Час діяти рішучіше
У своєму вступному слові міністр Ігор Швайка наголосив, що розвиток свинарства в Україні є невід’ємним від світових тенденцій та вимагає рішучих кроків і кропіткої праці з дерегуляції галузі. Звучить гарно. А що насправді робиться для цього?
Нещодавно призначений заступник міністра Андрій Дикун жваво ділився своїми враженнями на посаді чиновника. Перше, що найбільше вразило його, — корупція, яка настільки вкоренилася у державницькій системі, що масштаби її просто шокують. І зламати одним днем цей стиль роботи не можна. Та й із професійними кадрами у нас, виявляється, також проблема — робити немає кому, зауважив пан Дикун. Виникає риторичне питання: а на кого ж тоді виділялися з бюджету такі величезні кошти?! Проїдають, просиджують усе…
«Всі розуміють, що треба міняти, але як це робити — алгоритму такого не має, — говорить заступник очільника відомства. — Міністр на сьогодні поставив завдання — відкрити двері для бізнесу. Однак, на жаль, основна маса виробників свинини нині стоїть збоку і спостерігає. Думаєте, що хтось за нас виконає нашу ж роботу?! Цього не буде! Мене надзвичайно дивують білоруси, поляки, які так активно лобіюють свої інтереси і намагаються усе більше потрапити на наш ринок. Польський бізнес, зокрема, дуже згуртований, який змушує у прямому сенсі цього слова владу працювати. Хто сьогодні нас змушує? Відверто скажу, ніхто. Як на мене, повинен бути шалений тиск знизу. Нам не вистачає конструктивних пропозицій і реальних дій з боку виробників».
З позитивного хочеться відмітити, що уже два місяці працює група зі свинарства, таке собі експортне агентство, завдання якого полягає у вивченні нових ринків збуту, проведенні зустрічей із посольствами тих країн, які нам цікаві для експорту м’яса. У липні в Україну приїдуть єврокомісари з метою інспектування підприємств для того, щоб отримати дозвіл на ввезення продукції у ЄС.
Не варто розраховувати вітчизняним свинарям і на державні дотації. Позиція міністерства чітка: бізнес має бути бізнесом. І якщо хтось сподівається, що держава регулюватиме ціни на ячмінь, кукурудзу, реалізаційні ціни на м'ясо, то таке регулювання, на думку Андрія Дикуна, добром не закінчиться. Яскравим прикладом цьому є втручання чиновників у виробництво молока, цукру.
Тому треба вдовольнятися тим, що маємо. А що ж у нас є? На сьогодні діють спецрежими з ПДВ і фіксований сільськогосподарський податок. Цього, на думку заступника міністра, достатньо, аби ефективно працювати. Хоча і тут є деякі нюанси, які викликають тривогу. Ні для кого не секрет, що МВФ, даючи кредити, висуває свої вимоги. Окрім підняття тарифів для населення на газ тощо, вимагає ще й відміну ФСП. А це ставить наших виробників та їхніх колег з-за кордону у нерівні умови, оскільки останні отримують від держави дотації. «Позиція міністерства у цьому питанні чітка — ми будемо стояти до кінця та відстоюватимемо цей податок. Я вважаю, що це підтримка галузі, і досить таки суттєва».
Час, звісно, покаже, як воно буде далі. Але, послухавши профільних чиновників, дуже хочеться вірити, що ситуація поволі буде змінюватися у кращий бік. Та й самі виробники нарешті займуть позицію нападаючого, а не пасивного глядача. Пам’ятаймо: хто стукає — тому відчиняють.
Свинячий бізнес у світі
Експерти виділяють певні тренди, які, власне, обумовлюють тенденцію розвитку галузі у всьому світі. Серед них:
- стрімке зростання населення. Прогнозується, що за 20 років воно збільшиться на 1,2 млрд людей;
- урбанізація — до 2030 року 4,9 млрд осіб житиме у містах;
- проблеми з водними ресурсами;
- покращуватиметься якість харчування (мається на увазі калорійність на душу населення на добу);
- зростають вимоги до безпеки харчування.
Зі слів президента Асоціації свинарів України Артура Лози, до 2019 року прогнозується суттєве збільшення виробництва свинини до 126 млн т, щороку по 2 %. Крім того, за останні 5 років зросли й обсяги споживання свинини зі 100 млн т до 109.
Найбільше виробляють свинини у Китаї: зі 109,5 млн т виробленої свинини у світі 51 % — у Піднебесній. Потім йдуть країни ЄС, США, Бразилія. Провідними імпортерами залишаються Японія, Росія, Мексика, Китай, Гонконг, Філіппіни. Серед експортерів чільні місця займають США, ЄС, Канада, Бразилія.
Якщо говорити про ЄС, то лідерами європейського виробництва є Німеччина, Іспанія, Франція, Данія, Нідерланди, Польща, Італія. За рівнем виробництва перше місце посідає Німеччина, потім Іспанія, Франція, Польща.
Що ж впливає на розвиток свинарського бізнесу? Передусім це африканська чума свиней, яка розгулювала по Росії, спалахи виникали у Польщі та Україні.
У Росії попри Африканську чуму свиней відбувається зростання виробництва з 2004 року. Домашні та фермерські господарства суттєво зменшуються, однак нарощують потужності промислові підприємства. У них є чимала фінансова підтримка на регіональному рівні. З минулого року Росія стала членом ВТО. Однак через спалахи чуми ринок прикрився, і зараз там відчувається суттєвий дефіцит свинини, а відтак, збільшилися закупівельні ціни на свинину до 140 руб/кг (35–38 грн/кг) живої ваги.
Свинарство по-українськи
Зі зростанням популярності серед українців м’яса птиці на цьому фоні знижується споживання свинини, яловичини і телятини. У 2011–2012 рр. було значне підвищення попиту на свинину, потім обсяги дещо зменшилися. Торік виробили майже на 30 тис. т свинини більше — 765 тис. т. Спожили 990 тис. т, імпортували 234 тис. т.
Дефіцит заповнюється імпортом. Найбільше м’яса до нас іде з Бразилії, Німеччини, США і Канади, потіснивши Польщу на 6 позицію. Український експорт практично обвалився. Поки ми продаємо свою свинину тільки у Росію. Проте у зв’язку з останніми подіями обсяги суттєво скоротилися: якщо у 2012 році експортували понад 25 тис. т, то торік всього лиш 6 тис. т.
Однак приємно констатувати, що попри все виробництво вітчизняне продовжує зростати.
Цінова політика особливих змін з минулого року майже не зазнала. Свині І категорії, м’ясні, які мають найвищі показники, купувалися по 18–22 грн/кг живої ваги. У 2014 році ціна утримується на рівні з незначними коливаннями, наразі вона становить 22–24 грн/кг.
Аналізуючи складову ринку, Артур Лоза визначив, що остання залежить від вартості зернових, соєвих продуктів; співвідношення ціни на свинину до вартості комбікорму. «Нині відбувається падіння прибутковості свинарського бізнесу, але з другої половини 2015 року знову почнеться позитивна динаміка ринку виробництва свинини», — зауважив експерт.
Ситуація у виробничому сегменті більш приємна: у нас дещо зросло поголів’я свиней — до 7,522 млн голів. Стабілізувалося поголів’я у приватному секторі, питома вага уже декілька років утримується на одному рівні — близько 50 %: співвідношення поголів’я у домогосподарствах і промисловому секторі. Приватні «ферми» характеризуються чіткою сезонністю, коли сільгоспвиробники навпаки виробляють більш стабільно.
Якщо розглянути структуру виробництва галузі свинарства, то маємо наступну картину: 148 підприємств утримує поголів’я від 5 тис. і більше; 410 — від 1 до 5 тис. голів, і велика кількість тих, які мають від 100 і до тисячі голів. 1 % займають підприємства, що мають до 99 свиней; і повна протилежність їм 20 господарств, які вирощують наразі понад 20 тис. голів. Беззаперечним лідером є «АПК-Інвест» (майже 280 тис. свиней), другу позицію займає «Глобино» (близько 150 тис.), далі йдуть «Даноша» (127 тис.), «Агропромислова компанія» (112 тис.) і завершує п’ятірку лідерів «Нива Переяславщини» із понад 100 тис. свиней.
За регіональним розподілом перше місце за кількістю поголів’я займає Донецька, Дніпропетровська, Черкаська, Київська та Полтавська області. А за обсягами виробництва лідирують Донеччина, Київщина, Дніпропетровщина, Полтавщина та Львівщина.
Що ж, власне, необхідно для подальшого нормального розвитку галузі? Перейнявшись цим питанням, Артур Лоза зауважив: «Є два шляхи розвитку подій у свинарстві: або ми чекатимемо, поки міністерство запропонує варіанти нормативного розвитку підтримки галузі, або ми об’єднуємося і напрацьовуємо власне бачення, пропонуємо реальні кроки і, таким чином, впливаємо на розвиток галузі в цілому». Схоже, дієвий вихід в останньому. Власне, про це й говорив Андрій Дикун, закликаючи виробників займати активну позицію і тісно співпрацювати з міністерством. Лише тоді результат може приємно порадувати. У нагоді корисним може стати і досвід сусідів-поляків.
А наразі важливо зосередитися на тих напрямах розвитку, які сприятимуть покращенню ситуації в галузі. Йдеться про подальшу модернізацію промислового свинарства, інтенсифікацію, збереження енергоносіїв, відновлення розвитку племінного свинарства, дерегуляцію, розбудову експортних каналів тощо. Якщо ці складові будуть напрацьовуватися постійно й динамічно — успіх гарантований.
