agro business 160 160

Біогаз - наш Клондайк

/ Механізація АПК / Четвер, 14 березня 2013 09:26

Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"

Із 2013 року з'являється можливість використання «зеленого тарифу» для біогазу. Блакитне природне паливо українського виробництва, «видобуте» у сільськогосподарській галузі - це не тільки реальні прибутки аграріям, отримані з відновлювальних джерел або навіть з відходів чи гною, але й ще один спосіб, як позбутися залежності від занадто дорогого газу, який нав’язує Росія.
 
Проблема енергоносіїв стає дедалі дошкульнішою. Мало нам дискримінаційних цін на російський газ, так іще й постачальники капризують і відмовляються виконувати свою місію. НАК «Нафтогаз України» наприкінці 2012 року устами Голови правління Євгена Бакуліна заявив, що даватиме газ лише населенню (тобто власного українського видобутку) і паливно-енергетичному комплексу. А відомий газовий трейдер Дмитро Фірташ сказав, що готовий забезпечити поставку блакитного палива на український ринок тільки для хімічних підприємств, що належать його ж корпорації (і, зокрема, виготовляють мінеральні добрива), а щодо потреб інших споживачів - хай, мовляв, кожен дбає про себе.
 
Хоча хіба хтось надто здивований? Усім відомо: нинішня промисловість України й, по суті, помітна частина її експорту базувалася на застарілих і ресурсовитратних технологіях, насамперед - на металургії. Вона - найбільший споживач (ні, пожирач!) газу. Однак купувати його у великий обсягах, як раніше, Україна вже не в змозі. «Нафтогаз України» пропонує усім охочим залучати в Україну нових газотрейдерів. Отже, відкривається шлях до лібералізації ринку газу? Але є й інша ідея - самим ставати постачальниками блакитного палива. Бо всі можливості для цього таки наявні.
    
Геть від Москви!
«То де розумна є цьому альтернатива?»
Лесь Подерв'янський
 
Ні, йдеться не про сланцевий газ, про який нині багато дискусій. Видобувати його складно - це справа хоч і світлого, але таки майбутнього. Проте є простіше, більш швидке і справді природне рішення.
 
Наприкінці минулого року Національна академія наук України в Києві провела конференцію «Біогаз - шанс для енергетичної незалежності України і її європейської інтеграції». Як бачимо, питання ставилося у геополітичній площині. Чому? У Кувейту є нафта - він торгує цією сировиною, у Росії газ - вона продає газ і споживає його сама. А в нас є інше благо - земля й рослинність на ній, яка до того ж сама себе відтворює. Є також великі й численні тваринницькі ферми, які розглядаються у ХХІ ст. як генератори енергетичної сировини (гною) - тож гріх цим не скористатися як конкурентною перевагою.
 
altСировиною для виробництва біогазу може бути майже все: технічні й трав’яні культури, гній, буряковий жом (а так само фруктовий, ягідний і овочевий), фекалії, відходи рибних і забійних цехів (кров, жир, кишки), молочна сироватка, відходи переробки картоплі тощо. Біогаз - це повний аналог і замінник природного газу. А переробка непотребу не повинна мати витратний характер, а навпаки: за правильних підходів приноситиме прибуток.
 
На конференції із презентацією «Потенціал біогазу в аграрному секторі України» виступив головний фахівець Департаменту інженерно-технічного забезпечення й сільськогосподарського машинобудування Міністерства агрополітики Віктор Тимощук. Він констатував очевидне: для розвитку біоенергетики в Україні є головна передумова - широка сировинна база. Тому виробництво біогазу (біометану) має велику перспективу. Якщо для Європи поступовий перехід із мінерального на біологічне паливо - це насамперед питання екології, то для України це економіка, ба більше - економічна політика. І нинішній розвиток сільського господарства в Україні створює гарні умови для впровадження технологій виробництва біопалива. Собівартість виробництва біометану становить усього $25-35 за 1000 куб. м. Порівняєте з приблизно $500 за той самий обсяг - приблизно таку ціну ми платили в 2012 році Росії за газ.
 
Цю ж проблему обговорювали й на торішній міжнародній конференції «Ведення агробізнесу в Україні: перспективи 2013 року», організованій Українським клубом аграрного бізнесу («Агробізнес Сьогодні» докладно повідомляв про цей захід у № 24 за 2012 рік - Ред.). Там з доповіддю виступив головний інженер з енергозбереження агрохолдингу «УкрЛендФармінг» Володимир Дмитерко й повідомив, що його компанія має намір до 2015 року побудувати 30 біогазових заводів у 18 регіонах країни.

Газують агрохолдинги
Ця заява варта пильної уваги. «УкрЛендФармінг»  - найбільший в Україні агрохолдинг: обробляє 534 тис. га, а володіє цим сільгосппідприємством Олег Бахматюк. У біогазовий проект планується інвестувати € 884 млн. Для виробництва біологічного палива використовуватимуться органічні відходи птахофабрик і ферм великої рогатої худоби. Таких масштабних планів щодо енергетики країна не знала, мабуть, із часів запровадження атомних станцій. Порівняймо: інвестиції у біогаз за всю історію України становили не більш як €30 млн, як стверджує гендиректор ТОВ «Зорг Біогаз Україна» Ігор Реддіх.
 
altЯкі ж були мотивації «УкрЛендФармінгу» узятися за цю непросту справу? Звісно, не лише благородні екологічні міркування. У холдингу є із чого виробляти біоенергію,тобто є «природні копалини», чи точніше сировина. Він є найбільшим сільськогосподарським підприємством не тільки в Україні, але й у Європі. Займається вирощуванням зернових, виробництвом яєць (цього року дозволений їхній експорт у ЄС), цукру, вирощуванням ВРХ, а також продажем сільськогосподарської техніки, добрива і насіння. І до того ж біодизельні заводи щорічно даватимуть виробникові 825 тис. т рідких добрив, а також 178 тис. т сухої органіки. Це дозволить холдингу суттєво зекономити ще й на агрохімії (менше платити тому-таки Дмитрові Фірташу за добрива, вироблені за допомогою російського газу), ще й підвищити якість продукції - бо те, що вирощено на органіці, цінується зараз більше. 
 
Проект будівництва біогазових заводів на базі підприємств групи «УкрЛендФармінг» був би очевидно вигідним за наявності «зеленого» тарифу на електроенергію з біогазу, отриманого з органічної частини відходів. Але останнього часу чехарда змін у законодавство про електроенергетику, незрозумілі танці законодавців навколо «зеленого» тарифу на закупівлю електроенергії, отриманої з біогазу, усе ще залишають сумніви: чи отримають виробники енергії із гною якісь преференції? Аналогічні тим, які вже діють для вітрової й сонячної енергетики?
 
Втім, в агрохолдингу «УкрЛендФармінг» готові впроваджувати цей мегапроект і без «зеленого тарифу», аби лише держава не заважала робити добру справу. На думку Олега Бахматюка, зробити біогазовий бізнес рентабельним допоможе договір, укладений його агрохолдингом із польськими партнерами, державною нафтогазовою компанією PGNIG-energy. Відповідно до українського законодавства виробники енергії з альтернативних джерел мають право продавати свій товар прямо споживачам. Поляки експортуватимуть український біогаз.
 
Отже, сільськогосподарський потенціал України дозволяє думати не тільки про зменшення імпорту енергоносіїв, але й про експорт на Європу. Бо там зараз формується єдиний ринок біопалива, який рік у рік зростає. У Європі працює близько 15 тис. біогазостанцій, з них тільки у Німеччині більше 10 тис. Уряди євроспільноти надають виробникам ощадної енергетики різні пільги й преференції. «Ціна продажу біометану на експорт буде вищою, ніж ціна природного газу. Тому виробництво біогазу буде цілком рентабельним», - пояснив Олег Бахматюк зміст спільного з поляками проекту. 
 
Тож міжнародні ініціативи «підштовхують равлика повзти на Говерлу»: дають і підприємствам України важелі, у тому числі фінансові, для стимулювання прогресивних починань. Європа схиляє нас до правильної поведінки дуже активно. Відповідно до зобов'язань, які Україна брала перед євроспільнотою, частка поновлюваних джерел енергії у загальному енергетичному балансі України у 2020 році повинна становити не менш 11%. Однак, окрім дипломатичних спонукань («батога»), Європа дає нам на цю справу вигідні кредити («пряники») й технології. Для стимулювання інвестицій у самовідтворювальну енергетику в багатьох країнах ЄС існують фінансово-банківські важелі, спеціальні програми - як на міжнародному й державному, так і на місцевому рівнях.
 
Традиційно енергоощадні заходи в нашій країні фінансує Європейський банк реконструкції й розвитку. ЄБРР взагалі-то є одним із найбільших інвесторів в Україні. Станом на кінець 2012 року цей банк надав більш ніж $10 млрд інвестицій. Зокрема, й на біогаз. Так, у вересні 2012 року ЄБРР оголосив про надання агрохолдингові «Астарта» кредиту на суму $12 млн для будівництва біогазового заводу в Полтавській області.
 
«Астарта» (обробляє 240 тис. га) запускає його на Глобинському заводі «Цукровик Полтавщини». Після переробки солодких коренів там залишається чимало бурякового жому. От з нього й вироблятиметься біометан. Щорічно планують переробляти 120 тис. т жому й отримувати близько 14,4 млн куб. м біогазу. Цей проект, у випадку його успішної реалізації, стане пілотним для інших цукрових заводів «Астарти»: а до складу холдингу входить їх вісім - у Вінницькій, Хмельницькій, Полтавській і Харківській областях.
 
Агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» (земельний банк якого становить близько 280 тис. га) будує комплекс для виробництва біогазу з курячого посліду й відходів виробництва на підприємстві «Оріль-Лідер». Керівник проекту «Біогаз» компанії «Миронівський хлібопродукт» Олександр Домбровський підрахував: якщо взяти всю органічну сировину, що виробляється агрохолдингом, то «можливо буде виробляти приблизно 220 млн кубометрів біогазу щорічно».
 
Ще один крупний агровиробник - компанія «АПК-Інвест», що має у Донецькій області земельний фонд 32 тис. га й тваринницький комплекс на 400 тис. голів у рік, також планує встановити біогазову установку, що працюватиме на свинячому гною.
 
altБіогазовий завод на 14 млн куб. м біогазу планує запустити також компанія «Еко-Прод». Вона зводить його у містечку Волноваха (Донецька область) на гроші того-таки ЄБРР. Як повідомив ЗМІ директор компанії з енергоефективності Федір Мельников, сировину заводу забезпечать відходи аграрного виробництва - гній, солома, рештки виробництва олії. Для процесу утворення біогазу протягом року знадобиться близько 70 тис. т біомаси. «Скажу, що «Еко-Прод» зможе забезпечити такий обсяг за рахунок власних ресурсів, маючи в обробітку більше 20 тис. га ріллі, 6 тис. голів ВРХ, а також свині й птиця», - сказав пан Мельников.
 
Крупний інвестиційний фонд SіgmaBleyzer заявив, що зацікавлений у реалізації проекту «Село майбутнього» на Харківщині, у рамках котрого хоче видобувати біогаз із гною великої рогатої худоби. Вірогідно, у цьому проекті буде задіяний агрохолдинг Harmelіa (75 тис. га), що давно співробітничає із фондом SіgmaBleyzer.
 
«Українська молочна компанія», яка у Згурівському районі на Київщині тримає 4 тис. корів, замовила біогазове обладнання, що функціонує на коров’ячому гною, фірмі «Дженерал Електрік Йенбахер» (Австрія). Електроенергія від біогазового генератора не лише здатна забезпечити потреби молочної ферми, але й постачатиметься у ближнє село Великий Крупіль, населення якого становить 642 осіб.
 
Такі плани у наших сучасних агрохолдингів. А реальність? Вона скромніша. В Україні налічується навряд чи більше десяти біогазових установок різних типів, втілених у життя. Наприклад, на свинофермі комбінату «Запоріжсталь» (Запоріжжя) енергію одержують із того-таки свинячого гною. Коньячний завод у місті Вознесенську на Миколаївщині добуває біогаз із силосу кукурудзи. Біогазову установку побудували й у компанії «Агро-Овен» - спільно з урядом Нідерландів. Сьогодні вона здатна переробляти 80 куб. м стоків свиноферми та 2 т лою. На виході отримують до 3,5 тис. кубометрів біогазу. Отже, є приклади, і є куди рухатися.

Погляньмо на Росію з іншого боку
Державна програма України з енергозбереження та енергоефективності визначає, що до 2015 року частка «зеленої» енергетики в загальному паливно-енергетичному балансі держави має становити не менше 10%. Але поки що далеко не «лев’яча пайка» так званих поновлюваних джерел у загальному енергобалансі виробництва електрики в Україні становить навіть менше 1%.
 
Потенційне виробництво біогазу в Україні, за підрахунками експертів, становить щонайменше 7 млрд. куб. м, й це може знизити платежі за імпорт газу на $2 млрд на рік (у сьогоднішніх цінах). Ще 2009 року Кабмін прийняв низку постанов та розпоряджень, спрямованих на стимуляцію виробництва біогазу в країні, запровадив деякі преференції біогазівникам. Потроху ці заходи, як бачимо, дають позитивні наслідки.
 
Заступник голови Держкоменергоефективності Сергій Дубовик на зустрічі з представниками Всеукраїнських аграрних асоціацій досить різко констатував: «На сьогодні показник енергоефективності АПК є найнижчим серед усіх секторів економіки держави». Це твердження має під собою підстави, але хто ж насамперед повинен сприяти підвищенню енергоефективності, як не сам голова профільного комітету? Тим більше, що проблема впровадження біогазових технологій не є технічною - вона насамперед організаційна. Усе ще існують численні законодавчі, бюрократичні й фінансові бар'єри й перепони, які й повинен усувати той-таки Держкоменергоефективності. Потрібно налаштовувати «під біогаз» діюче митне й податкове законодавство, передбачати цільове фінансування (кредитування), податкові канікули тощо.
 
Ми говоримо зараз про економічний аспект, але ж є потужний екологічний. Він пріоритетний у європейців, не нехтує цим і Росія. Інакше для чого б їй, багатій на нафту й природний газ, теж перейматися ще й проблемами біометану? А плани у росіян масштабні. В 2013-2014 роках є наміри ввести в експлуатацію близько 50 біогазових електростанцій у 27 регіонах Російської Федерації. Реалізацією цього проекту опікується державна корпорація «БіогазЕнергоСтрой». Вона спеціально створена для комплексного будівництва заводів, метою діяльності яких є переробка органічних відходів у добрива й біогаз, виробництво електроенергії й тепла.
 
У нас немає потужних державних інституцій, які б опікувалися біогазом, - і то, може, на краще. Але є приватні структури, які цілком спроможні будувати й обслуговувати біогазові установки. Наприклад, компанія «Теплосоюз Україна» пропонує повний спектр послуг - від проектування й будівництва до сервісного супроводження біогазових проектів. А фірма «Зорг Біогаз Україна» здійснює проектування і будівництво таких біогазостанцій не тільки в Україні (тут замовлень поки що мало), а й у Росії, Казахстані, Молдові, Латвії, Литві, Словаччині, Туреччині, Греції, Італії, Індонезії, ПАР, Німеччині й Таїланді.
 
Висновок очевидний: запровадження масового виробництва біогазу може бути вигідно і допоможе поліпшити стан довкілля. Однак потрібні й зусилля з боку держави: насамперед - у створенні сприятливого правового й економічного поля.
 
altalt

Коментар експерта
 
altЮрій МАТВЄЄВ, член правління Біоенергетичної Асоціації України
- Ми спостерігаємо інтерес до розвитку біогазових технологій уже більше 10 років. Однак, якщо раніше біогазом цікавилися в основному фермери, то сьогодні про нього замислюються великі тваринницькі й птахівницькі підприємства, що відчувають проблеми з утилізацією відходів. На жаль, цей інтерес дуже рідко переходить у практичну площину. Окремі успішно реалізовані проекти тільки підтверджують відсутність системного підходу, у тому числі й з боку держави.
 
Як позитивні приклади впровадження біогазових технологій у сільському господарстві можна назвати проекти, реалізовані в корпорації «Агро-Овен» 2003 року та в «Українській молочній компанії» у 2010 році. В обох випадках з біогазу виробляють електроенергію й тепло в основному на власні потреби підприємств. У 2012 році «Миронівський хлібопродукт» почав роботи з будівництва біогазової станції на птахофабриці «Орель-Лідер» у Дніпропетровській області. Планує реалізувати амбітну біогазову програму й агрохолдинг «Авангард» (входить до складу «УкрЛендФармінгу» - Ред). Таким чином, впровадження біогазових технологій залишається прерогативою флагманів АПК, що мають власні ресурси для роботи в умовах слабкого фінансового ринку й відсутності інвестицій.
 
Зацікавленість аграріїв у розвитку біогазових технологій може стимулюватися тільки економікою. Однак нині економічні стимули практично не працюють, тарифи на електроенергію й тепло недостатні, одержання преференцій, передбачених для виробників біогазу, наприклад, звільнення від ПДВ або митних зборів, на практиці виявляється нерозв'язним завданням. У результаті багато проектів залишаються лише в планах потенційних інвесторів. Як один із прикладів можна навести заморожування вже початого будівництва біогазової установки на свинокомплексі україно-данської компанії «Даноша» в Івано-Франківській області, що не зуміла ввезти відповідне встаткування в Україну.
 
Одним з основних інструментів стимулювання розвитку біогазового ринку є використання так званих «зелених» або фіксованих тарифів на електроенергію, отриману з біогазу. Позитивним фактором є та обставина, що після довгої боротьби в Україні таки з'явився закон, згідно з яким із квітня 2013 року з'являється можливість використання такого тарифу для біогазу. Не обійшлося й без негатива. У підписаній Президентом наприкінці листопада версії Закону не враховані рекомендації експертного співтовариства, і з цієї причини він далекий від досконалості. У законі закладені внутрішні обмеження - вимога використання 30-50% частки місцевого обладнання, а забезпечити це неможливо у доступному для огляду майбутньому, а також вузько трактується термін «біомаса», під який підпадають тільки відходи.
 
Але суттєвим є те, що запропонований для тарифу підвищувальний коефіцієнт 2,3 зовсім недостатній в умовах слабкого фінансового ринку. При такому тарифі біогазові проекти зможуть собі дозволити тільки дуже великі підприємства. Для інших період окупності буде перевищувати 10 років. Для того щоб ці проекти були цікаві інвесторові, коефіцієнт повинен встановлюватися на рівні 3.   
 
На жаль, реальний інтерес з боку уряду України до розвитку біогазових технологій поки що не проглядається. Навіть згадка терміну «біогаз» відсутня у проекті оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Це тим більш дивно, оскільки уряд декларує мету заміщення імпортованого природного газу, а потенціал виробництва біогазу нараховує, за різними оцінками, від 7 до18 млрд. куб. м на рік у перерахунку на метан.
 
Розвиток біогазових технологій вирішує одночасно велику кількість завдань і проблем, серед яких заміщення природного газу, забезпечення електричною й тепловою енергією, переробка відходів, отримання органічних добрив, поліпшення родючості ґрунтів, наповнення місцевих бюджетів, створення робочих місць... Список можна продовжувати, але останнє слово повинно залишитися за державою, обов'язком якої є створення умов для розвитку.
 
Коментар банкіра
 
altОлександр ПАВЛОВ, старший банкір ЄБРР
- Однозначно, альтернативна енергетика, енергоефективність - це пріоритет Європейського Банку реконструкції й розвитку. Торік у нас було три угоди по цій тематиці. В 2013 році ми повинні закінчити біогазовий завод у Глобино - ним володітиме агрохолдинг «Астарта». Але з біогазом є певні проблеми, насамперед законодавчі. Законодавча база не завжди сприяє фінансуванню таких проектів. Однак для всіх виробників, хто до нас звертається, ми в принципі знаходимо якісь рішення. Якщо в когось є біомаса - ми запропонуємо рішення й по біогазу. Тим більше, що є ряд фондів технічної допомоги, які в спарингу з ЄБРР надають, скажімо, техніко-економічне обґрунтування проекту на безоплатній основі. У принципі, ми готові займатися біогазом - у нас є спеціальний департамент ЄБРР для таких проектів. Справа - за виробниками.

 

 28 березня 2024
Закупівельні ціни на кукурудзу в портах Чорного моря протягом тижня виросли на 8-10 $/т до 154-156 $/т або 6600-6650 грн/т на тлі активного експортного попиту, зростання курсу долара на міжбанку та стримування продажів виробниками.
Закупівельні ціни на кукурудзу в портах Чорного моря протягом тижня виросли на 8-10 $/т до 154-156 $/т або 6600-6650 грн/т на тлі активного експортного попиту, зростання курсу долара на міжбанку та стримування продажів виробниками.
28 березня 2024
 28 березня 2024
Весняна посівна кампанія розгортається в Україні, але в низці регіонів не вистачає кадрів для виходу в поля.
Весняна посівна кампанія розгортається в Україні, але в низці регіонів не вистачає кадрів для виходу в поля.
28 березня 2024
 28 березня 2024
У лютому 2024 року середня споживча ціна на м’які жирні сири в Україні зросла на 2,6% – до 185,9 грн/кг проти 181,13 грн/кг у січні.
У лютому 2024 року середня споживча ціна на м’які жирні сири в Україні зросла на 2,6% – до 185,9 грн/кг проти 181,13 грн/кг у січні.
28 березня 2024
 28 березня 2024
За запитом благодійного фонду «Мурашки» в рамках соціального проєкту «Добро в дії» від ТМ «Добродія» відправили продукцію для подальшої передачі військовим на передову.
За запитом благодійного фонду «Мурашки» в рамках соціального проєкту «Добро в дії» від ТМ «Добродія» відправили продукцію для подальшої передачі військовим на передову.
28 березня 2024
 27 березня 2024
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникового шроту спостерігалось підвищення цін, що зумовлено активним попитом на нього та різким збільшенням обсягів експорту.
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникового шроту спостерігалось підвищення цін, що зумовлено активним попитом на нього та різким збільшенням обсягів експорту.
27 березня 2024
 27 березня 2024
KSG Agro розробив проєкт будівництва нового заводу для сортування, переробки та утилізації наслідків руйнацій внаслідок ракетних атак на Херсонщині. Запланований строк реалізації проєкту – 2,5 роки, а загальний бюджет будівництва складе 8 млн дол.
KSG Agro розробив проєкт будівництва нового заводу для сортування, переробки та утилізації наслідків руйнацій внаслідок ракетних атак на Херсонщині. Запланований строк реалізації проєкту – 2,5 роки, а загальний бюджет будівництва складе 8 млн дол.
27 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.