 2010-2011 років сільські господарства змогли отримати високі прибутки від реалізації овочів, що зумовило дещо покращене їх становище в цілому. А тому деякі агровиробники змогли вкласти кошти на технічне переоснащення. Взагалі питання технологій та забезпечення обладнанням цього сектору сільськогосподарського виробництва прямо залежить від отримання прибутків.
Разом з тим, отримавши високі урожаї протягом 2011-2012 маркетингового року, ситуація знову повернулась на “круги своя”: високі врожаї - низькі ціни - малі прибутки. Частково винними у цій ситуації експерти вбачають самих сільгоспвиробників, які в пік сезону “скидають” урожай за “копійки”: чимало аграріїв продають овочі та картоплю відразу на полях. Інші “віднєкуються”, мовляв, немає де зберігати хоча б до весни, аби овочі зберегли відповідний товарний вигляд, чи більше того забезпечити переробку.
Наразі Мінагропрод тільки планує протягом найближчого часу введення в експлуатацію підприємств зі зберігання овочів і картоплі загальним обсягом майже на 370 тис. т. Хоча, зі слів профільного міністра, за останні три роки їх обсяги вже збільшилися на 3 млн т.
Запровадження зберігання та переробки дозволить агровиробнику підвищити рентабельність бізнесу, розширити канали збуту продукції. Так, до прикладу, тільки помиті та розфасовані овочі вже коштують на 15-20% дорожче. А виробники обладнання, оцінюючи ринок виробництва овочів, стверджують, що тільки чверть із більш ніж 40 тис. фермерських господарств мають обладнання для доробки та переробки овочів.
ТОВ “Агродар Україна” - як вміло заробляти на овочівництві
Прикладом успішного та рентабельного ведення агробізнесу в галузі овочівництва може слугувати ТОВ “Агродар Україна”, що на Кіровоградщині. “Потужність овочевого заводу становить 10 тис. т. Ми зараз виробляємо приблизно 5-6 тис. т: ми не повністю завантажені. По-перше, це зумовлено недостатніми площами, по-друге, складністю технології. Адже один комбайн зі збирання горошку коштує 600 тис. євро. А наприклад, вирощування цвітної капусти, броколі потребує спеціально навчених людей. Звісно, ми все вирощуємо, маємо також і сад. А того, що не вирощуємо, то закуповуємо на Херсонщині в приватних осіб”, - розповів про один із сегментів свого агробізнесу Анатолій Пацеля, директор ТОВ “Агродар Україна”.
Якість вирощеної та переробної продукції — ось основна особливість цього агропідприємства, що дозволяє йому сміливо конкурувати у сфері заморожених овочів на рівні з іноземними виробниками та займати частку на вітчизняному ринку у 40%.
“Секрет якості - у новітніх технологіях як вирощування, так і сучасного обладнання та техніки, які забезпечують ефективність виробництва та дозволяють зберегти корисні властивості й харчові якості продукції”, - наголосив Олег Фабрикатор, виконавчий директор заводу із заморозки овочів та фруктів, підрозділу ТОВ “Агродар Україна”.
Структура цього підрозділу, головним чином, складається з цеху із заморожування овочів та фруктів, який здійснює глибоке заморожування будь-якої сировини, оснащеного морозильними тунелями, котрий має виробничу потужність 8 т/год. Загалом, зі слів пана Фабрикатора, усі підрозділи агропідприємства працюють злагоджено, як годинник. “Ми намагаємось зробити так, щоб культури між собою “не перехрещувались” у виробництві, - розповів Олег Фабрикатор. - Тобто, якщо у червні ми починаємо переробку зеленого горошку, то це тільки горошок, у липні квасоля стручкова і так далі”.
Будь-який овоч, що потрапляє на переробку, починає свій рух із ваг, тоді у цеху відбувається нарізання овочів на одну фракцію, зрізання зерна, згодом ця продукція передається на миття, а тоді — бланшування. Охолодження здійснюється у двох секціях, поетапно. “Температура заморожування сягає -32С. Вона сприяє шоковому заморожуванню усієї сировини, - пояснив технологічні деталі виробництва овочів пан Фабрикатор. - Тобто при такій температурі відбувається одночасне заморожування усього шматка. Таким чином, міжклітинна рідина не руйнує клітину, а отже, овочі не втрачають свою структуру та корисні властивості”.
Отримання якісного продукту зумовлене також повітряним транспортуванням: у транспортері, по якому рухаються заморожені овочі, є вентилятори, і тому продукція рухається у “підвішеному” стані, що дозволяє уникнути злипань.
Наступний етап - розфасовка. Наявне у кіровоградського заводу обладнання дозволяє формувати як однорідні, так і багатокомпонентні суміші, та фасувати в упаковки по 400 г і 1 кг. “Ми також фасуємо в картонні коробки вагову продукцію, яка потім реалізується у торгових мережах у відкритих банетах, - уточнив виконавчий директор заводу, - а також по 25 кг у тришарові крафт-мішки, в яких продукція експортується”.
Зберігання готових овочевих сумішей відбувається на складах за температури -18С. Чимало уваги на підприємстві приділяють також контролю якості, що здійснюється на кожному етапі переробки.
“Ми найбільше підприємство в Україні такого типу, яке має в овочівництві повний цикл виробництва: від вирощування до фасування”, - наголосив Олег Фабрикатор.
Кіровоградський завод із заморожування овочів та фруктів - це один із прикладів того, як можна успішно розвиватись та заробляти на овочівництві.