Після того, як російський «Газпром» кілька разів погрожував своїм клієнтам в Україні і ЄС відімкненням газопостачання, у ЄС було зроблено висновки. Почалася повільна, проте невідворотна трансформація європейського ринку газу, й монополія Росії відходить у минуле. Європа нарощує використання альтернативних джерел енергії, знаходить нових надійних постачальників. До портів Польщі, Латвії прибувають танкери зі скрапленим природним газом. Аналогічний спосіб забезпечення себе газом почала активно впроваджувати й Україна.
100 проектів газової автономії
На виставці «АгроВесна-2018» ми познайомилися із діяльністю концерну «УкрАвтономГаз». Для його клієнтури магістральні газогони, що тягнуться до нас аж із Сибіру і пронизують Україну своїми капілярами, стають непотрібні. Це підприємство вкопує автономний резервуар біля елеватора чи ферми, або житлового коттеджного містечка і возить туди машинами чи залізницею скраплений газ пропан-бутан. У Європі цей газ називають також абревіатурою LPG (liquefied petroleum gas). Підприємство понад 10 років займається газозабезпеченням. Підключили по Україні понад 150 сушарок усіх типів, які є на ринку. Не лише вітчизняні, а й німецькі, італійські, американські, бразильські…
Директор ТОВ «УкрАвтономГаз» Андрій Дорофеєв пояснює: «Коли ми в Україні говоримо про зріджений газ пропан-бутан, більшість розуміє, що мова йде про паливо для автомобілів — автогаз. Але цей вид палива використовується ще й для систем газопостачання підприємств та для опалення будинків. Такі системи газопостачання широко застосовуються і підтримуються урядами в багатьох країнах Європи та Америки». Тобто українське підприємство робить те, що й Євросоюз у себе — допомагає розбудувати конкурентну інфраструктуру, незалежну від джерел газопостачання, які перейшли до нас ще з часів УРСР.
Співробітники компанії, що займається автономним скрапленим газом, називають свою клієнтуру, і виявляється, що це дуже відомі підприємства агросектору і харчопрому, вельми успішні. Це такі компанії, як «Світоч», «Миронівський хлібопродукт», «Українська молочна компанія», «Ніжин Агро», «Рошен», «Бершадська птахофабрика», «Переяславський елеватор», «Нестле»… Компанія «УкрАвтономГаз» за останні п’ять років реалізувала понад 100 проектів газифікації. Всі вони розробляються індивідуально, з урахуванням особливостей і побажань об’єкта. Чимало підприємств уже використовують скраплений газ як резервне паливо, а деякі — як основне.
Ось приклади успішної автономної газифікації господарств в аграрній галузі. ВАТ «Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів» (Київська обл.) спеціалізується, зокрема, на виробництві комбікормів для птиці, свиней і великої рогатої худоби. Крім комбікормового заводу на обладнанні фірми «Бюлер», підприємство має елеватор і зерносушарне господарство. Під час енергетичних криз та «митних війн» ще у 2000-х роках Переяславський ЕКХП потрапляв у «чорні списки» Россільгоспнагляду, що забороняли торгівлю з цим підприємством. Встановивши обладнання від ««УкрАвтономГазу» обсягом 300 куб. м, він отримав додаткове резервне джерело енергопостачання, яке страхує підприємство від перебоїв із газом.
Підприємство «Промінь Поділля» (Хмельницька обл.) вирощує на 12 тис. га зернові, бобові, олійні культури. Директор Олександр Бурейко каже: «Ми відзначаємо плідну роботу в процесі реалізації системи автономного газопостачання пропан-бутаном зерносушарок Tornum. Все обладнання зарекомендувало себе позитивно».
Відоме тваринницьке підприємство «Дан-Фарм Україна» у Кагарлику на Київщині відгодовує понад 30 тис. голів свиней. Перший заступник генерального директора Вадим Шестаков говорить: «Впровадження системи резервного газопостачання забезпечило безперебійну роботу тваринницького комплексу і стало гарантією нашої енергетичної безпеки».
Підключитися якомога швидше
Централізоване забезпечення газом, теплом, електрикою — це взагалі псевдосоціалізм, який позначений такими ризиками, як перебої у постачанні, диктат монополіста, гігантські витрати на передачі енергії, немотивовані стрибки цін. Автономне ж газопостачання — це незалежність від централізованих газогонів та розподільчих станцій, які дають збої… Та й можуть взагалі залишити без газу у критичний момент.
Скраплений газ у холодний сезон також активно використовують для опалення цехів, складів, молокозаводів, хлібокомбінатів, котеджів… Скраплений LPG-газ своїми експлуатаційними характеристиками дуже подібний до природного. Однак постає, звісно, питання ціни. Зріджений газ поки що дорожчий природного на 8–10%. Але все-таки «скраплений пропан-бутан є ефективною альтернативою природному газу й твердому паливу (вугіллю, торфу) і особливо дизпаливу — насамперед за вартістю», — запевняє Віктор Черненко. Життєвий досвід підказує, що він має рацію. Коли почав стрімко й постійно дорожчати бензин, багато хто переобладнав свій автомобіль саме на той-таки скраплений газ, вартість якого більш конкурентна. «Назву, до прикладу, елеватор у містечку Білий Колодязь на Харківщині. Доволі великий — місткістю понад 100 тис. т зерна, — каже Віктор Черненко. — Він працював у структурі колишнього «Заготзерна» на природному газі з трубопровідної магістралі. Ми повністю перевели його на автономний скраплений газ. За відгуками керівництва підприємства, економічно елеватор працює з тим же успіхом, що й раніше. На підприємствах аграрного бізнесу дуже поширене автономне газопостачання. Та звертаються до нас також сталеливарні підприємства, асфальтобетонні заводи».
На автономію штовхають й інші причини. Зараз виробництво зерна в Україні виросло настільки, що експорт і переробка просто не встигають за агровиробниками. Інфраструктура завузька, її бракує. Тому по країні будується багато зерносховищ, елеваторів, переробних підприємств. Розвивається птахівництво, оклигує і тваринництво — виникають нові птахофабрики, тваринницькі ферми, комбікормові цехи. Усі ці приміщення потребують опалення. А також котеджні селища, офісні будинки, розважальні палаци й аквапарки. Будівництво ж 1 км газогону обходиться у 4–5 млн грн в Україні, та й не так просто врізатися у магістраль. Автономно ж підключитися — набагато простіше. У селі Андріяшівка Сумської області кілька років тому у швидкому темпі збудували елеватор, розрахований на зберігання 80 тис. т зернових та олійних культур. Його директор Олександр Дудник повідомляє: «У нас було реалізовано будівництво автономного газопостачання скрапленим газом зерносушарки Petkus. Завдяки цьому рішенню нам вдалося реалізувати запуск нашого комплексу в найкоротші терміни».
Жирний і альтернативний
Є ще один цікавий плюс для скрапленого газопостачання. Ми пам’ятаємо, до яких захмарних висот може задирати ціни на свій газ російський «Газпром». Та ще й висувати ультиматуми на кшталт «Бери або плати!». Скраплений газ поки що трохи дорожчий магістрального. Але тут ми бачимо тренд на здешевлення. Яким чином? По-перше, зріджений газ «жирніший» природного — він у 3,5 разу калорійніший, ніж метан із газопроводів і характеризується тепловою ефективністю, за рівнем якої він утричі випереджає природний. По-друге, значна частина пропан-бутану видобувається в Україні. Сьогодні 35% ринку — це вироблений саме на українських підприємствах, десь 40% ринку постачає нам Білорусь, і решта — інші, в тому числі майже 15% припадає на російський газ, отриманий не обов’язково напряму з Росії. По-третє, є можливість ще здешевити його, змішавши з біогазом. А той — теж наш, він дедалі інтенсивніше виробляється в Україні, бо для цього є багато аграрної сировини.
Голова Держагентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук нещодавно декларував: «Маємо амбітні цілі: прагнемо більше виробляти і споживати біодизелю й біоетанолу — в Україні для цього є всі необхідні ресурси. У Держенергоефективності згідно з європейськими директивами вже розробили законодавство, яке створить обов’язковий ринок біоетанолу. А це дасть можливості інвестування у нові заводи з виробництва біопалива».
Отже, біометан дешевий. Ставляться спеціальні змішувальні установки, і пропан-бутан змішується повітрям із ним. Цей коктейль-газ доводиться до потрібної калорійності. Потім він потрапляє в загальну газову мережу, щоб його можна було використовувати універсально. Устаткування, яке раніше працювало на природному газі, можна переналаштувати, використовуючи змішувач.
Російські ж керівники все ще хапаються за газотранспортну систему, намагаються обійти газогонами Україну, «вбухуючи» мільярди у сумнівні північні, південні, турецькі потоки… Але й ми теж уже не сподіваємося на РФ. Починаючи з 2014 року, стало зрозумілим, що економіка, побудована на добросусідських відносинах із газопостачальною Росією, закінчилася.
Коментар
Віктор ЧЕРНЕНКО, комерційний директор групи компаній «Укравтономгаз»
— Ми займаємося автономним резервним газопостачанням зрідженим газом пропан-бутан по всій Україні. У нас є об’єкти практично у кожній області. За місяць Україна споживає 150 тис. т скрапленого газу. Звісно, більшість його йде на заправку автомобілів — 60%. Це обсяги, які вже перевищують продажі дизпалива і бензину. А ще десь 30–35% — це газозабезпечення сушарок та інших підприємств. Газ зберігається на території наших клієнтів у резервуарах (підземних і надземних) і через групову установку подається, наприклад, на зерносушарку. Якщо є залізничне сполучення з елеватором, газ можна підвозити цистернами. Але в основному ми використовуємо автотранспорт. Газовози під’їжджають, і газ зливається у ємності, які стоять на підприємстві. Системи на автономному газу монтуються дуже швидко. Багато підприємств уже використовують пропан-бутан як резервне паливо. Однак значна частина зерносушарок торік уже користувалася пропан-бутаном як основним.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
