Перезволожене насіння ріпаку відразу після збирання бажано вкладати в окремі купи роздільно, з огляду на різницю у вологості. Найпростішим принципом у цьому разі буде створення кагату із вологістю до 12–13% та понад цей показник. При цьому купа із перезволоженим насінням постійно повинна вентилюватися чи принаймні перелопачуватися для нормального провітрювання. Своєю чергою, насіння має бути висипане тонким шаром до 20 см. Завдяки такому поводженню зі щойно зібраним урожаєм можна досягти певного ступеню підсушування насіння, хоча коли мова йде про високу вологість, то, ясна річ, без зерносушарки не обійтися.
Відразу ж по тому слід провадити первинну обробку насіння ріпаку та подальші процедури, включно із сушінням. Первинна обробка передбачає відділення пилу, часточок бруду, соломи, полови, насіння бур’янів тощо. Інакше неочищена маса в сушарці може спричинити низку проблем, починаючи із перевищення витрат на сушіння та імовірності загоряння до некондиційності усієї закладеної партії.
Під час первинного очищення із маси насіння видаляється до 60% домішок, залежно від якості обладнання. Далі його підсушують, вдаючись до активного вентилювання і, зрозуміло, застосовуючи зернові сушарки. Так чи інакше товарне насіння ріпаку після первинного очищення слід якомога швидше довести до вологості 6–8%, а далі вже міркувати, що з ним робити: відразу продавати чи закладати на зберігання.
Очищення насіння цієї культури від домішок передбачає два етапи. Спочатку відділяють великі та легкі домішки, а далі — усе, що лишилося, включно із насінням, діаметром менше 1 мм. Ця процедура здійснюється за допомогою пневматичних, ситових та повітряно-ситових сепараторів.
Принцип роботи пневматичних базується на відмінності аеродинамічних властивостей насіння ріпаку та домішок. Пневматична сепарація дає можливість відокремити легкі органічні домішки, пил та насіння багатьох бур’янистих рослин.
Зазвичай використовуються пневматичні сепаратори двох типів — із відкритим та замкненим повітряними циклами. Їх конструкція включає наявність приймального бункера, вібролотка, робочої камери, осадочної камери, аспіраційної та системи очищення відпрацьованого повітря — у пневмосепараторах із відкритим циклом. В останніх повітря із зовні проходить через робочу камеру, де перетинає потік насіння ріпаку, що падає, і відбирає та переносить легкі домішки й пил в осадочну камеру. Там значна частина домішок випадає, а потік повітря разом із частиною легких відходів спрямовується вентилятором у фільтр або циклон. При цьому є обов’язковим встановлення потужних пиловловлювачів.
У конструкції пневматичних сепараторів із замкненим циклом для відділення домішок використовується той самий обсяг повітря, що переміщається у замкненому циклі всередині агрегату. Вони оснащуються осадочними камерами, де відбувається відділення домішок від потоку повітря. Надалі очищене повітря за допомогою вентилятора повертається у робочу камеру. Однак у цьому разі майже неможливо цілковито вловлювати пил, який циркулює разом із повітрям. Це загрожує його частковим потраплянням до вже очищеної маси зерна.
Особливу увагу слід звернути на якість функціонування аспіраційних систем у пневматичних сепараторах. Річ у тім, що насіння ріпаку доволі дрібне і легке, тому швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах потрібно знизити до 4–5 м/с, контролюючи, таким чином, рух основної маси насіння у витоках вивідних лотків фракцій насіння та місткостях для відходів. Якщо у вивідних лотках маса сильно засмічена, то швидкість руху повітря підвищують. Якщо ж насіння потрапляє у місткості для відходів, то швидкість руху повітря слід знизити.
Важливо враховувати ту особливість роботи пневматичних сепараторів, що їх паспортну продуктивність бажано корелювати, орієнтуючись на показники засміченості і вологості насіння. Якщо вони є високими, то продуктивність роботи обладнання може бути істотно нижчою.
Пневматично-решітні сепаратори для очищення насіння ріпаку обладнуються спеціальними ситами. Їх принцип роботи конструктивно передбачає просіювання й одночасне продування закладеної маси повітрям.
Типорозмір сит встановлюють відповідно до інструкції до експлуатації, але перед початком роботи та безпосередньо в процесі очищення їх доводиться уточнювати. На вторинне рекомендується спрямовувати насіння, вологість якого є нижчою 12%. Для цього можна використовувати класичні пневматичні і пневматично-решітні сепаратори.
Вторинне очищення насіння цієї культури зазвичай провадиться за допомогою сепарувальних машин, укомплектованих набором решіт і трієрних циліндрів для дрібнонасіннєвих культур. Передбачено зменшення кута встановлення трієрних циліндрів і швидкості їх обертання, враховуючи специфіку насіннєвого матеріалу ріпаку.
Метою проведення вторинного очищення ріпаку має бути усунення не менш ніж 80% домішок. Однак у переважній більшості випадків первинне і вторинне очищення насіння ріпаку не в змозі забезпечити виділення дрібнонасіннєвих домішок бур’янів, наприклад мишію чи курячого проса. Також у насіннєвому матеріалі може залишатись проросле і заражене грибковими хворобами насіння. Тому обов’язковим є додаткове очищення маси на спеціальному обладнанні: магнітних і гвинтових сепараторах, пневматичних столах тощо.
Основним робочим органом сортувального пневматичного столу є похилена в поздовжньому і поперечному напрямках дека з металевою сіткою, яка продувається повітряним потоком. Під нею встановлено дві решітки, які підтримують конструкцію і вирівнюють потік повітря від вентилятора. Повітря, яке нагнітається вентилятором, очищається фільтрами, а швидкість його потоку регулюється за допомогою заслінок.
Під час роботи пневматичного столу дека здійснює складні горизонтальні та вертикальні коливання. Відповідно, маса насіння ріпаку розподіляється її робочою поверхнею. Під дією повітряного потоку й одночасного коливання деки насіннєвий матеріал набирає вигляду псевдорозрідженого стану, за якого важчі частинки опускаються вниз на робочу поверхню деки, а легші підіймаються догори. Це призводить до розшаровування маси. Нижній важчий шар насіння переміщується у напрямку коливань. Верхній — до бокового нахилу поверхні деки.
Магнітні сепаратори конструктивно передбачають наявність приймального бункера з дозатором, похилого шнека, двовального змішувача, вібраційного живильника-розподільника, магнітного барабана, дозатора магнітного порошку, приймача насіння із подільником, зволожувача, коливального пристрою, приймачів фракцій, механізму приводу, скребка електрообладнання, повітряпроводу і циклону.
Принцип роботи машини заснований на здатності насіння бур’янів із шорсткою поверхнею обволікатися спеціальним магнітним порошком, після чого вони набувають магнітних властивостей і притягуються магнітним барабаном.
Гвинтові сепаратори призначені для видалення домішок і недоброякісного насіння за рахунок сепарації за масою, формою і коефіцієнтом тертя одночасно. Вони складаються зі станини, на якій розміщені: блоки очищення, подачі насіннєвого матеріалу та приймальний бункер із витяжною колонкою. Блок очищення складається із багатодоріжкового спірального спуску і розподільника, призначеного для формування потоків очищеного продукту і відходів. Блок подачі сировини призначений для завантаження вихідної маси до приймального бункера. Витяжна колонка служить для видалення легких домішок перед подачею маси насіння на спіральний спуск.
Також для бездоганного очищення, сортування й усунення хворих і пошкоджених, зіпсованих або відмінних за кольором насінин ріпаку застосовуються фотоелектронні сепаратори, які набувають у вітчизняних господарствах дедалі більшого поширення.
Слід також зробити декілька зауважень щодо технологічно правильного сушіння насіння ріпаку. Річ у тім, що підвищена сипучість і високий аеродинамічний опір щільного шару зумовлюють інтенсивність нагрівання насіння і підвищення випаровування у зоні теплообміну між теплоносієм і насінням. Це може спричинити погіршення якості ріпакової олії.
Виходячи з цього, обов’язковою умовою є сушіння насіння ріпаку за нижчих температур у порівнянні з насінням інших культур. При цьому більш вологе слід сушити менш нагрітим повітрям. Слід також враховувати, що продуктивність сушіння насіння ріпаку може бути нижчою більш ніж удвічі у порівнянні з сушінням зернових. Та при цьому ріпак швидше віддає надмірну вологу. Тому до якості сушильного обладнання та його налаштування висуваються посилені вимоги.
Зрештою після завершення процесу насіння обов’язково потрібно охолодити в спеціальних охолоджувальних камерах із продуванням холодним повітрям, довівши температуру маси до 28–32 С.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
