Ні, це була не виробнича аварія, звісно, а демонстрація можливостей техніки. Чоловік спеціально ліг під колеса, і «Туман» своїми м’якими шинами подолав цю перешкоду. Після чого той встав і переможно підняв руки, демонструючи, що «фокус» вдався, причому штанги обприскувача лише ледь похитнулися відносно горизонту.
Співробітник фірми-виробника Анна Сініціна з усмішкою коментує: «Наш колега із задоволенням погодився взяти участь у цьому шоу. Рослини теж приминаються, потім встають. Тиск на ґрунт «Туман» створює усього 1 г/кв. см. Машина навіть не залишає технологічної колії - у вас не буде зайвих втрат площі».
Арктичні технології – на село
«Туман» яром, «Туман» долиною… І навіть яровиною. Отже, цей агрегат не ушкоджує посіви завдяки своїй легкій ходовій частині. Це, власне, його конкурентна перевага. Що вона являє собою? Безкамерну шину з низьким робочим тиском. Так само, як у білоруському самохідному агрегаті «Роса», про який «Агробізнес Сьогодні» писав, зокрема, в огляді обприскувачів у №8(231) за 2012 рік. Ідея запозичена у полярників – вони першими «взули» всюдихід у такі пневматичні оболонки, бо потрібен був легкий всюдихід, що бігав би по снігу й кризі, не ризикуючи провалитися й загрузнути.
М'який хід робить машину «Туман» просто знахідкою на весняній підгодівлі рослин, чи внесенні ґрунтових гербіцидів, а також при хімічній обробці злакових та інших культур на ранніх стадіях підростання. Під час руху агрегат тисне на ґрунт із силою близько 0,1 кг/кв. см, що уможливлює роботу в період вегетації без шкоди для посівів. Після обприскування рослини швидко піднімаються, і справді, як ми переконалися, не видно навіть сліду колії.
Такі шини дозволяють не тільки навесні рано виходити в поле, а й комфортно їздити по горбкуватих полях на високій швидкості – що, власне, ми й спостерігали під Мокіївцями на Хмельниччині на угіддях корпорації «Сварог Вест Груп». Як повідомив нам менеджер із постачання техніки Сергій Федорчук, його компанія придбала на сьогодні 8 таких агромашин «Туман-2».
Так, дуті спецколеса бережуть ґрунт. Та й кабіна у «Туману» легка, – агрегат віддалено нагадує кросово-спортивне баггі, а з розкинутими штангами - планер. Такий дизайн забезпечує машині підвищену швидкість руху по полю - до 50 км/год. Що й обумовлює високу загальну продуктивність обприскувача.
«Комп’ютерне регулювання дозволяє підтримувати норми внесення у «Туману-1» у діапазоні від 10 до 150 л/а, для «Туману-2» - від 20 до 300 л/га. Заправа бака розчином займає близько п’яти хвилин. Норма обробітку площі, що виконує машина - 60-80 га за годину, і до 800 га на добу. Саме стільки обробляють наші користувачі практично, а не теоретично», - стверджує комерційний директор фірми-виробника Анна Сініцина. Й додає, що за сезон у російських підприємств виходило у підсумку по 12-15 тис. га на одну таку машину.
Агрохімія у будь-який спосіб
Головний агроном північного регіону корпорації «Сварог Вест Груп» Филимон Антонюк розповідає: «Минулого року ми закупили «Тумани». Це самоходи, вони продуктивні. По мерзлоталому ґрунту навіть при мінусовій температурі чи по посіву ми вносимо ними карбамідно-аміачну суміш. І, звичайно, по вегетації. «Тумани» у нас обладнані шлангами, які торкаються землі. Ця суміш рідка, ми добиваємося рівномірності внесення. На весь період вегетації рослина забезпечена азотом. Разом із КАСом за один прийом вносяться стимулятори росту, фунгіциди, гербіциди».
Але, як то кажуть, «кролики – це не тільки цінне хутро». І машина ця виявилася не просто таким собі обприскувачем. «Туман» – штука універсальна: три в одному. Модульна конструкція дозволяє легко й швидко (протягом трьох годин) переобладнати штанговий обприскувач у розкидач мінеральних добрив або в аерозольний обприскувач. На таку модифікацію механізатор витрачає близько трьох годин часу.
«Коник-горбоконик. Невелика машина, що дозволяє вирішувати всі завдання, які постають і перед її більшими й дороговартіснішими колегами», - так характеризує свою техніку Анна Сініцина, комерційний директор підприємства «Пегас Агро» (Росія), яке виробляє й продає ці агрегати.
Отже, після переобладнання «Туману» він перетворюється на розкидач для поверхневого внесення твердих добрив у гранульованому й кристалічному виді. Оскільки агрегат цей рухається на шинах низького тиску, можна вносити добрива теж ранньої весни, після сходу снігової маси - в умовах, коли інша техніка виявляється ще непридатною. Бункер обсягом два кубометри виконаний із нержавіючої сталі, оснащений захисною сіткою й тентом. Деталі, що контактують із добривами, виготовлені також з корозійно стійких матеріалів.
У цього розкидача туків доволі висока продуктивність - до 50 га/год. Чим вона забезпечується? Широкою смугою розкидання (покриттям), яка сягає 30 м. А також високою швидкістю руху на гонах - до 25 км/год. І, звісно, містким бункером.
Ще в одному режимі – а саме аерозольного обприскувача вітрогенеруючого типу - агрегат «Туман» підходить для хімічної обробки полів, садів, лісосмуг, промислових складів, зерносховищ і взагалі будь-яких територій. Форсунки розпорошують хімпрепарат, а потужний повітряний гвинт генерує вихровий потік, що переносить розпилену рідину на відстань до 200 м. Направлений струмінь аерозольних краплин настільки сильний, що пробиває густі лісопосадки, плантації соняшнику або кукурудзиння.
Тобто сільгоспмашина «Туман» виконує весь спектр агрохімічних завдань: від внесення ґрунтового гербіциду до десикації (усіх рослин, крім соняшнику). Працює по будь-якій культурі в будь-який період вегетації. Завдяки такій троїстості «Тумани» майже не простоюють у гаражі: задіяні із провесни до пізньої осені.
Авіаконструктори приземлилися
Пегас, як відомо, – міфічний кінь з крилами. У відомій казці Павла Єршова є «демо-версія» цього персонажу - коник-горбоконик. Тепер от вона втілилася реально у сільськогосподарський агрегат від фірми «Пегас-Агро», яка й справді має деяке відношення до небесних справ. Анна Сініціна уточняє: «Ця машина розроблена на базі нашого конструкторського бюро. У ньому працюють прекрасні авіаконструктори, фахівці з технологій міцності. Вони цю машину придумали».
У Самарській області Росії із часів СРСР досить розвинутою була військова й високотехнологічна промисловість, зокрема літакобудування. Працювали аероклуби, де збиралися фахівці малої авіації. Конверсія й розпад СРСР змусили інженерів активніше застосовувати свої мізки у цивільних розробках. І з’явилися цікаві штуки. Наприклад, на підприємстві «Конверсія-Аеро» 1996 року був сконструйований і запущений у виробництво агрохімічний мотодельтаплан або дельталіт «Витязь», який почав працювати над полями Самарської області із розбризкуючою апаратурою для хімічного захисту рослин. 1999 року група самарських конструкторів розробила також двомісний літак «Кречет» з агрохімічною апаратурою форсункового типу й підвісним баком для обприскування посівів.
Відштовхуючись від успіху «Кречета» і з огляду на досвід його експлуатації, розробники випустили літаки F021 і наступний тієї ж агрохімічної серії F022. Але при цьому раптом зрозуміли дещо важливе: наприклад, необхідність суворої економії грошей у сільському господарстві. Й прийняли рішення спустити своє дітище з небес на землю. Використовуючи величезний досвід у царині авіахімобробок, у 2000 році група конструкторів почала проектування обприскувача на базі всюдихода на шинах-пневматиках наднизького тиску.
Так створили «Туман», і протягом кількох років його експериментальні зразки тестувалися на обробці полів поряд із мотодельтапланами й літаками сільськогосподарської авіації. Зрештою, таки довели свою ефективність. Після всіх організаційних нюансів виникла фірма «Пегас Агро», яка розповсюджує цей самохідний апарат якнайширше: крім Росії, їх чимало вже працює у Казахстані.
У пневмоході використовуються вузли й агрегати автомобілів російського виробництва ВАЗ 21083 потужністю 71,5-110 к. с. (залежно від модифікації). Витрата палива, а це бензини АІ-92, АІ-95 або дизель, становить всього 0,1-0,2 л/га, тобто у троє-п’ятеро менше від трактора, що тягнув би причіпного обприскувача приблизно такої ж продуктивності. Може, двигун на «Туманах» встановлюється і не надто сильний – але саме такий, якого вистачає для сільськогосподарських потреб. Його розповсюдженість для багатьох механізаторів дозволяє виконувати ремонт у польових умовах. Звичайно, потенційний користувач порівнюватиме будь-яку техніку з тією, що є зараз на ринку – а вона дуже непогана, до речі. Якщо взяти самохідні обприскувачі приблизно з такою ж шириною штанг, як у "Туману-2" (27 м): в John Deere 4710 двигун буде становити 200 к. с., в Hardі Alpha - 190 к.с. Якщо подивитися на нашого "ковзана-горбунка", то в нього всього 110 к. с. при тій-таки приблизно швидкості роботи або й вищій. Відповідно менша потужність - менші витрата палива.
«Туман-2», зі слів Анни Сініциної, «відпускається як із бензиновим, так і з дизельним двигуном. Серйозний плюс нашої техніки - вона дешева в обслуговуванні й дуже ремонтозручна. У будь-якому магазині ви знайдете «вазовські» запчастини. Хоча ми, звісно, даємо гарантію на рік, але ви не зав'язані на сервісну службу: будь-який ваш кваліфікований механізатор зможе спокійно відремонтувати».
Щодо іншого начиння, то на машині використані високоякісні імпортні розпилювачі виробництва Lechler (Німеччину), насос від Comet (Італія), комп'ютери Bravo італійської фірми Arag, від них же фільтри, патрубки тощо. Загалом завдяки дбайливому добору комплектуючих (зі скрупульозною калькуляцією параметрів «ціна-якість» для кожної деталі) досягається невелика вартість обприскувача у порівнянні з імпортними аналогами. У базовій комплектації «Туман-2» коштує приблизно $150 тис.
Керування усіма функціями обприскувача-розкидача відбувається з кабіни. Вона простора, має широкий круговий огляд, шумоізоляцію, оснащена системою вентиляції з фільтрацією повітря й опаленням. Обігрів - не зайва примха, якщо врахувати, що «Тумани» виходять у поле ранньої весни, ще по снігу.
В агрохолдингу «Сварог Вест Груп» на російських «горбокоників» встановили додаткове обладнання й почали використовувати супутникову систему GPS-навігації. Тепер це дозволяє виганяти «Тумани» у поле навіть вночі, більш точно й скрупульозно вносити засоби підживлення рослин. Керівник Департаменту точного землеробства «Сварог Вест Груп» Максим Маярчук вважає, що після такого дооснащення «Тумани» за тактико-технічними можливостями майже не поступаються найкращим західним брендовим обприскувачам або розкидачам, хоча коштують набагато дешевше.
В холод і спеку
Горбоконик заіржав:
"Не журися! - він сказав. -
При твоїй великій шкоді
Можу стати я в пригоді".
Павло Єршов
Ця техніка ще, вважатимемо, нова – бо вироблятися почала таки лише у ХХІ ст. Із конвеєра тільки нещодавно зійшов п’ятисотий за рахунком «Туман-1», а «Туманів-2» випущено й того менше. Хоча російські агрофірми швидко «розкуштували» переваги цієї машини, а надто – доступну ціну порівняно зі світовими зразками. Закуповують їх десятками штук. Наприклад, крупне спеціалізоване підприємство «Башкирські пестициди» з міста Уфа (Російська Федерація), що надає спеціалізовані послуги іншим аграрним підприємствам саме з хімічної обробки рослин, має в експлуатації аж 33 машини «Туман», і обробляє ними більше 200 тис. га на рік.
Чи є недоліки у цієї «троїстої» конструкції? Ну, а яка ж техніка ідеальна на 100%. Насамперед, звісно, вірогідне прискорене зношування ніжних шин-оболонок при роботі по стерні. Також, мабуть, ушкоджуватимуться вони на кам'янистих ґрунтах. Згадаємо: ці шини-оболонки спочатку проектувалися для їзди в умовах Заполяр’я - по снігу. Отож при мінусовій температурі вони себе добре зарекомендували, а от як поводитимуться за літньої спеки? Чи не виявляться занадто еластичними, чи не порепається гума?
Не дуже високий у «горбоконика» й кліренс – максимум 0,95 м, що значно менше, ніж у конкурентів, налаштованих на популярну нині кукурудзу: наприклад, в обприскувача «Імператор-3100» бразильської компанії Stara він сягає 1,65 м. Та й ємність бака (або бункера, у сухому варіанті) машини замала: у «Туману-2» усього два кубометри. «Вазівський» мотор і редуктор мосту теж далеко не в кожного викличуть захват. Це не той надійний мерседесівський двигун, який стоїть, скажімо, на обприскувачах Damman. Але так буває часто, що наші недоліки є продовженням переваг, і навпаки. Колеса-оболонки, принаймні, за необхідності оперативно міняються на звичайні (для «Туману-1» це взагалі колеса від автомобіля «Нива»), і до того ж відстань між ними можна варіювати, щоб попадати в будь-яке міжряддя.
«Туман» можна перевозити без демонтажу на вантажному автомобілі, типу «КамАЗу», «КрАЗу» чи єврофури. Але й самоходом теж: габарити машини зі складеними штангами дозволяють пересуватися шляхами загального користування – звісно ж, на вузьких транспортних колесах, а не на оболонках.
Ну, й великим плюсом є ціна: на російську техніку вона зазвичай нижча, ніж на європейську й американську. Однак не зрідка виходить так, що уживаний John Deere і коштує дешевше, й лізингом та сервісом підтримується краще, ніж який-небудь щойно з цеху технічний витвір країн СНД. Кому які знаряддя більше до снаги й по кишені, кожен аграрний господар нині вирішує сам.
