Зі всього виходить, що без хорошого і надійного обприскувача у господарстві — ані туди, ані сюди. Як би ми не прагнули заощадити на техніці для захисту рослин, цього за нинішніх умов краще не робити. Можна скільки завгодно експериментувати з технологією обробітку ґрунту чи внесенням мінеральних добрив, однак із ЗЗР ліпше не жартувати, оскільки помилка вийде надто дорогою.
Саме тому технічні й технологічні вимоги до вибору обприскувачів зростають із кожним сезоном. Ще не так давно у полях працювали відверто застарілі моделі обприскувачів, які, як вважалося, більш-менш виконували своє завдання. Нині цей підхід абсолютно не діє — потрібно мати у господарстві не просто сучасну машину для захисту рослин, а цілу технологію.
У багатьох регіонах України відразу ж після танення снігу (якщо він був), стрімко наступає фактичне літо. Втім, цього року зими, таке враження, і не було зовсім. Відповідно, ключові фази розвитку рослин протікають значно швидше, аніж належить. Це автоматично означає необхідність працювати з підвищеною продуктивністю, що в першу чергу стосується обприскування. Найбільш затребуваними сьогодні є моделі обприскувачів, що характеризуються високою продуктивністю роботи. Зрозуміло, що критерії високої продуктивності в агрохолдингу і невеликому фермерському господарстві різні, як і можливості, але принципи залишаються тими ж. Умовно кажучи, поки немає сонця і вітру потрібно встигнути внести фунгіцид на пшеничному полі площею понад 200 га. Буквально за декілька годин. Якщо не встигнемо це зробити сьогодні-завтра — відмінусовуємо вже якусь частку врожаю…
У поле слід заходити якомога раніше, мати можливість працювати за несприятливих погодних умов, розвиваючи максимально високу швидкість. При цьому машина повинна чітко дотримуватися заданої норми виливу робочої рідини і вносити препарат не як пощастить, а згідно із суворими агрономічними вимогами. Обов’язково слід звернути увагу на тип насоса, який використовується в обприскувачі. Важливо з’ясувати, чи зможе система видавати необхідну норму в найскладніших для роботи умовах? Нерівний рельєф поля, перезволожений ґрунт, сильний вітер, великі норми витрати робочого розчину — ці та інші чинники здатні привести до серйозних проблем у тому випадку, якщо насос не розрахований на подібні тривалі навантаження.
Переважна більшість відомих на ринку моделей обприскувачів вітчизняних та зарубіжних виробників відзначаються хорошими основними робочими характеристиками, які дають змогу забезпечити належну якість і продуктивність обприскування. Це стосується як самохідних, так і причіпних машин. Головне — підібрати модель за критеріями, які забезпечать по-справжньому високу ефективність роботи.
Нагадаємо про основні моменти вибору обприскувача. Почнімо з того, що довжину штанги слід розраховувати таким чином, щоб вона була кратною робочій ширині посівного агрегату. Це дозволить зручно розділити проходи машини, уникнувши перекриттів і втрат часу. Якщо цим чинником знехтувати, це виллється у купу організаційних та агрономічних проблем.
Штанга, яка має довжину 36 і більше метрів, — це чудово щодо продуктивності. Однак лише у тому випадку, якщо поле гладеньке, мов стіл. Якщо ж йдеться про роботу на місцевості зі складним рельєфом, то велика ширина захвату штанги спричинить масу незручностей, включно з пошкодженням самої штанги. Слід враховувати і те, що в такому разі насосу буде набагато важче підтримувати заданий високий тиск у системі. Багато чого залежить і від ефективності системи стабілізації штанги. Як би вона не була виконана конструктивно, головне те, як тримається штанга в реальних робочих умовах. Тому у жодному разі не варто покладатися на запевнення продавця, і слід обов’язково подивитися на машину в полі, надто на нерівній поверхні.
Велике значення має і вага заправленої машини, оскільки високе навантаження на обприскувач лягає, зокрема, ранньої весни під час внесення КАС та перших гербіцидних та фунгіцидних обробітків озимих культур. Якщо доведеться рухатися вологим ґрунтом, це спричиняє зрозумілі ризики, бо самохідний чи причіпний обприскувач може в’язнути у землі й виконувати свою роботу абияк. У такому разі варто звернути увагу на самохідні обприскувачі з повним приводом і збалансованою конструкцією. Втім, не менш ефективно можна спрацювати за таких умов із відносно легкою причіпною моделлю, у якої правильно розташовано центр ваги конструкції.
Наголосимо на тому, що під час вибору самохідного обприскувача не варто орієнтуватися винятково на висоту кліренсу машини. Кліренс заввишки понад 180 см — це чудово, і за допомогою такої машини можна провадити обробку високорослих культур на пізніх стадіях вегетації. Однак не завжди і не скрізь, і якщо головне достоїнство моделі саме високий кліренс, то над доцільністю її придбання варто замислитися. Тим більш, що багато сучасних інтенсивних гібридів кукурудзи «вимахують» заввишки понад 2 м, і для того, щоб внести десикант, однаково доведеться застосовувати авіацію.
Як пріоритет слід обрати перш за все власне якість внесення препаратів на рослини. Відповідно, для невеликого господарства, площею до 1000–1500 га доцільніше буде взяти добротну вітчизняну або недорогу імпортну причіпну модель. Адже головний чинник успіху в захисті рослин — це системна, продумана технологія. Якщо вона як слід напрацьована і препарати правильно обираються та вчасно вносяться, то можна обійтися простою надійною машиною без особливих «наворотів». Головне, аби вона раптово не ламалася і стабільно вносила норму внесення, забезпечуючи якісне покриття рослин робочим розчином.
При цьому надзвичайно важливо приготувати дієвий робочий розчин, не обмежуючись банальним засипанням (заливанням) препарату в бак обприскувача. Далеко не завжди встановлені в баку машини змішувачі за умов нестачі часу спроможні швидко та якісно змішати препарат із водою.
Для того, щоб робочий розчин впливав на рослини саме так, як зазначено на етикетці каністри з пестицидом, ми повинні дотриматися рекомендованих параметрів жорсткості, чистоти й кислотності води, а також забезпечити повне змішування препарату з водою. Перше завдання вирішується шляхом додавання до розчину спеціальних препаратів, а в крайньому разі — сульфату амонію та лимонної кислоти. А от з другим дещо складніше. Тому слід обов’язково потрібно перевірити реальні можливості змішувача в баку обприскувача. Скільки йому потрібно часу, щоб змішати препарат з водою, отримавши розчин однорідної концентрації? Якщо цей показник буде незадовільним, нагально необхідно придбати додаткову польову цистерну-змішувач об’ємом, аналогічним до місткості бака обприскувача, наявного у господарстві. У такому разі одна порція готового розчину вноситиметься на посівах, у той час як наступна ретельно готуватиметься край поля.
На підвищення продуктивності роботи обприскувача безпосередньо впливає низка різних чинників. Так, наприклад, це зниження норми виливу води до мінімально можливої. Дослідження останніх років показують, що для більшості препаратів ці норми можна знизити принаймні на 25–50% і більше. Там, де вносилося, умовно кажучи, 200 л/га, буде достатньо 125 і навіть 100 л/га, що зумовлює більшу тривалість роботи машини на одній заправці.
У всякому разі акцентуємо увагу на тому, що фактично кожна сучасна модель обприскувача, включно з українськими машинами, забезпечує плюс-мінус однаково якісну роботу за умови правильної її експлуатації. Це стосується як суто технічних моментів, так і підготовки механізаторів до роботи з нею. Не потрібно нічого вигадувати: достатньо домовитися з продавцем про якісне передпродажне обслуговування. Якщо з якихось причин це неможливо, можна знайти спеціаліста, який за помірні гроші навчить, як працювати з цією машиною найбільш ефективно.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
