У різних ґрунтово-кліматичних зонах України під ріпак озимий застосовують диференційований обробіток ґрунту, тобто використання полицевого (оранка) та безполицевого (чизельний, плосокрізний, дисковий, комбінований) способів обробітку, а за глибиною як поверхневого (6-8 см), мілкого (8-16 см), так і середнього (17-24 см) і глибокого (25-30 см) обробітків, залежно від типу ґрунту, його механічного складу, попередників, видів добрив, засміченості бур’янами тощо.
Ріпак озимий можна вирощувати практично на всіх видах ґрунтів з оптимальним значення pH від 6,0 до 7,0, адже при занадто високих чи низьких значеннях pH ґрунту рослина може страждати від нестачі макро- і мікроелементів живлення та суттєво знижувати врожайність насіння.
Як показує досвід науково-дослідних установ та виробничників, оптимальним строком для сівби ріпаку озимого в Україні є період із 15 серпня по 10 вересня, а кращими попередниками — культури, які рано звільняють поле, як правило, це ранні зернові та зернобобові, круп’яні культури (горох, пшениця озима і яра, ячмінь озимий і ярий, жито, овес, гречка, просо, вика та ін.).
Розпочинають обробіток ґрунту під ріпак озимий відразу ж після збирання попередника негайним лущенням стерні лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 8-10 см, а краще важкими тандемними двослідними дисковими боронами (БДВ-7, БДП-6,3, БГР-4,2 «Солоха», AREST L/AREST TXL, MARS TWIX HB, CUT XXL, CROSS H5,0, Challenger 1435 та ін.) на глибину 14-16 см.
Після дискування проводять основний обробіток ґрунту полицевими плугами різних модифікацій ПО-3-35, IBIS Plus, UNIA VARIO PLUS з котками TERRA для вирівнювання зораної поверхні, або використовують напівплуги чизелі PLOW, KRET L, Cultiplow Gold з котками TERRA. З метою економії пального застосовують також комбіновані плоскорізні агрегати КР-4,5 чи АКШ-5,6 «Резидент», АП-6 «Европак», ККП-6 «Кардинал».
При повному зневодненні посівного шару влітку доцільно відтермінувати строки проведення наступного обробітку ґрунту (культивації) до випадання дощів. Культивацію після основного обробітку ґрунту краще проводити при масовій появі бур’янів з метою їх механічного знищення та вирівнювання поверхні поля.
Однією з головних вимог одержання високих урожаїв при вирощуванні ріпаку озимого є ретельний передпосівний обробіток ґрунту. Оскільки насіння ріпаку дрібне, то для отримання його дружніх сходів обробіток ґрунту під посів повинен бути спрямованим на створення вирівняного, вологого, пухкого з дрібногрудкуватою структурою шару ґрунту на глибині загортання насіння (2-3 см). При недостатній вирівняності поверхні ґрунту перед посівом можливі суттєві втрати урожаю аж до 20% за рахунок нерівномірного висіву насіння по глибині, що призводить до значної строкатості стеблостою. Такі сходи, як правило, відстають у рості та сильніше уражуються хворобами і пошкоджуються шкідниками.
Культивацію під посів ріпаку проводять безпосередньо перед самим посівом на глибину 4-5 см на добре вирівняних полях культиваторами зі стрілчастими лапами на S-подібних пружинних стояках (наприклад, КБМ-10,8ПС, КБМ-9,6ПС-4Д, КБМ-14,4ПС-Д тощо), а також культиваторами закордонного виробництва, наприклад, Case Tiger-mate II, Lemken Smaragd та інші. Для посіву ріпаку озимого найкраще використовувати пневматичні сівалки (типу СПУ-6, Акорд (СПР-6), АMAZONE, LEMKEN тощо), які забезпечують оптимальну глибину загортання і норму висіву насіння. Вчасне і високоякісне проведення цих заходів забезпечує появу своєчасних рівномірних сходів, розвиток міцної кореневої системи і, як наслідок, добру перезимівлю рослин.
Бажано й економічно вигідно суміщати операції з основного та передпосівного обробітків ґрунту, застосовуючи комбіновані агрегати (типу ATLAS 6.0, VIKING 5.3) або грунтообробно-посівні комплекси (типу АMAZONE). З метою економії енергоресурсів та часу за кордоном (у Німеччині 50%), а в останній час і в Україні ріпак висівають по мілкому та нульовому обробітку ґрунту сівалками типу GHERARDI G117. Цей спосіб сівби має деякі переваги, а саме зменшується розрив між збиранням попередників і висівом озимого ріпаку, скорочуються матеріальні витрати на підготовку ґрунту, краще зберігається і накопичується волога за рахунок післяжнивних решток, які затримують більше снігу на полі та сприяють кращій перезимівлі рослин. Однак за даними наукових установ Степу, зокрема Інституту зрошуваного землеробства НААН України, використання мілкого дискового обробітку в 2014 році призводило до зниження урожайності ріпаку озимого на 0,12-0,4 т/га (8,4-23,4%) за рахунок підвищення щільності ґрунту та погіршення поживного режиму (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність ріпаку озимого, залежно від попередника
та способу основного обробітку ґрунту за 2014 р.
Максимальний урожай, як і передбачалось, було отримано по чорному пару за полицевої оранки на 12-14 см — 3,32 т/га. Чизельний обробіток ґрунту після сидерального пару та льону олійного практично не поступався полицевому за винятком варіанту з чизелюванням по чорному пару, де урожай знижувався на 1,61 т/га, або 48,5%. У той час, коли використання мілкого та нульового обробітку ґрунту в природних умовах Західної Європи, зокрема Німеччини, практично не поступається за рівнем урожайності насіння енергоємній полицевій оранці на зяб.
Ріпак ярий
Ярий ріпак, як і озимий також потребує якісної і своєчасної підготовки ґрунту під посів. Після збирання попередників (зернові, зернобобові, багаторічні трави) відразу ж проводять лущення стерні (БДВ-7, БДП-6,3, БГР-4,2 «Солоха», AREST L/AREST TXL) на глибину 10-12 см з метою загортання післяжнивних решток, а через 2-3 неділі повторне лущення по мірі появи бур’янів для їх знищення. Ні в якому разі не можна переносити основний обробіток ґрунту на весну, адже це призводить до значних втрат вологи, пересихання та брилуватості ґрунту у весняний період за винятком технологій з посівом у попередньо необроблений грунт, або використанням комбінованих посівних комплексів з одночасним обробітком ґрунту та сівбою (наприклад, АMAZONE). При основному обробітку ґрунту під ріпак ярий використовують ті ж самі способи та агрегати, що й під озимий. Обробіток краще проводити в кінці вересня на початку жовтня на полях з попередньо внесеними мінеральними чи органічними (за наявності) добривами.
Розпочинають весняний обробіток під ріпак ярий при фізичній стиглості ґрунту, яка на легких за механічним складом відмінах настає при вологості 40-70% від НВ (ГПВ), на важких — 50-65%. Для чорноземів оптимальна вологість становить 15-18% (по відношенню до абсолютно сухого ґрунту).
Закриття вологи перш за все виконується на полях брилуватого зябу важкими зубовими або пружинними боронами БП-8, БП-24, СТ-15, FlexiCoil, Magnum та ін. Зволікання з боронуванням призводить до втрати великої кількості води, які можуть досягати 30-60 т/га щоденно. Окрім збереження вологи ґрунту, боронування забезпечує вирівнювання поля, що дуже важливо для дрібнонасінної культури. В разі невирівняності поля боронування проводять у два сліди. На вирівняних полях після стерньових попередників, оброблених з осені важкими дисковими боронами або безполицевими знаряддями, проводити ранньовесняне боронування недоцільно.
Запізнення із проведенням передпосівної культивації, при відсутності опадів затримує сівбу ріпаку ярого і тим самим знижує його урожайність. Надмірно глибокий обробіток навесні збільшує шпаруватість ґрунту, що посилює його висушування, особливо за жаркої вітряної погоди. Тому глибина передпосівної культивації (4-5 см) в усіх випадках повинна відповідати глибині загортання насіння. Порушення цієї агровимоги приводить до зависання зерна в напівсухому прошарку ґрунту і зрідженості сходів. Серед знарядь для допосівного обробітку більш досконалими є культиватори зі стрілчастими лапами на S-подібних пружинних стояках (наприклад, КБМ-10,8ПС, КБМ-9,6ПС-4Д, КБМ-14,4ПС-Д і інші). Поле під посів ріпаку ярого повинно мати добре подрібнений і вирівняний грунт (максимальний розмір грудочок — 3 см) та бути чистим від бур’янів.
Посів проводять якомога раніше на початку весняно-польових робіт (СПУ-6, Акорд (СПР-6), АMAZONE, LEMKEN) при прогріванні ґрунту на глибині 10 см до 4-6 ˚С, що приблизно співпадає із часом сівби ячменю ярого. За умови посушливої погоди виконують коткування посівів, для підняття вологи з нижніх шарів ґрунту у верхні до насіння, з метою отримання дружніх сходів та вирівнювання поля.
Перспективним напрямом є суміщення операцій з передпосівного обробітку ґрунту навесні, тобто використання комбінованих агрегатів, які проводять передпосівну культивацію, вирівнювання, ущільнення ґрунту за один прохід (типу ATLAS 6.0, VIKING 5.3 та ін.), а також грунтообробно-посівних комплексів по типу АMAZONE. Актуальним також залишається питання посіву ріпаку ярого за «нульовою» технологією у попередньо необроблений грунт спеціальними сівалками прямої дії типу GHERARDI G117. Однак ставлення науковців та виробничників до технології «нульового» обробітку ґрунту неоднозначні. Вони свідчать про можливість прояву ризиків у зниженні продуктивності ріпаку та зростанні рівня його забур’яненості, ураженості хворобами та шкідниками, що потребує додаткових регламентів догляду за посівами, збільшення застосування засобів захисту рослин при контролюванні шкідливих об’єктів.
На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що обробіток ґрунту під ріпак ярий та озимий перш за все повинен бути своєчасним і зорієнтованим на збереження ґрунтової вологи, ретельну вирівняність поля за оптимальної дрібногрудкуватої структури ґрунту та виконуватись із використанням мінімальної кількості технологічних операцій комбінованими ґрунтообробними агрегатами чи грунтообробно-посівними комплексами, що дозволяє зекономити енергетичні ресурси.
