Головною метою і суттю нульового обробітку чорнозему є зниження насамперед витрат енергії, коштів і часу завдяки зменшенню кількості й глибини обробітків ґрунту, а також поєднання кількох операцій в одному технологічному процесі. Нульовий обробіток чорнозему — елемент інтенсивних агротехнологій, він можливий за достатнього забезпечення добривами, пестицидами в оптимальних сівозмінах за високої культури землеробства та наявності високопрофесійних технологів

Чи реально вирощувати цю культуру без жодного обробітку ґрунту, заощаджуючи час і пальне

У світі напрацьована велика кількість систем землеробства й технологій, спрямованих на збереження ґрунту та ресурсів. Сьогодні їх об’єднано під загальним терміном ощадна система землеробства, яка полягає в тому, що ми відмовляємося від оранки. Турбуючись про ґрунт, лишаємо рослинні рештки на полі й обов’язково висіваємо проміжні культури.

Чи варто вже сьогодні міняти традиційні усталені технології обробітку ґрунту?

Про strip-till і no-till в Україні розмови точаться вже не один десяток років. Однак і досі вони перебувають у статусі, скажімо так, нетрадиційних технологій землеробства. Почасти елементи цих технологій застосовують у багатьох господарствах, зокрема, прямий висів чи смугове внесення добрив. Та справжні знавці стверджують: no-till — це зовсім інше, і цю технологію напрацьовують упродовж багатьох років. Ще менш доступний strip-till, для якого потрібні специфічні агрегати і досить високий рівень впровадження точного землеробства. Утім, кукурудзу так сіють і отримують дуже непогані з погляду рентабельності результати.

Система нульового обробітку ґрунту або ж no-till поступово набирає популярності в Україні. Вона заснована на відмові від оранки, натомість поверхня землі вкривається мульчею — шаром спеціально подрібнених залишків рослин. Така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Вважається, що із no-till можна суттєво зекономити на використанні робочої сили та пального, а також вирішити проблему урожайності на посушливих територіях. Хто і де вже застосовує таку систему, та як відгукуються про неї практики?

Останніми роками фермери виявляють особливе зацікавлення до вирощування сої за мінімізації витрат. Це пояснюється нестабільними результатами врожайності цієї культури, зокрема впливом таких очевидних чинників, як нестача вологи, надмірно високі температури під час цвітіння тощо. Відмова від обробітку, з одного боку, дає змогу заощадити на операційних витратах, а з іншого — зберегти вологу в ґрунті.

Освоєння та інтенсивне використання чорноземів степової зони протягом тривалого часу призвело до втрати ними значної частини органічної речовини, агрофізичної деградації, істотного зниження родючості ґрунту. Зростання доз добрив, зрошення, застосування інтенсивного обробітку ґрунту лише на деякий час підвищують урожайність вирощуваних культур, але не зупиняють процес його подальшої деградації. У відновленні родючості, захисту від ерозії та накопичення продуктивної вологи в ґрунті важливу роль відіграють органічні продукти рослинного походження — побічна продукція польових культур (солома, листостеблові рештки просапних культур). Правильне використання післяжнивних решток тісно пов’язане з механічним обробітком ґрунту, який регулює їх розподіл поверхнею поля, що пов’язано із захистом від дефляції, вологонакопиченням та характером їх мінералізації, гуміфікації.

Найбільш сприятливими для нульового обробітку є добре дреновані ґрунти середнього гранулометричного складу, на відміну від важких глинистих, піщаних або пилуватих через переущільненість (природну чи антропогенну).

На які машини та агрегати потрібно звернути особливу увагу у разі переходу до нульової технології обробітку ґрунту.