Сьогодні на підприємстві, яке обробляє 7 тис. га землі, співвідношення техніки вітчизняного та іноземного виробництва становить 60/40 на користь останніх, та все одно про повну заміну вітчизняної техніки на іноземну мова не йде. «Змінювати усю техніку на імпортну є недоцільно насамперед через цінову політику. Коли я говорю про вітчизняну техніку, то маю на увазі ту, яку випускають на теренах СНГ, адже її рівень приблизно однаковий. До прикладу, при купівлі нових тракторів ми робимо акцент на МТЗ, бо й цінова політика заводу вигідніша, і для механізаторів трактори простіші в експлуатації, та й для обробітку наших ділянок вони зручніші», - розповів директор Солонянського заводу «Агрополімердеталь» Констянтин Подячев.
Також не викликає довіри у підприємця і те, що деякі моделі тракторів відомих брендів збирають у Китаї. Причиною непопулярності та недовіри до техніки з пострадянського простору є рівень її зношуваності. «Звісно бувають різні ситуації, різні польові умови, але, скажімо, на ДОНі без ремонту можна пропрацювати два роки, а на John Deere - близько п’яти. Так, це абстрактні цифри, але різниця є, і вона суттєва. До того ж, на стару техніку завжди більше витрат і з паливом, і з ремонтом… Наприклад, кожен день простою комбайна в жнива - це $2-3 тис. збитків», - наголошує пан Подячев.
Деяку техніку підприємство купує безпосередньо у виробника за кордоном, дещо закуповують у дилерів на території нашої держави. «В Україні ціна на Case та New Holland нижча, - резюмує Констянтин Подьячев. - Що вигідніше купити за кордоном, ми купуємо там, а що в Україні – тут на місці». З його слів, трактори фірм Case, New Holland, John Deere –техніка високого рівня, проте якщо говорити про вигоду, то краще співвідношення ціна-якість у Case та New Holland, а от John Deere не кожен зможе собі дозволити.
Насамперед при оновленні технопарку звертають увагу на купівлю техніки для посіву та обробітку. «У нас є сім комбайнів, і усі Massey Ferguson, додатково щороку орендуємо ще стільки ж, серед яких обов’язково бувають українського виробництва, що пов’язано зі специфікою їхньої роботи. Сьогодні для господарства важливо мати добрий обприскувач, таку ж сівалку, техніку для обробітку, - це найнеобхідніший комплекс техніки», - зауважив підприємець. Проте практику оренди цільової техніки на «Агрополімердеталь» вважають найрозумнішим вирішенням, якщо на ремонт одиниці йде більше 100 тис. грн у рік.
Водночас купівля обладнання іноземного виробництва має і свої недоліки. Один з них - відсутність сервісного обслуговування на території України. «Для обслуговування техніки, купленої за кордоном, підприємство укладає договір із дилером та обслуговує обладнання вже в межах країни. Але є суттєва проблема з бразильською технікою - в Україні немає складу запчастин. Звісно, можна замовити їх у виробника, але чекати потрібно півтори місяці, а в сезон робіт - це надто великий термін», - розповів Констянтин Подячев. У таких випадках на підприємстві вдаються до компіляції – використовують деталі інших виробників та вважають це найефективнішим способом виходу зі становища.
Ще однією незручністю є брак кваліфікованих кадрів, адже підібрати механізатора до нової техніки часто є дуже проблематично. «Сьогодні ми купили нового трактора та новий культиватор, які плануємо задіяти вже в весняному сезоні, але над питанням, кого посадити за цю техніку, почали думати ще до придбання. Довірити нову техніку людині завжди проблематично, навіть якщо механізатор теоретично ознайомлений із нюансами. Ми вже відчуваємо дефіцит кваліфікованих кадрів, і ситуація дедалі загострюється», - зазначив директор підприємства. На разі механізатор на комбайні виконує й роль механізатора на тракторі та сівалці.
Потребує імпортна техніка і особливого догляду, крім того, масла та паливо займають також суттєву роль. Адже якщо застосовувати на техніці іноземного виробництва українські мастила, то неполадки в роботі механізму траплятимуться значно швидше та частіше. Сьогодні на підприємстві віддають однозначну перевагу маслам фірми Shell. Звісно, до такого рішення прийшли не відразу: майже протягом двох років експериментували з маслами різних виробників. «Ми починали свій експеримент з мастилами British Petroleum, потім перейшли на Ambra, пробували й Mobil. Зрозуміло, ми не в усю техніку й відразу заливали одне мастило… На Shell ми зупинилися насамперед тому, що це вийшло дешевше, і за якістю мастило не поступалося. Широкий асортимент їхньої продукції сьогодні дозволяє закрити всі питання, що стосуються імпортної техніки. Протягом сезону використовуємо близько 4 т мастил на 120 тис. грн, а порівняно з іншими - це дешевше. Ну і, звісно, на Shell ми ніколи не напрацьовуємо менше 250 мотогодин, а іноді піднімаємо цей показник до 400», - розповів історію нелегкого шляху вирішення питання Констянтин Подячев.
Близько трьох років «Агрополімердеталь» успішно співпрацює з компанією «Шелл» та її дистриб’ютором «Invent Group», використовуючи їхні масла як для техніки, так і для гідравліки. З одного боку, це недешево, але якщо в трактор та агрегат залити різні масла, можуть виникнути поломки, і робота зупиниться. Практичний досвід підприємства показує, що раціональний підхід до вибору мастильних матеріалів себе виправдує . Тому якісні мастила – це одна з умов ефективної роботи техніки. А от заливати мастило рівня Shell у вітчизняну техніку на підприємстві не радять. Насамперед, через її часто невизначений моторесурс та доволі часті й несподівані неполадки в механізмі. Що ж стосується палива, то тут на підприємстві перевагу віддають або мозелівському білоруського виробництва, або українському Євро24 виробництва Лисичанського нафтопереробного заводу, через нижчий вміст сірки.
Із настанням весни на «Агрополімердеталь» вже готові до нового сезону та активно переплановують посіви, яким завдала шкоди суха осінь та сувора зима. Зі слів керівника, найважливіше спланувати посів не на цей рік, а й на два наступні, щоб не виснажити землю та уникнути зайвих витрат. Водночас з пересторогою Констянтин Подячев відгукується про земельну реформу та вже готується до придбання землі, яку орендує у власників паїв. «Продаж землі може спричинити до того, що до неї будуть відноситися як до товару. Тоді ніхто не стежитиме за рівнем засолення, станом грунтів, а сприйматиме її лише як товар, з якого потрібно витягнути максимальну вигоду», - розмірковує підприємець, який у своїх висновках аналізує досвід сусідньої Росії. Сам же Констянтин Подячев ретельно стежить за аналізом грунту, який підприємство постійно проводить кожні три роки, і з радістю зауважує, протягом останнього часу рівень гумусу на полях збільшується.