У сучасному аграрному комплексі України гусеничні трактори посідають поки що доволі скромне місце. Їх ніби є досить багато, якщо порахувати усі машини, що працюють у різних регіонах, однак на ділі такі трактори застосовуються переважно в агрохолдингах чи великих господарствах, де береться до уваги фактор ущільнення грунту.
Хоча увага до моделей на гусеничному ходу зростає паралельно зі світовими трендами. Достатньо поглянути на перелік нових моделей попередніх років відомих світових виробників, таких як, скажімо, Case IH чи John Deere, аби переконатися у цьому. Агробізнес країн Заходу орієнтується на вдосконалення різних ланок виробничого процесу у рослинництві, і серед них — протидія ущільненню грунту та економія пального.
Перший чинник пояснюється просто. Сумарна площа гусеничних тракторів у порівнянні з аналогічним показником коліс трактора є більшою у середньому на 40–60%. Відповідно, меншим є тиск на грунт багатотонної машини і, як результат, знижується показник ущільнення. Саме тому гусеничні машини є популярними у тих агрокомпаніях, де уважно ставляться до ущільнення грунту, вважаючи його зниження одним із факторів збереження родючості грунту. Яскравим українським прикладом у цьому плані є відомий агрохолдинг «Західний Буг», на чиїх полях працюють класичні двогусеничні трактори Challenger.
Хоча заради об’єктивності слід наголосити, що використання гусеничних тракторів не є панацеєю проти виникнення ущільнень, оскільки не менший, а той більший тиск на грунт здійснюють заповнені зернозбиральні комбайни та машини-зерновози в полі. Надто ж бурякозбиральна техніка. Перевести ж парк господарства цілковито на гусеничні траки — задоволення не найдешевше і не завжди доцільне як з економічної, так і логістичної точок зору.
Економічна доцільність гусеничних тракторів пояснюється їх вищим коефіцієнтом зчеплення із поверхнею грунту та, відповідно, передачі потужності на тягове зусилля і мінімальним показником буксування. Простіше кажучи, завдяки більшій площі контакту машина впевненіше стоїть на землі.
Річ у тім, що лише 45–55% потужності двигуна звичайний трактор здатний перетворювати в тягове зусилля. Решта витрачається на буксування, створення колії, опір коченню та інші фізичні явища. Тому в принципі колісні трактори мають обмежений ресурс нарощування реального тягового зусилля, хоча це суперечливе питання. Натомість коефіцієнт буксування гусеничних тракторів рідко перевищує 5%, на відміну від колісних машин, де він зазвичай перебуває у межах 20%. Завдяки цьому гусенична машина використовує меншу кількість пального в порівнянні з колісною. І додамо, що ця перевага у роботі з причіпними агрегатами дає змогу працювати із моделями із ширшим захватом, а отже, робити менше кількість проходів, виконуючи заразом більший обсяг.
Однак заради справедливості наголосимо, що у вітчизняних агрономічних реаліях на перший план виходять дещо інші переваги гусеничних тракторів. Мабуть, найголовніша серед них — здатність заходити раніше в поле на початку сезону. Себто раніше виконувати технологічні завдання з обробітку грунту та сівби, що за умов майже миттєвого переходу від зими до літа, які спостерігаються впродовж останніх років, дозволяє забезпечити посіви додатковою вологою на старті. У поєднанні з якісним широкозахватним посівним агрегатом, спроможним провадити висів у перезволожений грунт, гусеничний трактор здатен позитивно змінити «розклади» під час весняної посівної.
Відповідно, переваги гусеничних машин коротко окреслюються таким чином: зростання продуктивності роботи, зниження ущільнень грунту, певна економія пального та можливість працювати на вологому грунті.
Втім, є у них і недоліки, які витікають із конструктивних особливостей усіх видів сільськогосподарської техніки на гусеничному ходу.
Перший — це висока вартість гусеничних траків, яка помітно перевищує аналогічний показник придбання якісних гумових коліс. Додамо до цього ще й той фактор, що гумові гусениці внаслідок тих чи інших причин можуть бути схильними до швидкого зношування, а отже, і до незапланованих витрат. Тому під час вибору моделі трактора слід обов’язково прорахувати цей момент.
Другий — неможливість виконувати переїзди поміж полями, розташованими далі, ніж декілька кілометрів, власним ходом. Знову ж таки це стосується швидкого зношування гусеничних траків, а тому такий трактор слід або застосовувати у підрозділі, де немає великих переїздів поміж полями, або ж тримати спеціальний транспорт для перевезення.
Третій — незадовільна маневреність окремих моделей гусеничних тракторів, яка спричиняє проблеми під час агрегатування із сівалками. Простіше кажучи, на розворотах машина може нагортати цілі гребені, що зведуть нанівець усю виконану роботу на краях поля. Втім, це проблема, що має комплексне рішення, бо тут відіграє роль марка трактора, кваліфікація тракториста та наявність елементів точних технологій. І ця проблема в принципі вирішується.
До речі, в плані маневреності та руху своїм ходом шосейними полями заведено зважати на кількість траків. Адже боротьба за серця та гаманці аграріїв сьогодні точиться не лише поміж колісними та гусеничними машинами, а й поміж дво- та чотиригусеничними тракторами. Концепція створення останніх і передбачає якраз можливість вільно маневрувати на розворотах і складних ділянках грунту, маючи при цьому підвищене тягове зусилля за рахунок більшої площі контакту із поверхнею. Власне, декілька відомих світових виробників вже мають у власній лінійці такі моделі, що свідчить про перспективність такого конструкторського рішення.
Хоча щось конкретне про переваги того чи іншого компонування тут говорити зарано. Маємо достатньо як позитивних, так і негативних вражень про особливості експлуатації різних типів машин, а тому є усі підстави вважати, що багато чого залежить від конкретних умов та організації роботи у господарстві. Неправильна експлуатація може викликати цілу низку негативних відгуків про будь-яку, навіть найкращу машину, і навпаки. Ми ж можемо навести приклад одного з великих господарств у Черкаській області, де орієнтуються якраз на ймовірне придбання партії гусеничних тракторів. З цією метою було проведено своєрідне тестування (орендували декілька моделей різних виробників). Головний інженер господарства відзначив, що усі без винятку трактори показали себе достойно, і різниця поміж ними полягає в окремих нюансах, на які і слід орієнтуватися під час вибору. Дійсно, чотиригусеничний трактор показав себе краще на розворотах та в деяких інших аспектах, однак були «номінації», у яких домінували машини з довгими двома гусеницями. Єдиний беззаперечний висновок, який із цього можна зробити: усі моделі мають свої переваги, і перед купівлею такої дорогої машини чи, тим більше партії техніки, слід її добряче протестувати в умовах власного господарства.
В будь-якому разі гусеничні трактори є тим більш конкурентоспроможними у порівнянні із колісними, чим вищим є сегмент їх потужності. По-перше, зростає власна вага машин та витрата пального, а тому такі переваги гусеничних траків, як зниження ущільнення грунту та нижча витрата пального, найяскравіше виявляються саме за потужності 400+. По-друге, як відомо, чим потужнішим є трактор, тим він дорожчий. Тому коли мова йде про трактори високої потужності і готовність власника господарства віддати чималі гроші, аби лишень трактор був достойним, то він уже не дивитиметься на різницю у вартості коліс і гусеничних траків.
Гадаємо, що добрий польовий гусеничний трактор у принципі був би не зайвим у кожному господарстві в силу означених вище переваг, і головне — можливості раніше заходити в поле. Якщо ж на нього банально бракує коштів, то прийнятним проміжним рішенням є використання машин на спарених колесах. Таких стає у наших господарствах дедалі більше, що є симптоматичним показником, який свідчить про якісну зміну відношення аграріїв до технології виробництва в цілому.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
