Точніше турбуватися про це треба, але знаючи, що в нижніх шарах ґрунту є запаси вологи, що накопичувалися місяцями, значно впевненіше можна планувати посівну кампанію ріпаку, пшениці та ячменю. Ідеться про те, щоб ефективно обробити ґрунт, зберігши цю вологу для осінньої вегетації рослин.
З іншого боку, тривала волога погода в попередні місяці спричинила купу пов’язаних проблем. Так, на полях, де практикується дуже обмежена сівозміна із залишенням пожнивних решток, буйним цвітом «розквітли» найрізноманітніші збудники хвороб, починаючи з кореневих гнилей і закінчуючи фузаріозом колоса й іншими негараздами. Себто солома на полях досить сильно заражена, і те саме можна буде сказати й про пожнивні рештки соняшнику. Залишити все як є — не дуже безпечно з погляду турботи про майбутній урожай.
Ще одна супутня проблема — тривалі дощі «розв’язали руки» численним бур’янам, насіння яких уперто проростає далі. Залити це все «хімією» — це вже остання справа, якщо не можна ради дати іншими, здоровішими способами.
У всякому разі відразу ж після збирання врожаю треба провадити лущення стерні за допомогою дискової борони. Головне завдання цього агрозаходу — закрити вологу в ґрунті. Супутня, не менш бажана мета, — спровокувати проростання насіння бур’янів із метою їх подальшого механічного знищення.
Тому наше завдання — обрати саме такий наступний вид обробітку ґрунту, який дасть змогу висіяти насіння озимих культур у найсприятливіших умовах.
Звісна річ, що чимало вітчизняних агровиробників уже звикли висівати ту ж таки пшеницю чи навіть ріпак просто у стерню, тим більше, що сучасна посівні агрегати дозволяють це робити. Додатково це заощаджує кошти на обробітку ґрунту. Однак комплекс перелічених вище проблем спонукає підійти до справи дещо інакше.
По-перше, нинішній сезон із його бурхливим розвитком збудників хвороб рослин — це, мабуть, найкращий час, щоб випробувати на ділі біологічні деструктори стерні. Такі препарати на основі корисних мікроорганізмів забезпечують пришвидшене та якісне розкладання соломи й, відповідно, покращення характеристик родючості ґрунту та його збагачення поживними речовинами. Це буде дуже незайвим на наших полях, більшість із яких не отримує належної кількості мінеральних добрив як компенсацію. Залежно від типу препарату таку процедуру можна поєднати з унесенням кількох десятків кілограмів селітри чи карбаміду, бажано під дощ.
Друга важлива особливість біологічних деструкторів — їх виняткові знезаражувальні властивості та здатність покращувати фітосанітарний стан полів. Біодеструктори виступають у ролі «санітарів поля», спричиняючи загибель шкідливих мікроорганізмів. Тобто, внісши копійчані біопрепарати, можна заощадити наступного сезону на фунгіцидах — як мінімум, а як максимум — досягти певного підвищення врожайності.
Якщо говорити про оптимальний вологозберігальний обробіток ґрунту, то сьогодні найкраще себе показують дві технологію: вертикальний обробіток і strip-till.
Перша технологія передбачає обробіток верхнього шару ґрунту без перевертання пласта зі створенням сітки мікрощілин, крізь які не випаровується волога. Поряд із тим отримані характеристики ґрунту дають змогу створити хороші умови для проростання насіння. За нашими спостереженнями вертикальний обробіток ґрунту показує себе відмінно практично скрізь, де його впроваджують. У всякому разі це набагато ефективніший підхід до мінімізації обробітку ґрунту, ніж традиційне дискування. Сьогодні в Україні можна без проблем придбати агрегат для «вертикалки» не лише іноземного, а й вітчизняного виробництва. Причому такі конструкції можна додатково оснащувати місткостями для внесення міндобрив, вносячи їх на глибину 10–15 см.
Друга технологія — strip-till є істотно складнішою для ефективного втілення і довгограйним проєктом. Як варіант, для сівби ріпаку, а також пшениці можна застосовувати так звані стріптільні сівалки, які працюють за однією з варіацій strip-till, наприклад, pro-till. Вона передбачає одночасний обробіток стерні з висівом і внесенням добрив у смузі. Посівне ложе відразу ж закривається, а волога для проростання насіння дістається з нижніх шарів ґрунту. Таким чином, майже завжди, окрім найбільш складних ситуацій, можна отримати міцні своєчасні сходи. Далі вже справа за осінніми дощами.
Утім, якщо дощі нас відвідають і в серпні та вересні, то це буде оптимальна нагода для застосування традиційних технологій обробітку ґрунту, таких як оранка й повноцінна осіння культивація. Час від часу ґрунт потребує таких кардинальних розпушувально-оздоровчих операцій, і якщо волога таки буде, то чому б і ні? Так само як і глибоке розпушування ґрунту зі щілюванням. Якраз нинішнього сезону ця технологія забезпечила просто чудові результати, завдяки тому, що земля ввібрала в себе зимові та весняні опади.
І нарешті згадаємо, — ніде правди діти, — що після минулого посушливого сезону чимало вітчизняних агровиробників вирішили заощадити на добривах, остерігаючись, що і цей рік видасться таким самим. Тому важливе завдання на цю осінь — дати полям, зокрема й озимим культурам, належне мінеральне живлення. Для ріпаку крім обмеженої дози азоту — це калій, фосфор і сірка, а якщо є можливість, то і бор. Для пшениці — окрім мікроелементів було б дуже добре дати дещицю якісних припосівних добрив, до складу яких входять мікроелементи і насамперед мідь, молібден, цинк та залізо. Це дуже важливо, бо мінеральний склад ґрунтів у багатьох господарствах нині зовсім не ідеальний.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
