Де знаходиться найбільша пустеля у Європі? Це знають далеко не всі. А де найкращі в Європі чорноземи? Виявляється, відповідь на ці два питання одна — в Україні. Наша держава — це не лише найкращі в світі ґрунти, але й найгірші в Європі також.
Бездумна індустріалізація, колгоспне господарювання, недолуге місцеве самоуправління у деяких місцях довели землю до жалюгідного й жахливого стану. А в останні роки до її нищення активно долучаються крупні латифундії, які працюють на чужій орендованій землі. Нині в Україні нараховується понад 1,1 млн га деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, які підлягають консервації, і 315,6 тис. га малопродуктивних угідь, які потребують поліпшення. Разом це як територія невеличкої європейської країни — наприклад Чорногорії. Директор Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Сату Кахконен вважає, що попри легендарну родючість українських земель наша держава збирає найменше врожаю з гектара ріллі, ніж будь-яка інша в Європі з подібним кліматом.
Цим проблемам було присвячене засідання Координаційної ради з питань боротьби з деградацією земель та опустелюванням, яке пройшло у травні у столичному Президент-Готелі під головуванням Міністра екології та природних ресурсів України Остапа Семерака. У форумі взяли участь урядовці Мінагрополітики і Мінприроди, представники міжнародних організацій ФАО, ПРООН, Світового Банку, чиновники обласних адміністрацій, науковці, представники екологічно спрямованих громадських організацій.
Пан Семерак зазначив, що найбільше піддаються деградаційним процесам орні землі, площі яких в Україні становлять 32,5 млн га. «Зараз ми констатуємо, що у нас наявна незбалансована структура земель зі значним перевантаженням сільськогосподарських угідь, і майже не проводяться заходи, які б протистояли деградації ґрунтів. На жаль, аграрний сектор в Україні все ще не можна назвати екологічним», — вважає Міністр. Він пояснив, що від деградації ґрунтів Україна несе як економічні, так і екологічні втрати. Залежно від ступеня деградації, лише втрати від недоотримання продукції сільськогосподарського виробництва сягають понад 20 млрд грн на рік. Крім того, через деградацію ґрунтів та опустелювання ми втрачаємо не лише біорізноманіття, але й водні об’єкти. Зокрема, малі річки.
Остап Семерак оприлюднив наступні сумні цифри. Близько 6 млн га земель страждають від вітрової ерозії, до 20 млн га — від пилових вітровіїв, близько 10 млн га орних ґрунтів потерпають від водної ерозії. І приблизно 20% українських земель вважаються забрудненими.
На засіданні обговорювався стан справ у сфері охорони земель. Зокрема, йшлося про виконання Національного плану дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням. Він був затверджений розпорядженням Кабміну № 271-р від 30 березня 2016 року. У цьому документі є пункт 18: «Проведення суцільних ґрунтових обстежень земель України». Зі слів заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Олени Ковальової, таке обстеження, згідно з науковими нормативами, повинно проводитися раз на 20 років. Тоді як востаннє воно в Україні робилося у 1957–1961 роках.
Голова Держводагентства Ірина Овчаренко розповіла про заходи, що вживаються для забезпечення водою посушливих регіонів України. Зокрема, очільник держкомітету наголосила, що потребує реконструкції інженерна інфраструктура зрошувальних систем на площі 645,5 тис. га, заплановано будівництво та реконструкцію систем крапельного зрошення на 171,5 тис. га. Наразі розроблено стратегію відновлення зрошення та дренажу в Україні. Вчені НААНУ створюють посухостійкі сорти сільськогосподарських культур і дерев.
Генератором багатьох корисних ідей щодо охорони земель, контролю за їх використанням виступає Держгеокадастр. Директор департаменту землеустрою, використання та охорони земель Держгеокадастру Олександр Краснолуцький нагадав, що більша частина земель знаходиться у приватній власності, хоча й під мораторієм на продаж. І підкреслив необхідність стимулювати власників земельних ділянок для того, щоб вони погоджувалися на консервацію деградованих земель та їх заліснення — без зміни цільового призначення землі.
На рахунках місцевих органів самоврядування не використовується понад 700 млн грн, які виділялися на рекультивацію земель. На місцях не можуть знайти виконавців робіт, тому ці кошти не освоюються, а просто зависли на депозитах.
Засідає Координаційна рада з питань боротьби з деградацією земель та опустелюванням
Заступник Міністра екології та природних ресурсів України Василь Полуйко перерахував ті негативні наслідки, до яких призводить деградація земель: замулення й забруднення вод, втрата біологічного різноманіття, збитки для землеробства, погіршення довкілля, здоров’я людей і загальне зниження якості життя. «За період земельної реформи ми намагалися затвердити природоохоронні заходи, але не вдалося, — констатував урядовець. — Виникла, на жаль, парадоксальна ситуація, коли збереження ключового природного ресурсу лишається поза належною увагою держави».
Тільки після Революції Гідності наприкінці 2014 року держава звернула увагу: було прийнято національний План дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням. Україна вперше за всі роки Незалежності отримала системні документи, що визначають державну політику у цій царині. Це добре. Але ж, крім планів, потрібні ще й гроші, люди, техніка й технології.
Консервація та рекультивація земель можлива насамперед шляхом їх заліснення. Про це докладно розповів Василь Матейчик, заступник начальника управління Державного агентства лісових ресурсів України. Оптимальна лісистість має становити 30%, тоді як в Україні вона заледве сягає 16%. Тож ми — лісодефіцитна держава. А цільові орієнтири такі: необхідно збільшити до 2020 року площі заліснення до 17% території України. «Доцільно створити близько 3 млн га нових лісів. Але цей процес по суті призупинений: торік висаджено всього 1,7 тис. га, — констатував пан Матейчик. — Збільшення загальної площі лісів в Україні не спостерігається. Хоча лісовідновлення потроху відбувається — фактично, на поточних вирубках. У поганому стані знаходяться захисні лісові насадження на Півдні. Це призводить до втрат врожаю від вітровіїв і пісків. Не проводиться достатньою мірою захист лісів від шкідників і хвороб. Головна причина проблем, на думку пана Матейчика, — нестача бюджетного фінансування.
Директор інституту економіки та екології природокористування державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Антон Третяк звернув увагу на те, що ми сьогодні не маємо нормативних документів, згідно з якими деградовані орні землі можна передавати під заліснення або сіножаті, і взагалі змінювати режим використання угідь.
Керівник благодійної організації «ІнтерЕкоЦентр» Леонід Проценко теж підняв тему сіножатей і пасовищ. Він навів приклади: на Півдні України є занедбані пасовища, де тварини нашкодили ґрунтам. А у Карпатах — навпаки: деякі полонини хаотично заростають, бо у нинішніх ґазд не так багато овець, щоб виїдати траву. Пан Проценко проаналізував законодавство 12 країн, де є чіткі положення щодо таких режимів використання земель. У нас же це питання не врегульовано. Деякі заходи з відновлення пасовищ та сіножатей таки де-не-де здійснювалися, однак у доволі обмежених обсягах.
Доповідачами відзначалося, з одного боку, що бюджетного фінансування на екологічні програми поліпшення стану земель сьогодні недостатньо. Але з іншого, на рахунках органів місцевого самоврядування висять кошти, які громади не здатні освоїти. Парадокс? Звісно. І лежить він у сфері управління. Це лише одне з бюрократичних недопрацювань, «білих плям» чинного урядування.
Реформи в Україні, в тому числі екологічні, відповідають тим пріоритетам, що ми їх узгодили в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому так важливий нам досвід Євросоюзу, де прописано все до останнього пункту, за що над євробюрократами іноді кепкують ті, хто не розуміє цінності чітких регламентацій і розписаних по пунктах бюджетів.
У виступах багатьох учасників згадувалася підтримка проектів у сфері охорони довкілля від Глобального екологічного фонду для Східної Європи (ГЕФ). Завдяки йому в Україні було профінансовано й реалізовано понад 50 проектів. На засіданні ж Координаційної ради відбулася презентація ще одного проекту ГЕФ «Інтегроване управління природними ресурсами деградованих земель лісостепової та степової зон України». До нього активно залучена й продовольча і сільськогосподарська організація ООН, відома у нас як ФАО (FAO). Отже, цей проект із боротьби з деградацією ґрунтів передбачає, зокрема, розширення мережі захисних лісосмуг, впровадження кліматоорієнтованого сільського господарства як підходу для ведення аграрно-виробничої діяльності. Перелічені заходи заплановані спочатку в Київській, Харківській та Миколаївській областях, що представляють різні природні та кліматичні зони.
Василь Полуйко висловив настрій, який розділяли більшість учасників обговорення: «Охорона земель є одним із ключових факторів українського суспільства». За підсумками засідання Координаційної ради профільні установи підготували рекомендації щодо протидії тим процесам деградації земель, які загрожують національній продовольчій безпеці та водопостачанню. Підкреслювалися позитивні аспекти співробітництва з міжнародними організаціями (ГЕФ, ФАО, ПРООН, Світовий Банк тощо) і приватним бізнесом щодо втілення конкретних проектів. Рекомендації Координаційної ради будуть передані Уряду, профільним комітетам Верховної Ради і міжнародним партнерам, які наполегливо допомагають Україні у подоланні цих проблем.
Коментарі
Олена КОВАЛЬОВА, заступник Міністра аграрної політики та продовольства
— В Україні надзвичайно високий рівень розораності: аграрії обробляють 71% земель. Сільське господарство зараз — одна з провідних галузей. Але воно потерпає від опустелювання й деградації земель, особливо це стосується Півдня країни. Ця проблема давно перезріла. Я рада вітати спільні зусилля урядовців, міжнародної спільноти і наукових організацій, спрямованих на її вирішення. Питання охорони довкілля й екологічно дружніх агротехнологій сьогодні стало невід’ємною частиною усіх програм розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства. Це пов’язані цілі: забезпечення продовольчої безпеки, використання водних і лісових ресурсів, охорона навколишнього природного середовища. Можу відзначити потужну роботу науковців із приводу популяризації новітніх ресурсоощадних технологій ґрунтообробітку, посухостійких заходів, меліорації. Щороку в Україні проводиться приблизно 20–25 різноманітних Днів поля, на яких відбувається демонстрація цих технологій. Ми виокремлюємо екологічне землекористування — зокрема органічне. Ще велика робота чекає на нас у цій царині. Наше завдання — зробити так, щоб сільське господарство не було надмірним екологічним вантажем для країни.
Ірина ОВЧАРЕНКО, голова Державного агентства водних ресурсів
— Стосовно деградації земель — йдеться про непрогнозовану кількість надлишкової води, яка шкодить, або про підняття рівня води у паводково небезпечних регіонах. В цілому 27% території України потерпає від шкідливої дії води. Підтоплення призводить до змиву верхнього родючого шару ґрунту, зсуву берегів та руйнування берегової смуги. Не можу не згадати проект, втілений разом із ПРООН і GEF у Ніжинському районі на Чернігівщині і введений у дію наприкінці 2017 року. Там була стара система, що колись працювала на осушення. Ми її налаштували, навпаки, — на зволоження задля відновлення природного стану тієї території. І така практика буде продовжуватися.
Щодо опустелювання земель — це зменшення на них кількості водних ресурсів. Ми це спостерігаємо насамперед у південних регіонах. Держводагентство вживає заходів щодо недопущення цього. Зокрема, ми розпочали будівництво нових насосних станцій і відновлюємо меліоративні системи, які є штучними водними об’єктами. У 2017 році завдяки бюджетній підтримці було проведено реконструкцію державних зрошувальних систем на площі понад 15 тис. га у Вінницькій, Одеській та Херсонській областях. Цьогоріч ми продовжуватимемо модернізувати системи зрошення — зокрема, й за рахунок коштів від міжнародних джерел.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
