Несприятливі зими можуть стати причиною сповільнення розвитку як окремих рослин (а звідси нерівномірність фаз розвитку рослин на полі, слабший вплив хімічних засобів), так і всього поля (затримка з дозріванням). Вони ж знижують стійкість рослин до хвороб, а то й зовсім стають причиною їх відмирання. Проте різні поля одну й ту ж зиму переживають по-різному і показують різну врожайність. Причина тут в тих факторах, на які ми маємо вплив.
Рослина гине при замерзанні вузла кущіння. Волога в клітинах перетворюється на лід, той розширюється та розриває клітину з середини. Як же не допустити перетворення внутріклітинної вологи на лід?
За якої температури замерзає вода? Якщо Ви відповіли «нуль градусів» — неправильно. Температура замерзання залежить від того, наскільки багато в ній розчинено. Якщо лід посипати сіллю, як це робить дорожня служба, то він розтане і не замерзатиме навіть при значних низьких температурах. Так і з внутріклітинною та міжклітинною рідинами — чим більше в них розчинено цукрів, тим нижчу температуру витримає рослина. Питання перезимівлі значною мірою визначається накопиченням достатньої кількості цукрів у вузлі кущіння. Коли відкинути складні наукові слова, то все зводиться до того, що краще перезимовують сильніші, добре розвинуті рослини.
Для озимих злакових оптимальним станом для входження у зимівлю вважається наявність 3-4 стебел із 3-6 листочками на кожному. Стебла з одним чи двома листочками мають високу ймовірність відмирання весною (весняна редукція пагонів). Стебла з 7 і більше листочками є перерослими, і в них збільшується ймовірність вимерзання у зв'язку з переходом у стадію виходу в трубку. Щоб отримати оптимально розвинуті рослини перед входженням у зимівлю, потрібно дотриматися кількох правил.
В останні роки лімітуючим фактором для добрих сходів є наявність осінньої вологи. Тому так важливо провести правильний передпосівний обробіток та зберегти вже наявну в ґрунті вологу. Потрібно мінімізувати час між передпосівним обробітком та посівом. Розрив у 2-3 години може значно погіршити якість сходів. Правильним рішенням є застосування посівних комплексів, що за один прохід проводять передпосівний обробіток, внесення стартових добрив, передпосівне ущільнення, посів, прикочування та легке штригелювання. Між передпосівним обробітком та посівом проходить менше двох секунд. Штригелювання створює розрихлений шар, що запобігає випаровуванню капілярної вологи.
Для отримання сходів потрібно 90 градусів суми середньодобових температур, для формування кожного листка — ще 70 градусів. Тобто для формування 4 пагонів, спроможних перезимувати в умовах Центральної та Західної України, потрібно близько 73 днів (для трьох пагонів — 58). З урахуванням припинення розвитку близько 5 грудня (через низьку середньодобову температуру) це означає, що посівна має закінчуватися 24 вересня (для трьох пагонів — 8 жовтня).
Оскільки тривалість світлового дня впливає на процес кущіння, то не варто починати посів пшениці раніше 12 вересня. Отже, оптимальну перезимівлю (і найвищий урожай) забезпечує період посівної із 12 по 24 вересня. Якщо ви не можете засіяти всю площу за 12 днів, значить у вас недостатньо посівної техніки. Існує практика, коли в посівах після 1 жовтня збільшують норму висіву. Мовляв, не встигне розкущитися, зате густіше зійде. Така практика має свої недоліки, оскільки пізніші посіви мають менше часу для накопичення цукрів, та ще й конкуренція за світло заважає. Пізні загущені посіви входять у зиму слаборозвинутими і більш схильними до вимерзання.
Коли вже згадали про конкуренцію, то варто поговорити про норму посіву. Рідкі посіви дадуть менший урожай через малу кількість колосків. Загущені означатимуть високу конкуренцію, слабкі рослини, високу ймовірність вимерзання та менший урожай через малі колоски. Відстань між рослинами пшениці в рядку має бути 2,5-5 см. Тобто на погонний метр рядка не більше 40 рослин. Далі дивимося на міжряддя посівної техніки. Наприклад, 12,5 см дасть 8 рядків на метр ширини, а значить 8 х 40 = 320 рослин на квадратний метр, або 3,2 млн/га (у засушливих регіонах варто знизити на 5%). Сівалки з більшим міжряддям мають нижчу максимально допустиму норму посіву. На практиці норму визначають, виходячи з можливостей сорту, а менше міжряддя збільшує конкуренцію та погіршує перезимівлю.
Остання повністю визначається виживанням вузла кущіння. Із цим пов’язане питання глибини посіву. Жодні дослідження не довели поширену в вітчизняних аграріїв думку, що «посію глибше — менше вимерзне». Навпаки, при глибоких посівах сходи з'являються пізніше, рослини витикаються слабкі. На живлення від сонця рослина переходить лише при появі 3 листочків, а при глибоких посівах уже перший листочок практично вичерпує можливості зернини. Такі рослини не встигають накопичити достатню кількість цукрів. Незалежно від глибини посіву вузол кущіння формується на глибині в 2-2,5 см, і коли він замерзне, то рослина загине. Встановлювати більшу глибину посіву потрібно у випадку, коли сівалка не дотримує глибину закладання насіння. Тоді встановлюємо так, щоб найменша глибина закладання була 3 см (як правило, встановлюють 4-5 см). Коли сівалка чітко тримає встановлену глибину закладання посівматеріалу, то для пшениці оптимальною є глибина в 2-3 см.
Швидшому розвитку та накопиченню цукрів сприяє одночасне з посівом внесення добрив. З практики успішних українських господарств добре себе зарекомендувала система, при якій не менше 2/3 норми добрив вноситься з основним обробітком на глибину в 20-25 см, а не більше 1/3 вноситься із посівом у міжряддя на 2 см глибше за глибину посіву. При цьому створюються добрі стартові умови для швидкого розвитку, накопичення поживних речовин та входження у зимівлю в оптимальній фазі, і не сповільнюється розвиток кореневої системи.
За доброї зимової погоди перезимує все. Однак розумний агроном тим і відрізняється, що має кращі врожаї у не найкращі роки. Щоб озимі злаки перезимували, варто:
- мінімізувати час між передпосівним обробітком та посівом. Цим зберегти вологу та отримати дружні сходи;
- провести посівну вчасно, вкластися у 12 днів;
- не загущувати посіви. Чим менше міжряддя, тим менша конкуренція між рослинами;
- посіяти неглибоко. Якщо сівалка може чітко дотримати глибину, то це має бути 2-3 см;
- посіяти зі стартовими добривами.
Максим ДІДОРЕНКО, Володимир МІРНЕНКО
ТОВ «Пьотінгер Україна»
