Сівалка активно експлуатується всього лише декілька днів на рік. Втім, часто через примхи погоди терміни посівної кампанії сильно стискаються, і обсяг роботи, призначений для двох тижнів, необхідно встигнути зробити удвічі швидше. Відповідно, навантаження на такі агрегати може піково зростати, в зв’язку з чим під час вибору сівалки сільгоспвиробникам краще орієнтуватися на довговічну, невибагливу і ремонтопридатну модель.
З іншого боку, господарства хочуть мати максимально автоматизовану «розумну» широкозахватну машину, що дає змогу з мінімальним навантаженням на оператора завершити посівну. Однак такі сівалки складно ремонтувати своїми силами, і обов’язковим є міцний контакт із надійним дилером техніки. Не допустити помилок на етапі вибору можливо, якщо господарство з самого початку надасть продавцеві найповнішу, аж до дрібниць, інформацію про те, як буде експлуатуватися модель.
Трапляється, що плани на сівалку у керівника господарства змінюються. Наприклад, там переходять на нестандартну норму висіву, і вже в полі з’ясовується, що за таких умов висіву диски не справляються із завданням. В результаті господарству довелося терміново замовляти нові диски, затягуючи посівну.
Озвучити продавцеві всі тонкощі виробничого процесу дійсно дуже важливо для господарства. Це стосується технології обробітку культури, фону, по якому ведеться сівба, рельєфу, контурності полів, сівозміни, середніх розмірів поля, розкиданості полів і переїздів, тракторів, кваліфікації персоналу тощо.
На сьогодні основні висівні органи — це дискові й анкерні сошники, також практикується посів під культиваторну лапу. Критеріями вибору тут стають технологія обробітку, рівність полів, парк машин та економіка господарства.
Основною перевагою машин із посівом під культиваторну лапу залишається скорочення проходів полем і виконання майже всього комплексу весняних польових операцій: передпосівної культивації, боронування, висіву, внесення добрив, прикочування, вирівнювання ґрунту. Таким чином, господарство може заощадити на придбанні техніки, скоротити час проведення операцій, знизити потребу в трудових ресурсах, обслуговуванні, ліквідувавши часовий розрив між операціями передпосівної підготовки ґрунту і сівби, притаманний традиційній технології обробітку.
В принципі, сівалки на базі культиватора (з сошниками на стійці) здатні сіяти практично на будь-якому агрофоні. Їх зазвичай обирають ті агропідприємства, де оптимальні агрономічні терміни вкрай стислі через брак вологи, і немає часу для передпосівної підготовки грунту. В цьому разі в поле заходять раніше, незважаючи на сильну вологість, а працювати в таких умовах дисковими сівалками майже неможливо: ніякі чистики не рятують диски від забивання. Тому якщо господарство хоче сіяти рано навесні, йому слід подумати про сівалки культиваторного типу або з анкерними сошниками.
Головним недоліком культиваторних сівалок є погане копіювання поверхні грунту, оскільки жорстке прикріплення лапи до рами не дає змоги сошникам повторювати нерівності рельєфу. Найчастіше сівалки культиваторного типу обирають господарства з рівними великими полями і невисоким або середнім потенціалом урожайності, для яких головна перевага — економічність процесу.
Аграрії ж, які сіють у більш сухих умовах (наприклад, озимий посів восени, коли ґрунт пересушений після спекотного літа), в більшості випадків вибирають дискові сівалки, котрі дозволяють копіювати нерівності поля незалежно від положення рами, а також зберегти вологу завдяки мінімальному розпушуванню поверхні поля.
У дощові роки різниця у посівах між культиваторними і дисковими сівалками часто не помітна, оскільки за достатньої кількості вологи в ґрунті розвиток рослин вирівнюється. Також рослини в широкому рядку під час сівби під лапу розкущуються набагато краще, аніж за рядкового висіву дисковим сошником, завдяки нижчій конкуренції між насінням.
Сьогодні набувають популярності сівалки з копіювальними анкерами. Такі агрегати теж мають незалежну підвіску, при цьому вони дозволяють раніше виходити на весняну посівну, без проблем провадити прямий висів, точно висіваючи дрібнонасінні культури на мінімальну глибину.
Поряд із тим формувати технологічний посівний ланцюжок у господарстві краще не з сівалки, а із грунтообробних машин. Адже для якісної і продуктивної роботи сівалки важливо дотримуватися маси нюансів: вирівняність поля, обробіток ґрунту, його структура, подрібнення і розподілення пожнивних залишків повинні відповідати конструктивним особливостям сівалки.
У виборі посівного комплексу важливо враховувати середній розмір поля і його геометрію, щоб підібрати оптимальну ширину захвату. Для роботи на дрібноконтурних полях не слід вибирати широкозахватний «автопоїзд», щоб не витрачати час і сили на розворот і на обробку розворотної смуги. І навпаки, якщо розмір одного поля в середньому становить не менше 70–100 га, раціональніше працювати 12–16-метровими агрегатами.
Крім цього, тут слід подумати про гнучкість технології. Якщо зламається одна широкозахватна машина, робота в полі стане, а якщо у покупця дві або три сівалки із меншим захватом, то можна буде продовжити сівбу, нехай із нижчою продуктивністю.
Але найголовніше — заздалегідь розрахувати потужність трактора, здатного працювати з конкретною моделлю. Характерною помилкою у виборі сівалки є недостатня потужність трактора, який буде тягнути нове придбання господарства. Частіше вона зустрічається під час користування широкозахватних посівних агрегатів.
Типовою є ситуація, коли і трактор, і причіпний агрегат вибирають виключно за даними, зазначеними у проспектах. Норми стандартів різних країн можуть відрізнятися один від одного. При цьому характеристики причіпної машини, своєю чергою, можуть бути зазначені для найбільш сприятливих умов роботи, коли бункер завантажений легким посівним матеріалом, на м’яких, ідеально оброблених ґрунтах.
Якщо виробник трактора декларує у своїх буклетах потужність енергозасобу за найбільш ліберальним стандартом, а виробник сівалки вказує якісь усереднені показники тягового опору машини, то на практиці може статися, що трактор за нормального завантаження і в реальних умовах ледве зрушить сівалку з місця…
Тому слід врахувати в розрахунках свої нормальні умови роботи, додавши певний запас міцності для сівби в екстремальних умовах, а також якість передпосівної підготовки, отримавши приблизну реально необхідну потужність для ширини захоплення конкретної моделі сівалки.
Відомі виробники посівних агрегатів надають досить точний розрахунок, який враховує умови роботи машини і кількість потужності, що вимагається за таких умов на кожен метр ширини захвату. Загалом для забезпечення необхідної швидкості сівби необхідно брати трактор із запасом не менше 30% від середньої величини діапазону потужності.
Також у виборі трактора потрібно звернути увагу на гідравлічні можливості тягової машини, з якої буде агрегатуватися сівалка. Річ у тім, що пневматичним сівалкам необхідний потік повітря, який створює турбіна. Її обертає гідромотор, котрому потрібен постійний регульований потік оливи з розподільника трактора. З імпортними машинами складнощів не виникає, але якщо аграрій задумав експлуатувати старі трактори, то у нього з’явиться проблема, адже вони таких можливостей не мають. Втім, якщо господарство не в змозі придбати новий трактор, можна встановити спеціальні опції, які слід замовити у постачальника сівалки ще на етапі її вибору.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
