Значна частина технічних та інших експлуатаційних проблем у господарствах, пов’язаних із сушінням зерна, спричинена не стільки конструктивними недоліками такого обладнання (хоча ще також буває), скільки недоладним його супроводом з боку продавця. А точніше його відсутністю на момент запуску агрегату в роботу та подальшої експлуатації. Покупця зачаровує вартість зерносушарки та щирі запевнення менеджерів, що агрегат нічим не поступається найкращим світовим та вітчизняним зразкам елеваторного обладнання. Може, воно й так, однак, окрім конструктивних особливостей тієї чи іншої моделі, багато чого вирішуватиме той самий людський фактор.
Доводилося бувати не в одному господарстві, в якому разом із розширенням напряму доробки врожаю, так само акуратно докуповують другу, третю чи навіть четверту зерносушарку. Того ж самого виробника, і у того ж самого дилера. Пояснення власників майже завжди ті самі: тому що ми переконалися, що воно працюватиме! Чимось це обладнання краще, у порівнянні з конкурентами, чимось гірше... Але ми знаємо, що цей агрегат нам встановлять, і за декілька днів ми на повну котушку сушитимемо зерно, а не танцюватимемо із бубном навколо примхливої техніки.
Тому найперша вимога до вибору моделі зернової сушарки для господарства: у кого ми її купуємо, і як обладнання цього виробника показало себе в інших господарствах? Як свідчить досвід багатьох десятків агроформувань, із керівниками яких довелося спілкуватися на цю тему, найважливішим є саме цей момент.
Відразу ж пригадуються два показові випадки, причому обидва трапилися у Київській області. У першому із них невелике господарство придбало нову модель новоствореного виробника приблизно на 15-20% дешевше у порівнянні з конкурентами. Та замість очікуваної продуктивності 64 т впродовж доби отримали аж...8 т. Саме так: 8 т, бо закладену першу партію зерна довелося доводити до кондиції цілісінький день. Раз, другий, третій, четвертий — і все. У виробника сервісу немає, а продавець телефоном наполягає, що «ви не так сушите...».
Другий випадок, пов’язаний із роботою класної імпортної сушарки, після придбання якої виявилося, що в Україні немає ані сервісних інженерів до неї, ані бодай поганенької англомовної інструкції. І це при тому, що її електронне оснащення за своєю складністю пасувало б швидше космічному кораблю...
Тому тверезий критерій вибору зернової сушарки має передбачати простий принцип: «А» — це «А», «В» — це «В», реальна продуктивність відповідає заявленій виробником, агрегат працює нормально в господарствах, а продавець уміє не лише гроші брати. Усі інші якісні бажані характеристики слід долучати до вже наявної твердої основи.
До їх числа входять:
- економічність;
- продуктивність;
- можливість сушити широкий спектр культур;
- зручність в експлуатації.
Слід розуміти, що економічність зернової сушарки — поняття неоднозначне і залежить від цілої низки факторів, починаючи від типу культури, її вологості, температури навколишнього середовища, якості пального та ще цілої купи додаткових нюансів. Можна сказати, що більшість найпоширеніших моделей відомих вітчизняних та закордонних брендів мають добрі або відмінні показники економічності роботи. Ясна річ, за правильного поводження з агрегатом. Радше слід вести мову про оптимальний вибір виду палива, на якому працюватиме агрегат. У кожного з них є власні переваги та недоліки. Скажімо, дорогий природний газ забезпечує зручну безперервну роботу та рівномірність нагрівання, зріджений — автономність роботи та відсутність потреби підключатися до газогону, так само як і дизельне пальне. Натомість тверді види палива разом із відносною дешевизною можуть завдати чимало клопотів під час експлуатації зерносушарки, зберігання та пошуку палива. Тому варто чітко окреслити потреби та можливості господарства у цьому плані перед вибором моделі.
До речі, із фактором вибору виду палива для зернової сушарки залежить і ціла низка інших якісних характеристик роботи агрегату, скажімо, зручність в експлуатації. Адже той таки природний газ — це просто підключення до газогону (наразі не говоримо про дозволи та вартість підключення!), а от для того щоб використовувати зріджений газ, потрібно вже виділити певну територію, обрати нормального підрядника та постачальника пального. Якщо ж говоримо про тверді види палива, то нам не обійтися без майданчику із навісом, де воно зберігатиметься, та досить марудних логістично-підсобних процедур.
За усіх беззаперечних переваг сушарок на альтернативному паливі (це передусім набагато нижча вартість сушіння зерна) слід розуміти, що із дешевої рибки тут навряд чи вийде добра юшка. Обов’язково варто обирати якісний агрегат із повноцінним сервісним супроводом, попередньо підготувавши персонал. Бо агрегат може банально не «осилити» кукурудзу із вологістю понад 21% чи призвести до ризику займання таких культур, як соняшник. Десь недодає потужності, а десь, навпаки, спричиняє неконтрольоване перегрівання. Тому, повертаючись до прикладів, наведених на трохи вище, наголосимо на тому, що бажано працювати із відомими перевіреними виробниками й постачальниками зерносушильного обладнання. Бо ми не просто втратимо гроші на самій покупці, а ще й дорогоцінний час у намаганні щось зробити із цим дивом техніки...
Так само маємо враховувати, що заявлена продуктивність роботи агрегату повинна підтверджуватися не за ідеальних умов, які трапляються один раз на десять випадків, а становити собою усереднені найпоширеніші цифри. Якщо 240 т кукурудзи на добу, то, як мінімум, 220-230 точно. Де брати таку практичну інформацію? Звичайно ж, у практиків, тобто, тих, хто вже має таку модель чи конструктивно споріднений агрегат цього ж виробника.
Наприкінці наголосимо на тому, що сучасна зернова сушарка — це максимально автоматизоване обладнання, і чим вищий ступінь його автоматизації, чим більше переваг дає використання електроніки, тим краще. Сучасне сушіння зерна — річ точна та інтелектуальна. Однак навряд чи варто цим захоплюватися на шкоду іншим характеристикам агрегату. Придивіться навколо: навіть у межах вашої округи, вочевидь, є чимало господарств, які не переймаються якимись надзвичайними новаціями та спокійно доводять урожай до кондиції, застосовуючи прості продуктивні агрегати вітчизняного та закордонного виробництва. І якщо у них воно працює, то працюватиме і у вас!
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
