Коли вітчизняний «Мрія Агрохолдинг» шукав собі співробітників на техноярмарку у Ганновері, це багатьох здивувало. Заступник генерального директора з кадрів цього господарства Владислава Рутицька пояснює усе дуже просто: «Нам потрібен якісний персонал». Компанія готова платити чималі гроші за кваліфікованих фахівців з європейським підходом до справи. Але де їх брати? З аграрними кадрами в Україні - відома проблема. Брак спеціалістів в АПК відчутний на всіх рівнях, починаючи від тракториста й доярки й закінчуючи топ-менеджерами. Агрохолдинги ведуть HR-битви за агрономів і гендиректорів, використовуючи як зброю високі єврозарплати й соціальні пакети.
Про компанію
«Мрія Агрохолдинг» - провідна агропромислова компанія України, заснована у 1992 році. Обробляє 298 тис. га земель в Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській областях. Вирощує та реалізує пшеницю, цукрові буряки, картоплю, ріпак, кукурудзу, ячмінь і гречку, використовуючи передові методи ведення сільського господарства: сучасну техніку й технології. Має понад 1700 одиниць сільськогосподарської та логістичної техніки.
В управлінні компанії елеваторні комплекси та зерносховища ємкістю зберігання 820 тис. т та картоплесховища потужністю 116 тис. т, а також насіннєвий завод, сучасні логістичні центри і лабораторії. Продукція компанії експортується у 25 країн світу, акції компанії котуються на Франкфуртській фондовій біржі. За підсумками 2012 року виручка компанії збільшилась на 30% порівняно з 2011-им та становила $ 347,9 млн, сукупний дохід виріс порівняно з минулим роком на 32% до $ 563,0 млн.
Кадрову кризу ще більше поглиблює наша зашкарубла сільськогосподарська освіта, відірвана від реалій життя, від землі. Агрономів вирощують на паркеті, зоотехніків - у зоопарку (це ще у кращому випадку), а механіків - на інструкціях до машин. Наявна велика кількість аграрних інститутів не призводить ані до збільшення аграрних кадрів на селі, ані до якіснішої підготовки фахівців, яка б виражалась у вмінні їх працювати за сучасними технологіями, демонструючи позитивні виробничі результати. Молоді фахівці, приходячи у господарства, демонструють не виробничі показники, а конфлікт між теорією та практикою, між мріями і прагматизмом.
«Допоможи собі сам», - кажуть американці. З минулого року почала готувати кадри Агрошкола «Українського клубу аграрного бізнесу», що базується на досвіді німецької агроосвіти. До ініціативи УКАБу долучилися й почали співпрацювати з Агрошколою крупні агрохолдинги «Кернел» та Миронівський хлібопродукт, одразу зрозумівши вигоди такого навчання.
Ще один холдинг - «Агро-Союз» презентував на торішній виставці «АГРО-2012» разом із компанією Global Management Challenge освітній проект «АгроБізнесІнкубатор» для студентів і випускників вузів. Мета - навчання кадрів для різноманітних проектів «Агро-Союзу».
Постійній вишкіл (модульні курси) українським фахівцям безкоштовно надає Німецький Аграрний Центр, що базується на Черкащині. Але чи не найфундаментальніше підійшли до цієї проблеми у «Мрії Агрохолдингу» - тут зрозуміли, що в Німеччині фахівців не накупишся, й вирішили створити, по суті, власний аграрний начальний інститут.
Вирощувати культури… і культурних фахівців
Господарство це обробляє 298 тис. га землі (хоче добирати паї ще), має на озброєнні 1700 одиниць передової новітньої техніки. Тут працює 5 тис. осіб - багато? Ні, людей все одно не вистачає. «Ми проаналізували, що попит на фахівців аграрного профілю у найближчому майбутньому зростатиме ще», - впевнена Владислава Рутицька. Виявляється, ринок не задовольняє навіть сьогоднішніх потреб. Що ж буде завтра? А треба думати на випередження. Зрештою, інвестиції у людей більш необхідні, ніж у залізо або добрива. І в агрохолдингу прийняли рішення запровадити кілька освітніх проектів по основних напрямах господарювання: Агрошколу, Механік-школу, бухгалтерські курси з аграрним профілем і курси керівників-менеджерів - АгроМБА.
Отже, ті, хто успішно вирощує кукурудзу й буряки, вирішили також культивувати фахівців. Але беруть неабикого. Приймають документи від студентів останніх курсів аграрних навчальних закладів, від випускників агроколеджів. Жанна Дуфіна, керівник Агрошколи і Механік-школи, повідомляє: цього року 380 кандидатів подавали документи на агронома, узяли 16 кандидатур. На механіка хотіли вчитися 370 юнаків - з них відібрано 17. Як правило, це не вчорашні школярі, а люди з певним досвідом аграрної праці й навчання. Провівши відбір, студентів забезпечують житлом і стипендією - близько 1000 грн на місяць (для порівняння: у студентській програмі «Завтра.UA» Фонду мільярдера Віктора Пінчука розмір стипендії становить 800 грн на місяць). Далі їх півроку вчитимуть саме тому, що їм найбільше придасться у роботі. А потім, підготувавши, - працевлаштовують у «Мрії Агрохолдингу» на високооплачувані посади.
Якнайближче до практики
Сьогодні в синтезі новому
Хай будуть місто і село
В. Сосюра
Дзвонять ранкові дзвони у тернопільській церкві, за кілька хвилин розпочинається навчальний процес. Аудиторії розташовані у Тернополі, у кількаповерховому сучасному офісі «Мрії Агрохолдингу». Студенти тут - такі самі молоді ентузіасти, як в інших навчальних закладах, нічим не відрізняються від типових представників цього соціального прошарку. Хіба що - точно знають, що робоче місце їм вже гарантоване. Заходимо в аудиторію. Так само нічим не відрізняються від звичайних університетських тутешні парти, зелена настінна дошка з крейдою, проекційна апаратура. Викладач Агрошколи, доктор сільськогосподарських наук Георгій Максимчук саме читає лекцію про балансування ґрунтового середовища. Розповідь ведеться не лише взагалі - прискіпливо розглядаються саме ті типи ґрунтів, які обробляє агрохолдинг.
Школа «Мрії Агрохолдингу» залучає до викладання не лише кращих українських, але й зарубіжних фахівців. Насамперед - представників фірм із насінництва, засобів захисту культур, аграрного машинобудування, таких як «Сингента», «Джон Дір», «Хольмер», «Монсанто», «Байєр» та ін. Тих, хто сьогодні робить погоду на ринку України. Взагалі це принцип, який у холдингу поклали в основу навчання: бути якнайближче до життя, до практики.
Помацати своїми руками землю після дощу, перебрати зерно, відчути запахи скошеного сіна чи навіть добрив… Просто походити по елеватору, машинному дворі, фермі… Без цього навряд чи можна осягнути й полюбити свій фах, однак реально таку можливість має далеко не кожен типовий студент, та й професор теж. Заступник гендиректора «Мрії Агрохолдингу» Владислава Рутицька звертає нашу увагу ще й на те, що у традиційних аграрних навчальних закладах бракує належної матеріальної бази: «той чи інший університет має якийсь комбайн, куплений у 60-х роках минулого століття, вони намагаються його запустити й пояснити студентам, як це працює. А потім студент приходить у господарство, де є трактор John Deere, комбайн Holmer. І що?». Звісно, від зустрічі з дійсністю випускник отримує шок. Тож компанія робить ставку на те, щоб ростити своїх фахівців якомога ближчими до практичних реалій. Натомість для тих, хто вчиться під егідою «Мрії Агрохолдингу», всі виробничі потужності - до послуг студентів: дивися, вивчай, крути кермо.
Агробізнес взагалі-то є сезонним, мінливим, нестандартним. Те, що можна побачити у вересні, ще тільки починається у квітні. Але навчання побудовано так, що воно прив’язане до виробничого циклу: 12 освітніх модулів чітко достосовано до циклу польових робіт.
Якщо, приміром, за вікном квітень, то агрономи вивчають сівбу, а механіки - сівалки й удобрювачі. Щоб теорію тут-таки підкріпити практикою - попрацювали в аудиторії, потім виїхали у господарство й побачили, як воно є насправді. Восени, відповідно, вивчатимуть процедури жнивування. Тобто молоді люди наочно бачать весь виробничий цикл – від планування (що і як сіяти) до збирання, зберігання й продажу урожаю. Студентам дається бачення бізнесу в цілому й розуміння, як це працює у такому крупному агрохолдингу.
Агрошкола готує лінійних менеджерів, агрономів, технологів із вирощування конкретних культур, фарм-менеджерів та керівників агрономічних підрозділів. Механік-школа - інженерів, сервісників, фахівців з ремонту й обслуговування машин, керівників підрозділів механізації сільського господарства. Результати діяльності цього освітнього закладу «Мрії Агрохолдингу» такі: у 2011 році з 20 студентів працевлаштовані 20, а у 2012-му з 28 студентів - теж усі 28. Ця ж тенденція обіцяє зберегтися надалі. «Ми маємо дуже низьку плинність кадрів - усього 4% на 5000 працівників, - стверджує пані Рутицька. - «Мрія Агрохолдинг» - один із кращих працедавців галузі за таким психологічним параметром, як задоволеність роботою».
Ігри з саблезубим фіскалом
«Чудово!!!» - подумав студент, побачивши, що викладач пише йому «задовільно».
Анекдот
Але якщо агрономів і механіків на ринку бракує, то бухгалтерів нібито ж вистачає? Чи варто було відкривати й такий факультет?
Фахівець цього профілю навчання Олеся Піцик підкреслює ту ж проблему: відірваність традиційних бухгалтерських курсів від живої практики: «Наприклад, оподатковування як таке в інститутах вивчають тільки на останніх курсах. Ми ж випускаємо майбутніх головних бухгалтерів підприємств, які будуть готові до цієї роботи з першого ж дня». До того ж, в аграрній сфері є своя специфіка. Агрохолдинг розкидано по великих територіях. Усюди - свої нюанси.
Зараз у Школі бухгалтерів навчаються 16 студентів зі Львова й Тернополя. Їхня освіта спрямовується на поглиблене вивчення питань обліку, оподаткування, фінансового програмного забезпечення. Тут студіюють останні виробничі версії бухгалтерських програм, причому вчать їх на сучасних комп’ютерах, а не «на пальцях», як у багатьох аграрних вишах. До викладання залучають практиків: сертифікованих аудиторів, провідних знавців аграрної сфери. До речі, на лекціях іноді слухачів стає більше: до студентів вмотивовано долучаються діючі спеціалісти підрозділів «Мрії Агрохолдингу». Бо вища комп’ютерна грамотність доступна нині далеко не кожному бухгалтерові на селі. От вони й актуалізують свої знання, або й освоюють щось нове.
Агрохолдинг - це велика кількість працівників, між якими повинна бути чітка взаємодія, злагодженість, однакове бачення мети своєї праці. Тож, крім суто професійних знань, студентам дають тут ще й досвід командної роботи й тімбілдингу. Фахівець відділу навчання Олеся Піцик демонструє, як це робиться. Здавалося б навчання дебету-кредиту, вираховуванню податків - справа сухувата, однак формули тут трохи «присмачуються» казкою у стилі фентезі. Студентам пропонують зіграти в гру на зразок телевізійного «Форту Буайяр», у якому вони, розбившись на команди, потрапляють то до «Печери саблезубого податківця», то у «Вежу дракона-обліковця» - у специфічно змодельовані ситуації, так чи інакше дотичні до реальної агробухгалтерії.
Такий креатив добре сприймається як студентами, так і викладачами, які теж молоді й натхненні. Наприклад, Жанна Дуфіна, один із керівників навчального процесу, має лише 25 років, дві освіти (педагогіка й фінанси) і два роки стажу в агрохолдингу. Вона формулює своє завдання амбітно: «Ми маємо на меті сформувати нове покоління працівників аграрної сфери - молодих, вмотивованих і дуже професійних».
Механік-школа у Хоросткові
Ми їдемо у село Хоростків Тернопільської області, де проходять навчання студенти Механік-школи. Чому вона розташована саме там? Бо у Хоросткові знаходиться технопарк «Мрії Агрохолдингу» - дуже масштабний. Мабуть, один із найбільших у галузі.
Разом із керівником бази механізації Іваном Татарином бродимо по цьому технічному «Ганноверу», що постав на Тернопіллі: 33 бурякозбиральних комбайнів Holmer, 162 тракторів John Deere різної потужності та 38 обприскувачі цієї ж фірми, 83 зернозбиральних комбайни Lexion і ще 20 джондірівських, а також - дванадцятиметрові борони John Deere та Kello-Bіlt, більше десятка також широкозахватних культиваторів Lemken Gigant 12… Розбігаються очі. З тих 1700 одиниць техніки, які має холдинг, більшість - дороговартісна: трактор або комбайн коштує $200–500 тисяч. Ця машинерія оснащена комп’ютером, що сіє чи збирає урожай по сигналах із космосу. І хоч керувати такою технікою навіть легше, ніж радянським техномотлохом, однак вона коштовна і тому вимагає відповідального ставлення. До того ж, її треба вміти використовувати інтенсивно: дороге знаряддя не повинно простоювати, бо той таки трактор - не розкіш, а засіб виробництва, що має швидко окуповуватися.
Не менше враження справляє й логістичний склад, де акуратно на полицях поблискують тисячі нових запчастин. Зі слів Івана Татарина, тут на площі 1200 кв. м на стелажах у п’ять рядів зберігається 120 тис. різноманітних деталей до машин. «Принцип роботи складу - як у супермаркеті, - пояснює завідуючий технобазою. - Кожна запчастина має бірку-етикетку й проведена через комп’ютер. Механік приносить спрацьовану деталь - отримує нову». Перфектна закордонна техніка, що є на озброєнні «Мрії Агрохолдингу», ламається нечасто, але якщо це станеться - деталь буде доставлена у поля максимум за 24 години.
В одному ж приміщенні з інженерним управлінням розміщено й лекційні класи Механік-школи. Повчилися трохи і - до тракторів. Тоді ще повчилися - йдуть вивчати логістику запчастин, чи прямують у кімнату операційного контролю виробничих процесів «Мрії Агрохолдингу» - Smart Operations. Там можна спостерігати, як у комп’ютерній грі, за всією армадою рухомої техніки агрохолдингу, обладнаної засобами GPS-навігації. На екранах комп’ютерів у дівчат-операторів видно не тільки переміщення машин, яка куди їде. Супутниковий сигнал дозволяє навіть контролювати кількість солярки у баках кожного трактора або вантажного автомобіля й вчасно реагувати на будь-які складнощі, які можуть виникнути з тією або іншою машиною. Таким чином, логістику й механізацію, автоматизацію й системи контролю над технікою - все це студенти Механік-школи справді не лише «проходять» теоретично, а й бачать, освоюють і застосовують на практиці.
Ліфти для кадрового підйому
Молоді фахівці! Забудьмо про індукцію та дедукцію.
Виробляймо продукцію!
Фольклор племені ейчарів
Фахівців менеджменту вищої виробничої ланки АгроМБА тут готують теж. Причому - за вже перевіреними методиками спільно з Київською школою економіки і Львівською бізнес-школою. Але якщо у традиційних програмах магістратури бізнес-адміністрування (МБА) розглядаються кейси, тобто секрети зростання й успіху відомих у світі фірм - «Нестлє» чи «МакДональдс» - то у школі бізнес-адміністрування «Мрії Агрохолдингу» вивчають кейс, власне, своєї компанії, щоб за досвідом далеко не ходити.
А замість дипломної роботи студенти мають запропонувати бодай невеличкий план оптимізації будь-якого виробничого процесу у «Мрії Агрохолдингу». Це може бути покращення якогось бізнес-процесу, чи удосконалення етапу виробництва, чи запровадження нового сорту рослин. Така дипломна, як мінімум, дозволяє побачити потенціал випускника не тільки як виконавця, а й менеджера та дослідника. А у кращому випадку - отримавши свіжу ідею, справді застосувати дипломну розробку на практиці й отримати економічний ефект.
Отже, виглядає так, що «Мрія Агрохолдинг» хоче створити якнайширші можливості для вертикального й горизонтального просування своїх кадрів: створює їм кар’єрні ліфти, а собі - додаткові можливості направлення фахівців у регіон, де саме бракує потрібних спеціалістів.
Аби пожвавити комунікацію між студентом і роботодавцем, холдинг також бере участь у створенні всеукраїнського порталу з аграрного працевлаштування. Владислава Рутицька пояснює це так: «Ми хочемо, щоб люди використовували можливості віддаленого навчання». Агропідприємство усіляко вітає можливості для дистанційного навчання й обіцяє надалі робити на нього додаткову ставку у пошуку кадрів. Але, не передовіряючи таку справу лише Інтернету, холдинг створив в 10 містах, де діють аграрні університети, мережу своїх агентів - симпатиків, що поширюють інформацію про «Мрію Агрохолдинг» і вербують для нього потенційні кадри.
Так, холдинг готує кадри насамперед для себе. Але, попри такий прагматизм, тут мислять набагато ширше. Тож Владислава Рутицька цитує китайського мислителя Сунь Цзи: «Учитися треба все життя». Як результат зусиль - навчальна програма «Мрії Агрохолдингу» нещодавно стала золотим переможцем премії кадровиків HR Brand 2012. Але важливіше, що велике й успішне підприємство отримало постійне джерело найголовнішого виробничого ресурсу - вмотивованих фахівців.
Коментар
Михайло ТУРЧАК, студент Механік-школи
- Я родом із Заліщицького району Тернопільської області. Пройшов кілька ступенів фахової освіти. Учився у професійно-технічному училищі, коледжі. Потів вступив до університету. Коли друзі повідомили мені про існування такої Механік-школи, я спробував вступити й до неї, склав тести. Мене погодилися узяти. Тоді я домовився в університеті, щоб не кидати заклад, про індивідуальний графік навчання. А стаціонарно вчуся тут, щоб здобути вже конкретну посаду у «Мрії Агрохолдингу». Бо навіть з університетським дипломом у нашому регіоні важко отримати добре робоче місце, а тут його гарантують. Вчитися треба загалом півроку: чотири місяці теорії і два - практики. Механік-школа забезпечує нас гуртожитком у Хоросткові, харчуванням. Є у нас телевізор, зал важкої атлетики, басейн. Інтернет поки що тільки в навчальних класах, але обіцяють провести найближчим часом і до гуртожитку. На вихідні їздимо додому.
У мене є водійські права, трохи поїздив на тракторі John Deere сьомої серії, агрегатованим із бороною. Спочатку працюватиму механіком у «Мрії Агрохолдингу», далі сервісним інженером, узагалі в цьому підприємстві є шанси для кар’єрного зростання.
