agro business 160 160

На правому березі Дону

/ Механізація АПК / П'ятниця, 18 жовтня 2013 13:16
altІгор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Завод Ростсільмаш не схожий на жоден із машинобудівних підприємств, хоча має чимало пізнаваних рис. Це велетенське підприємство з виготовлення різноманітної аграрної техніки, відоме сільгоспвиробникам ще з радянських часів, нині стає на рейки сучасного транснаціонального капіталізму.

 

По Дону пропливає баржа - повз дебаркадери-ресторани, пам'ятник на березі селянину дідові Щукарю - персонажу творів нобелівського лауреата Михайла Шолохова… Рух річкового транспорту «тихим Доном» напрочуд жвавий.
 

alt

Ясним днем група українських аграріїв у кількості близько 20 чоловік фотографується на набережній у Ростові-на-Дону. Інженери, фермери, менеджери сільгосппідприємств задоволені. Вони зробили ознайомчий марш-кидок по величезних цехах великого машинобудівного підприємства на півдні Росії. Звісно ж, Ростсільмаш - не Ермітаж, але подивитися тут є на що.
 
Ростов-на-Дону - велике багатонаціональне місто-мільйонник. Небідне. Лівий плаский берег  Дону, про який Шуфутинський співає відому пісню - це заплави, пляжі, ресторани, ганделики… Словом, територія розваг і російського шансону. А от правий - це мальовничі старі вулиці, які круто збігають до річки, широкі міські площі, заводи, цехи… Звісно, Ростсільмаш розташований на цьому правому березі. Ростовчани пишаються ним, як дніпропетровці, мабуть, ракетним «Південмашем». Знайти завод нескладно: чи не кожна міська маршрутка чи тролейбус проходять повз його прохідну. А на одній із центральних площ міста на п’єдесталі встановлено не танк чи літак, як загалом заведено в Росії, а зернозбиральний комбайн. Бо саме з цією машиною насамперед асоціюється Ростов-на-Дону.
 
Мені довелося бувати на багатьох машинобудівних заводах в Україні і за кордоном. Ростсільмаш не схожий на жоден із них, хоча має чимало пізнаваних рис. Помпезне заводоуправління у стилі сталінського ампіру, з ліпними соцреалістичними барельєфами. Деякі цехи, а також «Комбінат харчування» (їдальня на 1000 місць) побудовані ще в часи перших сталінських п'ятирічок. А от прохідна у стилі кубізм і у фірмових біло-рожевих кольорах - вже пізнього періоду: мабуть, початку ХХI ст.
 
На подвір’ї підприємства - скупченість техніки: готова продукція стоїть просто неба, чекає відправлення. А у цехах - хай-тек обладнання виробництва США і Німеччини сусідить із пропагандою у радянському ключі: транспаранти, бігборди, гасла. Щоправда, усміхнені плакатні робітники закликають не будувати комунізм чи виконувати п’ятирічку за три роки, як раніше, а всіляко задовольняти замовника і досягати найвищої якості продукції, типу такого: «Клиенты ждут качественную и надежную технику».
 
Завод Ростсільмаш - це гігантська територія із декількома просторими цехами, майданами для виготовленої техніки, дослідницькими ділянками (!) майже по гектару кожна… Саме так: просто на території заводу між виробничими корпусами тут сіють, скажімо, кукурудзу - а потім жнуть своїми ж комбайнами, перевіряючи їх у дії. Супроводжував нас по цехах, складах, відкритих майданчиках і офісних приміщеннях директор представництва компанії Ростсільмаш в Україні Дмитро Дьяченко. Він колись і сам працював на цьому підприємстві.
 
altПриблизно з 2000 року тут іде послідовна реконструкція й модернізація виробничих потужностей. Позитивне враження справив на нас величезний цех (власне, завод у заводі) лазерного розкроювання й різання металу, де цілодобово працюють 17 лазерних верстатів і 15 станків для згинання металевих корпусів. Нашим екскурсоводом і експертом на цій дільниці став начальник цеху Шабіддін Рагімов. А заслужений машинобудівник Росії Сергій Крашенінніков, помічник гендиректора з питань виробництва, водив нас по лініях механоскладального цеху, де сходять з конвеєра зернозбиральні комбайни нового покоління марок ACROS (у серпні ц. р. Ростсільмаш випустив 10-тисячний комбайн цієї марки - Ред.) і TORUM, а також кормозбиральні DON та RSM.
 
Усім аграріям відомо дошкульне місце будь-якої імпортної техніки: вона гарна й люба, допоки не зламалася. А подальший ремонт інколи на кілька тижнів виводить із ладу якийсь італійський комбайн чи французький трактор. То як із сервісом у ростовчан?
 
Він починається, звісно, зі складу запчастин. На заводі це радше - потужний і всеохоплюючий логістичний комплекс. Показала нам його завідувачка Людмила Черткова. Проект його здійснювався за підтримки консалтингової німецької фірми Hoffbauer, що розробляла також склади для відомих світових компаній Airbus, Daimler Chrysler, Fujitsu. На площі близько 33 000 кв. м розміщуються всі необхідні деталі на будь-який агрегат цього виробника, загальна номенклатура - 9 тис. позицій. У тому числі знайдемо тут і запчастини машин, які випускаються на заводах у США й Канаді, що належать тій-таки транснаціональній компанії Ростсільмаш. Зберігання тут - у п’ять ярусів. Піднімальні механізми поставлені німецькою фірмою Jungheіnrіch. Водій навантажувача-штабелера Анна Плахова та ще кілька її колег легко маневрують у проходах між стелажами.
 
На складі, логістика якого вивірена за підтримки німецьких фахівців, працює 60 осіб, які забезпечують максимальний темп відвантаження запчастин - 30 єврофур за зміну. Це й дає можливість компанії дотримуватися свого гасла: «Запчастину в поле протягом 24 годин!». Тут установлені сучасна система обліку й видачі запчастин і автоматизована система керування складом Vіadat - аналогічна тій, що є у фірм Siemens та Bosch. Комп’ютерне забезпечення логістики здійснювалося під керівництвом фахівців Vіastor Sіstems. Тобто очевидно, що для ростовчан орієнтиром у складській справі, прикладом для наслідування були американці й німці - лідери світового технічного прогресу.
 
Тут, у Донському краї, ріллі - близько 6 млн га, з них тільки зерновими засівають понад 3 млн га. У Росії діє такий вид підтримки аграріїв, як субсидія на кожен гектар землі, яку обробляє селянин. У невеликому, щоправда, розмірі - 265 руб./га, але все-таки це краще, ніж нічого. Плюс - дофінансовується з російського бюджету 20 % витрат на придбання сільгосптехніки, якщо вона походить від вітчизняного виробника. Зі слів губернатора Ростовської області Василя Голубєва, на ці цілі з обласного бюджету виділено на 2013 рік 160 млн руб. (приблизно 40 млн грн). Далеко не всі ці кошти, як можна було подумати, дістаються компанії Ростсільмаш, хоча це тут чи не єдиний вітчизняний виробник, принаймні - найпомітніший.
 

alt

Щоб стримати імпорт (насамперед - з Німеччини, Білорусі й США, де потужно виробляють агротехніку), уряд Росії до 7 березня 2016 року ввів захисне мито на зернозбиральні комбайни у розмірі чверті від їхньої вартості. Крім того, у 2013 році Росія вирішила підтримати виробників сільгосптехніки ще й державними субсидіями. З кожної одиниці техніки буде повертатися з бюджету 15 % від ціни реалізації. Звісно, можна сперечатися щодо ефективності такого регулювання ринку - на противагу чистій конкуренції. Та й російська бюрократія не гірше за нашу вміє вставляти палиці в коліщата виробникам. Як у нас повертають ПДВ з експорту, ми знаємо - це до питання про перспективи відшкодування 15 %. Але все-таки видно, що свого селянина на Дону шанують. І цінують власне машинобудування, розуміючи, що це і робочі місця (а у компанії Ростсільмаш працює на загал десь 10 тис. осіб). І податки. І, зрештою, добробут співгромадян. Ще цікавий нюанс: після урядових преференцій-обіцянок Ростсільмаш оголосив про зниження ціни своєї техніки на ті-таки 15 % вже для… українських аграріїв.
 
Спеціалісти з напрямів докладно розповідали нам про усе, що виготовляє Ростсільмаш: зерно- й кормозбиральні комбайни, трактори, різноманітне причіпне обладнання (борони, сівалки), «зелена лінійка» косарок і грабарок - словом, майже уся лінійка сільгосптехніки, тому компанія позиціонується як фуллайнер, виробник усього спектра обладнання для сільського господарства.
 
Ринок сільгосптехніки в Росії, як-то кажуть, неміряний. А є ж ще інші сусідні країни, які ніяк не спроможуться підняти своє сільгоспмашинобудування «до нових висот». Потреби аграріїв України, Казахстану чи Канади теж хтось має задовольняти, і на заводі Ростсільмаш питають: чому не ми? Окремо можна згадати Білорусь. Там теж є потужний виробник сільгосптехніки, усіляко підтримуваний державою - «Гомсільмаш». Але наразі, мабуть, усі розуміють, що головна зброя у змаганні за споживача - це якість продукції і її ціна.
 
altОтже, ростовський сільмашзавод - це спроба колишнього велетенського підприємства радянського штибу стати на рейки глобалізованого капіталізму. Дуже багато подібних потуг на пострадянських теренах, як ми знаємо, закінчувалися невдачею. Заводи занепадали й розтягувалися на металобрухт, або перебудовувалися на шопінгові центри, як київський «Більшовик». Знаємо ми й деякі більш вдалі варіанти приватизації - коли йшло скорочення номенклатури виробів, залишалися тільки найбільш вдалі продукти. Тут варто згадати насамперед нашу кіровоградську «Червону зірку». Але є й цілком позитивні приклади, коли навпаки: підприємство за капіталістичних умов розширювалося і ставало набагато більш успішним, ніж за часів «розвиненого соціалізму». Тут назвемо завод сільгосптехніки BBG під Лейпцигом. До 1990 року він був державним і працював «під омофором» НДР - країни-сателіта Радянського Союзу. Нині належить компанії Amazone, процвітає й продає культиватори, сівалки й обприскувачі у багатьох країнах світу. Імовірно, саме такий шлях обрав і Ростсільмаш: розвиток, якість продукції, чіткий менеджмент, швидкий технічний сервіс.
 
Одним із ключових нинішніх принципів компанії Ростсільмаш, як ми переконалися, є її відкритість. Такі делегації, як українська, тут - правило, а не виняток. Цехами, як Ермітажем, водять іноземців і школярів. Власне, з цих-таки міркувань постійно показують свої виробничі цехи й офіси українським виробникам інші компанії, а саме John Deere, Amazone, Lemken, Vaderstad, Deutz - тобто майже всі провідні світові машиновиробники агротехніки. І це теж цілком по-капіталістичному: ніяких «залізних завіс», ніякої Берлінської стіни між виробником і споживачами.

 

 29 березня 2024
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
29 березня 2024
 29 березня 2024
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit ...
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit радять включати ...
29 березня 2024
 29 березня 2024
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
29 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.