Дедалі частіше у сфері малого й середнього бізнесу ми бачимо альтернативу вантажним автомобілям — різноманітні моторизовані засоби транспортування, які здатні перевозити вантажі вагою близько однієї тонни. Це вантажні мотоцикли, трицикли, квадроцикли. Ці агрегати є вдалим рішенням для тих, хто піклується про економію й ефективність свого бізнесу.
Мотоцикли із причепом
Популярними помічниками у сільському господарстві нині стають вантажні мотоцикли із кузовом або із самоскидним причепом. Цей універсальний недорогий засіб перевезення вантажів, у принципі, давно відомий українцям. «Київський мотоциклетний завод» випустив за час свого існування близько 3 млн мотоциклів, а також не меншу кількість причепів до них. Серед них такі популярні, в тому числі у сільській місцевості, моделі як «Дніпро-11 М» — дорожній мотоцикл із бічним причепом (коляскою) та «Дніпро-16 М» — мотоцикл із бічним причепом підвищеної прохідності. Випускалися радянськими мотоциклетними заводами й триколісні мотоколяски СМЗ С-1Л спеціально для інвалідів Другої світової війни. Не так давно на базі трицикла «Дніпро-310» на Київському мотоциклетному заводі був розроблений парковий мотоцикл, спеціально призначений для робіт з догляду за зеленими насадженнями вантажопідйомністю 500 кг. Тобто такого типу техніка українцям більш-менш знайома.
Наразі на ринку переважають мотозасоби китайського походження. Наприклад, візьмемо вантажний мотоцикл Europard FT 110 ZY із причепом-самоскидом. Потужність його бензинового двигуна — 8 к. с. «Європард» — європейський леопард? Насправді, звісно, це машина-звір із країни драконів. Так само, як і трактори Foton, мотоцикли цієї марки виробляє та сама машинобудівна корпорація із КНР. І швидкість він розвиває усього лише 55 км/год. Втім, для малого бізнесу цього достатньо. Ще одна цілком «в’ючна тварина», яку можна зараз придбати в Україні, це трицикл «Мустанг» (Musstang MT150–4V). Теж родом із Китаю, його виробляє компанія Kaitong. Вона є одним із найбільших виробників скутерів у Азії. Але дбає і про сільськогосподарських виробників, яким постійно треба щось перевозити. Вантажний мотоцикл Musstang MT150–4V оснащений кузовом, котрий піднімається. Розвиває типову для таких мотоциклів швидкість 55 км/год. Двигун бензиновий, китайський, виробництва Lifan потужністю 13 к. с. Вантажопідйомність машини — 500 кг. Задня підвіска обладнана ресорами з додатковими пружинами.
Деякі з аналогів китайських мотоциклів збираються в Україні. Наприклад, ТОВ «Агромаштрейд» із Дніпра виготовляє вантажний триколісний Spark. Ця мототехніка, спеціально пристосована для використання в умовах України, нашому малому агробізнесу доступна за ціною.
Моторікши по-українськи
Не надто заможні, але хазяйновиті селяни, у кого обсяг робіт у господарстві не такий значний, вже давно застосовують як засіб транспорту вантажний моторолер. Колись популярним був моторолер із кузовом «Муравей», що випускався у СРСР на «Туламашзаводі». Як і більшість радянських технічних розробок, він мавпував західні зразки. Сучасний тип вантажного трицикла народився після Першої світової війни в Італії як недорога заміна автомобілям. Це триколісні моторолери Pіaggіo або трицикли, які вже багато років у Європі є серед лідерів у цьому сегменті мототехніки. Відомі також зразки цієї техніки Mazda японського виробництва й німецькі трицикли Goliath.
Ну, а нині подібний транспорт дуже популярний у країнах Азії й Китаї, де живе багато людей, але суспільство не надто заможне. Тож недорогі мотозасоби є чи не основним засобом пересування як вантажів, так і пасажирів. В Індії трицикли використовують як міське таксі. Там триколісний мотоцикл або моторолер називають моторікшею. Також вантажні мотоцикли широко розповсюджені у таких аграрно розвинених країнах, як Аргентина і Бразилія.
Наші вітчизняні умільці-кулібіни інколи виготовляють «рікшу» самотужки на базі моторолера або мотоцикла, добудовуючи кабіну і збільшуючи борти кузова. Однак такі вантажні мотозасоби виготовляються в Україні вже й серійно. Наприклад, трицикл Hercules («Геркулес») випускається в Одесі — кілька модифікацій Hercules J7 250 із причепом.
Приваблює покупців наявність у нього кабіни на два місця, як в автомобіля, а також кругле, а не мотоциклетне кермо, грубка опалення на зиму. Розмір кузова цієї машини — 2200 х 1400 мм, а вантажомісткість — до 1000 кг. Hercules J7 250 — майже повноцінний автомобіль, але на триколісному шасі та із мотоциклетним двигуном. Ця модель трицикла підійде для перевезення різних вантажів вагою до 1000 кг. Ним підвозити овочі або сир у магазини великих міст. Трицикл — респектабельний і легальний учасник дорожнього руху, тож для керування ним потрібні права категорії «А» або «B1». Власники найпоширенішої категорії «В» теж, звісно, можуть керувати трициклом.
Багато зараз на українському ринку трициклів виробництва КНР. Щороку в Китаї виробляється кілька мільйонів одиниць цієї техніки, обсяги виробництва продовжують збільшуватися, бо є попит. Аналоги з Японії і Європи іноді надійніші, але ж чи не втричі дорожчі. Загальновідомо, що Китай є світовим лідером копіювання технологій та бізнес-моделей. Він бере кращі зразки в європейців, японців чи американців, і робить щось подібне, але дешевше і з дешевших матеріалів. Звісно, українці прагнуть від техніки європейської якості за китайську ціну… Тут уже справа покупця — економити гроші чи віддавати перевагу оригінальній якості.
Квадроцикли
На агроринку є й моторизовані засоби транспорту із чотирма колесами — квадроцикли. Основна їх функція — це всюдиходи підвищеної прохідності, що не бояться бездоріжжя. На квадроциклах часто влаштовують сафарі-тури по пустелях або болотах, їх використовують у підрозділах НАТО. Це свідчить про підвищену прохідну здатність квадороцикла. А на селі це вельми корисна характеристика. Тож недарма деякі з цих агрегатів мають вантажну модифікацію і застосовуються в аграрному бізнесі.
Зокрема, випускає квадроцикли славетний John Deere, що свідчить про фермерський ухил такого різновиду техніки.
Японські Kawasaki та Yamaha теж можуть бути корисними у сільський місцевості, хоча вони й дорогувато коштують.
Тому у нас краще приживається чотириколісник Hummer, що виготовляється на крупному китайському заводі Jinling («Джінлінг»). Його модифікація Hummer 200 — вельми практичний квадроцикл із кузовом для транспортування вантажів типу «самоскид» розміром 1000 х 1100 мм та висотою бортів у 260 мм. Він відкидається вручну, проте для полегшення зусиль при підйомі обладнаний амортизаторами. В квадроцикла Hummer є автоматична коробка передач та задня передача, що важливо в умовах обмеженої маневреності. Оснащений японським двигуном Yamaha потужністю 19 к. с., китайський квадроцикл Hummer розганяється до максимальної швидкості 80 км/год. Шини у нього різні, передні 21 х 710 мм, задні 22 х 1010 мм. Значний дорожній просвіт у 280 мм дозволяє легко долати бездоріжжя й нерівності.
Щоправда, його вантажопідйомність не надто велика — десь 180 кг. Тут уже треба розуміти, що важливіше для господаря: здатність його легко проходити по болоті чи місткість його кузова.
Екологічно чисті електротрайки
Іноді сільгоспроботи потрібно виконувати на територіях, де бензиновому транспорту їздити не бажано через викиди в атмосферу. Насамперед у приміщеннях — на території теплиць, ферм, складів, магазинів, у цехах харчових і переробних виробництв. Тож для перевезення людей і вантажів у таких умовах придумано екологічно чисті електротрицикли (електротрайки), які також підходять для перевезення тварин і птиці.
Як приклад опишемо поширений вантажний електричний трицикл TaiLG («ТайЕлДжі»), що виробляється знову-таки у Китаї. Під сидінням водія розташовуються акумулятори, які дозволять проїхати приблизно 45 км на швидкості 30 км/год. Напруга акумулятора може бути 48 або 60 В. Зарядження батарей здійснюється простим зарядним пристроєм від розетки 220 В. Час повної зарядки 5–8 годин. Відстань, яку може проїхати трицикл завдяки одній зарядці — до 35–50 км. При цьому на борту є відсік для додаткових акумуляторів, що дозволяє збільшити пробіг удвічі-тричі. А високий дорожній кліренс дає можливість переміщатися по горбкуватих ґрунтових шляхах. Максимальне навантаження його доволі місткого багажника — до 500 кг.
Електротрицикли не вимагають частого технічного обслуговування: їхнє утримування можна порівняти зі звичайними велосипедами. Словом, це прекрасне рішення для фермерських господарств. Корпорація TaiLG випробує свій електричний транспорт у районах Китаю, де клімат і дороги десь приблизно такі ж, як у Сибіру. Тому ця техніка витримує недружні умови й може безперебійно працювати за різких перепадів температури.
Звернімо увагу: зовні трицикли бензиновий та електричний схожі, мов близнюки. Однак того ж TaiLG і його електричних родичів часто називають не електромотоциклом, а «вантажним електричним возиком». Чому? Бо бензиновий мотозасіб походить від двоколісного швидкісного мотоцикла, тоді як електричний — від звичайного возика на складі. Друга причина ще вагоміша: щоб не потрапляти під юрисдикцію транспортного засобу. Керування електровозиком не потребує водійських прав, навіть категорії «А».
Коментар
Олександр МЕТЕЛЬСЬКИЙ, менеджер із продажів Торгового Дому «ДТЗ»
Завод «ДТЗ», розташований у місті Дніпро, виготовляє, крім іншого, і квадроцикли. Ми тільки місяць як почали їх продавати, це відносно нова для ринку пропозиція. Закордонні аналоги (японські, американські) дуже дорогі. Цей транспорт не призначений для міських умов, але добрий для бездоріжжя. На рибалку, полювання, і, звичайно ж, ним може їздити польовими ґрунтовками агроном. Квадроцикл має повний привід, може йти калюжами, болотом. Розрахований на двох осіб. У перспективі «ДТЗ» планує випускати і вантажні модифікації цього транспортного засобу.
Григорій МЕРЕФ'ЯНСЬКИЙ, Ігор ПЕТРЕНКО
спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
