Важкий американський трактор на чотирьох гумових гусеницях трикутної форми - потужний, а разом з тим напрочуд повороткий… Так виглядає модель «Стайгер Квадтрак», або за техпаспортом Case ІH Steіger Quadtrac 500, призначена для роботи в суперскладних умовах із використанням найбільш широкозахватних агрегатів. Місяця півтора тому ми побачили цього гіганта на полігоні у Німеччині. У ньому поєднувалися конструктивна оригінальність, елегантність і разом з тим могутність. Відчувалося, що є й інші переваги у цієї супермашини з номінальною потужністю понад 500 к. с. Спостерігали ми за ним з цікавістю - та, на жаль, здаля. І от «Агробізнес Сьогодні» довідався: такий самий трактор уже працює в Україні в одній з агрофірм Павлоградського району на Дніпропетровщині.
Французи Західного Донбасу
Їдемо на Західний Донбас. Не сказати б, що ці місця аж такі аграрні. Але ми багато чули про те, що це - край шахтарських традицій. Так і є: силуети шахт, копрів раз-по-раз виникають на обрії. Земля тут дає подвійну вигоду: у надрах - вугілля, на поверхні - сільськогосподарське виробництво. Крім того, про Павлоград багато було чути під час розпаду СРСР. Бо саме тут виготовлялися балістичні ракети СС-24 з ядерними боєголовками. Кожна з них була здатна знищити ціле європейське місто. Але після проголошення без'ядерного статусу України ракети утилізували у тому-таки Павлограді.
Але зараз нас цікавить цілком мирне господарство «АГРО КМР», яке є власником оригінального трактора і базується у селі Троїцькому. Засновники й інвестори цього підприємства, як виявилося,- кілька французів, приватних осіб, що створили сільськогосподарський кооператив. З одним із них, Жан-Лу Мішелем, нам вдалося поспілкуватися.
Бажання вести в Україні господарство у партнерів виникло після Помаранчевої революції - вона справила на них сильне враження, так само як і українські широкі, але погано оброблені й недоглянуті поля. Тож вони вирішили працювати тут, оформили оренду. На Дніпропетровщину нині наїжджають періодично й почергово.
Ну, а постійно у Павлограді мешкає ще один їхній співвітчизник, найнятий топ-менеджер Арно де Ла Салль. «Я - мов передатний ремінь між французьким менталітетом і українською реальністю», - жартує Арно. Не зважаючи на молодість (йому близько тридцяти років), має неабиякий аграрний досвід. Народився Арно у багатодітній фермерській родині. Зміг закінчити університет за двома спеціальностями - юридичною й аграрною. Прагнув справжньої складної справи… У Франції вільних земель бракує, 20 га вважається чималим господарством. Тож у 19 років юний де Ла Салль поїхав до Африки. Корчував джунглі, вирощував кукурудзу, рис, арахіс. Там інколи бракувало води, їжі. Обробляв усього 35 га. Праглося більшого… А тут тепер - 7500 га! Є де показати свої здібності.
Арно де Ла Салль вільно спілкується з українцями мовою, яку він сам вважає російською. Насправді ж це своєрідний аграрно-життєвий суржик. Граматика ніби таки російська, от специфічні слова «ріпак», «сівалка», «добриво» француз використовує українські. Чи зрозумів би його якийсь москвич, важко сказати, а от наші сприймають вельми добре. Словом, видно, що мову він вивчав не в Сорбоні, а у полях.
Управляючий агрофірмою за характером динамічний - але й по-філософському врівноважений. Здається, ніяка новина не може похитнути його віру в те, що тупиків не існує. Він розповідає про примхи пайовиків, негоду чи спеку як про якусь даність - тобто те, чому можна дивуватися, радіти чи сумувати, але на що годі вплинути. Але є речі, на які він впливає охоче й енергійно: організація виробництва, прийоми землеобробітку, підбір персоналу… І відтак - на зростання врожаїв і прибутку. От саме про це ми й розмовляємо.
«АГРО КМР» вирощує озиму й яру пшеницю, ріпак, соняшник, ярий ячмінь. «Хочемо розширити сівозміну - ще сіяти сорго»,- каже Арно. Французи в оренду взяли землі двох колишніх колгоспів, і нині земельний банк підприємства становить 7,5 тис. га, це понад 1500 пайовиків довірили їм свої наділи. А штатних працівників в «Агро КМР» нараховується близько 30-ти, з них безпосередньо у полях працює лише 12. Решта - охорона й адміністрація.
На машдворі ми бачимо два потужних трактори Case ІH Steіger виробництва міжнародної корпорації CNH - це мов два могутні «брати Клички». Обидва оснащені двигунами по 500 к. с., з однаковими кабінами. Різняться вони лише ходовою частиною: один - їздить на спарених колесах, інший - на гумових гусеницях. Крім того, господарство має два комбайни Case 8120, і п’ять тракторів тієї-таки марки Case. Крім двох згаданих «Стайгерів», ще два «Магнуми» потужністю на 350 к. с. кожен і ще один старенький Case 7220 випуску початку 1990-х років потужністю близько 100 к. с. Коли ми під’їхали на машдвір, він саме тягнув у поле бочку з хімпрепаратами до обприскувача. Видно, що служить на неосновних роботах, але ще цілком справний.
Крім того, зауважуємо у дворі три англійські телехендлери (телескопічні навантажувачі) фірми JCB. Серед основних знарядь праці на озброєнні господарства є ще обприскувач John Deere з шириною штанг 30 м і два розкидачі добрив Amazone. Ніби усе? А чим же французи обробляють грунт? Та, власне, спеціальних знарядь нема, бо господарство практикує ноутіл - технологію, коли сіють без жодного обробітку. Є у них зернова пневматична сівалка Horsch АгроСоюз ATD 11.35, яка має ширину захвату 12 м і сіє просто по стерні, паралельно також вносячи добрива. Спостерігаємо, як її завантажують насінням пшениці й амофоскою. І заслуговує увагу ще одне знаряддя від тієї-таки фірми Horsch, яке віднедавна придбало «Агро КМР». А саме - агрегат, що сіє й вносить добрива за системою стріптіл. «Ми почали переходити на стріптіл. Посіяли за цією технологією соняшнику 1800 га, трохи ріпаку. У наступному сезоні хочемо розширити цей експеримент, і ще спробувати стріптілом посіяти сою і сорго»,- пояснює Арно.
Із супутником у кабіні
Співвласник компанії «Агро КМР» Жан-Лу Мішель додає також, що вони викупили й обладнали по-сучасному зернотік. Як бачимо, інвестиції вкладено чималі, причому уся техніка - супер, за останнім словом технологій. Жан-Лу пропонує проїхатися на гусеничному тракторі й переконатися у можливостях цієї машини.
Після дощу стало парко. Волого пахне земля, духмяніють квіти. Сідаємо разом із трактористом Володею Лешиком у кабіну - тут жодних запахів і прохолодніше, ніж на дворі: чітко працює клімат-контроль. Кабіна простора, суціль засклена, тому огляд - на всі 360 градусів. Сидіти зручно й настільки комфортно, що почуваєшся якимось генералом. Видимість - краща, ніж з вертольоту, що йде на бриючій висоті.
Їдемо ґрунтовою дорогою - горбкуватою, у баюрах. Звісно, «танки бруду не бояться». «У нього шарнірно-з’єднана рама і до того ж гусениці незалежні - кожна працює окремо від інших»,- коментує тракторист Володя Лешик. Система Quadtrac використовує чотири незалежних гусеничних рушії. От вони й забезпечують чудове тяглово-зчіпне зусилля, плавність руху. До того ж, стабільності на схилах або на горбкуватому полі машині додає запатентована технологія компенсації нерівності. Внутрішній датчик виправляє помилки оператора, викликані раптовим нахилом або незграбним поворотом.
Чому ж гусениці у нього трикутні? Бо це, в принципі, той самий колісний трактор, тільки замість коліс - гумові стрічки. Саме форма трикутника у цьому випадку інженерно досконаліша й зручніша, ніж, скажімо, квадратна.
Їхати до поля від МТС - 7 км. Долаємо цю відстань хвилин за п’ятнадцять: трактор розвиває швидкість 35 км/год. Між селом Богданівка і Троїцьке - стерня, тут щойно зібрали ріпак. Ми бачимо рівні ряди пожнивних залишків - ріпак культивували за новітньою технологією стріп-тіл із міжряддям 45 см. Не виходячи з кабіни, тракторист розкладає сівалку із транспортного положення в робоче. Але вистрибує на поле до агрегату, щоб відрегулювати глибину посіву.
Управляючий господарством Арно звелів спробувати посіяти тут-таки яру пшеницю - без щонайменшого попереднього обробітку ґрунту. Він теж тут. Перевірятиме: витягає із багажника свого джипа гумові чоботи, перевзувається. Ґрунт доволі вологий - учора ж біля Троїцького лила злива. Мабуть, не кожний колісний трактор наважився б зараз вийти у поля. Принаймні, буксував би. Але стерня за нашими гусеницями лише ледь прим’ята. Коли у трактора дві гусениці або спарені колеса - вага машинно-тракторного агрегату розподіляється усе-таки менш рівномірно. А на чотирьох окремих гусеницях - площа опори розподілена ідеально. Крім того, не «зсувається» назад під вагою агрегату, відтак, трактор і не буксує зайве. Тобто використання чотирьох гусениць дозволяє якнайповніше використовувати увесь тяговий потенціал трактора й при цьому уникати зайвого ущільнення ґрунту.
Висів контролюється з робочого крісла тракториста: на моніторі ми бачимо усі основні параметри. У кабіні - ще кілька пристроїв. «От відеокамера - поки що вона нам не потрібна, це щоб видно було, як зерно з комбайна завантажується у бункер причепа, якого тягтиме цей трактор, - показує Лешик. - А це - автопілот Trimble. От я спочатку об'їжджаю поле, забиваю у комп'ютер його межі, тобто контур - адже поле може бути не обов'язково прямокутним. Потрібно вручну виконати деякі нескладні процедури, а потім уже Trimble Autopilot сам вестиме трактор по супутниковому зв'язку. Тільки наприкінці гону мені доводиться втручатися: тоді я розвертаю агрегат сам».
А що ж причеплена до трактора сівалка? Вона на розвороті сама піднімається й потім опускається - теж «знає», що їй робити, вже без втручання механізатора.
Питаю, які ще переваги у користуванні автопілотом. «Трактор завантажений завжди на 100 %. Іде рівно, мов по струнці. Вручну б водій так кермувати не зміг - однаково МТА ледь-ледь вихляв би уліво-вправо. А тут автопілот веде машину з абсолютною точністю».
Робимо кілька гонів, зупиняємося. Жан-Лу Мішель і Арно де Ла Салль розгрібають землю: перевіряють якість посіву по ноу-тілу. Вона їх влаштовує. Арно підбиває підсумок: «Ми зараз посіяли пшеницю на потрібну глибину, плюс-мінус 2 см. Вважаю, нормально. Тут цілком можна вести сівбу без усякого дискування». При нормі 100 кг/га бункера має вистачити приблизно на 40 га. А там на край поля під’їдуть вантажівка DAF із навантажувачем JCB, дозаправлять сівалку (приблизно через дві години) - і новий цикл.
Спокійна сила
Трикутник - це досконалість.
Енциклопедія символів
Тракторист Володя Лешик - молодий, жвавий, дотепний. Цікавиться новинами науки і спорту. Ще рік тому він працював у Лисичанську майстром виробничого навчання - викладав у школі тракторну справу. Як він потрапив до французьких фермерів? У вчителя довга відпустка - ціле літо, а зарплата мала. Тому Володя постійно наймався на жнива в різні господарства підпрацьовувати комбайнером - добре знав техніку. У тому числі в теорії зацікавлено вивчав ті іноземні машини, які тільки-но почали з’являтися на полях України. От його за штурвалом новітнього зернозбирального комбайна Case якось і запримітив один із співвласників «Агро КМР».
Може, й не пішов би майстер-викладач зі школи, та співпало так, що йому скоротили години навчання, а натомість запропонували читати слюсарну справу й патріотичне виховання. Володимир Лешик обрав інший різновид патріотизму - реальну працю на землі. Ба й платять французи набагато більше, ніж він отримував би як шкільний учитель.
«Я на цьому тракторі - рік уже, - підсумовує тракторист Володя. - Трактор відмінний, моторесурс у нього великий. Коробка-автомат працює ідеально, керування дитяче: однією клавішею джойстика. Зручно й дуже добре. А щодо господарів - підкуповує їхня повага до людини. Уміють цінувати працівників. Арно мені говорив: мовляв, ми не можемо у Франції бути французами, а тут - поводитися якось інакше, по-радянськи».
Колись генерал де Голь йшов у Франції на президентські вибори під гаслом «Спокійна сила». Мабуть, цю ж характеристику можна застосувати до трактора, придбаного французами у корпорації CNH. Але все-таки: чому вони купили саме «Квадтрак»? Є ж не менш потужні машини. Мабуть, має він якійсь додаткові переваги.
Арно перераховує кілька важливих моментів: «Техніку Case компанії CNH ми знаємо давно - у нас є комбайни й інші трактори цієї марки. Ще причина: ми добре знаємо людей з українського представництва CNH, переконалися вже, що можемо на них розраховувати у різних випадках. Вони нам дали машину у лізинг, що зручно з фінансового боку. Далі: ми хочемо застосовувати прийоми точного землеробства. Сіяти, обприскувати по сигналу з супутника. І тут уже важлива не тільки точність цілевказівки, але й чіткість виконання команд. Трактор на чотирьох гусеницях по GPS-навігатору йде, немов по струнці. Його не водить убік, не хитає на нерівностях поля. Він абсолютно стовідсотково керований - при своїй великій потужності і будь-якій вазі агрегату».
Отже, на полі з найскладнішим ландшафтом Trіmble AutoPіlot автоматично веде агрегат по заданій лінії із максимальною точністю. Він добре служить для найвибагливіших операцій (скажімо, для обробітку ґрунту за методом стріптіл), бо дає можливість досягати точності плюс-мінус 2,5 см. При цьому зменшується втома оператора й підвищується безпека робіт - людині не треба зайве напружуватися, лише у найбільш відповідальні моменти. Ефективно працює Trіmble AutoPіlot також у нічний час і в умовах обмеженої видимості, або у складній місцевості: він унеможливлює просіви або перекриття. Система автоматичного керування дозволяє вести цілодобову роботу за будь-якої погоди. Ну, й не останній фактор - це економія пально-мастильних матеріалів, насіння, добрив і засобів захисту рослин - до 20 %. Вона досягається завдяки точності, ощадній скрупульозності їх внесення, що й забезпечує застосування Trіmble AutoPіlot на легко керованому машино-тракторному агрегаті.
Арно називає ще одну причину купівлі саме «Квадтрака», пов’язану з подальшим ланцюгом агротехологій. Їхній зернозбиральний комбайн Case 8120 має широкозахватну 14-метрову жатку. Він дуже продуктивний, швидкий у дії. Розвантажувати його найоптимальніше на ходу - у великий бункер обсягом 30 куб. м. Але тягнути такий причіп до снаги лише 500-сильному трактору. Це міг би робити й Steіger на спарених колесах. Однак він - заширокий, громіздкий, важко вписується у технологічні габарити, тоді як гусеничний - дуже компактний, вузький. Він добре упорається з бункером-перевантажувачем ще й тому, що його чотири гусениці забезпечують прекрасну маневреність - у поєднанні з «ламаною» рамою. Радіус розвороту у нього мінімально можливий: могутній «Стайгер Квадтрак» складається легко й швидко, ніби якийсь туристичний велосипед.
Колишній СРСР виробляв ракети СС-24, «мов сосиски» (за висловом Хрущова), при цьому значно менше дбаючи про сільгосптехніку. Тоді як в Європі й США інженери удосконалювали засоби виробництва, винаходили зручні сівалки, плуги - і ось такі чудасії, як трактор «Квадтрак» із автопілотом.
Французи прийшли на колгоспні руїни - і тепер піднімають на Павлоградщині передове сільське господарство, привносять нові прийоми землеробства. Але їм тут не завжди мед. Іноземців найбільше дивує наша бюрократія. Іноді доходить до анекдоту: керівник підприємства змушений виписувати доручення на… самого себе. Наші джунглі, мабуть, ще густіші від африканських? Арно ділиться труднощами з реалізацією зерна: «У цьому році дуже важко відправити продукцію на експорт. За форвардними контрактами ми маємо відвантажувати зерно з Одеси. Але поки що не можемо. Відправляємо звідси вантажівками, а там - порти забиті».
Жан-Лу Мішель підсумовує: «Величезний потенціал для агробізнесу ми бачимо в Україні. Але потрібні чіткі нормальні правила, щоб тут працювати».
