Хоча в середніх і великих господарствах України найчастіше безальтернативно застосовують високопродуктивні самохідні обприскувачі, причіпні машини для захисту рослин не втрачають своїх позицій. До їх сильних сторін належить не тільки істотно нижча ціна придбання

Передбачування погоди — справа невдячна, однак наразі є всі підстави сподіватися, що «штурмівщини» навесні не буде. Зима взялася за справу серйозно, активно пускаючи в діло то мороз, то сніг. Трохи вологи в ґрунті нібито є, і вже нині потрібно поміркувати, як її використати максимально ефективно. І загалом — як правильно підійти до передпосівного обробітку ґрунту.

Ураховуючи непередбачувані погодні умови останніх десятиліть, український фермер повинен бути готовим унести мінеральні добрива практично будь-коли і за максимально короткі строки. Це особливо стосується ранньовесняного підживлення посівів озимих культур. Річ у тім, що через гостру потребу стежити за вологою селітру та сульфат амонію іноді доводиться розкидати буквально посеред зими. І до того ж стежити, щоб жодна гранула не пропала намарне.

Люди сприяють роботизації або, навпаки, вжахаються її. Хоча всі розуміють, що за допомогою цих механотронних розумних помічників є шанс вирішити чимало трудомістких питань, зокрема й в агросфері. Тому аграрних роботизованих машин більшає, і українці вже не лише використовують роботів, а й їх винаходять

Сьогодні доволі високий відсоток агровиробників в Україні практикує мінімальний обробіток ґрунту, періодично провадячи пряму сівбу в стерню. Причинами цього є прагнення зберегти вологу в ґрунті й мінімізувати витрати на його обробіток. Однак рано чи пізно постає питання розпушення глибших шарів ґрунту, ліквідації ущільнень і створення умов для нагромадження вологи. З цією метою вітчизняні фермери найчастіше застосовують глибокорозпушувачі — ґрунтообробні агрегати, оснащені потужними лапами, спроможними провадити обробіток на глибину від 30 до 40–45, а іноді й 50–60 см.

Потужні вітри змін у промисловості світу стимулюють виробників сільськогосподарських машин і послуг адаптуватися до вимог сучасності. Роботизація, екологізація та впровадження елементів точного землеробства стали невіддільними частинами нових самохідних агрегатів і причіпних знарядь. Українське сільськогосподарське машинобудування також намагається виробляти конкурентні машини й агрегати. Як у нього це виходить і чи можемо сподіватися на реальну конкуренцію вітчизняних брендів із потужними світовими лідерами? Що для цього потрібно і що нині пропонують заводи та невеликі підприємства? Говоримо про розроблення та створення в Україні сільськогосподарської техніки з Валерієм Адамчуком, директором Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (ННЦ «ІМЕСГ»), академіком НААН України.

Протягом останніх п’яти-шести років самохідні обприскувачі упевнено захоплюють більшу частку в загальних продажах машин для захисту рослин в Україні. Це пояснюється загальним зростанням рівня технології вирощування сільгоспкультур, її інтенсифікацією, а також необхідністю обробляти в пізніх фазах вегетації такі високорослі культури, як кукурудза та соняшник.

Серед багатьох типів і різновидів засобів захисту рослин, що ми бачимо у сільському господарстві, вартий уваги камерний тунельний обприскувач. Його застосовують для виноградників, ягідних, горіхових, хмелярських і фруктових господарств, для вирощування лікарських трав і спецій

Зернозбиральні комбайни — складна техніка й часто вельми дорога. Але малі фермерські господарства мріють про агрегати, що відповідають їхньому масштабу: компактні, маневрові й недорогі. Й така машинерія є!

Той факт, що скорочення строку сівби сільськогосподарських культур сприяє підвищенню їх урожайності, є загально відомим і цілком зрозумілим. Проте розв’язувати це завдання можна принаймні двома чинними шляхами: екстенсивним і інтенсивним.