Олег ГАЙДЕНКО,
Готуємо грунт
Саме механічний обробіток є дієвим засобом у боротьбі з бур’янами, збудниками хвороб і шкідниками сільськогосподарських культур. Досягнення цієї мети можливе за умови диференційованого підходу до використання сучасних прийомів і систем обробітку ґрунту залежно від попередника, забур’яненості поля, рельєфу, метеорологічних умов, біологічних особливостей вирощуваних культур.
Кожний прийом обробітку ґрунту впливає на будову і щільність орного шару. Вчасно і якісно оброблений ґрунт добре пропускає воду як в орну, так і в підорну частину кореневмісного шару. В посушливих умовах основною функцією обробітку ґрунту є накопичення і раціональне використання доступної вологи культурними рослинами протягом вегетаційного періоду.
Розкриваючи позитивну роль механічного обробітку ґрунту в землеробстві, необхідно враховувати, що інтенсивний обробіток посилює антропогенний тиск на ґрунти і навколишнє середовище, призводить до переущільнення орного і підорного шарів ґрунту, руйнування структурних агрегатів, зменшення вмісту гумусу, підвищення рівня гідролітичної кислотності та інтенсивності водної і вітрової ерозій, порушення рівноваги в екологічній системі «грунт-рослина-людина».
В структурі землеробства обробіток ґрунту найбільш енергоємна ланка — до 40 % енерговитрат від загальної кількості, необхідних для вирощування культур, із них 60 % — на оранку. Тому в кожному господарстві, на кожному полі до вибору заходів і систем обробітку ґрунту треба підходити диференційовано, без шаблону, творчо, враховуючи весь комплекс факторів, що складається на час проведення обробітку.
Підготовлений ґрунт нетривалий час зберігає наданий йому фізичний стан, відразу ж після закінчення обробітку починається природний процес ущільнення ґрунту. Розпушений шар, ущільнюючись, зменшується в об’ємі, внаслідок чого порушується сприятливе співвідношення між капілярною і некапілярною шпаруватістю, погіршується газообмін, послаблюється мікробіологічна діяльність і зменшується накопичення поживних речовин.
Отже, щоб зберегти сприятливу будову орного шару ґрунту необхідно періодично проводити в одних випадках розпушування, в інших — ущільнення його.
Наукові поради до обробітку
Науковцями розроблена енергозберігаюча комбінована система обробітку ґрунту в польовій сівозміні, в якій науково обґрунтовано поєднуються полицеві і безполицеві, глибокі з мілкими, поверхневими і нульовими обробітками. Такий підхід дає можливість спрямовано регулювати окисно-відновні процеси в ґрунті і, таким чином, впливати на хід мінералізації і гуміфікації органічної речовини, покращити фізико-хімічні властивості ґрунту, а також здійснити фітосанітарні заходи зі знищення у ґрунті збудників хвороб і шкідників сільськогосподарських культур.
Дослідженнями науковців доведено, що у польових сівозмінах, насичення яких просапними культурами досягає 50-60 %, різноглибинна оранка в поєднанні з добривами, особливо органічними, є основним засобом підвищення продуктивності. В господарствах оранку доцільно проводити через 3-4 роки під найбільш цінні просапні культури: цукрові буряки, соняшник, кукурудзу, картоплю на глибину відповідно 28-30, 23-25 та 25-27 см. Ці культури потребують глибокого і добре окультуреного орного шару. Проводити оранку глибше 30-32 см недоцільно, оскільки з переміщенням на поверхню з глибини понад 32 см малоактивного, в біологічному відношенні, шару ґрунту з недостатньою кількістю поживних речовин, родючість ґрунту, а також продуктивність сільськогосподарських культур не підвищується. Водночас витрати палива зростають на 1 см поглиблення до 1 кг/га.
З метою розущільнення підорного шару і руйнування «плужної підошви» глибше 32 см необхідно проводити один раз у 3-4 роки глибоке (на 40-50 см) чизелювання і щілювання (на 40-60 см), яке застосовується перш за все на схилах, а також на посівах озимих культур. Для виконання цих агроприйомів у господарствах застосовуються усі наявні марки чизельних плугів і щілинорізів.
Під озимі культури доцільніше застосовувати безполицевий мілкий, поверхневий, нульовий обробітки ґрунту. Під ці культури оранка на 18-22 см виконується лише коли поле сильно засмічене бур’янами або внесено гній.
Ключі до збереження вологи у no-till
На більшій частині території України головним лімітуючим фактором росту рослин є волога. Вона слугує і основою вологозабезпечення рослин, накопичуючись в ґрунті за осінньо-зимовий період. У нових кліматичних умовах необхідно проводити корегування встановлених закономірностей накопичення вологи після різних попередників, а також впроваджувати нові або ж вдосконалені системи обробітку ґрунту, з метою підвищення їх впливу на ефективність поглинання і накопичення вологи в ґрунті та зниження її непродуктивних витрат. Основні непродуктивні втрати вологи з ґрунту відбуваються у літній період при високій температурі повітря. Високу вологонакопичувальну здатність має технологія no-till. Наявність на поверхні ґрунту рослинних решток попередника суттєво знижує температуру ґрунту і втрати вологи. Запровадження ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур має здатність відновлювати саморегуляцію ґрунтових процесів, прискорювати біологічний кругообіг речовин та енергії, сприяє підсиленню біологічної та ферментативної активності поверхневого шару чорнозему і тим самим поліпшує забезпеченість рослин елементами живлення та водою.
При переході до прямої сівби урожайність може знижуватися через недосконале управління посівами — внесення надлишкової кількості мінеральних добрив при сівбі, неякісне формування насіннєвого ложа та густоти посіву, помилкового використання гербіцидів. При дотриманні технологічних вимог перехід на пряму сівбу дозволяє підвищити урожайність сільськогосподарських культур уже в перший рік використання цієї технології.
За прямої сівби значна частина кореневої системи рослин концентрується у верхньому шарі ґрунту, що в умовах посухи може обумовити більший стрес, ніж за традиційної підготовки ґрунту. Проте коренева система при прямій сівбі досягає більшої глибини, порівняно до традиційного обробітку, який ущільнює ґрунт.
Використання рослинних залишків для інтенсивного впливу на бур’яни в технології no-till часто знижує урожайність культур, оскільки рівень контролю над бур’янами виключно за допомогою рослинних решток недостатній, щоб відмовитися від гербіцидів. Наявність рослинних залишків на поверхні ґрунту може і повинно доповнювати традиційні методи контролю бур’янів, зменшуючи їх кількість та знижуючи схожість насіння. На такому фоні норми гербіцидів, які здатні ефективно знищувати бур’яни, можуть бути зменшені для зниження пестицидного навантаження на ґрунти і культурні рослини.
Як досягти «тіньового ефекту»
В посушливих умовах господарювання після збирання сільськогосподарських культур та в період посухи важливо зберегти і ефективно використати кожен міліметр продуктивної вологи, яка знаходиться у ґрунті і буде надходити у вигляді опадів.
Найкращих результатів за таких умов можливо досягти, коли вслід за зернозбиральною технікою невідкладно застосовують агрегати для обробітку ґрунту (лущення стерні). У такому випадку зберігається так званий «тіньовий» ефект від рослин сільськогосподарських культур, коли прямі промені сонця не потрапляють на ущільнений ґрунт, при цьому не відбувається процес «спікання» поверхневого шару з нижніми шарами, що виключає утворення брил (понад 200 мм). За таких умов робочі органи ґрунтообробних машин і знарядь краще розпушують верхній шар ґрунту.
Рослинні рештки, подрібнені зернозбиральними комбайнами або подрібнювачами ПР-4,5; МП-2,7; МП-5,4; FALK Super ALCT-4000 та ін., необхідно рівномірно розкидати по поверхні поля й одразу перемішати з верхнім шаром ґрунту та внесеними добривами, використовуючи для цього важкі культиватори КПЕ-3,8; КЧП-5,4; КТС-10-01; КРУ-3,7; КРГ-6,4/7,2; КОП-7/4 та їх аналоги — комбіновані агрегати: АКГ-4; АКП-5; АГ-4; ПЩН-3,5; АКШ-3,6; АКШ-5,6; КОМБІ-3900; ККМ-3,7 тощо. Важкі борони БДН-6,3; БДВ-6, БПД-4,2, ДЛБ-01 і подібну техніку можна застосовувати тільки при наявності вологи у ґрунті, щоб виключити його розпилювання та створення ерозійно небезпечних частин.
Після обробітку ґрунту дисковими боронами доцільно використати комбіновані агрегати типу ККП-6; КН-3,8; АГ-6; КПН-8,2; КПС-4(-8, -12)ПМ; К-5 (- 10) та ін., що забезпечить вирівнювання поверхні поля та ущільнення розпушеного шару ґрунту до оптимальної щільності, в подальшому після проростання бур’янів їх краще знищити механічними засобами у вигляді зубових борін ЗБР-24, голчастих борін та іншими широкозахватними та високопродуктивними ґрунтообробними агрегатами.
Лущення позбавляє від шкідників та хвороб
Одночасно зі збиранням урожаю починається й обробіток ґрунту. Лущення стерні на полі є першою ланкою зяблевого обробітку. Воно забезпечує розпушування, перемішування, часткове перевертання ґрунту, а також підрізання кореневої системи. При лущенні загортається у ґрунт частина рослинних решток, а разом з ними шкідники та збудники хвороб сільськогосподарських культур. Крім цього, при лущенні зменшуються втрати продуктивної вологи на фізичне випаровування, створюються сприятливі умови її накопичення за рахунок випадання опадів, проростання насіння бур’янів, які знищуються наступними обробітками.
За даними наукових установ, затягування лущення стерні на добу обумовлює витрати продуктивної вологи з ґрунту 5-8 мм і більше. Тому дуже важливо проводити цей агрозахід відразу після збирання врожаю, мінімізуючи розрив у часі. На площах, де проводиться своєчасно лущення, ґрунт краще розпушується при наступному основному обробітку, зменшується питомий опір ґрунтообробних знарядь на 20-30 %. Для лущення стерні застосовують дискові лущильники типу ЛДГ або дискові борони БДВП; БДВ-6; БД-6; БГР-6,7 тощо. Останні ґрунтообробні машини якісніше і на більшу глибину подрібнюють ущільнений поверхневий шар ґрунту.
На площах, що йдуть попередниками під озиму пшеницю (зернобобові, соя та інші), важкі дискові борони застосовують в 2-3 сліди на глибину 10-12 см як основний обробіток ґрунту.
Перспективними і високоефективними є комбіновані агрегати для обробітку ґрунту АК-4; АгроКРП-4,2; АКШ-3,6 та інші, які за один прохід розпушують ґрунт, підрізають бур’яни, мульчують, подрібнюють грудки та прикочують поверхню поля.
Обробіток зайнятих парів
До зайнятих парів належать посіви зернобобових, однорічних і багаторічних трав на зелений корм і сіно, рання картопля. Після збирання врожаю цих культур негайно приступають до обробітку ґрунту. Вибір способів обробітку залежить від ступеня забур’яненості поля, тривалості періоду від збирання парозаймаючої культури до посіву озимих, погодних умов, що складаються, та інших факторів. У всіх випадках, коли поле має низьку засміченість бур’янами, необхідно застосовувати безполицевий мілкий (понад 8 см), поверхневий (до 8 см) або «нульовий» обробітки (пряма сівба). Для цієї мети використовують дискові борони типу АГ; АГД; УДА тощо, культиватори-плоскорізи КПШ-5, чизельні культиватори ЧКУ-4, комбіновані агрегати КР-4,5, АГ-6, мультитіллери типу РАУ, АГРО-3, сівалки прямої сівби СРН-2000, Flexi сoil, культиватори КПМ-4 (-6; -8) або подібні машини за принципом виконання технологічних операцій.
Практично при рівній продуктивності гектара економія енерговитрат на обробіток ґрунту коливається у межах від 20 до 50 % порівняно до оранки на глибину 20-22 см. І лише в тих випадках, коли попередник має значну забур’яненість, слід провести оранку на мінімальну глибину — 16-18 см. В окремі роки, з сильно посушливим літньо-осіннім періодом, може скластися така ситуація, що неможливо довести ріллю до ступеню готовності проведення сівби озимих і одержання дружніх сходів, у цьому випадку частину площ, відведених під озимі, краще залишити під ярі культури.
Обробіток сидеральних парів такий як і під парозаймаючі культури. В полі такого пару вирощують люпин (краще однорічний), еспарцет, редько-викову суміш, гречку, буркун та ін. Сидеральні культури висівають навесні в кращі агротехнічні строки. Після цвітіння цих культур, але не пізніше як за 30-35 днів до сівби озимої пшениці, їх подрібнюють та проводять обробіток ґрунту. Після обробітку поле прикочують кільчастими котками.
Обробіток після непарових попередників
До непарових попередників відносяться, в основному, просапні культури: кукурудза на силос, яку збирають у молочно-восковій стиглості, гречка, картопля, багаторічні трави. В зв’язку з тим, що після збирання цих попередників до сівби озимих культур залишається короткий період часу, доцільніше після них (крім площ, зайнятих багаторічними травами), негайно провести безполицевий мілкий і поверхневий обробітки ґрунту. Для цієї мети застосовуються ті ж самі ґрунтообробні знаряддя, що й для підготовки ґрунту після зайнятих парів.
З усіх безполицевих ґрунтообробних знарядь після кукурудзи на силос найкращий ефект досягається після застосування важких дискових борін типу БПД-4,2; БГР-4,2; БДТ-7, з наступним обробітком легкими боронами. Ці знаряддя краще підрізають і подрібнюють кореневу систему і стебла кукурудзи в порівнянні з іншими безполицевими знаряддями. Поверхневий обробіток, який можна проводити безпосередньо перед сівбою, забезпечує не лише своєчасну і якісну підготовку ґрунту під озимину, а й підвищує продуктивність ланки «кукурудза-озима пшениця».
Після стерньових попередників в умовах осінньої посухи доцільно провести мілкий (10-12 см) обробіток ґрунту легкими дисковими боронами.
Технологічна схема підготовки ґрунту після багаторічних трав передбачає дискування важкими боронами у два сліди з наступним (розрив у часі 2-3 доби) мілким (10-12 см) розпушуванням комбінованими ґрунтообробними агрегатами. Після збирання гороху важливо провести дискування ґрунтів у два сліди на глибину 8-10 см з наступним прикочуванням кільчасто-зубовими котками або розпушування ґрунту боронами в агрегаті з котками. Після проростання бур’янів слід виконати передпосівну культивацію на глибину загортання насіння.
При поверхневому обробітку доцільним буде використання комбінованих ґрунтообробних машин для безвідвального обробітку грунту (культиватори, дискові борони та ін.) укомплектовані додатковими робочими органами: борони з різними типами зубів або котки (дискові чи рубчасті) та ін.
Культиватори КПС-4 в агрегаті із зубовими боронами найменше відповідають сучасним агротехнічним вимогам, а тому використання їх слід обмежити.
