Фермерський «Колос»
Селянське фермерське господарство «Колос» зареєстровано навесні 1997 року. Заснував його місцевий мешканець Володимир Андруник, який до того працював у колгоспі «Дружба» завідувачем олійного цеху. Нині Володимиру Володимировичу майже 67 років. Офіційно він передав повноваження молодшим членам сім’ї. Але лишається неформальним лідером, основним арбітром – словом, батьком. Головою ж працює його донька, Світлана Сіренко. Мабуть, справи «Колосу» знає напам’ять, бо відповідає на будь-яке питання майже одразу: де, що, скільки. У неї усе ретельно вирахувано й багато що передбачено.
Нині господарство консолідувало 143 паї й отримало у користування 824,5 га земель, з них 730 га – орні. Вирощують пшеницю, ячмінь, соняшник.
Володимир Андруник сідає вранці у свій «Субару Форестер», їде у поля. На 23 лютого, до Дня захисника Вітчизни, цей позашляховик подарували йому, скинувшись, три зяті, бо хотів мати у користуванні «щось сільське». Тесть задоволений: «По ґрунтовках добре ним їздити». Усі троє теж працюють у «Колосі» механізаторами. Один із них – чоловік директора, Володимир Сіренко. Другий – Михайло Стиранець. І третій - Володимир Орищин.
До сівалки підходить Михайло Стиранець. Володимир Андруник пояснює: «Кожен наш механізатор може на будь-якій техніці працювати – на тракторі, комбайні. Сів і поїхав». Світлана Сіренко детальніше розповідає про кадрову політику господарства: «У нас династія». У фермерському господарстві «Колос» задіяно 12 працівників. Більшість – родичі один одному, є й кадровий резерв – дев’ятеро онуків, п’ятеро з них нині навчаються в аграрних навчальних закладах Донеччини. Звісно, не проблема узяти на роботу зятя чи кума – треба, щоб людина не просто займала місце, а відчувала справу, приносила у підсумку прибуток усім.
Rapid у дії
На критому току «Колосу» бачимо дві купи ячменю різного кольору. Менша з них – темніша, червоняста. Біля неї – протруювач «Фермер». «Це вчора ми протруїли, тоді зерно йде на ваги, далі - у причеп, і поїдемо до сівалки», - каже Володимир Андруник. Насіння готове до посіву, скоро його засипляють у бункер «Рапіду».
Тим часом на подвір’ї Володимир Орищин налаштовує саме сівалку. «Тут регулюється норма висіву зерна. По таблиці подивився, скільки положено, ручкою покрутив – є. Поруч так само регулюється норма внесення добрив. Регулювання глибини висіву теж просте, по цій ось шкалі. Виставив по сектору скільки треба, проїхав кілька метрів, подивився. Треба – додав, і навпаки, - за потреби збавив».
Їдемо усі у поле. Андруник показує кількадесят гектарів чорнозему із пожнивними рештками: «Ми кукурудзу-попередника подискували восени. Ця сівалка не має потреби у додатковому обробітку ґрунту. Вона й так працює, а для нас – економія палива. 100 га ячменю думаємо посіяти. Я гадаю, упораємося за два дні. Аби тільки погода була».
Сіяти ячмінь сьогодні збираються для потреб власного господарства (а «Колос» відгодовує 700 свиней). Земля зазвичай тут сухувата. Взагалі в Артемовському районі вологи бракує. Однак напередодні нашого приїзду пройшов весняний дощ. Ґрунт рясно налипає на колеса трактора John Deere 7930 потужністю 220 к. с. й агрегатованої до нього сівалки Rapid 400 Combi.
Разом із Володимиром Орищиним вмощуємося у кабіні трактора. «На екрані видно, скільки посіяно, - показує механізатор. - Оце вчора засіяв лише 3,3 га, а тоді задощило. А цією кнопкою можна виключити два сошника, залишити технологічну смугу, наприклад для обприскувача, щоб той зерно не топтав».
Трактор і агрегат плавно набирають хід. Починається сівба. Швидкість росте, на моніторі видно, що зараз ідемо 12,3-12,8 км/год. Однак зчіпка рухається повільніше, ніж могла б за технічними характеристиками. Мокра земля гальмує рух. «Трохи сирувато, на колеса налипає, - коментує Орищин. - А от пшеницю по сухому сіяли на швидкості десь 16 км/год. Тут добре влаштовано: колеса йдуть за сошниками. Прикочують. Вони у шаховому порядку розташовані. Зручно по сирій землі їздити: самі себе чистять, щоб не залипали. Отака от сіялка». З-під жовтого коліщатка маркера летять грудки землі. «Маркер піднімається вручну або автоматично. Скажімо, дерево на полі – можна підняти його, а сіялка залишиться у робочому положенні», - пояснює механізатор.
Гін на цьому лані короткий, із півкілометра. У кінці поля John Deere розвертається із Rapid, легко й невимушено «заносячи хвоста». Їдемо назад. Ще гін… У кабіні починає роздаватися сигнал. «Зерно закінчується», - каже Володимир Орищин. У бункері посівного агрегату Rapid 400 Combi є віконце, крізь яке навіть із кабіни видно до певного рівня, скільки ячменю там залишилося. Однак є й автоматичний датчик – із ним надійніше.
«Ємність бункера становить 4100 кг. Там влаштована перегородка, що розділяє на насіння й добрива. Якщо нормально завантажити, вистачає того й того на 7 га. За день можна нормально засіяти 40 га, а як постаратися – й 50 га».
На іншому краю поля біля лісопосадки уже під’їхав і дирчить трактор Т-150 з причепом і шнеком. Причеп поволі піднімається, протруєний червонястий ячмінь через гнучку трубу, яку притримує Орищин, сиплеться у місткий бункер Rapid. Все, сівалка повна – вистачить на чергові 7 га. «Донбас порожняк не жене». Ми всміхаємося.
Володимир Андруник рукою розгортає землю – дивиться, як лягло зерно. «Швидко вона сіє, і точність добра, нам подобається», - підсумовує він.
Агротехношопінг: шукання й придбання
Коли три зяті засновника господарства «Колос» підшукували для господарства сівалку, вони ще не знали, що «Ведерстад» - це теж сімейна компанія, як і їхній «Колос». Це батько-засновник Руне Старк, , його діти й онуки. Українців цікавили, звісно, насамперед споживчі властивості цієї техніки. На київському «ІнтерАгро» вони й приглянули собі Rapid. Основним критерієм вибору були продуктивність агрегату і якість посіву. Враховували також ширину захвату, щоб вона відповідала можливостям трактора, наявного у господарстві.
Володимир Оришин пригадує: «Ми довго вибирали ту сівалку. У Київ їздили, дивилися усілякі. Їх багато є. Ця підходила по технічних характеристиках і візуально. Вона суцільна, важка. Видно й по дисках: ніде таких нема. Це їхній коник – висіваючі диски із сошниками, які влізуть у будь-яку землю, яка б не була тверда. Rapid 400 Combi може й в асфальт засіяти. У нас є ділянка з червоною глиною, ото такою, з якої роблять цеглу. Там ніколи нічого не сіяли – вітчизняними сівалками не виходило. А Rapid посіяв, і зараз там пшениця капітальна стоїть».
Виявляється, що Rapid 400 Combi може працювати як на легких піщаних, так і на найважчих глинистих ґрунтах. При цьому агрегат виконує посів за будь-яких умов на досить високій швидкості. Сошник у Rapid дисково-анкерний, він створює дуже потужне притискне зусилля. Це дозволяє добре урізатися у будь-який ґрунт, що дуже важливо, наприклад, для прямого посіву по стерні. Хоча сівалка може йти й після плуга, з одночасною культивацією. Якщо ж придивитися уважніше до агрегатів інших виробників, і порівняти з технікою, що випускається компанією «Ведерстад», то можна помітити, що багато європейців так чи інакше користуються технологічними ідеями шведів.
Володимир Свинаренко, директор із продажу компанії «Ведерстад» по східному регіону України, розповідає, як став у пригоді «Колосу»: «Спочатку 2010 року я познайомився на виставці «ІнтерАгро» із зятями Володимира Володимировича. Вони підшукували сівалку, їм сподобався Rapid 400 Combi. Я дав контакти господарства в Харківській області, де така вже працювала. Вони туди з’їздили, подивилися її у полі». Остаточне рішення щодо купівлі приймали у господарстві усі разом: директор Світлана Сіренко і, звісно ж, їхній батько - Володимир Андруник. А міркував він, крім іншого, ще й про економічну вигоду: «Що таке добра сівалка? Якщо вона нормально посіє, урожай підвищиться. Матимемо 3-4 центнери добавки на гектар. 300 га посіяли – 90 т додатково отримали. По 4 грн/кг зерна – скільки буде? 360 тис. грн. А сівалка коштує хай 700 тис. грн. От вона себе за 2 роки й окупить – тут проста арифметика».
Світлана Володимирівна каже: «Ми Rapid 400 Combi купили майже одразу за живі гроші. Це такий принцип у нас: менше брати кредитів. На хімію, насіння, дизпаливо теж намагаємося не позичати. Тримаємо запас товару. Як треба щось купити, спершу продаємо своє. Звісно, кредит можна узяти під 18%. Це за мільйон 180 тис. віддай. Навіщо? Заради розвитку? А як розвиватися, коли гроші віддаєш – це банк тоді розвивається. А ще ж клопоту: документи, застава…».
Тільки раз «Колос» узяв кредит, не втрималися – треба було терміново викупити олійний цех за 80 тис. грн. Бо його самі ж і будували під керівництвом батька – ще як працівники колгоспу «Дружба».
Що ж до шведської сівалки, то вона, зі слів механізатора Володимира Орищина, поки ще жодного разу не ламалася. А як довго працює? Володимир Свинаренко уточнює: «Сівалка Rapid 400 Combi у фермерському господарстві «Колос» служить вже 1,5 року. Вона одна у них на понад тисячу гектарів землі, але ж швидкісна, тому порається як слід. Роблять посів зернової групи і вносять добрива. Працює у них в ідеалі».
Трудові резерви
«У кожної людини свої природні координати».
Жан-Поль Сартр
Ми повертаємося з поля разом із Володимиром Андруником. Він зупиняє свого «Субару», показує озиму пшеницю, яку торік висіяв Rapid 400 Combi. Перезимувала добре. Виглядає чудово: пишні й рівні рядки «біжать до обрію» – ген туди, де видно маківку Верхнекам’янської сільської церкви. Де-не-де з-під землі стирчать торішні пір’їни кукурудзи – культури-попередника.
Тепер батько вважає, що господарству потрібна ще одна сівалка – для просапних культур. Поклав око на «Темпо» від того таки «Ведерстаду», про яку зараз йде чимало розмов. Цікавиться нею конкретно під кукурудзу. «Треба брати хорошу сучасну техніку. Щоб працювала із запасом часу – років десять», - вважає він.
Їдемо селом. От і церква, у будівництві якої брала участь чисельна сім’я Андруника. «А тут мешкає Світлана», - вказує на ошатний цегляний будинок директора ФГ «Колос». Десь під Києвом його назвали б котеджем. «Давно вона живе у Верхнекам’янському?» Володимир Володимирович здивувався питанню. «Як із пологового будинку я її привіз, звідтоді».
У Володимира Андруника дев’ятеро внуків. П’ятьох відправили учитися: чотирьох – до сільськогосподарського університету в Луганську і ще один освоює аграрну науку у Слов’янську, в агроколеджі. Фермерське господарство оплачує їм навчання, винаймає комфортне житло, щоб не никали по гуртожитках. Дід сподівається, що усі приїдуть із дипломами сюди ж, в Артемівський район, ближче до родини. А ну, як надумають розбігтися «по русифікованих містах»? Володимир Андруник напівжартома-напівсерйозно відказує: «Тоді хай повертають «Колосу» гроші за науку. Я з ними усіма таку угоду уклав». Та, судячи з усього, він не вірить у песимістичний розвиток подій. Більш того: сподівається, що вони запустять на повну потужність олійний цех та отримають ще одне стабільне джерело доходу.
Сім’я – колектив, здатний як ніякий інший використовувати ресурс солідарності й взаємної довіри задля спільного результату. Ефективно працювати на землі зуміє, мабуть, і приїжджий кваліфікований менеджер. Але той, для кого вона рідна, точно не партачитиме, не шкодитиме ані їй, ані землякам. Сусіднє господарство «Оберіг» теж показує непогані результати, обробляючи на тій-таки Донеччині кілька тисяч гектарів землі. Ці два приватних власники постали на руїнах колгоспу «Дружба» й довели, що своє, приватне, працює набагато краще, ніж колись нібито загальне... Тут, власне, й доводити нема чого.
І наостанок ще трохи статистики про агрегат, який ми побачили у дії. Таких тільки на полях Західної Європи більше 12 тисяч, там Rapid - серед найпопулярніших посівних комплексів. Генеральний директор ТОВ «Ведерстад» Віталій Філатов повідомив «Агробізнесу Сьогодні»: «Наразі в Україні працює близько 220 сівалок різних типів і модифікацій сімейства «Рапід». У 2012 році ми плануємо продати ще близько 50».
ДОВІДКА
Фермерське господарство «Колос»
Розташоване у селі Верхнекам’янське Артемівського району Донецької області.
Голова – Світлана Сіренко. Постійно працює 12 чоловік, з них п’ятеро - механізатори. Обробляють 824,5 га землі. Займаються рослинництвом і вирощуванням свиней (700 голів). Господарство має склад, майстерню, тік, олійний цех, свинарник, офісні й підсобні приміщення. З основних знарядь праці (техніка) є трактори «Джон Дір», «Бєларус» і Т-150, сівалка Rapid, культиватор КПС-4, борона дискова важка БДВП-5,5, зернозбиральний комбайн «Вектор», автомобіль «МАЗ», сінокосарка, кормовий агрегат «Мрія», протруювач «Фермер». Урожайність вирощуваних культур з 2006 року на рівні: пшениця – 40 ц/га, ячмінь – 28 ц/га, соняшник – 22 ц/га.
