Сучасні причіпні та самохідні обприскувачі належать до того типу машин, які цілковито відповідають за врожай впродовж тривалого проміжку часу. Саме від ефективності проведення захисту рослин сьогодні залежить добра половина успіху. Враховуючи те, що на кожен гектар поля на пестициди витрачається не менш ніж 80–100 у. о., правильний підхід до таких машин суттєво впливає на рентабельність виробництва. Тому розглянемо основні конструктивні елементи обприскувачів для того, щоб визначитися із критеріями їх вибору.
Обсяг бака безпосередньо впливає на продуктивність машини: чим частішими є заправки, тим більше простоює техніка. Тим паче, що на деяких культурах норми внесення робочого розчину на 1 га можуть обраховуватися сотнями літрів, тому чим більшим є бак, тим краще. На жаль, чимало господарств знижують продуктивність робіт, допускаючи логістичні прорахунки за підвозення води. Зокрема, причиною цього є відсутність кратності місткості цистерн, які підвозять воду до обсягу бака. Це призводить до затримок у роботі. Пов’язаною проблемою є також втрата часу на нормальне змішування робочого розчину. Інакше він просто не подіє як слід.
Оптимізувати цей процес можна передусім, використовуючи місткі ємності для води, причому бажано, щоб запас води у кожній із них давав змогу заправити бак обприскувача двічі.
Також варто заздалегідь готувати маточні розчини, а ще краще застосовувати спеціальне обладнання — польові змішувальні станції. У такому разі до бака обприскувача потраплятиме вже готовий робочий розчин, що змішувався впродовж не менше години.
Слід також звертати увагу на продуктивність насоса обприскувача. Найпоширеніша помилка — придбати машину з насосом малої продуктивності, на яку при цьому встановлено місткий бак. Відповідно, якщо нам потрібно внести на кожен гектар понад 100 л робочого розчину, обприскувач буде «задихатися» і рухатися із удвічі нижчою швидкістю, тобто не можна буде говорити про якусь адекватну продуктивність його роботи.
Також слід враховувати середній розмір полів у господарстві, а не лише загальну кількість гектарів. Якщо такий становить приблизно 50–60 га, то логістично зручно буде запускати в поле обприскувачі з обсягом бака від 3000 до 4000 л. Якщо площа полів сягає понад 100 га, то ліпше буде обрати машини з максимально великими баками. В такому разі себе чудово покажуть об’ємні причіпні машини.
На практиці нерідко трапляється так, що для господарства, котре обробляє кілька тисяч гектарів, логічно купують високопродуктивний обприскувач, ширина захвату штанги якого перевищує 36 м. Якщо при цьому більшість полів має невеликий розмір, то це буде не обприскування, а постійне смикання на місці. Надто під час виконання розворотів та інших маневрів.
Однак на просторі самохідний обприскувач дасть сто очок вперед будь-якому причіпному агрегату. Окремі моделі за безвітряної погоди можуть провадити захист посівів на швидкості до 30 км/год. Вона досягається завдяки підвищеній прохідності самохідних машин та високій маневреності. Вони менше в’язнуть у грунті у порівнянні з причіпними «бочками», і, звичайно ж, набагато легше розвертаються та долають підйоми.
Головна вимога до довжини штанги — це її кратність до технологічних колій, прокладених розкидачами міндобрив та посівними агрегатами. Ширина штанги повинна дорівнювати або бути кратною цим показникам, щоб машина могла йти тими самими коліями, а не натоптувати нові. Здається, це знають усі, однак часто ігнорують, що призводить до проблем та непорозумінь під час експлуатації.
До речі, дуже важливо також звертати на те, щоб в облюбованій моделі обприскувача обов’язково було передбачене регулювання колії. Інакше під час вирощування різних культур буде складно вписатися у наявні технологічні колії, якщо, скажімо, мова йде про міжряддя 45 та 70 см. До того ж вельми бажано не заощаджувати на функції автоматичного регулювання колії з кабіни, оскільки ручне регулювання у деяких машин може відібрати купу часу та нервів.
Загалом сучасний обприскувач неможливий без розумних електронних систем, які підстраховують від впливу людського фактору та дають змогу частково боротися із примхами погоди й особливостями рельєфу. Ясна річ, чудес не буває, але від багатьох помилок таким чином убезпечитися можна.
Надто, коли ми ведемо мову про підтримку постійної висоти штанги над поверхнею рослин чи грунту, що під час високої швидкості і на нерівному рельєфі поля практично неможливо зробити на око чи за допомогою механічних конструктивних рішень.
Висота впливає на якість обприскування: якщо штанга опущена занадто низько, тоді не буде повноцінного покриття рослин, а якщо вона стоятиме зависоко, в цьому разі різко зростатиме ризик знесення робочого розчину вбік.
Дуже корисна функція — автоматичне вирівнювання тиску в системі за різкої зміни навантаження на двигун та швидкості. Досить часто під час виконання розворотів та початку руху на краю поля система здійснює надмірний вилив робочої рідини, а в окремих випадках, навпаки, недодає норму. У такому разі вельми доречними будуть електронні системи з автоматичними регуляторами тиску, які гарантовано утримуватимуть задану норму виливу робочого розчину, незалежно від швидкості. .
Зауважимо, що переважна більшість виробників сучасних обприскувачів пропонують аграріям спеціальні системи навігації, автоматичного водіння та контролю відмикання управління секцій на вже оброблених ділянках поля та під час виконання розворотів. По-перше, якщо навчитися з цим ефективно працювати, використання таких систем є реально зручним, а по-друге, застосування технологій точного землеробства під час проведення захисту посівів дає змогу не менш реально заощаджувати кошти за рахунок відсутності перекриттів, економії робочої рідини та підвищення продуктивності обробки площ.
Одна із найбільших помилок під час експлуатації обприскувачів — нехтування погодними умовами заради оперативності проведення обробки. Оптимальними є режими, коли швидкість вітру не перевищує 4–5 м/с, температура повітря перебуває у межах 14–20 градусів, а вологість повітря — від 65 до 80%.
Останнім часом у господарствах дедалі частіше провадять захист рослин буквально вночі, коли знижується температура повітря та часто зменшується сила вітру. Це означає, що підвищену увагу слід звертати, по-перше, на системи зовнішнього освітлення, а по-друге, на системи точної навігації, без якої вночі краще не виходити в поле. В крайньому разі бажано не використовувати дуже довгі штанги, щоб можна було чітко бачити їх кінці та розвертатися з меншим ризиком.
Підбір форсунок для обприскувачів — це окрема і часто сумна пісня, оскільки власники господарств рідко коли звертають уваги на такі дрібниці, хоча могли б буквально за декілька сотень додатково витрачених гривень гарантувати ефективну витрату декількох десятків тисяч доларів. Саме так — на обприскувачах нерідко застосовуються сильно зношені форсунки, які до того ж не завжди відповідають тому типу завдань, які потрібно виконувати. Адже для кожної культури, а також виду обробки, режиму і швидкості роботи можна підібрати конкретну форсунку, і, щоб обприскування здійснювалося максимально ефективно, слід визначити її з урахуванням всього спектра чинників.
За оптимальних умов роботи можна без проблем використовувати звичні і поширені пласкофакельні розпилювачі. Зокрема, вони оптимально підходять для роботи з контактними препаратами. Однак за сильного вітру чи в спеку форсунки цього типу недоцільно застосовувати, оскільки краплі можуть зноситися убік чи випаровуватися, і про нормальний захист рослин не може бути й мови. У такому разі краще використовувати інжекторні розпилювачі, конструкція яких передбачає змішування робочого розчину і повітря безпосередньо в самій форсунці, завдяки чому краплі стають крупнішими і менше зносяться вітром. Тому саме ці розпилювачі рекомендуються для роботи із системними препаратами.
Іноді забувають або за браком часу ігнорують той факт, що у кожної форсунки власний діапазон робочого тиску, розрахований на її оптимальну продуктивність та максимальну ефективність роботи за дотримання визначених меж швидкості роботи. Часто трапляється так, що в гонитві за продуктивністю оператори чи навіть інженери ігнорують рекомендовані вимоги щодо тиску, і тоді починаються «пригоди». Потрібно розуміти, що перевищення верхніх меж тиску призведе до підвищеного зносу форсунки, і вона швидше вийде з ладу, причому «непомітно» для оператора. Працюючи з мінімальним тиском у форсунках, ми автоматично укрупнюємо краплю, і та просто падатиме на землю або ж стікатиме із листової поверхні рослин.
Загалом калібрування форсунок варто виконувати раз у декілька днів протягом усього сезону, і для цього існують прості й перевірені методи, наприклад, із застосуванням мірних посудин.
І наприкінці згадаємо про гігієну, а саме потребу в промиванні як окремих елементів системи обприскувачів, так і стінок бака. Якщо цього не робити, то досить швидко виходять із ладу шланги, патрубки та різноманітні внутрішні елементи конструкції. Внаслідок випадання осаду й кристалізації бакової суміші може зіпсуватися датчик тиску, що відповідно призводитиме до похибок у бортовому комп’ютері, і зведе нанівець роботу усієї розумної електроніки в машині.
Як би там не було, а промивати систему дуже бажано і рекомендовано фактично після кожної робочої зміни. Якщо ми переходимо на внесення іншого препарату, то бак промивають принаймні двічі, а то й тричі. При цьому використовуємо не просто чисту воду, а спеціальні миючі речовини. Хоча проста вода — це краще, аніж зовсім не мити, оскільки різні препарати можуть вступити в реакцію, і в кращому разі втратити свою ефективність, а в гіршому — зашкодити посівам.
Рекомендовано також щоденно промивати фільтри, а тому бажано обирати ті моделі обприскувачів, де передбачено автоматичне здійснення цієї процедури.
Всі великі часточки, які потрапили в бак, у тому числі і осад, обов’язково повинні лишатися у фільтрах грубого та тонкого очищення — інакше вони потраплять до клапанів та форсунок. Та й насоси виходять з ладу найчастіше внаслідок експлуатації якраз таких непочищених фільтрів.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
