Розрізняють три способи зберігання сільськогосподарської техніки: закритий (гараж, склад), відкритий - майданчик без даху, і комбінований - під навісом. Залежно від тривалості розрізняють таке зберігання: міжзмінне, коли перерва у використанні не перевищує 10 днів, короткочасне — від 10 днів до двох місяців; і тривале, коли цей термін становить більш як 2 місяці.
Підготувати і змастити
При організації зберігання агротехніки необхідно знати, які машини доцільно встановлювати на певний період у приміщеннях або під навісом, а які - зберігати на відкритих майданчиках. Для цих цілей можна користуватися коефіцієнтом переваги, який характеризується відношенням вартості машин до площі, займаної нею, з урахуванням терміну служби.
Звісно, що найкраща якість зимівлі машин забезпечується у закритих приміщеннях або під навісом. Однак допускається також зберігання і на відкритих обладнаних майданчиках за умови виконання робіт із консервації, герметизації і зняттю складових частин машин для окремого складського зберігання.
Слід також пам’ятати, що при зберіганні техніки на відкритих майданчиках незахищені деталі піддаються атмосферній корозії швидше, ніж захищені лакофарбними покриттями. Швидкість корозії для незахищених деталей із маловуглецевої сталі при зберіганні на відкритих майданчиках може перевищувати 200 г/м2, а в приміщенні – максимум до 100 г/м2 на рік. Тому у машин, що зберігаються, не повинно бути незахищених деталей.
При підготовці відкритих майданчиків для зберігання необхідно враховувати можливість їх затоплення (дощем, снігом). Тому відведена площа повинна мати ухил 2-3 для стоку води, а по периметру слід викопати канали водовідведень. Покриття такого майданчика має бути суцільним твердим або у вигляді твердих смуг.
Машини на відкритому просторі розміщують на позначених місцях по групах, видах і марках. Відстань між ними повинна забезпечувати проведення профілактичних оглядів, а також установку, огляд і зняття машин зі зберігання.
На міжзмінне і короткочасне зберігання техніку ставлять безпосередньо після закінчення робіт, а на довгострокове — не пізніше 10 днів з моменту закінчення робіт. Виняток становлять машини для приготування, внесення і транспортування добрив і пестицидів, які лаштують на зберігання відразу після закінчення робіт.
При міжзмінному зберіганні машини можна тримати на спеціальних майданчиках і пунктах або безпосередньо на місцях проведення робіт. Акумуляторні батареї повинні бути відключені, а рівень і густину електроліту встановлюють у відповідності до кліматичної зони. На міжзмінне зберігання агрегати ставлять комплектними. Машини для приготування і внесення добрив і пестицидів очищають, а потім просушують ємкості, бункери, баки, трубо- і тукопроводи.
На короткочасне зберігання агротехніку також ставлять комплектною, не знімаючи складальні одиниці і деталі. Проте якщо машини знаходитимуться на відкритих майданчиках довше місяця, необхідно зняти, скрутити в рулон і здати на склад транспортерні стрічки (полотняні і прогумовані). В цьому ж випадку або при зберіганні за низьких температур знімають і здають на склад також акумулятори.
При зимівлі техніки в закритих приміщеннях і під навісом мастять захисним мастилом (антикорозійним покриттям) зірочки ланцюгових передач, ланцюгових транспортерів і карданні передачі, гвинтові і різьбові поверхні регулюючих механізмів, поверхні робочих органів та інші передачі - як відкриті, так і захищені кожухами й щитками. Роликові, втулково-роликові і приводні ланцюги очищають, промивають відповідною рідиною і витримують не менше 20 хв. у підігрітому до 80-90 °С моторному мастилі, просушують і встановлюють без натягнення на машини. Також ослаблюють натягнення полотняних і прогумованих стрічок транспортерів, норій, приводних ланцюгів бурякозбиральних, льонозбиральних, картоплезбиральних, кормозбиральних та інших комбайнів. Тиск у шинах знижують до 70-80 % від нормального, а машину ставлять на стійкі підставки задля повного розвантаження шин від маси машини.
Якщо тривалий час трактори, самохідні шасі, автомобілі чи комбайни мають зимувати на відкритих майданчиках, то проводять ряд операцій з підготовки до зберігання їхнього двигуна. Це консервація поверхні деталей, розташованих усередині двигуна (внутрішня консервація), і промивка системи охолодження; герметизація внутрішніх порожнин двигуна; консервація зовнішніх непофарбованих поверхонь деталей; упаковка двигуна в чохол із полімерної плівки або іншого матеріалу (за відсутності капота).
Заправка двигунів, вузлів і агрегатів робоче-консерваційною оливою проводиться до робочого рівня. Потім двигун запускають і дають йому пропрацювати на середній частоті обертання 10-15 хв., щоб змастилися всі деталі вузлів і механізмів. Після зупинки з двигуна знімають форсунки або свічки і очищують їх. У кожен циліндр двигуна (коли поршень знаходиться у верхній мертвій точці) через отвори заливають робоче-консерваційну оливу в кількості 50-80 г, після чого форсунки або свічки встановлюють на місце.
Крім того, в бак пускового двигуна заливають суміш бензину з антикорозійною присадкою, у картер і регулятор дизеля - робочо-консерваційну оливу. Робочі поверхні шківів приводу вентилятора і генератора очищують від корозії і фарбують, а натягнення пасу ослаблюють. Звільняють від бруду також очисник повітря. Очищують і мастять відкриті шарнірні і різьбові з'єднання механізму навішування, натяжних механізмів, механізмів підйому, керованих коліс, рульових трапецій самохідних машин. Покривають захисним мастилом виступаючі частини штоків гідроциліндрів і амортизаторів.
При підготовці до консервації з машини знімають деталі і складальні одиниці, які найбільш схильні до псування (полотняні транспортери, приводні паси, ланцюги, акумулятори, агрегати електрообладнання тощо), укладають у ящик, на якому позначають марку і номер машини, і передають для зберігання на склад.
Паси, ножі, акумулятори
Придатні до зберігання повністю заряджені акумуляторні батареї комплектують у групи з однаковою номінальною ємкістю. Щільність електроліту повинна відповідати мінімальній температурі приміщення. Під час зберігання акумуляторних батарей напруга і щільність електроліту контролюють і періодично їх заряджають. Перед встановленням на зберігання акумуляторні батареї очищують від пилу і бруду. Перевіряють комплектність і справність бака й кришок, рівень електроліту. Ареометром перевіряється щільність електроліту в кожному елементі батареї.
Зняті приводні паси ретельно протирають сухим і чистим обтиральним матеріалом, визначають придатність до подальшої експлуатації; вони не повинні мати механічних пошкоджень, розшарування тканинних прокладок, тріщин, вм'ятин, ниток, що стирчать.
Придатні до подальшої експлуатації паси промивають у теплій мильній воді (в 10 л води розчиняють 50-100 г мила і 100 г тринатрійфосфату). Особливо ретельно промивають місця, на які потрапляли нафтопродукти. Промиті приводні паси протирають, а потім просушують у місцях, захищених від прямого попадання сонячних променів, припудрюють тальком, зв'язують у комплекти, прикріплюють до них бирки з вказівкою марки і господарського номера машини, з якої вони зняті, і здають на склад для зберігання. Паси тримають на вішалках розпрямленими, без перегинів, з вказаними на бирках номерах машин, із яких зняті паси.
На машинах залишають ті паси, демонтаж яких вимагає великих ви праці, наприклад, паси приводу варіатора ходової частини зернозбирального комбайна. Їх безпосередньо на місці очищають тканиною, змоченою у неетильованому бензині, просушують і залишають на машині в ослабленому стані. Для захисту від руйнівної дії сонячних променів паси покривають алюмінієвою фарбою, крейдоказеїновим або іншим світлозахисним складом. Правильне зберігання приводних пасів збільшує термін їхньої служби більш ніж удвічі.
Ножі косарок, кормозбиральних машин, комбайнів змащують, поміщають у чохли з двох дощок і укладають на стелажі. Роликові ланцюги очищують, опускають на 15 хв. у нагріту оливу, змотують в мотки, вказавши на бирках номер машини, з якої зняті ланцюги.
Машину з пневматичними шинами ставлять на стійкі підставки з повним розвантаженням шин від маси обладнання, причому тиск у шинах знижують до 70-80 % від номінального. Для запобігання розтріскування пневматичних шин їхні борти мажуть алюмінієвою фарбою або спеціальним складом, у який входить крейда, казеїновий клей тощо.
Щоб не виникло деформацій, перекосів і прогинів рам довгогабаритних деталей і вузлів, машину встановлюють у стійке положення, що виключає перекоси і скручування.
При консервації поверхні сталевих і чавунних деталей і складальних одиниць їх покривають шаром спеціальних антикорозійних мастил. Цей шар наносять на чисті і сухі поверхні деталей розпилом або за допомогою щітки.
Деякі спеціальні заходи
Спеціальні вимоги висуваються до зберігання збиральних комбайнів, ґрунтообробних, посівних і посадочних машин, до техніки, призначеної для внесення добрив і пестицидів, землерийно-меліоративних машин.
Збиральну техніку при постановці на зберігання промивають і обдувають стиснутим повітрям, а потім дезінфікують всі внутрішні поверхні. Спеціальними заглушками закривають отвори у внутрішній порожнини машини, а молотарку зернозбирального комбайна з боку копнувача закривають щитом або шторкою із вологонепроникного матеріалу. Очищують, покривають захисним мастилом і вставляють у дерев'яні чохли-рукавички ножі ріжучих апаратів, обв'язують дротом і здають на склад. Втягують у середину штоки гідроциліндрів, а виступаючу частину штока покривають захисним мастилом. Знімають і ставлять на зберігання на спеціальних стелажах-підставках мотовила жаток та інших зернозбиральних і кормозбиральних машин.
У силосозбиральних комбайнів опускають кінець вивантажувального транспортера, у бурякозбиральних від'єднують і знімають вантажний елеватор коренів, а корпус елеватора бадилля піднімають до вертикального положення і прив'язують до рами машини.
При постановці на зберігання ґрунтообробних, посівних і посадочних машини звільняють від землі баластні ящики дискових лущильників, дискових борін і кільчастих катків; зливають воду з водоналивних котків, встановлюють підкладки під робочі органи плугів і культиваторів. Батареї дискових лущильників і борін піднімають та встановлюють у транспортне положення. Закривають кришки і заслінки насінних і висіваючих бункерів і ящиків. Покривають захисним мастилом ріжучі кромки сошників, металеві насіннє- і тукопроводи, зовнішні деталі висіваючих, туковисівних, вичерпуючих і посадочних апаратів, а також різьблення регулювальних гвинтів і шарнірних з'єднань.
При постановці на зберігання машин для внесення добрив і пестицидів у них очищують і промивають до повного видалення залишків добрив і пестицидів ємкості, бункери, баки, трубо- і тукопроводи. Потім обдувають стиснутим повітрям до повного видалення вологи з поверхні машин. Проводять консервацію внутрішніх порожнин робочих ємкостей і резервуарів летючими інгібіторами або перетворювачами іржі. Захисним складом або асфальтобітумним покриттям покривають кузови, планки транспортерів, лопаті розкидаючих барабанів.
У землерийно-меліоративних машин фарбують або покривають захисним мастилом робочі органи. Демонтують, готують до зберігання і здають на склад складові частини насосних станцій, дощувальних машин, агрегатів і установок, розбірні і гнучкі трубопроводи. Без розбирання трубопроводів і транспортних коліс за умови їх фіксації гальмами допускається тривале зберігання широкозахватних установок і агрегатів на відкритому майданчику. Тоді звільнюються від залишків води всі внутрішні порожнини машин (насоси, трубопроводи, всмоктуючі і напірні шланги та ін.). Залишають відкритим зливні отвори, а пробки, що їх мають закривати, здають на склад.
Найнадійніше місце - на складі
Дуже важливим є виконання вимог, що пред'являються до зберігання деталей, приладів та устаткування, які здаються на склад. Насамперед самі складські приміщення повинні відповідати діючим нормам протипожежної безпеки, мати громовідводи і протипожежний інвентар. Крім того, передбачають три ізольовані відділення або приміщення для зберігання складових частин машин (ланцюгів, електроустаткування тощо), акумуляторних батарей, складових частин з гуми і текстилю. Залежно від умов зберігання й виду упаковки складові частини, прилади й устаткування розміщують на підставках, стелажах, ящиках. Акумулятори ставлять на зберігання після проведення контрольно-регулювального циклу. Їх повністю заливають електролітом і зберігають зарядженими.
Зняті з машин на період зберігання складові частини з гуми і текстилю розміщують на складі з малою природною освітленістю і з примусовою або природною циркуляцією повітря. На спеціальних вішалках у розправленому стані зберігають клинові паси, а широкі транспортні стрічки і плоскі приводні паси — в рулонах або мотках, встановлених на стелажах.
На стелажах із напівкруглими кронштейнами в змонтованому вигляді або окремо тримають покришки і камери, причому покришки зберігають у вертикальному положенні. Камери вкладають всередину покришок і зберігають також вертикально. Вони можуть зберігатись і окремо від покришок на стелажах із напівкруглими кронштейнами. Через 1-2 місяці їх повертають по колу, щоб не утворювалися складки. Покришки і камери шин не можна зберігати в штабелях разом із паливо-мастильними матеріалами, кислотами і лугами, а також ближче ніж за метр від приладів опалювання. На стелажах зберігають також троси, мірний дріт, ланцюги. Окремо від ремонтного фонду розміщують нові й ті, що були в експлуатації, але технічно справні, а також відремонтовані складальні одиниці і деталі.
Стан машин при відкритому способі зберігання перевіряється не рідше одного разу на місяць, а після сильного вітру, злив і снігопаду - не пізніше, ніж наступного дня. При перевірці звертають увагу на правильність установки машин, відсутність перекосів і прогинів довгогабаритних деталей, стійкість на підставках, тиск повітря у пневматичних шинах, стан герметизації блоків і корпусів, протикорозійних покриттів. Виявлені дефекти зберігання негайно усуваються.
