Як свідчить аналіз більшості випадків виходу з ладу сушарок для зерна, майже завжди подібних ситуацій можна було уникнути шляхом відносно невеликих затрат часу і зусиль. Адже незрідка власники обладнання сприймають такі ситуації як випадковість і намагаються впоратися з пожежею самотужки, не роблячи глобальних висновків із того, що сталося.

Транспортно-підіймальне обладнання — це кровоносна система кожного зерносховища. Від стабільності й злагодженості її роботи безпосередньо залежить ефективність функціонування елеватора. Усі розрахунки та підбір такого обладнання слід робити дуже ретельно й тільки із залученням профільних фахівців. Поряд із цим потрібно чітко сформулювати напрями та способи переміщення зерна.

На що звернути увагу, вибираючи обладнання для безтарного зберігання борошна.

За технічними вимогами ДСТУ (п. 4.1) стандарт посередньо «схиляє виробників зерна на воротах елеватора до його переробки» й очікуваної «захмарної, приблизно 70–120 грн/т між 2 і 3 класами, періодичної» ціни реалізації. В той самий час, згідно з п. 4.5 ДСТУ, застосовується «чотирикласний чорторий» із граничними нормами хоча б за одним класоутворювальним показником стандарту, зокрема за суто різними кількісними та якісними (фізичні, хімічні, біологічні, оптичні, механічні, технологічні) властивостями двосічної системи «зерно — борошно». На нашу думку, українські хлібороби не спроможні продати зерно пшениці 1 й 2 класів за ціною високоякісного збіжжя як на вітчизняному зерновому ринку, так і європейським борошномельним компаніям (наприклад, з урахуванням нотації на зернових біржах).

Перед початком сезону зерносховище обов’язково слід проінспектувати, щоб уникнути проблем під час експлуатації.

У рамках Grain Storage Forum Elevator Українська зернова асоціація у партнерстві з компанією ProAgro, за підтримки FAO та Європейського банку реконструкції та розвитку нещодавно провели в Києві цикл із чотирьох безкоштовних навчальних вебінарів для представників українських елеваторів: «Організація роботи елеваторів в умовах пандемії коронавірусу».

Відставання у розвитку мережі зерносховищ загрожує заблокувати розширення зернового експорту з України.

Металеві силоси, сучасні високопродуктивні зерносушарки, сепаратори… Традиційно, найбільшу увагу агровиробники звертають на ознайомлення із характеристиками цього основного обладнання для післязбиральної доробки та зберігання зерна. Однак не менш важливим є забезпечення належної якості, надійності та продуктивності роботи підйомно-транспортного обладнання, яке можна порівняти із кровоносною системою елеваторного «організму».

Україна вже стала зерновою базою ледь не половини світу. Тому тематика вирощування, зберігання та експорту зерна традиційно приваблює на форуми як самих аграріїв, так і фахівців інфраструктурних компаній. Не став винятком і цьогорічний Український зерновий форум, який провела на початку грудня в Києві компанія Oleynik.

15 років тому українська компанія KMZ Industries першою в нашій державі запустила серійне виробництво металевих силосів. Подія стала без перебільшення знаковою і відкрила нові можливості для вітчизняних аграріїв. Звісно, увесь цей час завод не стояв на місці, активно розвивався і вдосконалював свою продукцію. А ювілей перших силосів співробітники нині святкують «у полях», ретельно перевіряючи стан обладнання на об’єктах, де вони встановлені.