Правило перше. Зернову сушарку не купують сьогодні «на завтра». Ніби банальна мудрість, однак її ігнорування нерідко виходить боком. Одна справа, якщо в господарстві вже працює три або чотири схожих агрегати одного виробника, причому успішно, а керівництво добирає ще один, нарощуючи продуктивність роботи. Конструкція та можливість обладнання зрозуміла і випробувана, люди вміють з ними працювати — які проблеми! Та зовсім інше, коли в господарстві ніколи раніше самостійно не займалися сушінням або ж використовували «антикваріат» радянських часів, а тоді вирішили терміново придати сушарку. В цьому разі може трапитися що завгодно: агрегат не відповідає заявленій продуктивності, якості роботи чи економічності; обладнання взагалі не бажає працювати тут і зараз, вимагаючи якогось особливого підходу, чи для його нормального налаштування та освоєння потрібен час, якого немає… Ця проблема ще більш ускладнюється у разі вибору моделі маловідомого виробника чи бренду, який не має в Україні нормальної сервісної мережі.
Тому якщо вже купувати зерносушарку, то з достатнім запасом часу та чітким усвідомленням подальшого алгоритму її експлуатації.
Правило друге, яке витікає із першого: визначитися, який саме агрегат нам потрібен. Тут може бути маса варіантів, починаючи із вибору виду палива, типу установки, її мобільності, реальної продуктивності, специфікації під певні культури тощо. Окремі недобросовісні продавці можуть переконати аграрія придбати агрегат тієї моделі, який мало підходитиме під потреби конкретного господарства, або ж матиме зайві функції чи навіть надлишкову продуктивність. Однак у більшості випадків продуктивність варто розраховувати, виходячи не з поточної потреби, а з максимальних показників. Скажімо, два роки підряд ми збираємо «на коло» по 80 ц/га кукурудзи на площі 500 га із вологістю 18%. Обрана модель може цілковито задовольняти потребу в доведенні вологості до 14% такого обсягу зібраного врожаю. Однак що буде, коли ми зберемо по 95 ц/га із вологістю 28%?
Іноді доцільніше мати декілька агрегатів помірної продуктивності, спеціалізуючи під окремі культури, надто ті, які збираються приблизно одночасно. Це забезпечить певну свободу маневру.
Правило третє: вибір виду палива. Не будемо тут оповідати про економічність та порівняльні переваги/недоліки сушарок на природньому і зрідженому газі, рідкому пальному чи альтернативних видах палива. Відзначимо інше: бажано обрати такий вид пального, який точно у нас буде у достатній кількості за адекватною ціною. Це досить важливо, оскільки на розрекламовану і нібито продуктивну сушарку на соломі чи на дровах може банально не вистачити сировини. Як розповідав один знайомий аграрій про невеселий досвід своїх сусідів: «За рік повирубували усі лісосмуги, а тоді зрозуміли, що купувати в районі нормальні дрова вийде ще дорожче, аніж газ». Те ж саме стосується, до речі, і природного газу. Якщо у районі існує велика кількість крупних споживачів «блакитного палива», тим більше елеваторів, то не виключено, що в пікові моменти споживання якраз вашому господарству його й не вистачить… Ми вже не говоримо про такі неспортивні моменти, як корупційні маневри представників облгазу з метою розкручування фермера на додаткові асигнування задля безперебійного постачання природного газу. Краще в таких випадках якось підстрахуватися, включаючи етап вибору сушильного агрегату.
Правило четверте — сушарці потрібен якісний сервіс. Що б вам не розказували і про виробника, і про конкретну модель окремо, одним із перших моментів, котрі слід з’ясувати: що буде, якщо виникнуть технічні проблеми, і хто буде її вводити в експлуатацію та провадити сервісне обслуговування. Відповіді на кшталт: та вона практично не ламається чи «є у нас в Києві класний спеціаліст, якщо що — телефонуйте йому» не приймаються. І тим паче не підходить такий досить поширений варіант: там є чудова інструкція англійською мовою, і в разі чого можна поспілкуватися із представниками заводу-виробника по скайпу…
Картина «маслом»: темна ніч, вологе зерно гниє на току, агрегат стоїть, а ми намагаємося дотелефонуватися іноземцю, який суто віртуально має із ваших слів налаштувати агрегат! Якщо дуже треба, то він навіть за два тижні приїде, однак це виллється у певну суму… Знаю декількох аграріїв, які розважалися таким чином, і нічого цензурного вони про такий досвід сказати не можуть. Простіше кажучи, такий варіант навряд чи підійде, і нам потрібна сушарка, до якої впродовж одного, максимум двох днів обов’язково приїде кваліфікований інженер. І комплектуючі на складі також знаходитимуться тут, в Україні, або ж буде гарантована оперативна доставка з-за кордону.
Правило п’яте. В принципі для того щоб посушити кукурудзу з адекватним відсотком вологості чи сою, нам не потрібні космічні технології. Для такого завдання підійде нормальний, випробуваний у реальних умовах агрегат вітчизняного чи імпортного виробника із доброю репутацією. Таких у нас не бракує, а тому немає сенсу експериментувати з придбанням дорогого агрегату з красивими характеристиками, дивовижними супертехнологічними опціями тощо. Можна самим собі створити проблему на рівному місці, якщо ризик виявиться невиправданим або ж, у кращому разі, переконатися, що ми стріляємо по горобцях із гармати. Це правило не є обов’язковим, однак у всякому разі слід чітко розуміти, що і для виконання яких завдань ми купуємо.
Наприкінці акцентуємо увагу на найважливішому моменті, який стосується придбання зернової сушарки. Передусім слід вести мову не про техніку, а технологію післязбиральної обробки врожаю. Це стосується необхідної інфраструктури, економіки, організації робочих процесів, підготовки персоналу, дотримання умов правильної експлуатації та обслуговування агрегатів, тобто створення ефективного циклу сушіння зерна. Це питання бажано вирішувати не зі слів випадкових чи прямо зацікавлених у продажу конкретної моделі радників, а виходячи з реальних потреб і можливостей господарства та, звичайно ж, оптимальної економічної моделі процесів сушіння.
У такому разі поняття «економіка» включає у себе цілу низку взаємопов’язаних поміж собою чинників. Це дотримання належної продуктивності роботи, організаційної зручності, високого рівня сервісної підтримки, вибору оптимального виду палива та багатьох інших. Тому доцільно починати вибір зернової сушарки із розробки технологічного проекту в цілому, і вже на цьому етапі розпочинати співпрацю із виробниками та дилерами агрегатів. Це може бути бренд, із яким успішний досвід співпраці має безпосередньо ваше чи сусідні господарства, або ж відомий виробник, котрий має успішний досвід продажів та розгалужену сервісну мережу. Саме із його фахівцями можна прийти до вибору оптимальної моделі зернової сушарки і правильно інтегрувати її в наявну інфраструктуру господарства, наперед розробивши та змоделювавши дієвий виробничий цикл сушіння зерна. І на першому місці має перебувати реальна рентабельність роботи як сушіння зерна, зокрема, так і діяльності господарства в цілому.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"