Без паразитів
Владу ці люди сприймають скептично. На репліку одного з виступаючих про те, що від працівників місцевих сільгоспуправлінь толку мало, бо хіба що по кабінетах сидять, прифронтові господарники гірко посміхнулися: «Наші вже й не сидять, а перейшли в онлайн-режим. Просто сказали нам: коли щось треба — телефонуйте».
З конкретними проблемами звернулися до голови парламентського Аграрного об’єднання та багаторічного президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка. Нагадали про законопроекти, які могли б полегшити життя як виробничників, так і переробників, реалізаторів молока. Зрозуміло, сприймають такого діяча як лобіста своїх інтересів у центральній владі. Але нардеп їм у відповідь: «Зможемо чогось досягти, якщо ви нам допоможете, підтримаєте». Ще й голосування зімпровізував: «Підніміть руки, хто готовий нам допомагати». І одразу отримав різку відповідь залу: «Ми вже вам допомогли сісти у ваші високі крісла — проголосували, обрали. Представляйте наші інтереси, борітеся за них. Ми допоможемо, за нами не стане. Треба було, і на Майдані боролися. А ви тепер тільки шоу у парламентській залі нам демонструєте, хоча криза навколо». Такі слова дуже швидко підтвердилися. Нардеп ще посвітився перед телекамерами і поспішив, мовляв, до сесійної зали. Утім, того дня робочі засідання Верховної Ради так і не розпочалися — через чергові бійки народних обранців.«Вже набридло слухати про те, що заважає війна і чергові «папєрєднікі», — не стримує емоцій учасник конгресу Андрій Брензович, заступник генерального директора з тваринництва «Індустріальної молочної компанії». — Приїхав сюди почути нове, але його немає. Виробники молока очікують компенсаційних механізмів від держави. Купуємо білкові корми за валюту, переводимо в гривні, молоко здаємо за безцінь — по 5-5.20 грн. Усім важко у ланцюгу виробник-переробник-торговельна мережа. Але першим — найважче, ця ланка найвідповідальніша. Якщо вона випаде, полетить все. Новим людям у владі дано шанс допомогти агросектору. Але поки що вони марудяться безрезультатно. Дехто закликає знову виходити на вулицю. Думаю, таких протестів вже досить. Треба шукати тих людей, які зможуть реалізувати наші сподівання у кабінетах, де вони сидять, куди ми їх обрали. На жаль, поки що таких я не бачу». Андрій вважає принципово правильною ставку на іноземних спеціалістів в уряді. Каже, можливо, хоч вони зможуть перервати корупційний український ланцюг. «Зрозуміло одне: владникам потрібне європейське мислення, — говорить менеджер. — А наші люди, які спробували легких грошей, самі не можуть від них відмовитися. Особливість корупції у тому, що навіть один паразит одразу розповсюджує інфекцію на решту, навіть на тих нових, свіжих людей, що прийшли».
«Окремою хуторською фермою не виживемо»
Приїхав сам і привіз своїх директорів на профільний конгрес, наче на навчання, власник МПК «Катеринославський» з Дніпропетровщини Анатолій Клименко. Має у господарстві 4700 голів худоби. «Бачите, нардеп встав і пішов, міністерства ми не побачили — до кого говорити? Хіба що тільки між собою і залишається домовлятися», — переконаний господар. Анатолій Володимирович, хоч і тримається впевнено, визнає: ситуація в галузі на межі фолу. Тому що мають 20-відсоткове зростання орендної ціни паїв, збільшення плати за землю під виробничими потужностями, тваринницькими комплексами. А тут ще й здорожчали послуги, як каже Клименко, «довідки на довідку».
«За те, що виробляють продукцію екстра-класу, якої очікує ринок, маю людям платити гідну зарплату, — перелічує витрати власник. — Її зараз треба підвищувати. Мушу подбати і про медичну страховку, здоров’я співробітників, вони повинні регулярно проходити медогляди». Крім того, до фермерів, виробників ідуть люди за всіма соціальними допомогами — від народжень і до поховань. А тим часом концентратна група піднялася вдвічі у ціні, медикаменти, зооветеринарне забезпечення подорожчало на 70%, електроенергія — у 2,5 разу. «Раніше нам спокійно дизпаливо на 2 тижні у розстрочку давали, тепер цього немає», — засвідчує фермер. Тож приїхав домовлятися із колегами та з партнерами-переробниками: «Тільки на це і надія, що разом знайдемо вихід, як вижити».Упевнений, зокрема, що держава повинна перекрити поставки пальмової олії на український ринок заради власної продовольчої безпеки. Тоді так звані молоковмісні продукти не стоятимуть на заваді якісній вітчизняній продукції з натурального молока. «Ніяка олія не перекриє за своїми властивостями той білковий продукт, який потрібен країні і який може гідно конкурувати. Наш продукт за жодних обставин не повинен падати у ціні, — не втомлюється повторювати виробник. — Нема жодних підстав сподіватися на здешевлення молока, навпаки, воно буде дорожчати у виробництві. 80% худоби на молочно-товарних комплексах, фермах України сьогодні годується з ями, кормами зі складу. На випасання ніхто нікого не відправляє. Поки що ми годуємо торішним сіном, сінажем, силосом, такі корми з травня закінчаться. Годівля обходитиметься дорожче».
Спілкуванням та атмосферою на конгресі досвідчений аграрій задоволений: «Маємо не скандальний базар, а нормальну дискусію. Більшість розуміє, що мусимо не просто напрацювати пропозиції, але й дати конкретні рішення, усвідомити, з чим ми увійдемо в сезон. Бачу розуміння серед переробників. З багатьма підприємцями переговорив, здалося, що вони почули і зрозуміли. Якщо вони не підвищать ціну — буде важко. Поставив запитання абсолютно різним виробничникам: скільки, за їх прогнозом, має коштувати молоко при закупівлях? Відповідають: 8 грн. Я і мої земляки-колеги просимо по 6. Але дайте зараз передоплату, кредит, щоб ми нормально зайшли у посівну. Це реальний вихід на сьогодні. Схема проста, колись вже застосовувана. Подивіться на бізнес-історію, репутацію ферм і комплексів, з якими працюєте. Хочете від них молоко першого чи екстра-класу — допоможіть кредитуванням на посівну, дешевими грошима. Господар, фермер віддячать молоком. Оце і буде паритет. Ми ж в одному човні пливемо».
І не треба зважати на якісь там ярлики стосовно корпоративного зговору тощо, переконаний Анатолій Володимирович. Варто згадати, як свого часу консолідувався олійно-жировий ринок: побачили, що на краю прірви, то сіли і домовилися, тому й успішно розвиваються. «Усі ми розуміємо, що внутрішній ринок вже перегрітий, — аналізує власник «Катеринославського». — Треба разом міркувати, як виходити за кордон із нашою продукцією. Переробний бізнес ближче до першої лінії вогню — працюють з митницею, дозвільними документами і т.п. Треба разом сідати і проробляти шляхи, вектори такого виходу. І робити це дуже швидко: якщо не російський ринок, то куди іти? Європа насичена, маємо сподівання на азійський напрямок, там перспектива. Півсвіту цікавить усе, що твориться навколо сухого молока. Треба орієнтуватися на сухе молоко, масло, казеїн. Це наша перспективна, валютоспроможна, конкурентна продукція, яка може сміливо виходити на світовий ринок».
Шкодували учасники конгресу, що була відсутня ще одна ланка — торгівля. «Треба і представників цього сегменту запрошувати до спільного обговорення проблем, — зауважує Анатолій Клименко. — Бо один точно в полі не воїн. Треба ж рятуватися без державної підтримки. Трохи мали надію на громадські організації. Але вони працюють тільки від виборів до виборів, під конкретні політичні сили. Аграрій залишився сам на сам перед завтрашньою посівною, проблемами тваринництва.
Економісти порахували, що 25-літрова корова має самоокупатися, але під час кризи навіть 30-літрова не тільки не дасть прибутку, а й не дозволить протриматися серед валютних стрибків. Війна колись закінчиться, не можна допустити, щоби ми на той час залишилися із порожніми фермами, як колись у 90-ті. Позбудемося серйозної частини ринку праці, яку забезпечують молочно-товарні комплекси». І додав наостанок: «З нашим бізнесом достаток на одній окремій фермі точно не побудуєш. Нема що по-хуторськи виглядати, спостерігаючи, як сусідська хата горить. Бо і твоя точно загориться. Мусимо домовлятися конструктивно і діяти разом».
